Об'єднання — також неоднозначне слово. Коли ми трудимося спільно, це велике благословення. Коли ми спілкуємося в гурті, це велике благословення. Однак, коли об'єднуються темрява й світло, бажання і стремління, в такому разі це прикра помилка. Життю стремління не слід спілкуватися із життям бажання. Якщо життя стремління потребує спілкування, то йому належить завжди спілкуватися з життям зречення — зречення зайвої власності, небожественного, темного, недосконалого.
Розпочинати подорож слід із життя стремління. Незабаром настане час, коли ми відчуємо, що наше життя стремління набуло повного розквіту й готове ввійти у життя бажання, щоб його трансформувати. Життя стремління має виконати роль моста між життям бажання та життям усвідомлення. Життя стремління шукача ввійде у життя бажання заради його безпосередньої, цілісної трансформації. Життя усвідомлення шукача ввійде у життя стремління заради його вдосконалення та заради проявляння Абсолютного Всевишнього.
Кожна мрія — це творення. Кожне творення — це свідоме або несвідоме стремління. Наше стремління приходить до життя бажання, свого молодшого брата, й допомагає йому вмити тіло, очистити розум і просвітлити його земне існування. Окрім того, кожна крапля стремління прискорює прихід усвідомлення. Наше стремління входить у життя усвідомлення або залучає життя усвідомлення у своє життя, щоб остаточно вдосконалити його задля пробудження нашої фізичної реальності та задля цвітіння реальності душі, що перебуває всередині нас і для нас.
Божественна мрія — це Боже творення у внутрішньому світі. З внутрішнього світу стремління ми ступаємо у світ усвідомлення. Творення і мрія, стремління й усвідомлення — вони всі є членами однієї сім'ї. Усвідомивши одного з них, автоматично одержимо й решту, тому що наша мрія — це, по суті, замаскована реальність, а замаскована реальність не лишається такою завжди. Вона очищує наш розум, вливає динамізм у наш вітал і спонукає до внутрішнього пробудження нашу фізичну реальність.
Я вклоняюся мрії, бо вона ніжна й чиста. Я вклоняюся реальності, бо їй належать не лише безмірні можливості та потенціал, а й невідворотність. Я вклоняюся стремлінню, бо в його безмежному бутті воно знаходить любов до нас. А люблю я усвідомлення, бо тільки усвідомлення потребую, щоби зробити мого Внутрішнього Керманича неймовірно щасливим навік.
EA-4. 2 липня 1977 року, 15 год 50 хв; Державний парк Бетпейдж, Лонґ-Айленд (Нью-Йорк).↩
From:Шрі Чинмой,Еверест стремління, частина 1, Agni Press, 1977
Sourced from https://ua.srichinmoylibrary.com/ea_1