Інший спосіб розвинути сприйнятливість полягає в тому, щоби змусити себе відчути, що вам є тільки три роки, ви — малюк, і ви — у лісі. Немає ні матері, ні батька, ні брата, ні сестри — поруч немає нікого, хто міг би захистити вас. Ви одні у лісі темної-темної ночі. Навколо вас — темрява.
І немає нікого, хто міг би допомогти; просто перед вами танцює смерть, і ви ось-ось загинете. Що ви робите? Ви починаєте в серці кликати на допомогу: «Порятуй мене! Порятуй! Тут немає нікого! Порятуй мене!» Коли приходить такий внутрішній поклик, Всевишній неодмінно відкриє ваше серце, або прийду я і скажу: «Не почувайся безпорадним. Ти — дитя Бога. Чому ти повинен відчувати невпевненість?»
Іноді ви нічого не сприймаєте тільки тому, що почуваєтеся надто безпечно; ви стали самовдоволеними, бо вас влаштовують матеріальні здобутки. Коли ви задоволені тим, що маєте, то навіщо молитися про щось більше? Коли ви стаєте такими самовдоволеними, внутрішній поклик згасає.
А якщо ви відчуєте абсолютну безпорадність, відчайдушну потребу Бога, то ваш внутрішній поклик, певна річ, буде сильним. Вам не потрібно почуватися безпорадними і розгубленими щодня і щохвилини — зовсім ні. Та якщо ви самовдоволені, якщо відчуваєте, що того, що ви маєте, — цілком достатньо, то навіщо Богові дбати про вас? Вам не потрібна від Нього допомога. Допоки ви самовдоволені, ви не будете сприйнятливими. Слід змінити своє ставлення: треба відчувати, що без Бога ви цілком, цілком, цілком безпорадні і пропащі.From:Шрі Чинмой,222 тexнiки мeдитaцiї
Sourced from https://ua.srichinmoylibrary.com/mte