Я вдячний моєму Любому Всевишньому, бо від Його безмежної Щедрості Він дав мені здатність відчувати Його потреби більше, ніж свої.
Я вдячний моєму Любому Всевишньому, бо від Його безмежної Щедрості Він дав мені здатність не втягувати Його в мій світ бажання, а благати про Його Присутність у світі мого стремління та віддавати Йому мою зв'язану землею волю й життя бажання, одухотворено проголошуючи: “Нехай буде Воля Твоя”.
Я буду надзвичайно вдячний моєму Любому Всевишньому того дня, коли Він зробить мене Його обраним інструментом.
Я буду надзвичайно, надзвичайно вдячний моєму Любому Всевишньому того дня, коли зможу відчути, що мій птах-душа живе у клітці мого тіла тут, на землі, і там, на Небесах, тільки заради Нього.
Я буду надзвичайно, надзвичайно, надзвичайно вдячний моєму Любому Всевишньому того дня, коли зможу оголосити у внутрішньому світі і в зовнішньому світі, що я є тим, що Він має, і я маю те, чим Він є.
EA 13. 6 липня 1977 року, 21 год 20 хв, Унітарна церква, Флашинг (Нью-Йорк).↩
From:Шрі Чинмой,Еверест стремління, частина 1, Agni Press, 1977
Sourced from https://ua.srichinmoylibrary.com/ea_1