Моя слухняність тому, що стоїть вище, ніж я, не є вимушеним зреченням. Це — лише моя свідома обізнаність про те, що наді мною є вища божественність. Але, завдяки моєму безперервному прогресу, настане час, коли я зумію стати єдиним із тим, що є вище, ніж я: заради того, щоб ми з ним могли отримати взаємну радість, я ступлю на ту саму сходинку, на якій стоїть той, що є вищим, ніж я. Воістину, вищим є той, що плаче, намагаючись підняти до свого стандарту того, що перебуває нижче, щоб гратися, співати й танцювати разом з ним.
Воістину, єдиний вищий від мене — це Бог. Якщо та допоки Він не побачить, як я стою поруч із Ним, Проявляння Його Світла не зможе поширитися на все Його творіння. Людське в мені потребує вищого заради захисту і скерування. Божественне в Богові хоче й потребує не нижчого творіння, а партнера і спільника, щоби бути божественно радісним і максимально плідним.
EA 47. 16 липня 1977 року, 18 год 45 хв, дорогою до Нью-Джерсі.↩
From:Шрі Чинмой,Еверест стремління, частина 2, Agni Press, 1977
Sourced from https://ua.srichinmoylibrary.com/ea_2