О мій вітале, вставай, вставай! Ти сидів довго. Давно пора тобі встати. Вставай! Хіба тобі не соромно за своє життя? Ціль далеко, дуже далеко. Більше не сиди. Вставай.
О мій розуме, біжи, біжи! Ти довго стояв на одному місці. Ціль далеко, дуже далеко. Ти повинен бігти до пункту призначення. Хіба тобі не соромно за своє життя? Чому ти стоїш на одному місці, якщо пречудово знаєш, що ціль дуже далеко? Більше не стій на місці. Біжи до призначеної цілі.
О моє серце, біжи щодуху! Хіба тобі не соромно за своє життя? Ти здатне бігти прешвидко, а біжиш дуже повільно. Ціль досі дуже далеко. Невже тобі не соромно за своє життя? Ти біжиш повільно. Невже тобі не соромно за свою швидкість? Відтепер ти повинне бігти прешвидко, о моє серце. Лише тоді ти будеш задоволене, коли досягнеш своєї цілі. Якщо ти бігтимеш повільно, це займе мільйони років. Також, біжучи повільно, ти можеш втратити ентузіазм і зійти зі шляху до свого призначення. Так що біжи якнайшвидше, о моє серце, і досягни пункту призначення. Побач обличчя своєї цілі. Стань єдиним, неподільно єдиним зі своєю ціллю.
О моє тіло, о мій вітале, о мій розуме, о моє серце, відтепер відчувайте, що тут, на Землі, кожна втрачена вами мить, кожна знехтувана вами мить означає, що до вашого життя додається рік запізнення, рік розчарування, рік невдачі. Отож прокинься, о моє тіло, вставай, о мій вітале, біжи, о мій розуме, біжи щодуху, о моє серце! Щосекунди ви можете або будувати нове життя надії, обіцянки, усвідомлення й удосконалення, або руйнувати те, що наразі ви маєте в незначній мірі, — стремління. Не руйнуйте свого стремління, а тільки зводьте споруду своєї світлої надії, високої обітниці, усвідомлення єдності й захвату вдосконалення.
EA 37. 14 липня 1977 року, 17 год 35 хв, Центр Шрі Чинмоя, Джамейка (Нью-Йорк).↩
From:Шрі Чинмой,Еверест стремління, частина 2, Agni Press, 1977
Sourced from https://ua.srichinmoylibrary.com/ea_2