Вдячність приходить від ніжності. Дитина може не сказати матері «дякую», і ніжність усього її єства проявиться крізь очі як усмішка. Дитина не знає слова «вдячність», проте, коли мати бачить її ніжну усмішку, вона знає, що дитина сповнена вдячності. Отже, чим ніжнішими ми стаємо у серцях та в усьому своєму єстві, тим легше стає бути вдячними Богові.
Один спосіб набути ніжності полягає в тому, щоб дивитися на дуже гарну й запашну квітку. Коли ми дивимося на квітку і вдихаємо її аромат, свідомо чи несвідомо ми стаємо одним цілим з її красою й ароматом. У цей час її ніжність входить у нас, або наша ніжність виходить на передній план. Іноді і те, і те відчувається одночасно.
Якщо завдяки квітці ми по-справжньому зосереджуємо всю свою увагу на невинній красі й ароматі Бога-Творіння, то заздрощі й ницість зникають, залишаються тільки ніжні думки. А коли в нашій природі на передній план виходить ніжність, проявляти вдячність стає надзвичайно легко.From:Шрі Чинмой,222 тexнiки мeдитaцiї
Sourced from https://ua.srichinmoylibrary.com/medit