Бхакті Йога

Попроси людину розповісти про Бога і вона говоритиме безкінечно. Попроси бхакту розповісти про Бога і він скаже лише дві речі: "Бог — сама Ніжність, Бог — сама Солодкість". Бхакта навіть піде ще далі і скаже: "Я можу спробувати жити без хліба, та без Милості мого Господа я не зможу жити ніколи". Молитва бхакти дуже проста: "О мій Господи Боже, прошу, увійди у моє життя із Твоїм Оком Захисту та із Твоїм Серцем Співчуття". Ця молитва — найшвидший спосіб постукати у Двері Бога, а також найпростіший спосіб побачити, як Бог відчиняє Двері. Карма-йог чи джнана-йог можуть інколи страждати від сумнівів щодо існування Бога. А бхакта не зазнає таких страждань. Для нього існування Бога — це істина-аксіома. Більш того, він спонтанно відчуває це своїм серцем. На жаль, і йому доводиться проходити через певні страждання. Його страждання — від розділення між ним та його Любим. Зі сльозами відданості свого серця він благає установити заново свій пресолодкий союз із Богом. Розважливий розум не приваблює відданого бхакту. Жорсткі реалії життя не здатні зачепити його увагу, не те що цілком поглинути його. Він хоче постійно жити у царстві захоплення Богом. Відданий відчуває, що коли він крокує до Бога, Бог мчить до нього. Відданий відчуває, що коли він думає про Бога протягом секунди, Бог плаче за ним протягом години. Відданий відчуває, що коли він іде до Бога з краплею своєї любові, щоб втамувати незгасну спрагу Бога, Бог огортає його морем Своєї пресолодкої Любові. Стосунки відданого й Бога можна тільки відчути і ніколи не описати. Бідний Бог гадає, що жодна людина на землі не здатна ніколи полонити Його, оскільки Він безцінний, неоціненний. На жаль, Він забув, що вже обдарував відданістю Свого бхакту. На превеликий подив Бога, на преглибоку Його радість, самозабутня відданість Його відданого здатна полонити Його. Є люди, які насміхаються з бхакти. Вони говорять, що Бог бхакти — не що інше, як персоніфікований Бог, безмежний Бог у формі, возвеличена людина. Я кажу таким: "А чому бхакті не слід так відчувати?" Бхакта щиро відчуває, що він — це маленька крапля, а Бог — безмежний Океан. Він відчуває, що його тіло — безкінечно мала частинка Бога, безмірного Цілого. Відданий мислить про Бога й молиться Богові відповідно до свого уявлення. І цілком має рацію. Лише увійдіть у свідомість кота і ви побачите, що його поняття про всемогутню Істоту має форму кота, просто велетенських розмірів. Лише увійдіть у свідомість квітки і ви побачите, що уявлення квітки про щось безмежно прекрасніше, ніж вона сама, це образ квітки. Бхакта чинить так само. Він знає, що він людина, й вічуває, що його Бог має бути людиною у повному розумінні цього слова. Єдина відмінність, як він відчуває, полягає у тому, що він — обмежена людська істота, а Бог — це безмежна людська Істота. Для відданого Бог водночас блаженний та милосердний. Радість його серця дає йому відчуття, що Бог блаженний, а біль його серця дає йому відчуття, що Бог милосердний. Пташина співає. Людина співає. І Бог співає. Він співає Свої пресолодкі пісні Нескінченності, Вічності й Безсмертя через серце Свого бхакти.

From: Шрі Чинмой, Йога та духовне життя. Подорож душі Індії. - , Центр Шрі Чинмоя, Київ, 2017
Sourced from http://ua.srichinmoylibrary.com/ysl-14-uk