“Мій сину, відмінність полягає в тому, що учень — це той, що постійно думає про потреби Вчителя. Він відчуває, що самé його існування на Землі призначене лише для Вчителя, лише для його Вчителя. Коли Вчитель просить його щось зробити, він відповідає: “Вчителю, я вже зробив це”. Він справді зробив це, тому що інтуїтивно відчув потребу свого Вчителя задовго до того, як Учитель на зовнішньому плані попросив його щось зробити.
Послідовник — це той, що хоче зробити те, що Вчитель просить, але у відповідь каже: “Вчителю, я зроблю це, але, будь ласка, дай мені час. Ти попросив мене дещо зробити, і я зроблю це, безперечно, однак те, про що ти просиш, — не легка справа, так що це, мабуть, займе певний час. Проте я запевняю тебе, що зроблю це. Вір у мене. Я не розчарую тебе, тим паче не покину тебе. Якщо я візьмуся за справу негайно, то можу не впоратися, тож дай мені трохи часу. Я зроблю це неодмінно”.
“Мій Всевишній Господи, будь ласка, скажи у чому відмінність між прихильником та доброзичливцем?”
“Мій сину, відмінність така: прихильник — це той, що захоплюється Вчителем на відстані. Він не хоче вникати у практичні потреби Вчителя. Він не хоче мати близькі взаємини з Учителем чи бути поруч, бо він гадає, що Вчитель експлуатуватиме його близькість, або — що, опинившись поруч з Учителем, він побачить вади Вчителя, і його захоплення розвіється. Він буде захоплюватися на відстані, але не наближатиметься до Вчителя, бо Вчитель може попросити його про послугу, яку він, ймовірно, не зуміє або не матиме охочості зробити. Водночас він боїться, що людська поведінка Вчителя може спричинити крах того незначного захоплення, яке він справді відчуває щодо Вчителя. Отже, він боїться за власне життя, власну безпеку, власний стандарт, власне усвідомлення. Він не хоче близько спілкуватися з Учителем, бо відчуває, що Вчитель у його мріях — це одне, а Вчитель у реальному світі — інше.
Доброзичливець — це той, що знає про духовну особу і дотримується хорошої думки про неї. Він читає про Вчителя в газетах, бачить його по телебаченню чи чує про нього по радіо і вважає, що Вчитель — хороша людина. Але Вчитель, духовна особа, ніколи нічого не очікує від доброзичливця, так що він та доброзичливець перебувають на відстані”.
“Мій Всевишній Господи, прошу, розкажи мені ще щось про них”.
“Мій сину, коли Вчитель пливе у своєму човні до Золотого Берега, учень перебуває в човні, будучи цілковито єдиним з волею Вчителя. Він спостерігає за рухами Вчителя, як той веде човен, і весь час молиться за внутрішній та зовнішній успіх Учителя та його перемогу. Він — сама охочість побачити перемогу Вчителя. Він невсипно спостерігає, як Учитель керує човном, та весь час довідується в Учителя, як його справи.
Послідовник сидить у човні. Він вважає, що, повідомивши Вчителю про те, що він ступає на його шлях, він сплатив за проїзд, а відтак може щасливо плисти. Сама його обіцянка є платою, так що доправити його до Золотого Берега — неухильний обов'язок Учителя. Придбавши квиток і маючи місце в човні, він не відчуває, що повинен бути пильним — човен довезе його до місця призначення. Особисто він не мусить бути насторожі, не мусить допомагати чи служити — ні внутрішнім способом, ні зовнішнім. Він може спати, може розважатися, а робити все, що потрібно — це неухильний обов'язок Учителя, бо він прийняв учня.
Прихильник — це той, що наближається впритул до човна, але боїться увійти. Він боїться, що, коли він вирушить у подорож, якісь тварини, що мешкають у водах, можуть перекинути човна або якийсь ураган сумнівів може змести його з човна чи поламати човен. Він боїться, що не виживе під час подорожі.
Прихильник спостерігає за подорожжю з берега. Він бачить у човні Вчителя, учнів, послідовників. Учитель веде човен від одного берега до іншого. Прихильник дивиться й захоплюється, проте боїться. Він думає, що човен перекинеться, і не сідає в нього.
Доброзичливець навіть не приходить, щоб побачити, як вирушає човен. Він чує від інших або читає в газеті, чує по радіо чи з телебачення, що Вчитель розпочинає подорож до небачених країв. Якщо Вчителеві це вдасться — чудово, прекрасно. Якщо ні — кого це обходить? Доброзичливець — у зовнішньому світі не хто інший як друг за умови, що все гаразд. Якщо Вчитель досягне успіху, доброзичливець казатиме: “О, я знаю його. Він такий чудовий, такий хороший і добрий”. Якщо Вчитель зазнає невдачі, доброзичливець скаже: “О, я знаю його. Він нікчема, ось тому я й не хотів іти його шляхом”. Ось така відмінність між учнем, послідовником, прихильником та доброзичливцем”.
EA 39. 14 липня 1977 року, 20 год 40 хв, школа ім. Мартіна Ван Бюрена, Холліс (Нью-Йорк).↩
From:Шрі Чинмой,Еверест стремління, частина 2, Agni Press, 1977
Sourced from https://ua.srichinmoylibrary.com/ea_2