Індуїзм: подорож душі Індії

Індуїзм — це внутрішнє переживання, переживання душі. Індуїзм — не релігія. Це культура: культура самодисципліни, духовна культура. Слова релігія насправді немає в словнику індуса. В його словнику є дгарма. Дгарма, безсумнівно, охоплює релігію, але вона виходить далеко за межі звичного розуміння релігії. Дгарма означає внутрішній код життя, глибший сенс людського існування. Слово дгарма походить зі санскриту, утворене від кореня дгрі — дотримуватися. Те, чого дотримується людина, є її внутрішнім законом. Той внутрішній закон — це божественне, всездійсненне переживання, що визволяє людину з пут невігластва навіть під час її перебування на землі.

З іншого боку, слово релігія походить від латинського ligare, що означає зв'язувати. Стародавні римляни вбачали в релігії силу, здатну зв'язувати й контролювати людину. А древні індійські провидці вважали, що релігія, тобто дгарма має звільнити людину від того, що її зв'язує, — від її невігластва. Пробуджена свідомість людини має покласти край невігластву, чи, кажучи точніше, трансформувати невігластво у знання Істини.

Шрі Ауробіндо зазначав:

"Дгарма" — це індійське уявлення, в якому права й обов'язки втрачають свій штучний антагонізм, породжений точкою зору того світу, для котрого коренем дії служить корисливість, — і відновлюють свій глибинний вічний союз. Дгарма — це основа демократії, яку Азії слід визнати, бо в цьому полягає відмінність між душею Азії та душею Європи. Еволюція Азії здійснюється завдяки Дгармі — в цьому її таємниця.

У стародавні часи індуїзм був відомий як Ар'я Дгарма. Доволі дивно, але навіть досі людство не знає напевно, з якої частини земної кулі арії прибули до Індії. Дехто вважає, що арії ніколи не приходили туди з інших країв. Свамі Вівекананда очолює список тих, що твердо в цьому переконані.

Походження слова індус доволі незвичайне. Воно щільно пов'язане з річкою Шинду, сучасним Індом. Стародавні іранці побажали називати аріїв так, як називалася річка, поблизу якої ті проживали, а вимовляли іранці не шинду, а інду. Либонь, аріям сподобалася ця назва, і ми, їхні нащадки, надзвичайно пишаємося, називаючись інду.

Індуїзм, чи Інду Дгарма, заснований на духовних вченнях індуських провидців. Індуські шастри, чи писання, що направляли життя й поведінку індуса, наповнені світлом та енергією священного вчення цих стародавніх пророків.

Існує чимало індуських шастр. Кожна з них робить свій потужний, особливий внесок у ціле. Найстарішими, найпершими серед них є Веди. Їх уважають найдавнішими писаннями, які з'явилися на початку цивілізації. Решта писань походить від Вед. Веди мають ще одну назву — Шруті, почуте. Назва є такою тому, що вони засновані на прямому одкровенні. Авторитет Вед спирається на пряме внутрішнє духовне переживання, що походить від божественної Реальності. У глибині свого серця індус відчуває, що сумніватися у внутрішньому переживанні Ведичних пророків — те саме, що сумніватися в самому існуванні Істини. Відзнати — це санскритський корінь слова веда. Веда по суті означає Знання Бога. Як нескінченний Бог, так і нескінченне Його Знання. Зі здивуванням і захватом ми виявляємо у Ведах те, що відкриття Істини безмежно важливіше за відкривачів Істини. На жаль, сьогодні все діється навпаки.

Є чотири Веди: Ріґ Веда, Сама Веда, Яджур Веда й Атхарва Веда. Кожна з них складається з двох частин: Самгіти й Брагмани. Самгіта містить гімни або мантри, а Брагмана тлумачить їхнє значення й належне застосування. Решта індуських шастр, котрі не ввійшли до Вед, називаються Смріті. Смріті буквально означає те, що запам'яталося. Смріті плекають почуття глибокої вдячності Ведам. Вони пишаються тим, що їхній авторитет є заслугою Вед — і тільки Вед. Традиційно Смріті мають велике значення в закладинах соціальних та сімейних законів, снуючи між берегами Відгі, приписів, та Нішедги, заборон, в індуському суспільстві.

А зараз спинімо увагу на Упанішадах. Упа означає біля, ні означає внизу, шад означає сидіти. Упанішади стосуються учнів, що сидять біля стіп свого вчителя, отримуючи духовні уроки. Упанішади — це частина Вед, яка містить філософські роздуми. Їх називають також Ведантою, кінцем Вед. На те є дві підстави: ними справді завершуються Веди; вони містять духовну суть Вед — чисте Світло і Захват. Точна кількість Упанішад наразі невідома. Ретельно збережено сто вісім. До основних Упанішад належать Іша, Кена, Катга, Прашна, Мундак'я, Айтарея, Чандоґ'я, Брігадаран'яка й Шветашватара.

Усвідомлення Бога — далеко не в книжках, а в медитації. Це найвища таємниця Упанішад. В Упанішадах мудреці й провидці наказували своїм учням медитувати, тільки медитувати. Вони радили своїм послідовникам не покладатися навіть на Веди як на допомогу в усвідомленні Бога: “Медитуйте — і Брагман буде ваш! Медитуйте — і Безсмертя буде ваше!” Щодо початку подорожі людської душі, провидці в Упанішадах проголошують: “Uttisthata jagrata / Прокинься, вставай і не зупиняйся, допоки не досягнеш Мети!” Щодо кінця подорожі, ті самі провидці заявляють: “Tat twam asi / Ти є Це”.

Тепер перейдімо до Сад-Даршани, Шести Систем Індійської Філософії. Це різні мислительські школи, представлені свого часу кількома індуськими мудрецями. Система мудреця Джайміні називається Пурва Міманса. Інші системи: Утар Міманса В'яси або Веданта, Шанк'я Капіли, Йога Патанджалі, Н'яя Ґотами та Вайшешика Канади. Якщо спочатку вивчити систему мислення Н'яя, то буде простіше осягнути інші.

Всі Шість Систем написано у формі сутр або афоризмів. Мудреці вдавалися саме до цих форм тому, що вони не хотіли тлумачити філософію, а прагнули виразити свої душевно-зворушливі одкровення вкрай стисло, аби викарбувати їх у пам'яті шукача. З плином часу афоризми густо обросли примітками й одягли товстий панцир коментарів.

Пора нам запросити професора Макса Мюлера долучитися до нашої великої подорожі:

"Якби я мав визначити країну, наділену найбільшими багатствами, могутністю й красою, яку лише може дати природа," — подекуди це просто рай на землі, — оглянувши цілий світ, я би вказав на Індію... Якби мене запитали, під яким небом людський розум найповніше розвинув декотрі свої найкращі здібності, найглибше обміркував найгостріші проблеми життя і знайшов для деяких із них розв'язання, варті уваги навіть тих, що вивчали Платона й Канта, — я би вказав на Індію. А якби я мав запитати в самого себе, з якої літератури ми в Європі — ті, що виросли майже виключно на думках греків, римлян та однієї з семітських рас — євреїв, — можемо взяти коректив, якого вкрай не вистачає, аби зробити своє внутрішнє життя більш досконалим, повним і універсальним та, по суті, більш істинно людським життям, не просто життям, а преображеним, вічним життям, — я би знову вказав на Індію.

Прямувати королівським шляхом Шести Систем складно. Це шлях для освічених, для купки вибраних. Більшість потребує простішого шляху. Саме тут доцільні Пурани. Пурани навчають нас індуської релігії у натхненних оповіданнях, що спонукають замислитися, в анекдотах і притчах. Пурани захопливо й переконливо представляють індуїзм простим і цікавим. Основна відмінність Вед і Пуран полягає в тому, що Ведичні боги уособлюють космічні атрибути Єдиного, а боги Пуран — Його людські атрибути.

А зараз “Бгаґават Ґіта”, Небесна Пісня просить нашої негайної уваги. Це писання неперевершене. “Ґіта” — це дихання-життя індуїзму. “Ґіта” не тільки каже, що Бога треба усвідомити, а й розповідає, як це зробити. “Ґіта” представляє три основні шляхи, які ведуть до усвідомлення Бога, а саме: Карма Йога, шлях дії; Джнана Йога, шлях знання; Бгакті Йога, шлях відданості. Емоційна відданість та філософська неприв'язаність не лише можуть, а й повинні йти пліч-о-пліч, щоб здійснити Божественне тут, на землі. Це високе вчення “Ґіти” незрівнянне. Відданий індус, не вагаючись, скаже, що “Ґіта” є втіхою всього його життя і буде йому втіхою у годину смерті.

Декому наші ритуали й обряди видаються нестерпними. Дехто вважає їх просто примітивними приголомшливими виставами. Але критикам нічого не залишиться, як змінити свою думку, коли вони дізнаються, чому ми виконуємо ритуали. Зайве казати, що ми хочемо, аби духовність направляла наше життя, як внутрішнє, так і зовнішнє. Без чистоти розуму не може бути істинної духовності. А для того, хто прагне чистоти, проведення ритуалів є, часто-густо, бездонною потребою. Нам відомо: коли розум наповнений чистотою, тоді сходить зоря просвітління. Тонкі істини, які є за межею досяжності наших органів чуття, завдяки чистому розуму безпосередньо входять у нашу свідомість. Участь у ритуалах дуже сприяє цьому процесу. Так, ритуали — це зовнішнє. Утім, нам слід знати, що саме зовнішнє доносить істину до людини. Кінець кінцем, ритуали торкаються самої серцевини нашої свідомості. Кожен аспект життя індуса пронизаний ритуалами.

Обряди так само мають популярність, ще від часів Атхарва Веди. Обряди, виконані з внутрішнім спонуканням та серцем устремління, можуть суттєво допомогти нам у боротьбі проти ворожих сил, відвернути несказанні нещастя і здійснити життя у божественній повноті. Страхіття духовного падіння загрожує нам лише тоді, коли ми використовуємо обряди, особливо магічні, малі обряди, задля егоїстичних, небожественних цілей.

Стисло про образи й символи: ми не поклоняємося образам і символам. Ми поклоняємося духові, що стоїть за ними. Цей дух — Бог. Це так просто — відчути присутність Бога в конкретній формі та за її допомогою. Завдяки формі можна прийти до Безформного, крізь обмежене — до Нескінченного.

Ми поклоняємося природі. Інші сміються з нашого дивацтва. Ми сміємося з їхнього невігластва. Чому ми поклоняємося природі? Бо ми відкрили істину. Ми відкрили істину, що Бог проявляє Себе не лише за допомогою природи, а й як природа. “Прекрасне — це радість вічна,” — казав Кітс. Краса — це душа. Душа — сама радість. Шукач-індус не може відокремити устремління природи від краси і радості душі. Устремління природи й захват душі утворюють разом вселюблячу, всеосяжну і всездійсненну досконалу Досконалість.

“Погляньте на пік безглуздя індусів!” — кажуть критики. “Адже з усього Божого творіння індусам конче треба поклонятися тваринам, деревам, ба навіть зміям і камінню”. О лихо, коли вже ці розумники збагнуть, що ми не поклоняємося камінню, зміям, деревам і тваринам як таким. Те, що ми робимо, являє собою дуже просте, пряме й спонтанне явище. У всьому ми поклоняємося Всевишньому — не більше і не менше. З таким ставленням індус жадає поклонятися будь-якому предмету в світі — від найбільшого до найменшого.

Поговоримо про кастову систему, що є об'єктом невичерпної критики. Що таке каста? Найглибше значення цього слова — єднання в різноманітності. Нема різноманітності — нема ознак життя. Для космічної еволюції різноманітність дуже важлива. Фізичний, вітальний, ментальний чи духовний розвиток людей не може бути однаковим. Ця однаковість не потрібна. Важливо, щоб кожній людині надавалися безмежні можливості й свобода розвитку відповідно до темпу її росту.

Висота кастового ідеалу сповідує лише одну ідею: служити й приймати служіння. Згідно з цим ідеалом, кожна людина по праву має своє місце. До кастової системи треба ставитися так, як ми ставимося до частин свого тіла. Мої стопи нічим не поступаються моїй голові: одне доповнює інше. Браміни (священники, вчителі й законодавці), кшатрії (царі і воїни), вайш'ї (торговці, ремісники й землероби) та шудри (робітники, слуги, помічники) — всі пов'язані взаємним служінням. Каста — не поділ. Вона містить у собі таємницю правильного розуміння. Саме завдяки правильному розумінню ми відбуваємося повністю. Індус відчуває цю розсудливу істину.

Істинний індуїзм відмовляється від будь-яких поділів та відокремлень. Він мріє про Всевишню Істину за абсолютної свободи, бездоганну справедливість за всеохопної любові й найповніше визволення індивіда за безумовного служіння людству.

Індуїзм плекає пошану до всіх світових духовних постатей. В їхніх вченнях він вбачає велику гармонію. Впродовж віків небо Індії шле повідомлення Спокою, Любові й Істини. Індуїзм плекає й підтримує синтез усіх релігій світу. Ба більше: індуїзм завжди стверджував, що вершина життя — не в тому, щоби належати до якоїсь конкретної релігії, а в тому, щоби вирости від релігії до усвідомлення Вічної Істини й життя у Ній.

Індуїзм утілює певні ідеали, високі й незаперечні. Ці ідеали живуть і ростуть, ростуть і живуть всередині нас. Саме тому індуїзм і досі є живою силою. Він живе заради того, щоб направляти. Він направляє заради життя.

Пізнати індуїзм — означає відкрити Індію. Відкрити Індію — означає відчути Дихання душі. Відчути Дихання душі — означає стати одним цілим із Богом.