Я не копіюю, я не ініціюю¹⁸

Я не копіюю, я не ініціюю. Я не копіюю нічого, я не копіюю нікого, бо, копіюючи, я перешкоджаю своєму Любому Всевишньому розкривати Його нове творіння. Щомиті Він бажає творити в мені і крізь мене щось нове, щось визначне, щось плідне. Я нічого не ініціюю на жодному рівні, бо я можу помилятися й накоїти прикрих помилок. Я можу заплутати інших.

Я не копіюю, я не ініціюю. Я просто зосереджуюся, медитую й споглядаю. Я зосереджуюся, щоб простромити покривало невігластва, що опеленало мене. Я медитую, щоб звільнитися від сну невігластва. Я споглядаю, щоб згадати, що я, давно-предавно, робив з моїм Любим Всевишнім всередині Нього, навколо Нього, з Ним та без Нього.

Я зосереджуюся, щоб бігти якнайшвидше до призначеної мені Цілі, до мого Любого Всевишнього. Я медитую, щоб моя Ціль, мій Любий Всевишній зміг прийти до мене вже незабаром. Я споглядаю, щоб мій Любий Всевишній та я побігли враз шукати місце нашої зустрічі й відновили нашу давню бесіду-марафон.

Я не копіюю, я не ініціюю. Я зосереджуюся, я медитую, я споглядаю. Моє зосередження наділяє мене силою боротися з темним невіглаством. Моя медитація дає мені рівновагу в нестійку погоду людського життя. Моє споглядання завжди дарує мені відчуття, що мій Всевишній Господь, мій Любий Всевишній чує плач мого стремління у глибині мого серця.

From:Шрі Чинмой,Еверест стремління, частина 2, Agni Press, 1977
Sourced from https://ua.srichinmoylibrary.com/ea_2