Я хочу бути вільним²¹

Я хочу бути вільним від неспокою, страху й сумніву. Неспокій сповільнює мою швидкість, мою внутрішню швидкість. Страх позбавляє мене сили. Сумнів отруює мене. Щоб усунути неспокій, мені потрібне умиротворення. Щоб усунути страх, мені потрібна мужність. Щоб усунути сумнів, мені потрібна віра. Моє умиротворення — це моя впевненість та запевнення мого Господа. Моя мужність служитиме Богові й людині у всьому світі. Моя мужність любитиме людину-Бога у внутрішньому світі й у світі зовнішньому. Моя віра пришвидшить не лише мою подорож, а й подорож усіх щирих шукачів, бо ми — одне, неподільне одне. Сила моєї віри укріпить їх, а сила їхньої віри укріпить мене.

Я хочу бути вільним від нещирості, невпевненості й нечистоти. Нещирість відокремлює мене від величі мого Господа. Невпевненість відокремлює мене від широти мого Господа. Нечистота відокремлює мене від близькості мого Господа. Мою нещирість усуне щирість. Мою невпевненість усуне впевненість. Мою нечистоту усуне чистота. Моя щирість буде моїм рятівником: вона завше рятуватиме мене від внутрішнього й зовнішнього краху. Моя впевненість дасть мені відчути, що моє Джерело, мій Любий Всевишній, завжди для мене, для мене, для мене. Хоч би що я чинив та говорив, Він — вічно для мене. Моя чистота зробить мене здатним розмовляти з Ним, співати з Ним і розважатися з Ним тут, там — скрізь, кожної миті.

Я хочу бути вільним від самонав'язування, від виставляння напоказ та експлуатації себе. Я більше не нав'язуватиму своєму життю суворий аскетизм, бо це хибний шлях. Я більше не виставлятиму напоказ усьому світові своє марення-невігластво. Я більше не експлуатуватиму себе. Я вже експлуатував безмежне Співчуття мого Всевишнього. Я вже експлуатував велику терплячість світу. Я вже експлуатував свою слабку безпорадність. Але більше я не експлуатуватиму Бога, більше не експлуатуватиму світ, більше не експлуатуватиму себе.

Я хочу бути вільним від того, чим я є в зовнішньому світі та того, чим я є у внутрішньому світі. Наразі в зовнішньому світі я — безнадійне сподівання, а у внутрішньому світі я — порожня обіцянка. Я хочу перетворити свій світ-сподівання на світ-реальність, реальність, яка сама собою є здійсненням. Я хочу перетворити свою порожню обіцянку на плідну дію. Я зумію зробити це лише силою свого невсипного внутрішнього поклику. Розвинути свій внутрішній поклик я зможу лише тоді, коли піднесу моєму Любому Всевишньому те найцінніше, чим Він від Його безмежної Щедрості наділив мене; те найцінніше — це мій маленький вогник серця-вдячності.

From:Шрі Чинмой,Еверест стремління, частина 1, Agni Press, 1977
Sourced from https://ua.srichinmoylibrary.com/ea_1