Швидкоплинне життя — це все, що ми маємо. То чому ми слухаємося вказівок фізичного світу, світу спокус? Чому? Чому? Чому ми не слухаємося вказівок всеосяйної, всездійсненної душі? Чому? Чому? Чому щовечора й цілими ночами гуляємо з морем невігластва? Чому? Чому? Чому щодня й цілими днями розважаємося із драконом пітьми? Чому? Чому? Чому ми не любимо Бога принаймні умовно, коли любити Його безумовно ми не можемо? Чому? Чому?
Швидкоплинне життя — це все, що ми маємо. Чому ми не радуємо Бога почасти, коли радувати Його повністю й беззастережно — поза межами наших можливостей? Чому? Чому? Невже ми не можемо сказати Богові раз і назавжди, що, незважаючи на те, що ми віддавали всі свої минулі життя навіть до попередньої секунди ночі-невігластву, відтепер ми віддаватимемо це швидкоплинне наше життя тільки Йому? Невже ми не можемо надати Богові цілковите уповноваження вести, ліпити й формувати нас так, як Він того бажає? Коли ми зазнали невдачі в руках невігластва, невже ми не дамо шанс Богові направляти наше життя? Якщо і Бог зазнає невдачі, то ми поміркуємо, як можна самотужки впоратися із нашим життям. Але, хіба з нашого боку справедливо давати Богові мізерний шанс, коли невігластву ми надавали незліченні шанси? Невже ми не можемо дозволити собі віддати цю коротку інкарнацію Богові і тільки Богові? Якщо ми запропонуємо своє життя Богові, то, можливо, його земна тривалість буде короткою, зате наші Небесні досягнення триватимуть вічно.
Бог каже нам: “Мої діти, Я обіцяв вам, що не зловживатиму вами і не збиватиму вас з правильного шляху. Я докажу вам, що можу витворити з вас нові особистості, нові реальності й нову божественність. Лише дайте Мені шанс так само, як ви неодноразово давали шанс невігластву. Принаймні в цьому швидкоплинному житті дайте Мені шанс, і ви побачите, що Я зможу зробити для вас, коли ви не бачите, що Я вже зробив для вас.
Мої діти, дайте Мені шанс і дивіться, що Я зможу зробити в цьому швидкоплинному вашому житті. Це швидкоплинне життя може бути розширене й подовжене, якщо ви дбайливо сприйматимете Мою Божественність серцем-зреченням і душею-єдністю. Швидкоплинне життя не є і не може бути останнім словом земної арени. Тільки безкінечне життя, що не знає ні народження, ні смерті, може задовольнити людину — майбутнього Бога”.
EA 20. 9 липня 1977 року, 11 год 25 хв, школа ім. Дж. Ф. Кеннеді, Бронкс (Нью-Йорк).↩
From:Шрі Чинмой,Еверест стремління, частина 1, Agni Press, 1977
Sourced from https://ua.srichinmoylibrary.com/ea_1