Наш Любий Всевишній завжди готовий, більш, ніж готовий допомогти нам боротися проти ночі-невігластва, але саме ми маємо відчути справжню потребу жити у світлі-мудрості, а не в ночі-невігластві. Ми приймемо Його Служіння лише тоді, коли справді захочемо світла-мудрості.
Наш Любий Всевишній завжди готовий та більш, ніж охочий благати заради того, щоб ми досягли найвищої Висоти-Реальності, а взамін Він сподівається від нас лише миттєвої одухотвореної усмішки. Якщо ми не подаруємо Йому хоч миттєву одухотворену усмішку, Він не зможе створити посудину-сприйнятливість всередині нас. Відтак, коли Він благатиме заради нас, ми не зможемо побачити, як Він благає, чи відчути Його Благання, якщо всередині нас не буде ємності. Наша посудина-сприйнятливість — це, по суті, не що інше як луна, бо Його Благання має відлунювати в найсокровенніших куточках нашого серця. Це те, чого наш Любий Всевишній жадає від нас, щоб Він міг благати й благати з Його Висот вічного самоперевершення лише задля нашого спасіння, визволення, усвідомлення й удосконалення — задля нас, лише задля нас.
EA 67. 18 липня 1977 року, 19 год 05 хв, дорогою до Центру Шрі Чинмоя в Конектикуті.↩
From:Шрі Чинмой,Еверест стремління, частина 3, Agni Press, 1977
Sourced from https://ua.srichinmoylibrary.com/ea_3