14 січня 1999 року

```

My Supreme, my Supreme, my Supreme,

How is it possible for me

To hurt the ones

That I love deeply?

“My child, here is the proof

That you do not actually love them.”

My Supreme, my Supreme, my Supreme,

Now tell me,

Do I not sincerely and deeply

Love You, my Supreme?

Why do You then hurt me so often,

If not always?

“My child, My child,

Go beyond, far beyond,

The boundaries of your futile mind.

Then you will have the answer

From Me.”

My Supreme, my Supreme, my Supreme!

```

```

Мій Всевишній, мій Всевишній, мій Всевишній,

Як може бути,

Що я завдаю болю тим,

Кого я глибоко люблю?

«Моє дитя, це доказ того,

Що насправді ти їх не любиш».

Мій Всевишній, мій Всевишній, мій Всевишній,

Тепер скажи мені,

Хіба я не люблю щиро і глибоко

Тебе, Мій Всевишній?

Чому ж тоді Ти робиш мені боляче так часто,

Якщо не завжди?

«Моє дитя, Моє дитя,

Йди далеко, надзвичайно далеко

За межі свого марного розуму.

Тоді ти отримаєш від мене

Відповідь».

Мій Всевишній, мій Всевишній, мій Всевишній!

```

Сурабая, Індонезія. 14 січня 1999 року, 5:56. Перед підняттям 230 фунтів (104 кг) двадцять чотири рази однією рукою (10 разів правою рукою, 10 разів лівою рукою, плюс два рази кожною рукою до максимального розгинання).

From:Шрі Чинмой,Мої вранішні молитви душі та тіла, частина 2, Agni Press, 1999
Sourced from https://ua.srichinmoylibrary.com/mp_2