Якщо ти спиш, то спи: я не маю з тобою нічого спільного. Якщо ти мрієш, то я повинен сказати, що маю дещо спільне з тобою. Якщо ти плануєш, то я — цілком твій спільник.
Той, що спить, не знає, що він має й чим він є. Але ти не спиш — ти мрієш і плануєш. Отже, ти знаєш, що ти маєш і чим ти є. З іншого боку, тобі слід знати, що твій спосіб мріяти і мій, твій спосіб планувати і мій різняться.
Коли ти мрієш, ти входиш у світ, який постійно формує й ліпить себе заново. Коли ти плануєш, ти хочеш бачити початок, середину і кінець твого творчого процесу. Але, коли ти станеш істинним шукачем, ти побачиш, що творець та хранитель у тобі не знають кінця. Їхні творіння й оберігання не припиняються. Їм відома тільки реальність, що вічно перевершує себе.
Попри те, що твій спосіб мріяти й планувати відмінний від мого способу мріяти й планувати, і ти, і я, все-таки, дещо маємо. Того, що маєш ти, недостатньо. Воно неефективне й недосконале. Того, що маю я, достатньо. Воно ефективне й досконале. Ось чому я попросив тебе чи то б пак дав тобі команду прокинутися, встати й поглянути навкруги.
Якщо ти маєш руку, то можеш подумати, що хтось інший теж має руку, хоч твоя рука, може, не така сильна, як його. Якщо ти маєш око, то можеш відчути, що хтось інший теж має око, хоч твоє око, може, не таке красиве або не настільки благословенне зором, як його. Якщо ти маєш обмежене усвідомлення, обмежене досягнення, то можеш усвідомити, що хтось інший має безмежні можливості.
Як істинний шукач, ти можеш пізнати, що твої мріяння — це лише провісник реальності, яку хтось інший має; ти можеш пізнати, що твої планування — це лише початок чи предтеча того, що є далеко за межами бачення, розуміння й досягнення твого розуму.
Але дещо ти маєш, тож тобі неодмінно буде дано більше. Якщо ти не матимеш нічого, то тобі нічого не дадуть. Якщо ти маєш краплю життєвої енергії, то лікар дасть тобі ліки. А якщо ти вже мертвий, то лікар не здійснюватиме жодного лікування. Тільки тоді, коли лікар бачить слабку надію в тобі і для тебе, він застосовує ліки.
У твоїй життєвій мандрівці Бог дасть тобі безмежне стремління лише тоді, коли ти матимеш краплю стремління. Ти намагаєшся усвідомити Бога розумом, що планує по-своєму. Тож Бог каже: “Бідолашний хлопака, він принаймні старається. Нумо, Я покажу йому правильний шлях, найефективніший спосіб”. У той час Бог показує тобі Свій План, але, на відміну від твого планування за допомогою людського розуму, Божий План — це Його Бачення, що вічно перевершує Себе.
Коли ти пропонуєш Богові свій спосіб дії, Бог пропонує тобі Його Спосіб тієї самої дії. Дитина вручає батькові монетку, яку вона знайшла на вулиці. Це — все її володіння, і вона віддає його батькові. Дитина могла б заховати монетку й витратити, купивши тістечко, але вона віддала все своє володіння любому татусеві. Батько відчуває, що скарб його дитини вартує безмежно більше, ніж мільйони доларів, тож він дає дитині п'ятидоларову банкноту.
Якщо ти зможеш остаточно віддати свої людські мрії Всевишньому, то ти отримаєш світ Його Реальності. Якщо ти даватимеш заради власної радості, то Серце-Єдність твого Батька з тобою завжди наділятиме тебе безмежно більшим, ніж ти потребуєш і заслуговуєш, бо Його Задоволеність полягає лише в тому, щоб давати, щоб творити з тебе Його друга Вічності, співучасника і партнера, товариша Світла Його Нескінченності й Захвату Його Безсмертя. Отже, якщо ти даватимеш те, що маєш у світі своєї мрії, Він дасть тобі Його світ Реальності. Якщо ти даватимеш те, що маєш у світі ментального планування, Він негайно дасть тобі Його світ безпосереднього Бачення, який розквітне у світ Досконалості й світ Задоволеності.
EA 99. 20 липня 1977 року, 17 год 20 хв, Центр Шрі Чинмоя, Джамейка (Нью-Йорк).↩
From:Шрі Чинмой,Еверест стремління, частина 4, Agni Press, 1977
Sourced from https://ua.srichinmoylibrary.com/ea_4