Пригода Життя. Про йогу, медитацію та мистецтво жити

Від видавців

Передмова

Ми — не лише фізичне тіло, життєва енергія, раціональний розум і потік емоцій. Глибинною канвою нашої суті є дух, що насичує, надихає і здійснює наше зовнішнє життя. Віднайти, дослідити духовний скарб своєї душі, якій не відомі жодні обмеження, й перетворитися на це багатство — це найвища ціль нашого життя, його найбільша пригода.

Але як поєднати цю високу мету з нашим світом, ущерть заполоненим плутаниною, тривогою й напруженням? У такому разі можна звернутися до всеохопної мудрості духовного Майстра, що просвітлює, вселяє надію, огортає втіхою і спрямовує на правильну путь.

Завдяки висвітленню численних аспектів нашого повсякденного життя ця збірка творів Шрі Чинмоя є скарбницею, з якої можна черпати наснагу для подорожі.

Розділ І. Свобода і спокій

Свобода — це щастя. Свобода — це наповненість. Свобода може бути й дечим іншим. Свобода може призвести до невимовного лиха. Люди потребують свободи: свободи від тиранії, свободи від рабства, свободи від залежності, свободи від невігластва. Дехто прагне свободи творчості, а дехто — свободи руйнування. Водночас є й ті, що прагнуть свободи стремління, свободи присвяти.

Ми боремося заради зовнішньої свободи. Заради внутрішньої свободи ми плекаємо поклик. Завдяки зовнішній свободі ми бачимо всі чотири сторони світу і керуємо ними. Завдяки внутрішній свободі ми бачимо Душу і стаємо Ціллю всесвіту.

❧

Я відчуваю, що свобода живе у спокої, тільки у спокої.

❧

Коли ти матимеш внутрішній спокій, ніхто не зможе примусити тебе бути рабом зовнішньої дійсності.

❧

Ціна внутрішнього спокою ніколи не виявиться надто високою. Спокій керує життям гармонійно. Він вібрує енергією життя. Ця енергія легко перевершує всі наші земні знання. Втім, вона не відокремлена від нашого земного буття. Якщо ми відкриємо належний канал усередині себе, то відчуємо цей спокій тут і зараз.

Найбільше нещастя, яке може спіткати людину, — це втрата внутрішнього спокою. Жодна зовнішня сила не спроможна забрати його. Саме думки та дії людини позбавляють її спокою.

Неспокій та нервовість цілком заполонили світ. Власне, ціль практикування йоги полягає в досягненні спокою, спокою розуму. Досягнувши спокою розуму, ми автоматично наповнюємося незламною внутрішньою силою. Хіба може нервовість проникнути туди, де є наповнення внутрішньою силою? Ні, туди не дістатися ні неспокою, ні нервовості. Нервовість виникає тоді, коли ви вилучаєте частину з цілого. Страх виникає тоді, коли ви щось відокремлюєте від цілого.

Не слід допускати, щоб минуле мучило нас і порушувало спокій нашого серця. Нинішні добрі й божественні вчинки здатні запросто нейтралізувати погані й небожественні дії в минулому. Якщо гріх має змогу примусити нас ридати, то медитація, безсумнівно, має змогу дарувати нам радість і наділяти нас божественною Мудрістю.

Розділ ІІ. Що таке йога?

**Йога і життя**

Без йоги немає самовідкриття. Йога — не релігія. Йога — це універсальна Істина. Це — традиційна індійська істина. Йога — найважливіший життєвий досвід. Справжня йога та життя йдуть пліч-о-пліч. Їх роз’єднати неможливо. Якщо спробуєте їх відокремити, то зазнаєте невдачі. Йога і життя — нероздільні, як Творець і творіння.

Кожен може практикувати йогу, незалежно від віку. Але треба розуміти, що таке йога. На жаль, багато хто гадає, що йога — це фізичні пози та дихальні вправи. Це прикра помилка. Пози та дихальні вправи служать підготовкою, першими сходинками, які ведуть нас до зосередження й медитації — того, що якраз і робить наше життя глибшим, вищим, наповненішим.

Хатха-йога — це початок. Практикувати хатха-йогу — наче навчатися в дошкільному закладі; тимчасом зосередження, медитація і споглядання — це курси університету. Не конче відвідувати дошкільний заклад, щоби вступити до університету. Трапляється, що гарні учні, відмінники, складають іспити екстерном. Дошкільний заклад їм не потрібний. Вони відразу йдуть до школи й далі. Втім, якщо не розпочинати, то як досягти кінцевої мети? Все, чого може навчити хатха-йога, слід сприймати залюбки, однак не варто перебільшувати важливість цієї невеликої гілки велетенського дерева Йоги.

Якщо вашому тілу не вистачає сили, то сьогодні вас болітиме шлунок, завтра — голова, а післязавтра — ще дещо. Отже, ви не зможете зосереджуватися й медитувати. Тому підтримувати тіло в доброму стані — це важливо. Відтак асани хатха-йоги виявляться кориснішими, ніж ті активні вправи, які виконують на Заході. Асани діють заспокійливо, якщо виконувати їх помірно. Надто динамічне виконання може спричинити агресивні почуття. Правильно виконані асани дають гарну, м’яку, приємну вібрацію.

Хатха-йога може певною мірою посприяти нашій духовності, але потрібно знати, на якому відтинку духовної подорожі ми перебуваємо. Якщо ми дуже неспокійні, то можна розпочинати з практики хатха-йоги, щоб навчитися сидіти тихо і спокійно. Коли ж нам не доводиться бути постійними жертвами неспокою, в такому разі можна обійтися без хатха-йоги навіть на самих початках, бо, досягаючи медитативного стану, ми автоматично поринаємо у спокій і тишу. Практикуючи хатха-йогу, ми відчуваємо, що наше життя стає регульоване й дисципліноване. Втім, коли ми медитуємо належним чином, коли життєва енергія прибуває під час медитації й насичує нас, наше життя дисциплінується автоматично. Від хатха-йоги ми ніколи не отримаємо божественного Спокою, божественного Світла, яких нам так не вистачає. Отже, якщо маєте бажання виконувати асани впродовж п’яти-десяти хвилин щодня, щоб підтримувати тіло в добрій формі — це чудово. Але якщо практикувати хатха-йогу протягом двох годин перед медитацією, то це буде геть марно витрачений час.

Що таке йога? Це підкорення самого себе. Підкорити самого себе — означає усвідомити Бога. Хто практикує йогу, той ловить двох зайців одразу: спрощує все своє життя і здобуває вільний доступ до Божественного.

❧

```

```

❧

Розділ ІІІ. Йога та матеріальне життя

**Невичерпний скарб**

Йога допомагає в повсякденному житті. Фактично саме йога здатна виявити найбільшу підтримку в нашому повсякденні. Людське життя сповнене сумнівів, страху й розчарування. Йога допомагає нам замінити страх несхитною мужністю, сумнів — цілковитою певністю, а розчарування — золотим досягненням.

**Запитання: Що б ви відповіли декому на таке запитання: “Чим може зарадити духовне життя людині вулиць, людині, котра заклопотана насамперед тим, як роздобути скибку хліба, як вижити?”**

Шрі Чинмой: Якщо добування харчів є для декого найпершою турботою, це означає, що цій людині не вистачає сили грошей. Якби вона мала гроші, то купила б собі хліба. Що ж, потрібно знати, що саме допомагає заробляти гроші. Це: енергія, труд, сила й зусилля. Всі ці речі приходять зсередини. Якщо людина вестиме духовне життя, вона матиме вдосталь енергії. Духовне життя здатне надихати людей в усіх царинах життя; духовне життя спроможне допомогти будь-кому на Землі. Пряме значення слова духовність — усвідомлення Бога. Втім, коли немає охоти прямувати так далеко, коли цілком достатньо певного прогресу в матеріальному житті задля добробуту, в такому разі можна застосовувати молитву. Молитва — це форма духовності; медитація — форма духовності. Молитва й медитація допомагають заробити більше грошей і поліпшити добробут. Але не в цьому полягає справжнє призначення духовного життя. Мета духовного життя — добути невичерпний скарб, нескінченне Світло Всевишнього, яке завжди існує для того, щоб ми ним користувалися. Утім, коли медитацію й молитву практикуватимуть світські люди, їх не буде позбавлено тих речей, які вони хочуть мати. Навпаки, вони матимуть їх удосталь.

**Запитання: Чи можливо старатися в зовнішньому житті заради матеріального багатства й водночас мати спокій у внутрішньому житті?**

Шрі Чинмой: Авжеж можливо, але слід знати, скільки матеріального добра ми вимагаємо. Наша вимога має відповідати нашій потребі. Якщо ми хочемо стати найбагатшою людиною на Землі, то задля цього також можна молитися й медитувати. Але треба знати, куди ця молитва нас веде. Чи будемо ми щасливі, коли, завдяки молитві, станемо найбагатшими людьми? Молитва й медитація каже тільки таке: “Бог — сама Радість”. Якщо ми будемо молитися Богові, щоб Він зробив нас найбагатшими людьми на Землі, Бог, ймовірно, прислухається до нашої молитви, однак щастя — цілком інша річ. Коли Бог наділяє нас матеріальною силою, ми бачимо, що сила грошей не є тим, чого ми насправді потребуємо в цьому світі. Сила любові, сила єдності — ось що становить нашу потребу.

❧

Чи будемо ми щасливі, коли, завдяки молитві, станемо найбагатшими людьми?

❧

Ми можемо бути мільйонерами, мільярдерами, проте, коли ми побачимо, що люди нас не люблять, наше серце розіб’ється. Ми благатимемо любові, мов жебраки. Але матеріальна могутність, сила грошей не здатна привернути людську любов. Її може здобути тільки наша сила любові, сила єдності. Так що під час молитви маємо просити Бога лише про одне: “Нехай діється Твоя Воля”. Якщо є на те Божа Воля, щоб зробити когось найбагатшим у світі, Бог це зробить. А якщо Божа Воля полягає в чомусь іншому, то Бог чинитиме інакше. Можна молитися Богові заради матеріальної сили, але треба бути щирими щодо нашого спонукання. Чи хочемо ми справжнього щастя в житті? Якщо ми хочемо справжнього щастя в житті, то маємо знати, що матеріальна сила може завадити нам віднайти Бога.

**Запитання: Я б хотів відверто почути, що дала Індії її духовність? Попри те, що Індія має йогів і святих, вона — бідна й відстала країна. В чому річ?**

Шрі Чинмой: Насамперед, треба розуміти, що призвело до такого становища. У стародавній Індії не відкидали матеріального боку життя. Тоді люди прагнули синтезу Матерії й Духу і певною мірою їм це вдавалося. Але між сивою давниною й сьогоденням утворилося провалля.

В подальших історичних періодах Індії святі та провидці стали вважати, що матеріальне і духовне життя ніколи не можуть іти пліч-о-пліч: щоб досягти Бога, потрібно відмовитися від зовнішнього життя. Таким чином зовнішнім життям було знехтувано. Це призвело до захоплення країни чужоземцями та багатьох інших негараздів. Навіть досі в Індії дуже поширена точка зору, згідно з якою матеріальне процвітання й красу слід відкидати. В тому й полягає основна причина її віковічної скрути.

Втім, нині в Індії є духовні велетні, які відчувають, що усвідомити Бога належить у Його цілісності, що Творець і творіння — нероздільно одне. Вони стоять за стверджування життя, за реальну потребу як прогресу, так і досконалості в усіх сферах людського буття. В сучасній Індії цей новий підхід дуже популярний. Можливо, нині Індія потерпає від злиднів, проте, завдяки чеснотам її нового усвідомлення і свіжого стремління, вона здійснить швидкий прогрес. Індії притаманна не лише щедрість серця, а й здатність виводити на передній план силу душі і застосовувати її для розв’язання будь-яких проблем.

**Запитання: Чимало людей, прокинувшись уранці, снідають похапки, біжать з дому до метро, їдуть на роботу, відтак їх цілком поглинає процес виживання. І поки не скінчиться день, годі знайти хвилинку, щоб духовним поглядом охопити те, що діється, бо вони мусять перебувати в тій колотнечі, мусять заробляти на життя. Чи існує спосіб поєднання духовного життя й того, що ми звемо практичним життям?**

Шрі Чинмой: Наша філософія є філософією мудрості: на першому місці — основне. Більшості людей бракує спокою, спокою розуму. Вони поринають у життєві клопоти раннім ранком і протягом усього дня не мають спокою жодної хвилини. Ми вважаємо так: якщо ми мудрі, то робитимемо насамперед те, що для нас найважливіше. Якщо рано-вранці ми будемо молитися Богові принаймні впродовж п’яти хвилин, це означатиме, що ми ставимо основну справу на перше місце.

Ми гадаємо, що саме сила грошей, матеріальне багатство принесуть нам задоволення. Але не матеріальна, а внутрішня сила, духовна сила дарує нам справжнє задоволення. Якщо Бог, Всемогутній Батько, буде нами задоволений, якщо ми порадуємо Його, Він наділить нас спокоєм розуму. А коли є спокій розуму, тоді не має значення, куди ми йдемо, в яку діяльність залучені — ми однаково будемо почуватися задоволеними.

Поки що задоволення — за далеким горизонтом. Проте, якщо рано-вранці ми молимося Богові, медитуємо на Бога впродовж кількох хвилин, то наш розум деякою мірою наповнюється спокоєм. Цей спокій розуму є, безсумнівно, справжнім задоволенням.

**Подорож від бажання до стремління**

Щоденний досвід часто підводить нас до висновку, що бажання — це одна річ, а Бог — інша. Ми кажемо, що в духовному житті бажання — це погано, бо ми прагнемо саме об’єкта бажання. Так, усвідомити Бога можна лише завдяки стремлінню, проте нам слід знати, що Бог живе і в наших бажаннях, і в нашому стремлінні. Усвідомивши, що бажання — теж у Богові, ми дістаємо своє перше просвітління.

Наша земна подорож розпочинається з бажання, тож у звичайному житті без нього не обійтися. Якщо ми вважаємо себе не готовими до духовного життя, власне, тому, що маємо безліч бажань, то я скажу, що ми ніколи не будемо готові до духовного життя. Треба розпочинати духовну подорож тут і зараз, навіть якщо ми досі торуємо стежки бажань.

Сприймаймо бажання як об’єкт і стараймося відчувати всередині нього Боже Дихання. Повільно, але несхибно Боже Дихання виходитиме на передній план і трансформує наше бажання у стремління. Якщо потім застосувати той самий процес до стремління, то ми відчуємо, що наше стремління й наше земне буття ніколи не роз’єднати.

На Землі є два типи людей, котрі не мають бажань: ті, чиї душі вільні, й ті, чиї душі слабкі, інертні, мертві. Той, чия душа вільна, визволився із залежності, обмежень і недосконалостей. Він звільнився від невігластва і з’єднався з душею у трансцендентальному просвітлінні.

А дехто нічого не хоче від життя. Такі люди просто валяються у бездіяльності й летаргії; вони нічого не прагнуть. Отже, вони ніколи не отримають просвітління.

**Потрібно розпочати**

Одного разу молодий чоловік запитав великого духовного звитяжця Свамі Вівекананду, як усвідомити Бога. Вівекананда йому сказав: “Відтепер почни брехати”. Молодий чоловік перепитав: “Ви хочете, щоб я брехав? Як же тоді усвідомити Бога? Брехня суперечить духовним принципам”. А Свамі відповів: “Мені видніше. Я знаю, який твій стандарт. Ти й пальцем не поворухнеш, ти нікчемний і фактично мертвий у звичайному житті, а про життя духовне — годі й казати. Коли ти почнеш брехати, люди всиплють тобі перцю, відлупцюють, відтак ти виявиш свою особистість. Спочатку слід розвинути індивідуальність та особистість. Потім настає день, коли треба зректися індивідуальності й особистості перед божественною Мудрістю, нескінченним Світлом і Благодаттю. Та перш за все потрібно розпочати подорож”.

Трапляються неврівноважені особи, які гадають, що усвідомлять Бога завдяки тому, що будуть вештатися, мов волоцюги, завдавати тортур своєму тілу й робитися кволими. Фізичну кволість вони сприймають за провісницю усвідомлення Бога. Великий Господь Будда випробував самовмертвіння і дійшов висновку, що найкращий шлях лежить посередині, без крайнощів. У повсякденному житті треба бути нормальними, треба бути здоровими. Стремління й фізичне тіло не існують окремо. Стремління серця і фізичне тіло йдуть пліч-о-пліч; фізичне й психічне стремління можуть і мають бігти разом.

Розділ ІV. Шлях йоги та його щаблі

Ми і Дух — одне, але ми ще не пізнали цього.

Коли ми бажаємо, ми себе зв’язуємо; коли ми плекаємо стремління, ми себе визволяємо.

**Рушаємо в Подорож**

За нашою традиційною індійською системою існує три основні типи йоги: карма-йога, бгакті-йога і джнана-йога. Карма-йога — це йога присвяченого служіння. Бгакті-йога — це йога любові й відданості. Джнана-йога — це йога знання і мудрості. У джнана-йозі ми бачимо важливе, дуже потужне її відгалуження — раджа-йогу. Це те, що на Заході називають містицизмом, йогою містиків.

У духовній садгані, тобто дисципліні, є вісім щаблів: яма, ніяма, асана, пранаяма, пратьягара, дгарана, дг’яна і самадгі. Яма — це самоконтроль та моральне стримання; ніяма — ретельний нагляд за поведінкою й характером; асана — різноманітні пози тіла, призначені допомагати тілу заспокоюватися і ставати сприйнятливим інструментом; пранаяма — система дихання, що допомагає втримувати розум під контролем; пратьягара — відмова від чуттєвого життя; дгарана — фіксація свідомості на Богові; дг’яна — медитація; самадгі — транс, остаточне злиття індивідуальної свідомості з універсальною Свідомістю.

Якщо розпочинати зі свідомого стремління, то немає потреби долати всі початкові стадії. Щоб увійти в медитативний стан, не конче виконувати асани хатха-йоги й пранаяму. До того, як зародиться істинне стремління, деякою мірою потрібні самоконтроль, відмова від чуттєвого життя й зосередження свідомості на Богові. Коли стремління торкається нашого неосвітленого життя, розпочинається наша подорож.

❧

Якщо ми маємо стремління, то можемо розпочинати із зосередження, медитації і споглядання.

❧

Цілеспрямовано проходити яму, ніяму, асану й пранаяму немає потреби.

**Промениста путь**

Як то кажуть, “крапля камінь точить”. Ви теж можете просуватися крок за кроком — нехай повільно, зате стійко. Втім, існує й такий шлях, який зветься сонячним. Усі дороги ведуть до тієї самої Цілі, але є один конкретний шлях, який приведе вас туди швидше, ніж інші. Це — шлях зосередження, глибокої медитації й односпрямованого споглядання. Можна впевнено практикувати пратьягару, оминувши перші щаблі дисципліни. А при бажанні можна перескочити й пратьягару і розпочати з дгарани або дг’яни. Так чинило багато духовних шукачів, і їхня духовна подорож була успішна. Але кожен має вирішувати індивідуально, котрі щаблі йому потрібні або не потрібні.

Своїм учням я кажу, що немає потреби розпочинати з того, що передує дг’яні. Вони медитують зі мною й дістають високі переживання без жодних попередніх дисциплін. Утім, інші духовні Вчителі радять своїм учням опановувати всі щаблі без винятку. Я цього жодним чином не заперечую. Кожен має свій спосіб усвідомлення Істини і свій спосіб передачі Істини іншим. Якщо вам вистачає щирості прямувати духовним шляхом до кінця, якщо ви маєте духовного Вчителя або друзів, які далеко просунулися в духовному житті, то можете скористатися їхньою допомогою і їхніми порадами, як здійснювати найшвидший прогрес.

❧

Розділ V. Релігія, духовність та йога

Від йоги зародилася духовність, а від духовності зародилася релігія. Потім з релігії виникла філософія. Філософія нагадує нам, що цей світ — не єдиний: існує чимало вищих світів, внутрішніх світів — і радить нам туди навідатися.

**Почуття серця-єдності**

Суть кожної релігії — любов до Бога. Немає жодної релігії, котра б не говорила про любов до Бога. Проблеми створюють послідовники релігій. Дуже часто вони кажуть таке: “Моя релігія — найкраща, а твоя — геть нікчемна”. Послідовники різних релігій — наче діти в сім’ї. Діти мають тих самих батьків і дістають ту саму батьківську ніжність, ту саму батьківську любов, те саме батьківське співчуття. Проте вони сваряться і б’ються. Коли котрась із сестер бачить, що інша має ліпшу вроду, вона тут же починає заздрити і сваритися з гарнішою. Коли котрийсь із братів бачить, що інший має більше сили, то слабший починає обмовляти дужчого. До того ж, нерідко в сім’ї трапляється, що один брат каже: “Я знаю краще, ніж будь-хто!”. А інший відповідає: “Ні, я знаю ліпше, ніж ти!”. Так само й кожна релігія твердить своїм братам-сестрам-релігіям: “Я більше знаю про Небесного Батька, ніж ти”. Або таке: “Мій спосіб любити Бога — єдиний правильний спосіб, а твій спосіб — хибний”. Через те нерідко доходить до чварів і боротьби між різними релігіями.

Втім, усі релігії стверджують одне — любов до Бога. А коли ми справді когось любимо, ми відчуваємо єдність із тією особою. Отже, якщо ми справді любимо Бога й відчуваємо єдність із Ним, то так само відчуватимемо єдність з Його творінням. Глибоко-глибоко в серці ми знаємо, що ми всі — одне, але потім вселяється гординя, і ми кажемо іншим: “Ти мені не потрібен”. Але ми таки потребуємо один одного. Ми — невіддільні частинки тієї самої реальності-буття. Дерево складається зі стовбура, гілок, листя, цвіту і плодів. Коли стовбур скаже, що йому не потрібні гілки або листя, то що це за дерево буде? А коли цвіт дерева скаже, що йому не потрібні гілки та стовбур, то як він існуватиме? Так що мусимо встановити єдність.

Увійшовши в сад, ми відразу усвідомлюємо красу, чистоту й аромат саду. Кожна квітка має свою красу, однак краса саду, яку ми відчуваємо, — це краса множинна. Саме ця краса дарує нам величезну радість. Так само й Бог отримує велику радість від численності сердець-квіток усіх Його дітей.

У релігії має переважати не що інше як серце-єдність. Релігія — не для доведень. Живучи в серці-єдності, ми відчуваємо суть усіх релігій — любов до Бога. Живучи в розумі, ми намагаємося відокремити одну релігію від іншої, коли помічаємо відмінності їхніх ідеологій. Істинне, інтуїтивне розуміння висоти й розлогості всіх релігій притаманне саме серцю. Сáме серце бачить і відчуває внутрішню гармонію та єдність усіх релігій.

Істинній релігії властива універсальність. Істинна релігія не шукає вад інших релігій. Фальшиві релігії будуть прискіпуватися до інших релігій і стверджуватимуть, що тільки вони істинні, а їхній пророк — єдиний спаситель. А істинна релігія вважає всіх пророків спасителями людства. Прощення, співчуття, толерантність, братерство й почуття єдності є ознаками істинної релігії.

❧

```

Без філософії релігія безглузда. Без релігії філософія безсердечна.

❧

**Запитання: Чи вважаєте ви, що всі релігії ведуть до тієї самої істини, але, мабуть, різними шляхами?**

Шрі Чинмой: Так, авжеж. Я цілком погоджуюся з тим, що всі релігії ведуть до однієї істини, Абсолютної Істини. Істина — єдина. Ціль — єдина, а шляхи, що ведуть до неї, — різні. Кожна релігія має рацію. Проте, коли послідовники котроїсь релігії заявлятимуть, що тільки їхня релігія справжня, найкраща, мені буде важко з ними порозумітися. А коли послідовники скажуть: “Наша релігія істинна, ваша — також,” — в такому разі я щиросердечно з цим погоджуся. Якщо я твердитиму, що наш індуїзм найкращий, а вашому християнству годі з ним рівнятися, то буду найбільшим бовдуром на Землі. Якщо я запевнятиму, що хутко доправлю вас до Цілі, коли ви приймете мою релігію, і намагатимусь прилучити вас до своєї віри, то я припущуся величезної, мов Гімалаї, помилки.

Кожна релігія має рацію. Релігія — це дім. Я маю жити у своєму домі. Ви маєте жити у вашому домі. Мені не слід жити на вулиці, і вам — теж. Але настає день, коли наше бачення розширюється. Ми відчуваємо, що поза рамками обрядів і ритуалів є вища Ціль. Що в такому разі робити? Можна спробувати виправити недосконалості релігії. Тоді негайно виникне конфлікт із фанатиками. Або виявиться, що ми не спроможні змінити релігійні правила й канони. І — діло кепське! Проте, коли ми ведемо духовне життя, внутрішнє життя, ми не конфліктуємо з релігією. Отже, можемо сказати так: хто хоче сповідувати релігію, нехай сповідує. А хто хоче сягнути вищої Цілі, тобто Йоги — свідомої й постійної єдності з Богом — тому слід прямувати дорогою йоги. В йозі, завдяки єдності з Богом, йдеться про те, що весь світ — наш. Кожна людина — це наш брат, чи наша сестра. Якщо ви поринаєте в царину йоги з наміром усвідомити найвищу Істину, абсолютно найвищу Істину, то я скажу, що в такому разі можна полишити релігію. Інакше кажучи, якщо ви не хочете сповідувати свою релігію чи жодну з релігій, то сміливо робіть цей крок, бо ви маєте особливий поклик до Вищого. Ваша релігія, моя релігія — попри їхні суттєві недосконалості вони прямують до тієї самої Цілі. Однак може виникнути дуже потужне внутрішнє спонукання досягати Найвищого негайно, не заглиблюючись у так звані обмеження вашої релігії, моєї релігії чи будь-якої релігії. В такому разі ви, певна річ, будете намагатися йти до своєї Мети так, щоб не завдавати клопоту нікому і не зазнавати його від інших.

❧

Найвища духовність не потребує жодних ритуалів.

❧

**Прислухáйтеся до душі**

Духовне життя — це життя душі. Треба стати одним цілим із душею свідомо. Зоря істинного задоволення сходить у нашому житті саме тоді, коли ми відчуваємо єдність із душею. Істинного задоволення ніколи не отримати, якщо задовольняти самого себе зовнішнім по-своєму. Незмінне щастя ми відчуваємо тільки тоді, коли задовольняємо Бога так, як Він цього бажає. Бог — наша найвища Реальність. Що ретельніше ми прислухаємося до душі всередині себе, то більше ми перетворюємося на найвищу Реальність, що всередині нас, — і тільки після цього ми дістаємо вічне задоволення.

**Запитання: Через те, що мій батько — атеїст, немає злагоди між мною й батьками. **

Шрі Чинмой: Що поганого в тому, щоб бути атеїстом? Ти віриш у Божу Любов, а твій батько вірить у щось інше. Кожна людина на Землі вірить у щось: в їжу, у своє тіло, у квітку, у футбол, в науку. Кожному доводиться вірити в те, що він бачить, або вірити в ніщо. Так що скажи батькові таке: “Ти — атеїст, проте в дещо ти віриш”.

Ти віриш у Бога, а твій батько вірить у щось інше. Навіть ніщо є реальністю. Наша індійська філософія твердить: “Neti, neti” — “Не це, не те”. Ніщо теж походить із розуму й серця. Скажи батькові, щоб він вірив у те ніщо, відтак він побачить у ньому твого Бога. Скажи йому: “Я стою за все, а ти твердо наполягаєш на ніщо. Кінець кінцем, у моєму все ти побачиш своє ніщо, а у своєму ніщо ти розгледиш моє все”.

❧

Якщо потрібно, щоб я визначив, що таке духовність, то моє визначення міститиме тільки одне слово — задоволеність. Духовність — це задоволеність, — не більше й не менше.

❧

Саме у скінченному Бог проявляє Свою Нескінченність. Наразі дещиця світла для нас — усе. А коли ми досягаємо висоти, тоді навіть Нескінченність стає нічим, тому що Бог наділив нас ненаситним голодом. Ідеться про найвище усвідомлення. Нині твій батько не розуміє сенсу наших бесід, проте одного дня він їх збагне, бо він наближається до того, щоб усвідомити це самостійно.

Так що не хвилюйся за свого батька. Скажи йому, щоб він лише вірив у свої переконання. Якщо батько підтримуватиме свою віру, його проблеми буде розв’язано. Тільки заохочуй його бути задоволеним тим, що, за його переконанням, становить істину його життя. Якщо ж батько не буде задоволений, тоді ти можеш сказати йому: “Від своїх переконань ти не дістаєш задоволеності, а я від своїх — дістаю. Чи маєш підставу казати, що я помиляюся? Чому б тобі не випробувати мій шлях?”

❧

Відмінність між серцем та розумом така: серце хоче давати; розум ненавидить втрачати.

❧

**Запитання: Чи можуть чоловік та дружина мати різних наставників?**

Шрі Чинмой: Мати різних наставників — для подружжя означає йти до тієї самої цілі двома дорогами. Проблеми виникнуть, якщо чоловік твердитиме, що його шлях ясний, сонячний, а шлях дружини сповнений перешкод. Тоді буде халепа. А коли чоловік казатиме: “Мені подобається ця дорога, а тобі — інша. Отже, прямуймо: ти своєю дорогою, а я — своєю, і ми дістанемося того самого пункту призначення”, — в такому разі все буде гаразд. Не примушувати дружину прийняти шлях чоловіка, не примушувати чоловіка прийняти шлях дружини — це правильні вчинки. А якщо починаються порівняння або змагання, то діло зводиться нанівець.

**Запитання: Чи не виявиться марним зв’язок між двома людьми, якщо до того самого пункту вони йдуть різними шляхами?**

Шрі Чинмой: Ні. Важливо, скільки розуміння й поваги має кожен з них до шляху іншого. А тим, що мають того самого Вчителя і прямують тією самою дорогою, не загрожує жодна небезпека. Якщо подружжя йде одним шляхом, то дружина допоможе чоловікові, коли той втомиться, виснажиться, зазнає нападу сумнівів. А коли сумнів або страх нападе на дружину, тоді в неабиякій пригоді стане чоловік. Так що йти тим самим шляхом дуже вигідно.

Коли ж дружина мовить: “Я хочу йти дорогою серця”, а чоловік каже: “Я хочу йти дорогою розуму”, — в такому разі потрібно бути дуже обачними. Кожен має знати, що інший чинить правильно відповідно до його можливостей і розуміння. Подружжю слід мати взаємну повагу до усвідомлення кожного з них.

**Запитання: Що можна сказати про місце жінок у духовному житті в нинішню добу жіночої емансипації й такого іншого? Яке справжнє місце жінок у духовному сенсі, і яке справжнє місце чоловіків?**

Шрі Чинмой: В Божих Очах не існує чоловіка й жінки. В Божих Очах вони —

Духовність — не просто терпимість. І навіть не приймання. Духовність — це відчуття універсальної єдності. У духовному житті ми розглядаємо Божественне не лише як свого Бога, а й як Бога кожної людини. Наше духовне життя становить міцну й надійну основу єдності в різноманітності.

Духовність — не просто доброзичливість до інакшої віри в Бога. Це абсолютне визнання і приймання віри інших як рідної. Це складно, проте можливо. Всі духовні Вчителі усіх часів переживали це і практикували.

**Запитання: Ви належите до якоїсь конкретної релігійної організації, секти, культу чи ви є самі по собі?**

Шрі Чинмой: Я не належу до жодної секти, я не належу до жодної релігії. Водночас моє вчення містить суть усіх релігій. Я ціную і люблю всі релігії, але не належу до жодної з них. Я народився індусом — отже, знаю все від а до я про індуську релігію. Проте я не практикую індуїзм. Я не сповідую жодної конкретної релігії. Моя релігія полягає в тому, щоб любити Бога й бути слухняним Божим інструментом. Індуїзм — як дім, християнство — як інший дім, юдейство — як ще один дім. Можна жити в різних будинках, але ходити на навчання до однієї школи. Духовність, йога — це те, що нам, зрештою, доведеться вивчати.

**Запитання: Чи існують відмінності між релігіями? Чи змушує йога зрікатися хоч би якої релігії?**

Шрі Чинмой: Не існує фундаментальної різниці між релігіями, бо кожна релігія втілює первинну Істину. Так що йога не суперечить жодній релігії. Будь-хто може практикувати йогу. Я маю учнів серед католиків, протестантів, юдеїв і інших. Практикувати йогу можна за будь-якої релігійної належності.

Звісно, якщо вас виховали в індуїзмі, то вам буде, мабуть, моторошно приймати християнство, — і навпаки. А шукачеві, котрий по-справжньому перейнявся духовністю і йогою, не буде трудно лишатися при своїй релігії. Я раджу своїм учням не відмовлятися від рідної релігії. Будучи в рідній релігії й водночас практикуючи духовне життя, внутрішню дисципліну, вони будуть просуватися швидше: їхня релігія постійно вселятиме їм певність щодо їхньої справи і служитиме підтвердженням того, що вони фактично практикують у своєму житті. Тому я завжди раджу своїм учням триматися рідної релігії, бо йога не потребує відмови від жодної з релігій.

**Ми є в Божому Серці**

Релігія не перешкоджає духовному життю. Йога і духовне життя ніколи не шукатимуть вад у жодній релігії. Йога означає єднання з Богом, свідоме єднання з Богом. Я молюся Богові по-своєму, а ви — по-своєму. Бог задоволений нами обома. Це — релігія. Потім, усвідомивши Бога, ми стаємо одним цілим із Його творінням, з Його всесвітом. Тоді ми відчуваємо, що перебуваємо в Божому Серці. Я, усвідомивши Бога, відчув себе в Божому Серці. З вами трапиться те саме.

Так що не слід критикувати жодну релігію. Щодо йоги: треба знати, що йога є поза рамками будь-якої релігії. Тут ми не хочемо задовольнятися тільки своїм домом або тільки вашим. Ми хочемо визнати всі домівки на світі як свої, бо в кожній із них мешкає Бог. У йозі всі релігії стають нашими, тому що йога означає єдність із Богом. Опанувавши цю єдність, ми виходимо за рамки обмеженого відчуття я і моє — моя релігія, ваша релігія. Відтак ми прямуємо далеко за межі релігії.

❧

Релігія — це дім, духовність — світлиця, йога — божниця. Дім — це гарна річ, світлиця — важлива, божниця — щедротна.

❧

Розділ VІ. Бог та вищі світи

```

```

**Віднайти Бога**

Усвідомлення Бога, сіддгі, у найвищому значенні цього слова — це відкриття самого себе. Це свідоме усвідомлення єдності з Богом. Допоки шукач перебуває в невігластві, він відчуває, що Бог — це хтось інший, хто володіє безмежною Могутністю, тимчасом сам шукач почувається наймізернішою істотою на Землі. Усвідомивши Бога, шукач пізнає, що він і Бог — абсолютно одне, як у внутрішньому житті, так і в житті зовнішньому. Усвідомлення Бога означає ототожнення зі своїм абсолютно найвищим Я. Якщо людина може ототожнитися зі своїм найвищим Я і лишитися в цій свідомості назавжди, якщо вона здатна розкривати і проявляти цю свідомість за власною волею, в такому разі це є усвідомлення Бога.

Авжеж, ви читали книжки про Бога, і люди кажуть, що Бог є в кожному. Але ви не усвідомили Бога у своєму свідомому житті. Бог — ментальна теорія для вас. Коли людина досягає усвідомлення Бога, вона свідомо пізнає, що таке Бог, на що Він схожий і чого Він бажає. Той, що усвідомив Бога, перебуває в Божій Свідомості і спілкується з Богом віч-на-віч. Він бачить Бога як у скінченному, так і в Нескінченному; як в особі, так і в безособовому. В такому разі це не є ментальна галюцинація чи уявлення; це — безпосередня дійсність. Ця дійсність достовірніша, ніж те, що я зараз бачу вас навпроти себе. Спілкування з людиною завжди відбувається крізь пелену невігластва, темряви, недосконалості й непорозуміння. А між Богом і внутрішнім буттям того, хто усвідомив Бога, не може бути пелени невігластва. Отже той, що усвідомив Бога, спілкується з Богом ясніше, переконливіше й відвертіше, ніж з людиною.

Будучи пересічними людьми, ми вважаємо, що нескінченний Спокій, нескінченне Світло, нескінченна Благодать, нескінченна божественна Сила — це все чисті вигадки. Ми є жертвами сумніву, страху і негативних сил, яких ми сприймаємо як цілком нормальне, природне явище. Ми не здатні любити чисто — навіть себе самих. Перебуваючи в скінченному, ми сваримося, воюємо, і немає для нас ні Спокою, ні Світла, ні Благодаті.

А ті, що практикують медитацію, занурюються глибоко всередину себе й відкривають, що Спокій, Світло і Благодать справді існують там. Хто практикує медитацію, той розвиває необмежену внутрішню силу, і бачить, що викликати сумнів чи страх на двобій і перемогти їх — цілком можливо. Коли ми досягаємо усвідомлення Бога, наше внутрішнє буття наповнюється Спокоєм, Урівноваженістю, Самовладанням і Світлом.

**Просвітлення нашого життя**

У повсякденному житті ми дуже часто говоримо про залежність і свободу. Але усвідомлення каже, що не існує таких речей як залежність і свобода. Те, що насправді існує, є свідомістю різних рівнів; свідомість, що насолоджується різноманітними проявами себе самої. В полі проявляння свідомість має різні ступені. Чому ми молимося? Ми молимося, бо молитва веде нас від нижчого ступеня просвітління до вищого. Ми молимося, бо молитва наближує нас до чогось чистого, прекрасного, натхненного, того, що здійснює. Найвище просвітління — це усвідомлення Бога. Це просвітління має відбутися не лише в душі, а й у серці, розумі, віталі й тілі. Усвідомлення Бога — це свідома, довершена й досконала єдність із Богом.

**Запитання: Що таке Бог?**

Шрі Чинмой: Бог — це нескінченна Свідомість, нескінченне Блаженство, проте Він також може набувати скінченної форми. Бог — нескінченне, Бог — скінченне; водночас Бог перевершує як нескінченне, так і скінченне. Бог — життя, Бог — смерть; Бог — поза межами життя і смерті. Коли я кажу Всевишній, я звертаюся до Нескінченного, Вічного й Безсмертного. І я бачу Його лицем в лице — так само, як вас. Але Бог, насправді, безмежний: в царині проявляння Він набуває будь-яких форм: і крихітної — як комаха, і велетенської — як слон. Чимало хто не погоджується з тим, що Бог може бути скінченним. А розгляньмо таку божественну властивість як Всюдисущість. Керуючись людським розумінням, ми, міркуючи про всюдисущість, тут же бачимо простір. Так, Бог просторий як світ, але: оскільки Він міститься в усьому, Він є також і скінченним. Окрім того, Бог — всемогутній. Де ж Його Всемогутність, коли Він не може бути малям, крихітною комахою чи атомом? Ми, фактично, мало що можемо вдіяти завдяки особистій волі. А Бог залюбки може зробити все, що забажає: бути неосяжним або крихітним-прекрихітним, бо Він — Всемогутній.

Бог є всім, проте кожному слід відчути, чим Бог є, власне, для нього. Бог може бути нескінченним Світлом, нескінченною Свідомістю, нескінченною Силою, нескінченною Радістю, нескінченним Блаженством, нескінченним Співчуттям, нескінченною Енергією. Бог може бути особою і мати форму, а може бути безособовим і не мати форми — як вода, що, замерзаючи, набуває форми, а в рідкому стані форми не має. Деколи ми отримуємо радість від Бога у формі, а деколи — від Бога без форми. Бога в безособовому аспекті можна бачити як неосяжний простір Світла; в особовому аспекті Бог може з’явитися як промениста людська істота, що має дві руки, два ока — все те саме, що маємо ми. Ця постать буде найсвітліша — і тут, на Землі, і там, на Небесах. Коли Бог з’являється як особа, можна спілкуватися з Ним віч-на-віч на всілякі сокровенні теми.

**Запитання: Декотрі люди заявляють, що не вірять у Бога. Втім, це чудові люди і мають вони щасливий вигляд. Як би ви це пояснили?**

Шрі Чинмой: Хоч би як ми оцінювали дійсність або намагалися ототожнитися з нею, нам слід розуміти, що ми оцінюємо Божественність і ототожнюємося з Божественністю. Цю Божественність ми називаємо або Богом, або Духом, або Буттям.

❧

Отже, коли потрібно визначити Бога, я волію сказати, що Бог — це щастя.

❧

**Запитання: Чимало людей стверджують, що, вживаючи певний вид наркотиків, вони здатні більше наблизитися до Бога. Як ви ставитеся до вживання збудливих засобів, наркотиків і такого іншого з метою наближення до Бога завдяки стимуляції розуму?**

Шрі Чинмой: Дозвольте розпочати з того, що існують два методи підходу до Істини. Один метод полягає в тому, щоб пізнавати справжню Істину, відчувати справжній екстаз, бачити справжнє Світло, переживати сукупність Блаженства, Свідомості й Буття. Ввійти в такий стан можливо лише завдяки медитації і єдності з Богом. А ті, що вживають наркотики, ставлять воза поперед кобили. Вони впадають у самообман, гадаючи, що пізнали Істину. До того ж, ці люди не усвідомлюють, що наркотики завдають шкоди їхнім внутрішнім духовним здібностям, які є вкрай важливими для того, щоб увійти в Боже царство. Дозвольте пояснити.

Якщо ви штовхнете мене у водойму й силоміць занурите у воду, не даючи випірнути на поверхню, — що я в такому разі бачитиму? Суцільну білу порожнечу. Ось що насправді відбувається з тими, що вживають наркотики. Завдяки хімічній дії свідомість зазнає примусової зміни. Все біле! Авжеж, неабияке переживання... Припустимо, що це — високе переживання, але ж вони не здатні втримати його, не прийнявши дози хімії знов. Тимчасом я, завдяки молитві, зосередженню й медитації, поринаю в Живу Свідомість Бога і можу навчитися там перебувати. Це — позитивний і природний метод наближення до Бога. Бог — природний. Я — Його син, ти — Його син, отже ми маємо діяти так, як велить природний процес. А коли люди вживають наркотики, вдаються до цих штучних засобів, вони несвідомо — а може, й навмисно, — зводять Істину нанівець.

❧

Наблизитися до Бога можна лише завдяки любові до Бога й медитації на Бога.

❧

Я маю кількох учнів, котрі вживали наркотики й дістали “переживання” з перших рук. Вони розповідали, що вживання наркотиків було нічим іншим як самообманом і самознищенням. Тепер їхні переживання — це приймання себе і становлення. Вони таки помітили певну відмінність. Я, безумовно, пишаюся їхніми нинішніми духовними досягненнями.

Вернімося до запитання. Отже, нікому не вдасться наблизитися до Бога завдяки наркотикам чи стимуляторам. Наблизитися до Бога можна лише завдяки любові до Нього й медитації.

**Запитання: Чи містять переживання, спричинені наркотичним упливом, бодай частку вірогідності?**

Шрі Чинмой: Переживання, спричинені наркотичним упливом, — наче фальшива монета. Ви — як той малюк, що не має грошей. І ось вам трапилася гарна монетка. Ви з’ясували, що це, розпізнавши її форму, тож ви тішитеся, що так легко дістали гроші. Але монета — фальшива. Коли ви завітаєте з нею до крамниці, продавець вас насварить або й прожене геть. Він не прийме цю монету. І ви збагнете, що ваша монета нічого не варта, за неї нічого не купиш.

**Запитання: Під час лекцій мені іноді дається трудно тлумачити індуську доктрину маї, зокрема її концепції життя як ілюзії. Також я відчуваю подібні труднощі, коли веду бесіду про світ як про Лілу (Божу Гру), стараючись наголошувати на нецілеспрямованості створеного Богом світу, з огляду на те, що світ — це Божественна Гра. Як ліпше роз’яснити ці концепції нашим студентам у Сполучених Штатах?**

Шрі Чинмой: В індуській доктрині вживано термін мая, що означає ілюзія. Від часів зародження індуської філософії індуси дотримуються переконання, що світ — це ілюзія. Індуське духівництво, індуські філософи й декотрі індуські мислителі дістають неабияку втіху, повідомляючи світові, що він — ілюзія, і край. Їхня філософія така: навіщо приділяти так багато уваги — ба навіть її дрібку — тому, що не реальне?

На мою думку, заявляти чи вважати, що ми маємо більше мудрості й розуміння, ніж Трансцендентальний Універсальний Бог — це пік безглуздя. Ми готові молитися Богові, ми готові присвятити себе своїм ідеям щодо Бога, а сприймати Боже творіння як щось реальне — не готові. Коли ми певні того, що Бог, якому ми молимося, — реальний, то як можна відокремлювати реальність Бога від Бога?

Термін мая має інакше значення — швидкоплинне, непостійне, тимчасове. Те, що ми спостерігаємо, те, що ми робимо, й те, чим ми є у фізичному світі, не триває вічно. Тому дехто змальовує фізичний світ як нереальний. Але зовнішня реальність не потребує безсмертя. Найвища реальність нескінченна, вічна й безсмертна, проте реальність може бути і швидкоплинною — так само, як Нескінченність може бути нескінченно малою та нескінченно великою. Реальність може бути як минущою, так і довговічною. Також реальність може бути безсмертною. Квітка, життя якої триває всього один день, — реальна. Людина, що живе вісімдесят років, — реальна. Вони — тимчасові. Либонь, тому й кажуть, що вони — ілюзорні. Вони — реальні, однак обмежені й непостійні.

❧

```

```

❧

Декотрі філософи вважають реальним тільки те, що триває вічно. Проте всяке воління Бога — створити щось довговічне чи таке, що існуватиме лише впродовж хвилини, — Його вибір. І те, й те — однаково Його творіння. Він одночасно є Творцем і творінням, Гравцем і грою, безособовим і особою, невидимим і видимим, пізнаваним і непізнаваним, реальним і нереальним.

Будь-які спроби визначити Бога завершаться нічим. Визначати — означає обмежувати, а Бог не має обмежень. Бог — це Дитя Вічності, що грається у своєму Саду-Серці Нескінченності.

Як малюк дістає задоволення, чимале задоволення, коли грається з друзями, так і Бог, грайливе Дитя, залюбки грається з дітьми — Його творінням. Бог — один, але Він хоче насолоджуватися Собою незліченними способами в незліченних формах. Він досягає цього завдяки Його Космічній Грі, Його Лілі. Ви, я, всі ваші студенти — це Боже творіння-друзі, хоч ми, може, й не розуміємо, яка ціль Божого творення, і яка наша роль у ньому.

**Запитання: Яким має бути ставлення до колишніх вчинків у тому разі, коли вищий розум знав, що кояться неправильні речі, однак не застосував свій контроль? Як сприймати почуття провини, що виникло через такі дії в минулому?**

Шрі Чинмой: Ставлення має бути таке: минуле поховано й забуто. Ви скоїли щось погане. Виношуючи думку провини “Я вчинив погано”, ви проявляєте щирість, однак щирі роздуми про помилку не допоможуть. Так, ви вчинили зле. Проте від свідомості провини не дістати світла чи мудрості. Ваша дія була неправильна. Отже, старайтеся діяти правильно, божественно. Ту мить, ту хвилину ви вже використали. Ви могли розпорядитися нею заради правильної мети або — хибної. Що ж, ваша мета була хибна. То використайте наступну хвилину задля божественної цілі. Що діється, коли ви, використовуючи дану хвилину божественно, не думаєте про попередню мить, коли було скоєно неправильний вчинок? Ваша позитивна сила, сила волі, яку ви застосовуєте, щоб чинити правильно, набуває цілісності й повноти. А коли ви думаєте про минулу хвилину з почуттям провини за поганий вчинок, тоді половина вашої сили рішучості чинити далі правильно знову тоне в пітьмі. Відтак для правильної дії залишається тільки пів сили. Тому я раджу своїм учням старатися виводити вперед усю силу, щоб найближчої миті скасувати попередні помилки.

Розмірковуючи про погані вчинки, плекаючи їх, ми несвідомо підсилюємо почуття провини. Я можу собі думати, що каюся. Але навіщо каятися? Я вчинив зле. Я — сміливець: я готовий глянути у вічі обставинам. Раз я зумів схибити, то спроможуся і на правильні дії. Знов-таки, зосереджуючи увагу на правильному, ми примножуємо свою позитивну силу.

Почуття провини, постійний самодокір, на жаль, всюдисущі на Заході. Оскільки моє Джерело — Бог, Абсолютне Нескінченне Світло, оскільки мені відомо, що прийшов я звідти, отже, колись маю повернутися до своїх Витоків. Перебуваючи на Землі, я, на жаль, дістав деякі нездорові, розпачливі й руйнівні переживання. Тепер треба позбутися того нещасливого досвіду. Я маю дістати ті переживання в житті, які дарують здійснення. Отже, для цього слід зосереджуватися тільки на правильному, на божественному, на тому, що допомагає відбутися, а не на тому, що перешкоджає.

**Блаженство й божественна свідомість**

Між задоволенням і радістю є величезна відмінність. Фактично відбувається таке: людський світ, зовнішня свідомість благає про задоволення, проте, спіймавши його, ми щоразу бачимо, як у задоволенні розростається розчарування. А коли ми відчуваємо, що в наше життя прийшла радість, ця радість весь час збільшується і збільшується — до безмежності. Коли ми медитуємо впродовж п’яти-десяти хвилин, внутрішня радість дарує нам наповнення. А коли ми думаємо про купівлю того, що не конче потрібне — приміром, “Кадилак” чи щось подібне, — в такому разі ми здійснюємо задоволення. Незабаром ми розчаровуємося, бо те, що ми придбали, не досить просторе, не цілком комфортне. Відтак ми женемося за комфортом. Женучись за комфортом через бажання, ми не дістанемо задоволення, — це безперечно. А якщо будемо прагнути радості, внутрішньої радості, то з кожним покликом ми наближатимемося до свого здійснення, бо внутрішня радість має на меті одне — щоб ми здійснили Бога. Адже ми можемо по-справжньому відбутися тільки тоді, коли ми здійснюємо Бога.

Є поширеною думка, буцімто наша система очищується, коли ми проходимо крізь страждання, горе й фізичний біль. Ця ідея не має під собою реального ґрунту. Є чимало тих, що страждають через карму з минулого або через напади небожественних сил, утім, не можна сказати, що вони наближаються до своєї мети. Ні! Щоб досягти мети, їм потрібно більш щиро плекати стремління.

Ми не будемо запрошувати біль. Якщо він прийде, ми постараємося його побороти. Сприймаючи біль як переживання, можна спробувати перетворити його на радість: застосувавши ототожнення з радістю, влити її в біль.

Фізичний, вітальний, ментальний біль можна перетворювати на радість за допомогою постійного внутрішнього прагнення того, що подарує нам справжнє незмінне задоволення. В духовному житті краще сприймати біль як переживання, яке має трансформуватися в радість. Радість — це єдина вічна реальність, єдина незмінна й безперервна реальність. А казати, що з кожним стражданням ми посуваємося на крок до мети — цілком хибно.

Дехто вважає, що без болю не обійтися. Втім, не конче проходити крізь страждання, аби ввійти в Королівство Блаженства. Чимало людей усвідомили Бога завдяки любові. Батько любить дитя, а дитя любить Батька — така любов веде нас до нашої цілі. Наша філософія наголошує на позитивному підході до Істини. Світло, яким ми володіємо, — обмежене. Примножуймо його. Здійснюймо прогрес від світла до дедалі більшого світла, до нескінченного Світла.

❧

```

ми повернемося до Блаженства.

❧

Наразі Блаженство — у внутрішньому світі. Зовнішній світ — суцільне страждання. Ми бачимо, як люди сваряться, воюють. Ми маємо в собі чимало небожественних елементів: страх, сумнів, тривожність, хвилювання й т. ін. Однак, коли ми поринаємо вглиб себе завдяки високій медитації, ми виявляємо, що нашим початком, нашим Джерелом було Блаженство. В Блаженстві ми граємо в космічну Гру, а коли Гра завершується, ми повертаємося до Блаженства.

**Нижчі та вищі світи**

Глибоко всередині нас є сім нижчих та сім вищих світів. Нижчі світи ми стараємося трансформувати у світлі світи, світи досконалості, й разом з тим намагаємося залучати вищі світи у зовнішнє проявляння. Ми вже можемо бачити функціонування декотрих вищих світів у фізичному світі, на Землі. Передусім — це фізичне, понад ним — вітал, далі — розум, рівень інтуїції та інтуїтивного розуму, надрозум, суперрозум. Над суперрозумом — Буття-Свідомість-Блаженство, Сат-Чит-Ананда.

Вміючи спостерігати за ними, ви з’ясуєте, що декотрі з них вже функціонують усередині вас. Під час медитації можна помітити, що світ, в який ви входите, не є фізичним світом. Це дещо інше: вищий розум або надрозум, інтуїція або якийсь інший тонкий світ. Утім, тільки духовні Вчителі або великі шукачі свідомі того, що ці світи проявляються в їхній повсякденній діяльності, в самому зовнішньому світі. Пересічна людина навіть тоді, коли спалах інтуїції торкається її розуму, не здатна розпізнати, що це прийшло з інтуїтивного рівня. Проте кожному, рано чи пізно, доведеться стати свідомим щодо цих світів. І кожному доведеться проявляти істину, світло, красу й багатство тих вищих світів у цьому світі.

Великі духовні Вчителі від давніх-давен приносять аспекти Сат і Чит. Однак принести аспект Ананди — далеко складніше діло. Декотрим Учителям це ніколи не вдавалося. Декотрим — вдавалося, проте Ананда тривала впродовж кількох секунд або хвилин, а потім поверталася туди, звідки прийшла.

Спокій — досяжний; можна принести Спокій згори. Світло й Силу теж можна легко принести вниз. Але Блаженство, яке робить безсмертною нашу внутрішню і зовнішню свідомість, на Землі ще не закріпилося. Блаженство приходить і відходить: у земній атмосфері воно бачить надто багато недосконалостей і через те не може лишитися.

Навіть духовно розвинені люди часто заплутуються. Вони відчувають внутрішній екстаз, що походить із вітального світу, й гадають, що це справжнє Блаженство. Але це не так. Істинне Блаженство спускається з найвищого світу до душі, а далі просочується крізь душу в усе єство.

Ананда сприймається інакше, коли порівнювати її з фізичним захватом або тим, що ми називаємо задоволенням і насолодою. Супраментальне Блаженство цілком відмінне від світу задоволення й насолоди. Діставши його бодай дещицю, ви відчуєте, як від радості танцює у превеликій чистоті все ваше єство — немов дитина, а ваша зовнішня істота відчує істинне Безсмертя свого зовнішнього буття. Упіймавши бодай хвильку цього Блаженства, ви будете пам’ятати його протягом усього життя.

Усе навколо нас — це космічна Гра, космічна П’єса. Всесвіт сповнений радості, внутрішньої й зовнішньої. У процесі усвідомлювання слід відчувати потребу прояву постійного Блаженства у своєму серці. Блаженство пломенисте, але воно не спопеляє. Йому притаманна висока інтенсивність, проте воно — суцільна ніжність, самі солодощі, потік чистого Нектару. Одного разу я спустив Блаженство у своє щільне фізичне. Відтак, коли я усміхався, я осипав найвищим Блаженством кожного. Мушу сказати, що воно зникло цілком. Жоден з учнів не зумів зберегти ні крихти.

**Запитання: Коли хтось трансформував свою свідомість до такої міри, що здатний ототожнитися з Універсальною Свідомістю, така людина, певна річ, заслуговує пошани. Однак є й божевільні, котрі вештають туди-сюди, вдаючи з себе осіб із вищим статусом. Як у такому разі розрізняти святих та божевільних?**

Шрі Чинмой: Святі перебувають у сп’янінні від божественного екстазу. Великі святі, досягши духовної досконалості, п’ють нектар-амброзію. Вони живуть у свідомості такого захвату, що відчувають світ як духовний океан благодаті. Деякі з них намагаються принести вниз це найвище Блаженство, Ананду, з дуже високого рівня, де вони його черпають. Інколи це дається трудно. Якщо вони не можуть стикуватися з земним рівнем, їхня внутрішня рівновага порушується, й на якийсь час забувається земна свідомість. У такому разі вони не здатні нормально діяти на фізичному рівні. Приміром, шукач може забути своє ім’я, через що інші скажуть, що він божевільний.

Тимчасом звичайний божевільний — це людина з розумовими, емоційними або фізичними розладами. Він ніколи не знає, що вчинить, що скаже, якою буде його поведінка. Він постійно губить зв’язок між фізичним світом та своїм існуванням на Землі. Тому все, що він каже чи робить, завжди випадає з ладу Універсальної Свідомості. Тобто він не може перенестися в Універсальну Свідомість, у якій ми всі перебуваємо. Кожен з нас живе в Універсальній Свідомості, хоч ми, може, й не свідомі цього. Втім, ми не порушуємо законів Універсальної Свідомості. Божевільний також не відає про Універсальну Свідомість, однак він порушує закони всесвіту, Універсальної Свідомості через своє невігластво.

Нам притаманні упередження; божевільному також притаманні упереджені ідеї, але він не може їх сформулювати так, як ми. В нас є мозок; ми знаємо, що таке розум. Знаємо, як одна думка наводить на іншу. Щодо божевільного, то тут діло інакше. Всі думки та ідеї з вищих і нижчих світів ринуть у таку людину одночасно, й вона цілком утрачає внутрішню й зовнішню рівновагу. Сила й тиск інших світів утручається, щоби прокласти вільний канал для свого вираження.

Звичайний божевільний ніколи не розкривається Світлу, Істині чи тому, що здатне його врятувати — врятувати його життя, його земне існування. А той божевільний, що сп’янів від Бога, той, хто є істинно святий, втрачає розум від божественної Краси, божественного Світла, божественної Чистоти — від усього божественного. Він хоче володіти самою Божественністю й належати їй. Це становить відмінність між звичайним божевільним і святим, що сп’янів від Бога.

Той божевільний, що сп’янів від Бога, той, хто є істинно святий, втрачає розум від божественної Краси, божественного Світла, божественної Чистоти — від усього божественного.

Розділ VII. Кундаліні-йога, чакри та окультні сили

Тут, на Заході, багато хто вважає, що сила кундаліні-йоги — не що інше як просто повір’я. Хочу сказати, що цілком помиляються ті, що плекають таку думку. Навіть істинні духовні Майстри досліджували кундаліні-йогу й на власному досвіді виявили безсумнівну правдивість її прихованих окультних сил.

**Кундаліні, йога чистоти**

Кундаліні — це течія йоги. Йога означає свідому єдність із Богом. У нашому тонкому тілі є шість основних психічних центрів (чакр). Розкривши чакри, ми набуваємо окультної сили. Процес, який ми проходимо, щоб розкрити психічні центри, називається кундаліні, або кундаліні-йога.

Існують різні стежки, що ведуть до Цілі. Кундаліні — одна з тих стежок, що наділяє особливою силою. Втім, є й інші стежки, які також наділяють подібними силами. Скажімо, три шляхи пролягають до того самого пункту призначення. Обабіч одного шляху росте багато дерев і квітів, обабіч другого шляху дерева й квіти трапляються подекуди, а обабіч третього шляху зовсім немає ні дерев, ні квітів. Прямуючи шляхом кундаліні, ви пізнаєте певну силу, але ця сила, безперечно, не буде найбільшою. Хто не володіє ні духовною силою, ні окультною, тому сила кундаліні видається дуже значною. Але вона — ніщо, коли її порівнювати з силою Цілі.

Декотрим стежкам не притаманна окультна сила. Дорога яснá; ви просто рухаєтеся вперед і досягаєте Цілі. Досягнувши Цілі, ви дістаєте всемогутню силу, духовну силу. А послідовники кундаліні часто лишаються при обмеженій силі. Вкрай рідко шукачі полишають духовний шлях через те, що дістали духовну силу. Сили кундаліні, окультні сили звели зі стежки Істини багато-пребагато щирих шукачів.

Здебільшого сила кунділіні — це прокляття, а не благословення. Якщо зловживатимете силою кундаліні, то зазнаєте краху. Ви зруйнуєте весь свій потенціал усвідомити Найвище, і бозна-скільки інкарнацій вам знадобиться, щоби знову стати на правильну путь. Силою кундаліні зловживають на дев’яносто дев’ять відсотків. Утім, якщо ви застосуєте цю силу належним чином, то дістанете натхнення зробити щось добре для світу.

Декотрі люди припускаються поширеної помилки. Вони намагаються розбудити кундаліні традиційним способом, починаючи з основи хребта, тимчасом вітал ще не очистився. В такому разі виникає чималий клопіт з віталом. Відтак людина каже: “До йоги я був далеко ліпший: я був дуже чистий. А тепер уся чистота зійшла нанівець”.

Якщо розкрити чакри не очистивши вітал, — насамперед, нижній вітал, — то можна втратити рівновагу, збожеволіти, стати психічно хворим. Багато людей стають ненормальними, коли розкривають чакри перш, ніж завершиться очищення. Будити кундаліні не очистившись — те саме, що дати малюку ніж. Існує велика ймовірність зловживання. Малюк може порізати палець або скоїти щось набагато шкідливіше й гірше. А якщо той, що тримає ножа, — доросла, зріла особа, то вона скористається ним, щоб порізати фрукти й почастувати ними друзів.

Коли хтось має намір вивчати окультизм, йому слід суворо стерегтися двох речей. (Я кажу про чистий окультизм, а не про чорну магію й таке інше, що може практикувати будь-хто.) Дві речі, яких слід стерегтися, це: страх і секс. Якщо фізичне, ментальне чи психічне містить хоч краплю страху, то потужна, динамічна окультна сила не розвинеться ніколи. І якщо людині властиві порухи нижнього віталу, сексуальне потурання, нечисті думки, в такому разі жодна окультна сила в неї не ввійде.

Коли ви бажаєте йти шляхом кундаліні, моя скромна порада для вас така: пробудіть спершу серцевий центр. Серцевий центр доволі чистий. Вітал, бентежні емоції очистяться, коли розкриється цей центр. Небезпека не виникне, якщо ви, розкривши спочатку серцевий центр і черпаючи звідти чистоту, ввійдете в нижні центри.

Кундаліні-йога — це йога абсолютної чистоти. Це одна з найбільш священних йог, отже, фізична, вітальна, ментальна та психічна чистота є надзвичайно важливою. Три основні нерви — іда, пінґала й сушумна — страшенно страждатимуть, коли станеться якесь сексуальне потурання. І не лише фізичні стосунки обертаються на зле. Коли в розумі насолоджуються нечистими помислами, думками, що походять із нижнього віталу, це також шкідливо.

Так що треба поміркувати, чи варто будити силу кундаліні.

У всіх йогах потрібен духовний учитель. У кундаліні-йозі ця потреба нагальна. Щоб практикувати решту типів йоги, не завадить мати Вчителя, авжеж. Однак, якщо ви тим не надто перейняті, якщо маєте намір просуватися повільно, помалу, як індійський віз, запряжений волами, — все гаразд. На інших стежках не чатують небезпеки. Ви дістанетеся свого кінцевого пункту аж за тисячі літ, в іншому житті, але явна небезпека вам не загрожуватиме під час подорожі без провідника. А в кундаліні-йозі ви граєтеся з вогнем, якщо не маєте справжнього Майстра, який би вас навчав. Коли духовні центри — передусім, нижні духовні центри — муладгара, свадгістана й маніпура розкриваються передчасно, за неповної підготовки, це може спричинити невимовні неприємності для шукача. Вчитель застосовує свою далекосяжну мудрість, щоби вкоротити довгий учнівський шлях. Учитель застосовує своє глибоке співчуття, щоби трансформувати неприступну учнівську путь у легку й гладку стежину. Вчитель застосовує своє променисте світло, щоб усунути непевність із розуму учня й замінити її абсолютною певністю. Вчитель застосовує свою несхитну силу, щоб відводити від учня всі небезпеки на шляху — від початку подорожі й до кінця. Окрім того, вчитель осяває шлях, щоб учень міг мчати щодуху, безпечно й безперешкодно.

❧

```

Духовна сила завжди делікатна й абсолютно надійна.

❧

**Запитання: З котрої із семи чакр варто розпочинати початківцю?**

Шрі Чинмой: Спочатку слід розкрити серцеву чакру, серцевий духовний центр. Це стосується не тільки до початківців, а й до всіх, хто практикує духовне життя, до всіх, хто хоче розкрити чакри.

Мовою санскрит ця чакра зветься Анагата, Безмовний Звук. Її звук-зародок —

Розділ VIII. Істинні й фальшиві Вчителі

Бути послідовником духовного Вчителя — наче мандрувати разом із тим, хто безмежно сильніший за тебе, хто завжди готовий тобі допомогти й зробити тебе божественно щасливим.

**Роль духовного Вчителя**

У кожного є Ґуру, справжній Ґуру, це — Внутрішній Керманич, Всевишній Керманич. Існує тільки один Ґуру, цей Ґуру — Бог. Духовний Учитель є лише представником Бога. Будучи початківцем, шукач може не знати, де є істинний Ґуру, вічний Ґуру, тому що початківець не має свідомого й вільного доступу туди. Коли хтось допоможе шукачеві ввійти в його особистий світ Божественності й Реальності, тоді шукач пізнає, відкриває своє Божественне. В цьому полягає роль духовного Вчителя, людського Ґуру. А справжній Ґуру перебуває в найсокровенніших глибинах серця, котре плекає стремління.

Духовний Вчитель — це найстарший брат у сім’ї. Лише тому, що він має трохи більше Спокою, Світла і Благодаті, ніж інші, Бог обрав його, щоб він поділився своїм багатством з молодшими братами й сестрами. Вчитель знає, що він — не батько. Батько — хтось інший. Але, з огляду на те, що Вчитель — це найстарший брат, він повинен знати, де є Батько. Отже, найстарший брат у родині каже молодшим: “Ходімо, я покажу вам, де наш Батько”. Коли старший приводить молодших до їхнього спільного Батька, його роль на цьому завершується. Молодші дають собі раду самостійно, якщо старший покаже їм, де Батько.

Духовність — не просте діло. Коли хтось хоче опанувати її як слід, йому знадобиться допомога. Щоб отримати диплом, ви вступаєте до коледжу чи університету, а потім, закінчивши навчання, розпочинаєте своє власне життя.

Якщо шукач не приймає допомоги, його можуть спіткати певні труднощі. Може напасти важкий сумнів щодо духовного життя, і шукач здасться. Він подумає, що практикувати духовність — неможлива річ для нього, бо в його житті є чимало сумнівів, є чимало неправильного. А духовний Учитель завжди підтримає й допоможе, якщо він є.

Тож мати духовного Вчителя — це чудово, але не обов’язково. Є багато тих, що усвідомили Бога без допомоги духовного наставника. Втім, якщо вам поталанить на доброго Вчителя — прекрасно. В такому разі ви — щасливець.

Існує чимало способів дізнатися, чи вчитель істинний. Якщо вчитель каже, що може подарувати вам усвідомлення вже завтра, то ви маєте діло з фальшивим учителем. Якщо він каже, що за кілька сотень або тисяч доларів допоможе вам увійти у вищу царину свідомості й одержати Спокій, Світло і Благодать, — це фальш. Істинний Учитель завжди казатиме, що він — не Бог, він — навіть не Ґуру. Справжній Учитель — Сам Бог. Людський Учитель лише служить Богові в шукачах, він не є Ґуру. Справжній Ґуру — Сам Бог. Що ж, за допомогою цих підказок шукач, при бажанні, запросто зможе розпізнати істинне й фальшиве.

**Істинний Учитель, істинний шукач**

Дуже часто люди приходять і намагаються судити про бездоганність учителя. Тут запросто можна помилитися. Те, що з погляду шукачів може видаватися слабкістю Вчителя, не завадить їм усвідомити Бога за умови, що Вчитель — істинний, тобто він усвідомив Бога.

З іншого боку, так звані людські слабкості — це одна річ, але, якщо вчитель потурає життю нижнього віталу, сексуальному життю, це свідчить про те, що перед вами — дуже поганий учитель. Вам слід його полишити. Якщо ви не відчуваєте чистоти в учителеві, не бачите в ньому бездоганності життя нижнього віталу й емоційного життя, то ліпше сказати такому вчителеві “Прощавайте!”. Бо яким чином ви дістанете від нього хоч абияке вдосконалення свого особистого вітального життя?

**Запитання: Як можна розпізнати істинного духовного Вчителя?**

Шрі Чинмой: Коли ви матимете спільну медитацію з духовним Учителем, він, як безмежно добрий чоловік, покаже вам Світло і Спокій у його очах або в його духовній присутності — якщо забажає. Коли істинний духовний Майстер гляне на істинного шукача, той неодмінно щось відчує. Особа, яка усвідомила Бога, або духовний Учитель не має крил чи німба як ознаки. Це звичайна людина, яка становить виняток тим, що в її внутрішньому житті цілком панує Спокій, Світло і Благодать. Тож якщо ви прийдете до духовної особи, очікуючи чогось іншого, а не безмірного Спокою, Світла, Благодаті й Сили, то будете розчаровані.

Окрім того, треба знати, чи ви спроможні судити. Коли я нітрохи не обізнаний з медициною, то хіба можна мені судити про видатного лікаря? Тільки інший лікар може скласти про нього належне судження. І медсестра, яка певною мірою розуміється на медицинській справі, здатна оцінити великого лікаря далеко краще, ніж я. У духовному житті справжній шукач, який має щире стремління й щиру присвяту, вже трохи зачерпнув внутрішнього Світла. Відповідаючи на прагнення шукача, Бог послав йому проблиск Світла. Тому шукач, завдяки цьому Світлу, неодмінно щось побачить і відчує у справжньому духовному Вчителеві. Щодо істинності іншої людини, в даному разі — духовного вчителя, найліпшим суддею буде стремління того, хто справді далеко просунувся в духовному житті і здійснює стрімкий прогрес у внутрішній подорожі. Отже, щире стремління — найліпший суддя.

Учитель, який не володіє усвідомленням, дуритиме вас день, місяць або кілька років, але він не зможе так чинити довіку. Якщо ваше стремління стовідсотково чисте, якщо ви не хочете нічого, окрім Бога, то Бог не полишить вас назавжди в товаристві нещирого вчителя, котрий не має усвідомлення. Це не можливо!

❧

Духовний Учитель — це той, що невтомно служить за наставника людям, котрі шукають Бога.

❧

Існує велика відмінність між окультистом та справжнім духовним Учителем, який прямує дорогою зречення перед Божою Волею. “Нехай буде Воля Твоя” — не лише Христове послання. Це послання всіх духовних Майстрів. “Нехай буде Воля Твоя” — це суть йоги зречення. Немає жодного духовного Вчителя, який би не дійшов до цього усвідомлення. А окультист, якщо він не належить до найвищого розряду, вважає, що насамперед має виконуватися його особиста воля. Цим відмінні окультист та справжній духовний Учитель.

Син Божий Ісус Христос перебував на Землі впродовж тридцяти трьох років. Він творив чудеса тільки протягом останніх трьох літ. Невже ви гадаєте, що світ досі обожнює його й поклоняється йому лише тому, що він ходив по воді й воскрешав мертвих? Ні, не завдяки чудесам його обожнюють понині, а завдяки тому, що він приніс на Землю вічну Свідомість, нескінченну Свідомість. Шрі Рамакрішна майже не творив чудес, і багато-багато інших духовних Майстрів не демонстрували див. Вони вважали, що дива на фізичному рівні — це дитяча забавка, коли порівняти їх із тим, що вони здатні витворити на духовному рівні, в царині серця, де панують нескінченний Спокій, нескінченне Світло, нескінченна Благодать.

Сила кундаліні й інші дивовижні сили на Землі — минущі, бо вони зв’язані Землею. А сила Я — нескінченна; сила трансцендентального Я нескінченна й безсмертна. Для духовного шукача найважливішим з-поміж усього на Землі є пробудження свідомості й усвідомлення Я, тому що воно вічне. Коли хтось прийде сюди й покаже нам якісь чудеса, ми будемо зачаровані. Однак, коли ми повернемося додому, не залишиться нічого, що б підтримувало нашу віру в те, що діялося. Все здаватиметься магією, витівкою. Чи довго ми будемо берегти чарівника в собі й перед собою? А коли хтось підносить нашу свідомість бодай на секунду, або ми самотужки сягаємо вищої свідомості завдяки інтенсивному стремлінню, тоді наша віра в це переживання триває, бо це наш особистий внутрішній досвід.

❧

```

Розділ ІХ. Духовність і суспільство

Коли сила любові займе місце любові до сили, людина матиме нове ім’я — Бог.

**Ситуація у світі**

Згідно з моїм внутрішнім відчуттям, світ здійснює прогрес. Я не прихильник песимістичних ідей, думок і такого іншого. Сам Бог надихає світ. Світ — Його Витвір. Бог не приречений на розчарування, ніколи. Він дивиться на Свій Витвір і бачить, що той потребує Його підтримки, натхнення й наставництва. Коли ми щось творимо, ми стараємося зробити це якнайкраще, щоб наш витвір містив у собі якомога більше світла й довершеності. Бог також дещо створив і тепер намагається зробити Свій Витвір красивішим і багатшим. Так що світ здійснює прогрес. Ми всі стараємося стати ліпшими інструментами Бога.

**Запитання: Чимало людей твердять, що нинішня ситуація у світі доволі напружена. **

Шрі Чинмой: Цю історію ми чуємо бозна-відколи! Якщо розгорнути будь-яку історичну книжку, то ви побачите, що й чотириста років тому світ наближався до провалля, а люди не були хороші. Можна почати навіть з епохи Вед. Від початку Творення всі твердять, що світ небожественний. Так воно й було. Світ небожественний понині, але важливо те, що ми вживаємо слова божественний і досконалий. Це означає, що ми маємо внутрішню спонуку стати досконалими. Коли сама ідея добра проникає в наш розум, це означає, що ми воліємо бути добрими.

Наша філософія полягає в тому, щоб просуватися вперед. Спринтер, відштовхнувшись від стартових станків, не вертається назад. Він має рухатися вперед, допоки не досягне цілі.

Надзвичайно важливим є індивідуальне вдосконалення. Світ ніколи не буде досконалим, якщо і допоки не стане досконалою кожна людина на Землі. Не можна сподіватися, що весь світ стане досконалим за один день. Проте, якщо ми досягнемо внутрішньої досконалості як індивіди, то поступово зростатиме зовнішня досконалість світу. Насамперед треба розв’язати свої особисті проблеми, тобто досягти особистого просвітління. Ми здатні поширювати просвітління тільки тоді, коли ми особисто володіємо ним. Казати: “Ох, світ такий широченний, що просвітління однієї людини нічого не змінить,” — означає припускатися помилки. Сьогодні дістане просвітління одна людина, завтра — ще одна й так далі. Повільно, поступово, але неухильно ми стараємося проявляти божественність у собі. Те, що нам потрібно, — це нескінченна терплячість. Маймо терплячість, яка є світлом нашої свідомості, що постійно розширюється.

**Запитання: Чи повинні ми турбуватися про світ, коли той котиться вниз, а ми намагаємося долати гору?**

Шрі Чинмой: Щоб когось підняти, потрібно бути вищим за нього бодай на дюйм. Якщо ви почуваєтеся впевнено, то піднімайте світ. Коли ви спробуєте підняти іншого не будучи впевненим, то він потягне вас униз.

**Запитання: Духовна сила має велику потужність, проте світ схожий на страховисько. В чому річ?**

Шрі Чинмой: Духовна сила має потужність, однак чи багато людей сприймає її? Скільком людям потрібна ця сила? Серед мільйонів мешканців Нью-Йорка скільки виявиться тих, що плекають стремління? Кількість байдужих безмежно переважає кількість тих, що плекають стремління. Небожественні сили у світі почнуть зникати тільки тоді, коли божественні сили буде радо прийнято більшістю. Більшість із нас прийняли темряву як щось нормальне, природне. Це цілком неправильно. Стараймося відчувати, що нормальним і природним є світло, а темні сили, фізичні й вітальні сили, які ми експлуатуємо, — ненормальні, неприродні.

**Почнімо з себе**

Я прибув сюди не заради якихсь соціальних змін. Я приїхав на Захід лише для того, щоб принести світло, служити людям, вивести на передній план тільки те, що реальне в вас.

Коли реальне вийде вперед у тобі, в ньому, в ній і в кожному, ви побачите деякі вагомі зміни в суспільстві.

Суспільство — як дім. Коли всі мешканці дому стануть досконалі, то й будинок наповниться спокоєм, світлом і злагодою. Саме завдяки індивідуальному прогресу відбувається колективний прогрес. Коли я стану досконалий, коли ви станете досконалі, коли кожен стане досконалий, ви побачите, що соціальні зміни не потрібні. А якщо ми спробуємо зробити суспільство досконалим тоді, коли в ньому повно недосконалих людей, ми зазнаємо сумної невдачі.

**Війна і мир**

Є дві війни: внутрішня і зовнішня. Внутрішня війна — це війна, в якій наше внутрішнє єство або душа бореться проти обмежень, невігластва, сумніву й смерті. Зовнішня війна — це війна, в якій людина бореться проти людини, нація — проти нації, країна — проти країни. Виникає запитання: коли і як можуть припинитися ці війни? Ці війни можуть припинитися лише тоді, коли спершу припиниться внутрішня війна: коли у внутрішньому світі внутрішнє єство або душа здобуде перемогу над невіглаством, страхом, сумнівом і смертю. Відтак у зовнішньому світі не буде потреби воювати. Ми воюємо, тому що глибоко всередині нас є дисгармонія, страх, тривога й агресивність. Коли там буде спокій, радість, повнота і здійснення, ми не закликатимемо до війни.

❧

```

У процесі людської еволюції обом війнам настане кінець, неодмінно настане.

❧

Зовнішній світ потребує спокою. Як же дістати спокій зовнішнього? Чи будемо ми ним володіти, якщо знайдемо друзів у всіх кінцях світу? Ні. Можна мати чимало друзів, навіть справжніх друзів, щирих друзів, але це не означає, що в зовнішньому світі ми матимемо спокій. Я запевняю вас: навіть коли весь зовнішній світ перетвориться на саму дружбу й кожна людина буде готова пропонувати свою допомогу, в зовнішньому світі не буде спокою. Зовнішній спокій народиться тільки тоді, коли ми відкриємо внутрішній спокій. Той внутрішній спокій — це те, що ми вже маємо. Внутрішній спокій не потрібно винаходити; ми маємо його відкрити.

Людина ніколи не матиме спокою в зовнішньому житті, якщо вона не виведе вперед цей внутрішній спокій. Якщо внутрішній спокій не є на передньому плані, якщо він не охоплює зовнішні обставини, роблячи їх мирними, то спокій, який ми, можливо, помітимо в зовнішньому житті, буде тим самим, що фальшива монета. Дружба, мирні стосунки і злагода в суспільстві не матимуть міцного підґрунтя, якщо бракуватиме внутрішнього спокою.

Спокій сам по собі — сила. Маючи внутрішній спокій, ви з радістю й захопленням будете входити в зовнішній світ. Зовнішній світ можна контролювати, якщо мати спокій розуму, — навіть якщо цього спокою небагато. Хоч би де ви опинилися, ви будете поширювати там свій спокій. Якщо немає ні краплі внутрішнього спокою, щоб його поширювати, в такому разі залишається тільки одне — виражати неспокій, агресивність та інші небожественні риси.

❧

```

Зовнішній світ можна контролювати, якщо мати спокій розуму.

❧

Світ — велетенська штука, а втім, кожна людина представляє світ. Ви, я — ми всі творимо світ за допомогою вібрацій, які ми посилаємо. Скажімо, будь-яка невелика кімната — це світ у мініатюрі. Якщо ми прикличемо спокій, а потім запропонуємо його комусь іншому, ми побачимо, як спокій поступово поширюється від однієї особи до іншої й на цілий світ.

Теорія і практика мають іти пліч-о-пліч. Коли ми молимося й медитуємо, ми розвиваємо спокій розуму, ми набираємося спокою розуму. Маючи спокій розуму, можна виходити в зовнішній світ і розв’язувати свої проблеми. У зовнішньому світі чимало проблем, проте наш внутрішній світ залитий спокоєм. Як налагодити зв’язок із цим внутрішнім спокоєм? За допомогою молитви й медитації.

Рано-вранці ми молимося й медитуємо, щоб дістати трохи внутрішнього багатства — спокою, радості, благодаті. Потім ми приходимо до своїх офісів і спілкуємося з друзями й колегами. Хоч би що там діялося, хоч би що нам доводилося робити, ми, завдяки молитві й медитації, будемо незворушні; ми перебуватимемо в спокої й тиші. Внутрішнє життя ми тренуємо завдяки молитві й медитації, а зовнішнє життя ми тренуємо завдяки присвяті справі людства.

**Запитання: Ви проводите медитації в ООН, чим заслужили доброї репутації. Тож дозвольте поставити вам кілька запитань щодо проблем у світі: чому ми бачимо таку велику ворожнечу в навколишньому світі? Чому багато націй перебувають у стані конфлікту й чому між людьми немає порозуміння щодо релігійних, расових та економічних відмінностей?**

Шрі Чинмой: Тому що ми плаваємо в морі невігластва. Кожна людина обмежена, кожна людина перебуває в пітьмі, в кожній людині є нечистота й неясність. Кожна людина вважає, що, взявши гору над іншими, вона здобуде щастя. Кожна людина відчуває окремішність. Кожна людина гадає, що вона буде доти щаслива, доки утримуватиме свою індивідуальність.

Але це абсурд. Щастя приходить від єдності. Щоби стати щасливими, і ви, і я — ми маємо стати нероздільно єдиними. Однак світ не вірить у таке щастя. Світ хоче відокремлення, незважаючи на те, що відокремлення завершується розчаруванням, а розчарування — руйнацією.

Досягти єдності дуже трудно. Конфлікт часто виникає навіть усередині людської істоти. Інколи розум має певний намір, але фізичне повстає або вітал виявляє спротив. Інколи серце має певний намір, але інші члени єства протестують. Ми не маємо злагоди в особистому бутті, а як же сподіватися миру у світі?

З іншого боку, якщо ми будемо молитися й медитувати, Бог неодмінно прислухається до нашої молитви. Бог — всезнаючий, всемогутній, всюдисущий і сама Любов. Він наділить нас Своєю безмежною Любов’ю, і ми, завдяки Його безмежній Любові, будемо здатні бачити весь світ і кожну людину у світі як свою, рідну.

Саме брак молитви й медитації спричинює цю проблему відокремлення. Якщо молитися щиросердечно й медитувати одухотворено, то можна буде запросто з нею впоратися. Відтак у світі не буде конфліктів, не буде війн, не буде непорозумінь. Буде світ єдності, задоволеності й досконалості. Зоря цього світу єдності, задоволеності й досконалості засяє тільки тоді, коли ми захочемо піти до Джерела й стати Його невід’ємною частиною.

❧

```

```

❧

**Патріотизм**

За духовною точкою зору, патріотизм — це любов до своєї країни, любов до своїх витоків. Ваші батьки — це ваше джерело, так само й ваша країна — це ваше джерело. Як душа ви перебували в царині душ. Потім ви захотіли прийняти людську інкарнацію. Отже, вам стала потрібна якась країна. Місце, яке прикликало вашу душу, місце, яке з любов’ю, радістю, добротою й турботою погодилося прийняти вас як рідного, заслуговує вашого сердечного й душевного обожнювання доти, доки ви є в тілі. Патріотизм — це саморозширення й водночас — самовіддача своїм витокам. Таке саморозширення відбувається по-божественному; це не є розширення его. Самовіддача, самопожертва в патріотизмі виходять із почуття того, що інші країни зможуть дістати певне світло, коли прокинеться ваша країна.

Патріотизм — це золота нагода для індивідуума трудитися разом з його любою батьківщиною.

Патріотизм — це самовіддача й саморозширення, які ґрунтуються на вашій сумлінній єдності з усією свідомістю, вашій неподільній єдності з усім. Ось що таке патріотизм у духовному сенсі.

Патріотизм небожественний тільки тоді, коли за ним не стоїть справжнє щире патріотичне почуття, коли в ім’я патріотизму ви наступаєте на інші нації, щоб просто їх засудити, завдати їм ударів чи поневолити їх. Якщо ви твердите, що ви, ваша країна далеко кращі за інших, що жодній нації, за винятком вашої, не притаманні чистота, божественність і духовність, це — фанатичний патріотизм. Якщо ви вважаєте, що існують тільки ваша нація і ви, а решта — це погане, небожественне й нечисте; лише ваша країна представляє істину й Бога, а інші країни цілком нікчемні — коли вам притаманне таке патріотичне почуття, в такому разі це дійсно небожественна річ.

Від патріотизму, від почуття націоналізму ми рухаємося до інтернаціоналізму. Для маляти мама становить весь його світ. У мамі й татові воно вбачає свій всесвіт. Упродовж кількох років основним інтересом дитини є батьки, а потім — школа, коледж, містечко чи місто, в якому вона живе. Далі вона відчуває, що її світ — це нація. Весь час її бачення розширюється. Коли кругозір стає широким, особа розуміє, що вся планета — її. Тоді, чуючи слово духовність, вона відчуває потребу прогресу не лише у своєму домі, а й у цілому світі.

Таким чином, розпочавши з націоналізму, людина просувається до інтернаціонального почуття. Якщо я не люблю своєї нації, то не зумію полюбити інші народи. Людина може й повинна рухатися від одиниці до множини.

**Запитання: Я читав, що душа не має національності. Про що йдеться, коли ви кажете індійська душа (британська, російська тощо)?**

Шрі Чинмой: Я народився в індуській сім’ї, так що можете називати мене індусом. А хтось — мусульманин, хтось — християнин. Проте, коли ми молимося й медитуємо, ми входимо в Універсальну Свідомість. Відтак ця Універсальна Свідомість стає невіддільною частиною нашого життя. Тоді немає індуїзму, ісламу чи християнства — є тільки єдність.

Скажімо, ви народилися в Росії, отже ви — російська душа. Проте, отримавши внутрішній досвід і ставши духовно розвиненими, ви скажете, що належите не лише до Росії, а й до всього Радянського Союзу. Потім, через якийсь час, ви скажете, що належите всьому світові.

Я народився в Бенгалії, отже я — бенгалець. Бенгалія — в Індії, отже я — індієць. Індія — в Азії, отже я — азієць. Азія — це континент світу, отже я належу всьому світу. Я — громадянин усього світу.

Кожна людина, свідомо чи несвідомо, здійснює прогрес. Завдяки цьому прогресу індивідуальна душа бачить і відчуває єдність з іншими. Ви можете називати мене бенгальцем. А я, завдяки своєму внутрішньому усвідомленню, можу сказати, що я космополіт — так само, як твердив Сократ, що він належить усьому світу.

**Наука та технології**

**Запитання: Чи перешкоджають технології усвідомленню Бога?**

Шрі Чиномой: Відповідь буде як ствердною, так і заперечною. Якщо сучасні технології служать вираженню внутрішньої душі, якщо є відчуття, що вони мають сполучний ланцюжок із внутрішнім життям, внутрішнім буттям, то в такому разі технології сприяють усвідомленню Бога. Однак дуже часто ми спостерігаємо, що технології та внутрішнє життя йдуть нарізно. Зовнішній світ та його успіх мчать до інакшої цілі. Тут слід поводитися дуже обачно, бо, хоч би якого успіху ми сягнули завдяки технологіям, нескінченного здійснення не станеться, якщо в цьому не буде душі. З іншого боку, душа кульгає, коли зовнішнє життя, його технологічний та науковий прогрес, не ступають в ногу з нею.

Науці й духовності доведеться карбувати крок пліч-о-пліч — чи нині, чи в далекому прийдешньому. Наразі вони гостро сперечаються. Але для абсолютного здійснення Божого Бачення й Божої Реальності тут, на Землі, наука й духовність повинні йти рука в руку.

Від духовності можна очікувати визволення й усвідомлення. Від технологій та науки можна очікувати матеріальної досконалості, матеріального втілення найвищої Істини.

Матеріальний світ матиме сталість вічних цінностей тільки тоді, коли його матеріальний успіх міститиме усвідомлення. З іншого боку, якщо у внутрішньому світі бракуватиме досконалості, матеріальний успіх спонукатиме внутрішнє усвідомлення прийти і бути провідником.

**Запитання: Якої ви думки про телебачення?**

Шрі Чинмой: Коли б ви запитали про відсоток доброго продукту на телебаченні, то, не беручи до уваги новини, я б сказав, що, за винятком новин, тільки два відсотки телепрограм служать благові. Решта дев’яносто вісім відсотків — це прокляття, це ворожі сили. І колись люди погодяться зі мною і в тому, що комп’ютер та наукові пошуки також витісняють серце з їхнього життя. У світі серця їм доводиться банкрутувати.

Матеріальний світ — це певною мірою хороша річ. Він сприяє матеріальному добробуту. Проте усвідомлення Бога ніколи-ніколи не прийде від матеріального успіху, матеріальних досягнень, хоч би якими багатими в матеріальному сенсі ми стали. Обидва життя можна поєднувати, але, власне, усвідомлення Бога може прийти тільки від внутрішнього життя, духовного життя.

Якщо я хочу добре орієнтуватися у світі історичних подій, мені доведеться вивчати історію. Географія тут не зарадить. Таким чином, коли хтось має намір осягати науки, йому слід рухатися в тому напрямку. Проте я не гадаю, що одного дня наука чи комп’ютерні технології прийдуть і скажуть: “Ось Бог. Ось Він стоїть перед вами”. Якщо колись таке станеться, то всі духовні Вчителі повернуться з Небес і зречуться перед комп’ютером.

❧

```

Комп’ютер безцеремонно подовжує мою внутрішню подорож.

Розділ Х. Кінець світу, злі сили та походження людства

За суто духовною точкою зору, такого явища як зло не існує.

**Безсмертна свідомість**

У світі чимало вигадок. Бог був дуже добрим до нас і наділив нас безмірною уявою. Ні Каліфорнія, ні Пуерто Ріко не зникнуть. Це просто абсурд, це не можливо, навіть коли це твердять астрологи. Втім, ці чутки спричинили неабияку сенсацію. Стосовно затоплення деяких частин земної поверхні: певна річ, таке може трапитися на Землі будь-коли, проте астрологи не можуть точно передбачати це. Адже завжди діють сили, яких вони не здатні врахувати.

❧

```

Людську свідомість не знищити навіть атомною бомбою.

❧

Але навіщо розмірковувати про те, чи залишиться якесь конкретне місце, чи ні? Думаймо лише про своє усвідомлення. Наша Мета — усвідомлення Бога. Існуватиме далі те чи те місце, чи не існуватиме — ці роздуми не допоможуть нам досягти Мети. Коли ми перебуваємо в Божій Свідомості, ми безсмертні; коли ми перебуваємо в земній свідомості, ми смертні. Не місце, де ми мешкаємо, а свідомість, ставши божественною, зробить нас безсмертними.

**Запитання: Чи існує зло?**

Шрі Чинмой: За суто духовною точкою зору, такого явища як зло не існує. Лише тоді, коли ми перебуваємо у світі відносності, у звичайній людській свідомості, ми твердимо, що це — зло, а це — божественне. Пірнувши глибоко всередину себе, ми побачимо, що є речі, котрі містять менше світла, і є речі, котрі містять більше світла. Те, що містить мало світла, або фактично не містить світла, ми називаємо злом. А те, що містить значну кількість світла, ми називаємо божественним.

Кожна людина має в собі божественність. Але ця божественність ще не вийшла на передній план і не проявилася цілком. Також кожній людині певною мірою притаманні небожественні властивості. Ці небожественні властивості можна подолати, просвітлити, вдосконалити й перетворити на божественні властивості, які в людині вже є.

Коли ми кажемо зло, наш розум тут же дивиться на реальність зверхньо, відчуваючи свою вищість. А коли висловитися, що дещо, наразі, містить саму дрібку світла, то ми дістаємо нагоду, натхнення і прагнення перетворити його на щось божественне. Отже, краще казати, що в тому явищі чи тій реальності, яку ми називаємо злом, діє обмежене світло. Далі ми спробуємо перетворити обмежене світло на велике світло.

**Запитання: Що спричинює нещасні випадки: злі сили чи просто щось у всесвіті?**

Шрі Чинмой: Злі сили оточують нас скрізь. Інколи злі сили причетні до нещасних випадків. Окрім того, нещасні випадки можуть бути наслідком браку зосередження або сил, які є всередині нас.

**Запитання: Що робити, щоб захиститися від злих сил?**

Шрі Чинмой: Регулярна молитва й медитація — єдиний спосіб. Це те саме, що знати, що ми маємо ворога. Скажімо, вранці нам потрібно вийти з дому. Ми не можемо весь час бути вдома, це не можливо. Однак, переступаючи поріг, треба відчувати, що ми добре захищені. Якщо наша молитва й медитація дещо поверхова, неглибока, то сили іноді можуть нападати й завдавати деякої шкоди. А якщо ми зовсім не молимося й не медитуємо, то цілком утрачаємо захист.

Окрім того, вдячність як форма молитви є формою захисту. Якщо рано-вранці ми виразимо вдячність Всевишньому, це тут же стане нашим оберегом. Ми не просимо захисту. Ми виражаємо вдячність, тому що Бог зробив щось для нас. Коли ми виражаємо вдячність, Бог розширює нашу сприйнятливість. Коли Бог розширює нашу сприйнятливість, відразу вливається в нас Світло. Функція Світла полягає в тому, щоб вливатися. З кожною секундою Світло очікує нагоди проникнути в нас. Воно проникає в нас тоді, коли ми сприйнятливі, коли ми розширюємо свою силу сприймання. Наша сприйнятливість — як чаша. Що глибшою вона є, то більше може вмістити.

**Запитання: Звідки походить людство? Від Адама і Єви чи від мавп?**

Шрі Чинмой: Я вірю в еволюцію. Ми почали зі світу мінералів і розвинулися до рослинного світу, тваринного світу й людського світу. Наша подорож досі не скінчилася. Одного дня ми станемо божественними істотами. Але навіть тоді, коли ми були у світі мінералів, ми не складалися з самої матерії. В матерії присутній дух. За допомогою молитви й медитації можна вивести дух на передній план, щоби трансформувати матерію в дух.

❧

```

```

❧

** Запитання: Яка відмінність між астрологією і йогою?**

Шрі Чинмой: Астрологія не спроможна змінити нашу долю, а йога і духовність володіють такою силою.

Відмінність між астрологією і йогою полягає в тому, що астрологія лише свідчить. Астрологія свідчить про майбутнє на основі минулого, але не змінює його. Тимчасом йога може анулювати минуле й формувати майбутнє.

Астрологія найбільш ефективно відіграє свою роль доти, доки людина не ввійде у глибшу духовність. Тоді астрологія вклоняється — як ви вклонилися мені. Допоки людина не прийме духовності, астрологія діє потужно, як лев. Потім, коли людина поринає в глибини духовного життя, астрологія стає свійським котом.

❧

```

Жодна небожественна сила не наважується кинути йому виклик.

Розділ ХI. Медитація

```

Безмовність — це красномовне вираження невимовного.

**Основи медитації**

❧

Медитація – не втеча. Медитація – це приймання життя в усій його повноті з метою перетворення його заради вищого прояву Божественної Істини тут, на Землі.

❧

Хто хоче кращого, наповненішого життя, тому без медитації не обійтися. Якщо ви задоволені тим, що маєте, й тим, чим ви є, то вам не потрібно входити в поле медитації. А якщо відчуваєте, що у вашому серці — гола пустеля, то я б сказав, що медитація буде відповіддю. Медитація наділить вас внутрішньою радістю і спокоєм розуму. Медитація ніколи не забере вас від ваших батьків, дітей, сім’ї. Далеко не так. Медитація лише посилить ваш зв’язок із вашими любими, бо в них ви побачите саме існування Бога.

Коли ви бажаєте розкрити свій талант, примножити свої здібності в будь-якій галузі, я б порадив вам неодмінно практикувати якусь внутрішню дисципліну. Якщо ви — співак і прагнете співати безмежно краще, то я ручаюся, що ваш голос стане далеко ліпшим, якщо ви плекатимете стремління. На Землі немає нічого, чого не можна покращити за допомогою духовності й медитації.

Якщо хочете спростити своє життя, відповідь — медитація. Якщо хочете наповнити своє життя, відповідь — медитація. Якщо хочете мати радість і дарувати радість усьому світу, відповідь, єдина відповідь — медитація.

Коли ви медитуєте, щоб забути свої страждання, забути труднощі, ваш привід хибний. А коли ви медитуєте лише для того, щоб радувати Бога і здійснювати Його так, як Він цього бажає, в такому разі ваша медитація правильна.

Якщо Бог задоволений, якщо Бог відбувається у вашій медитації, то усунення ваших страждань і труднощів стає Його турботою. А якщо ви медитуєте для того, щоб утекти від світу, кинути виклик світові або повстати проти світу, ви чините неправильно.

Медитація — це ваша свідома спроможність, яку слід застосовувати щодня, щосекунди, щоби входити у свою найвищу божественність, де скінченне цілком розчиняється в Нескінченному. Скінченне буття, яке ви маєте і яким ви є, легко може розчинитися в нескінченному, цілком поєднатися з нескінченним, якщо ви медитуєте. Це те, що являє собою медитація, що вона спроможна для вас зробити.

**Запитання: Як треба медитувати?**

Шрі Чинмой: Медитація залежить від стандарту особи. Якщо в царині медитації ви початківець, то медитуватимете одним способом, а якщо ви досвідчені, то медитуватимете інакше, — це природно. Все залежить від індивідуального стандарту, від прогресу, якого ви досягли.

Початківцям краще розпочинати із зосередження. В інакшому разі у ваш розум проникатимуть мільйони негідних думок, коли ви почнете медитувати. Ви не зможете медитувати навіть упродовж секунди. А зосередившись, ви кидаєте виклик неправильним думкам, які вас діймають.

Зосередження наділяє нас здібністю бути інтенсивними, а медитація наділяє нас здібністю розширюватися й підноситися. Якщо ви вважаєте себе певною мірою досвідченими, то можете входити в медитацію без зосередження. Старайтеся зробити розум спокійним, тихим і порожнім. Не дозволяйте жодній думці проникати в розум і відчувайте, що ви — швидкісний потяг, що мчить і мчить, не зупиняючись на жодній станції. Під час медитації старайтеся відчувати, що ви — це потяг, що дуже швидко прямує до вашої цілі, а ваша ціль постійно просувається далі. Щоразу, коли ви прибуваєте до так званої цілі, відчувайте, що це лише стартова лінія вашої наступної мети. Це — медитація. Але початківцям бажано розпочинати зі зосередження, а не з медитації.

**Зосередження, медитація, споглядання**

Щоб розвинути силу волі, потрібно зосереджуватися. Розум неспокійний, він увесь час перестрибує від однієї ідеї до іншої. Він не може думати про щось одне довше, ніж хвильку. Під час зосередження фокус утримується на єдиному конкретному об’єкті чи предметі. Ми не впускаємо в розум більше нічого. Якщо вміти тримати фокус на конкретному місці чи на одній із чакр, то можна практикувати зосередження на них. Завдяки зосередженню ми будемо спроможні відкидати негарні думки й небожественні ідеї, яких у розумі є чимало.

Зосередження діє, як стріла. Якщо в розум проникне сумнів, сила зосередження зітре його дотла. Якщо в розумі оселиться страх, сила зосередження його прожене. Зосередження розчищує путь, щоб мандрівник міг просуватися в медитації. Як розвинути силу зосередження? Силу зосередження розвивають завдяки дисциплінованому життю, життю чистоти.

Опанувавши зосередження, ми входимо в царину медитації. Коли ми медитуємо, ми поринаємо в безмежне море, линемо в безкрайому небі, відтак реальність цього простору наповнює нашу медитацію. Під час медитації ми бачимо ціле море відразу, а під час зосередження ми сприймаємо його по краплі.

Під час споглядання ми йдемо ще далі. Під час споглядання ми входимо в реальність, і реальність стає невіддільною частиною нашого життя.

**Запитання: Як часто треба медитувати?**

Шрі Чинмой: Можна медитувати рано-вранці, а також — якщо це можливо, —

Дехто медитує три-чотири або й шість разів на день. Однак я хочу сказати, що кількість не має значення. Коли ви відчуваєте справжнє натхнення — медитуйте, хоч би й двадцять разів. А коли немає ні краплі натхнення, ви лише гайнуєте час на самообман. Щоразу, коли ви медитуєте, треба підносити дихання свого серця і світло душі, яке ви виводите на передній план. Тільки така медитація годиться. В інакшому разі ви просто принижуєте потенціал душі.

Будь ласка, відчувайте потребу медитувати, навіть якщо медитація триває одну хвилину і виконується раз на день. Якщо медитувати щиросердечно, то медитація, хай яка коротка, виявиться цінною. Є натхнення — медитуйте. Це означає, що ви дістали вказівку Всевишнього. З покликом Всевишнього ви бігтимете швидко-прешвидко, бо Він буде вашим провідником.

Багато хто каже, що медитує чотири-шість разів на день. А що в тих медитаціях? Начальники, парубки, дівчата... Це далеко не медитація. Медитація справді чогось варта тільки тоді, коли ви здатні медитувати дуже одухотворено; коли відчуваєте, що вас несе ваше стремління. Втім, настане день, коли ваше внутрішнє єство змусить вас медитувати цілодобово.

**Запитання: Яка пора доби найсприятливіша для щоденних медитацій, і як довго слід медитувати?**

Шрі Чинмой: Найсприятливіша пора для медитації — ранній ранок. Найсприятливіша пора — це той час, коли ви прокидаєтеся.

Якщо ви встаєте о 5.30, це буде найсприятливіша пора. Якщо ви встаєте о 6.00, це буде найсприятливіша пора. Якщо ви встаєте о 9.00, це теж буде найсприятливіша пора, однак треба знати, що в цей час вам доведеться пливти супроти течії. Світ вже заполонить гамір, охопить діяльність; усе — суцільна суєта. А якщо ви прокинетеся о 5.30, о 6.00 чи о 7.00, то ви ще відчуєте в атмосфері врівноваженість і спокій.

Отже, краще вставати якомога раніше.

А тривалість медитації залежить від вашої спроможності. Якщо ви здатні добре медитувати впродовж п’ятнадцяти хвилин, то так і робіть. А коли ви просто сидите перед вівтарем протягом двох годин, тимчасом розум почав блукати вже через десять хвилин, то з цього жодної користі. Медитувати слід доти, доки ви можете робити це одухотворено. А просто тягнути час, поглядаючи на годинник, скільки це триває, зовсім не годиться. Якщо ви здатні добре медитувати вранці впродовж п’ятнадцяти хвилин, цього цілком достатньо.

**Запитання: Зазвичай о 6.30 я відчуваю, що моя медитація завершилася, і я не знаю, що робити далі. Йти знову спати?**

Шрі Чинмой: Можна читати духовні книжки, співати духовні пісні або вчити їх. Спів — це також форма медитації. Ніхто не сміятиметься з вашого голосу, якщо ви співаєте на самоті. Тільки ви це чутимете та Всевишній.

Окрім цього, можна виконувати джапу, повторюючи ОМ, Всевишній або своє духовне ім’я. Коли ви читаєте духовні книжки, співаєте духовні пісні, виконуєте джапу, це є продовженням медитації. Але не слід вертатися до ліжка, якщо це не конче потрібно для вашого здоров’я.

**Запитання: Як віднайти свого внутрішнього Керманича і як Його слухатися?**

Шрі Чинмой: Щоб віднайти внутрішнього Керманича, потрібно заглибитися всередину себе. Медитація неодмінно приведе вас до вашого внутрішнього Керманича. Медитація — це процес, який навчає як заглиблюватися всередину себе. Медитація — це дорога, яка веде до остаточного пункту призначення. Медитація — це також внутрішнє запевнення щодо вашого зв’язку з Абсолютом. Коли шукач медитує, він чує Згори послання його Любого Батька або його внутрішнього єства. Відтак, якщо шукач старається прислухатися до вказівок свого внутрішнього єства, до послань Згори, то він перетворює своє зовнішнє життя недосконалості на життя досконалої досконалості.

У школі вчитель вас навчає, ділячись світлом і мудрістю за допомогою мови. В духовному житті вчитель навчає за допомогою мови також. Але мова духовного вчителя — це медитація. Медитація — це внутрішня мова; вчитель навчає медитації не вдаючись до слів.

Вашому професору буде нелегко навчати безслівно, і студентові буде складно вчитися не застосовуючи слова. А духовний вчитель, медитуючи в безмовності, вже за п’ять хвилин поширює спокій, світло і благодать. Він може скерувати вас, як слід медитувати, даючи спеціальні вказівки або навчаючи безмовним поглядом. Здебільшого духовний вчитель навчає безмовно, бо цей метод є більш діяльний.

Вивчаючи філософію у школі, ви вдаєтеся до розумових пошуків. А в медитації розумом не користуються. Це в жодному разі не означає, що треба ставати безумцями. Ви лише проходите крізь розум значно далі, в царину душі, і там розвиваєтеся.

**Запитання: Чи конче потрібен духовний учитель, щоб медитувати належним чином?**

Шрі Чинмой: Ніхто вас не примушує мати духовного Вчителя, але це, безумовно, бажано. Вам відомо, що є ціль, і ви хочете її досягти. Якщо ви мудрі, то приймете допомогу того, хто здатний вказати вам найлегший, найбезпечніший шлях і найдіяльніший метод.

Якщо ви, щоб усвідомити Бога, готові витратити на те сотні й тисячі років, то в такому разі духовний Учитель не потрібний. А якщо хочете досягти Цілі якнайшвидше, то без духовного Вчителя ніяк не обійтися.

Маючи намір стати лікарем, ви звертаєтеся до лікарів, щоб у них навчатися. Якщо лікар не навчить вас, то ви не зможете оперувати, — адже йдеться про людське життя. Ґуру — це духовний лікар. Він буде видаляти ваш страх, сумнів і заздрість. Спочатку ви сумніваєтеся, що Безмежність, Незвідане існують. Потім лякаєтеся Безмежності, вважаючи, що Безмежність — не ви, що вона вас поглине. Далі ви починаєте заздрити Безмежності, відчуваючи, що вона — саме просвітління, сама повнота, сама досконалість, тимчасом ваше життя — сама пітьма, саме розчарування й хиби. Отже, перш ніж зцілювати інших, вам слід повчитися в духовного лікаря, духовного Вчителя. Він вас вилікує, а потім навчить як допомагати іншим.

**Запитання: Як медитують на вашому шляху?**

Шрі Чинмой: Наш шлях — це шлях серця. Я кажу своїм учням, що серце треба цілком спорожнити, аби Спокій, Світло і Благодать могли зійти Згори й наповнити внутрішню посудину. Людина, яка хоче практикувати шлях серця, має позбутися всіх емоційних труднощів, хвилювань, тривог і небожественних схильностей; натомість згори прийдуть Спокій, Світло і Благодать.

Отже, медитуючи, ви стараєтеся розкрити серце й усе єство. Інколи ви розкриваєте серце, тримаєте його двері відчиненими, але, коли наближається гість, двері зачиняються. Спокій, Світло і Благодать, які отримує внутрішня чаша, обмежені. Чаша має свідомість. Можна спорожнити чашу, але, окрім того, чаша повинна прагнути отримати. Тільки в такому разі ви зможете справді добре медитувати.

Прогрес посуватиметься швидше, якщо медитувати на серце. Медитуючи на розум чи в розумі, ми відчуваємо, що вже неабияк пізнали духовне життя. Проте, занурившись углиб себе, ми з’ясовуємо, що майже нічого не знаємо про духовне життя. Наш розум просто набрався земної інформації — і тільки. А коли ми медитуємо на серце, ми почуваємося дітьми, котрі хочуть пізнати все від матері й батька з перших вуст. Дитина відчуває, що вона не знає нічого, але хоче навчитися всього так, як слід.

Так що я раджу шукачам, котрі бажають прямувати нашим шляхом, зосереджуватися й медитувати на серце. І навіть ті, що не належать до нашого шляху, можуть старатися медитувати на серце. Наш шлях — не єдиний, котрий наголошує на важливості медитації на серце. Є інші шляхи й інші Вчителі, які підтримують ту саму ідею.

**Запитання: Будь ласка, розкажіть докладніше про медитацію на серце. Йдеться про фізичне серце чи про духовний центр?**

Шрі Чинмой: Якщо медитація на духовне серце дається трудно, в такому разі можна практикувати зосередження на фізичному серці у грудній клітці. За кілька місяців чи за рік цієї практики ви відчуєте, що всередині звичайного людського серця міститься божественне серце. А всередині божественного серця перебуває душа.

Чого ми найперше і найбільше очікуємо від медитації? Спокою.

У божественному серці є світло; в людському серці відчутна дія емоційного віталу. Місце емоційного віталу — в ділянці навколо пупа. Але звідтам він може піднятися до фізичного серця і завдати шкоди, утворивши прив’язаність. Коли медитувати на духовне серце, там не буде прив’язаності. Там — чиста неприв’язаність.

Отже, ми розпочинаємо з людського серця, а далі маємо перейти до серця божественного. Інакше нам не раз доведеться бути жертвою прив’язаності й емоційних проблем, якщо ми лишимося в людському серці.

❧

```

```

❧

**Техніки медитації**

Найважливіше — це практика. Поки що розум поводиться, як мавпа: він постійно стукає у двері вашого серця, порушуючи його спокій. У цьому світі кожній істоті властиві гординя, марнославність, самозвеличення. Втім, коли щоразу, як приходить розум, не відчиняти йому дверей серця, не вділяти йому жодної уваги, то через якийсь час він припинить турбувати вас, уважаючи, що це принижує його гідність.

**Повільне дихання**

Старайтеся дихати якомога повільніше й тихіше — так, щоб тоненька нитка, яка, припустимо, звисає перед вашим носом, не поворухнулася. Відтак ви побачите, що ваша медитація глибшає, а розум затихає, заспокоюється.

**Уявлення чогось безкрайого**

Уявіть собі щось просторе, спокійне і тихе. Починаючи медитувати, відчуйте, що всередині вас — безмежний океан, а ви пірнаєте на дно. Там, на дні, — сама незворушність, повсюдна незворушність.

**Дихання космічною енергією**

Відчувайте, що ви вдихаєте не просто повітря, а космічну енергію. Відчувайте, що з кожним вдихом вливається колосальна космічна енергія, яку ви маєте намір застосувати для очищення свого тіла, розуму й серця. Відчувайте, що у вашій істоті немає жодного місця, яке б не заполонив потік космічної енергії. Енергія тече рікою всередині вас, омиваючи й очищаючи все ваше єство.

А видихаючи, відчувайте, що видихаєте весь непотріб, що накопичився всередині вас: усі небожественні думки, непевні ідеї, брудні вчинки. Видихаєте все, що вважаєте небожественним у своїй системі, все, що не бажаєте визнавати своїм.

**Відчуваємо потік любові**

Під час вдиху відчувайте як потік божественної любові тече у вашому тілі і крізь нього. Ви любите самих себе, любите Бога, любите своїх рідних і близьких, любите людство загалом. Отже, передусім, будь ласка, старайтеся вивести вперед аспект Божої любові.

Любов — це предтеча всіх божественних рис. Тож, коли ви звертаєтеся до Бога, відчувайте любов — безпосередню, спонтанну, беззастережну, одухотворену любов.

**Дихання один-чотири-два**

В Індії ми маємо традиційну систему контрольованого дихання, що називається пранаяма, контроль дихання-життя. Прана — це вітальна енергія, дихання-життя, а яма означає контроль.

На початках можна практикувати таку вправу: під час вдиху один раз повторити ім’я Бога, Христа або когось іншого, кого ви обожнюєте. Якщо ваш наставник дав вам мантру, то можна повторити її. Вдих не має бути довгим чи глибоким. Потім затамуйте дихання й повторіть те саме ім’я чотири рази. Видихаючи, повторіть ім’я або мантру, що ви обрали, двічі. Вдих триває одну одиницю, затамування — чотири одиниці, видих — дві одиниці; тим часом подумки повторюйте священне ім’я. Якщо просто вести лічбу один-чотири-два, то не буде вібрації, внутрішнього відчуття. А коли ви промовляєте ім’я Бога, відразу вас пронизують Божі властивості. Далі, під час затамування дихання, ці божественні властивості обертаються всередині вас, проникаючи всюди, де є нечистота, морок, недосконалість та обмеження. А коли ви видихаєте, ті ж божественні властивості виносять геть усе небожественне, непрогресивне і згубне, що було всередині вас.

❧

```

Тож, взиваючи до Бога, відчувайте любов — безпосередню, спонтанну, беззастережну, одухотворену любов.

❧

Новачки розпочинають із рахунку один-чотири-два. Розвинувши дихання, можна виконувати цю вправу, рахуючи чотири-шістнадцять-вісім: вдих — чотири одиниці, затамування — шістнадцять одиниць, видих — вісім одиниць. Але до цього слід наближатися дуже поступово.

Дехто виконує цю вправу навіть з рахунком вісім-тридцять два-шістнадцять, але це не годиться для початківців.

**Медитація на духовного Вчителя**

Для вправи на зосередження слід обрати те, що дарує вам невимушену радість. Якщо ви маєте духовного Вчителя, вас спонтанно радуватиме його фотографія. Якщо ви не маєте духовного Вчителя, в такому разі треба обрати щось прекрасне, дуже чисте й божественне — приміром, квітку.

**Спів мантри**

Декотрі духовні слова насичені значенням, настроєм чи свідомістю, які сформувалися внаслідок їх особливого духовного вжитку впродовж тисячоліть. Коли ми заглиблюємося в сенс такого слова, розкриваємо саму його суть і на зовнішньому рівні проявляємо його внутрішню спонуку, тоді це слово виконує своє призначення, як внутрішньо, так і зовні.

Мантра — це заклик. Вона може бути у формі складу, слова, кількох слів або речення. Якщо повторювати мантру багато разів, це називається джапою. Мантра представляє конкретний аспект Бога: кожній мантрі притаманні особливий сенс та внутрішня сила.

Коли збентеженість розуму перешкоджає вам увійти у глибоку медитацію, це слушна мить, щоб застосувати мантру. Впродовж кількох хвилин повторюйте Всевишній, ОМ або Бог.

Звук ОМ своєрідний. Зазвичай ми чуємо звук тоді, коли вдаряються два предмети. Проте ОМ не потребує такої дії. Це — анагата, не-ударний, безмовний звук. Йоги та духовні Майстри чують, як сам по собі народжується ОМ у найсокровенніших глибинах серця.

Є кілька способів співу ОМ. Співаючи голосно, ви відчуєте Всемогутність Всевишнього. Співаючи тихо, ви відчуєте Захват Всевишнього. Співаючи про себе, в безмовності, ви відчуєте Спокій Всевишнього.

Найліпше співати ОМ вголос так, щоб його звучання вібрувало навіть у фізичних вухах, пронизуючи все тіло. Це переконає ваш зовнішній розум і дасть відчуття радості і звершення. Співаючи ОМ, слід тягнути звук м, щонайменше, втричі довше, ніж звук о.

**Музика та медитація**

Медитацію від музики не відокремити. Коли в сокровенних глибинах свого серця ми благаємо про Спокій, Світло і Благодать, це — медитація найвищої проби. Але нам не під силу медитувати цілодобово. Ми здатні це робити, скажімо, протягом двох годин. Далі, упродовж дня, можна виконувати або слухати музику. Музика стоїть найближче до медитації. Йдеться про одухотворену музику — музику, яка зворушує й підносить нашу свідомість-стремління. Виконуючи музику душі, психічну музику, ми тут же переносимося у вищу царину свідомості. Ми підіймаємося дедалі вище, якщо виконуємо музику одухотворено.

**Молитва та медитація**

Єдине, що нам потрібно на Землі, — це спокій. Все інше — пусте й даремне. Можна мати на зовнішньому рівні все: ім’я, славу, процвітання. Але, коли у глибині серця немає спокою, ми ніколи не будемо задоволені. Тільки спокій дарує задоволеність. Щоб віднайти цей спокій, потрібно пірнати вглиб себе, молитися й медитувати.

Коли ви молитеся, ви говорите, а Бог слухає. Коли ви медитуєте, Бог говорить, а ви слухаєте.

Коли ви молитеся, ваша молитва лине вгору, щораз вище. А коли ви медитуєте, Божа Любов, Божий Спокій і Божа Благодать вливаються в вас. Цим різняться молитва й медитація.

❧

Молися й медитуй як хочеш, але твої молитви й медитації мають бути цілком щирі.

❧

Є ще одна відмінність. Коли ви молитеся, відчувайте, що ваше становище вкрай безпорадне. Треба молитися так, як бідна жінка просить милостиню: “Боже, дай мені це”. Треба щиро відчувати гостру потребу того, за що ви молитеся. Відчувайте, що весь ваш світ зазнає краху, якщо ви цього не одержите. Ви будете абсолютно безнадійні, якщо ваша молитва не здійсниться.

А коли ви медитуєте, слід відчувати, що ви — найдорожча дочка Бога (*Цей уривок узято з відповідей Шрі Чинмоя на запитання жінок), а у вашому серці — нескінченне багатство. Медитуючи, ви виносите на передній план свою божественність та внутрішнє багатство: внутрішній спокій, внутрішнє блаженство, внутрішню любов, внутрішню радість. Ці речі не треба винаходити: вони — ваша власність; ви їх віднаходите.

Тим, що хочуть усвідомити Найвище, я завжди кажу: медитація — вкрай важлива. Втім, на Заході були святі, які усвідомили Бога завдяки самій молитві. Вони не знали, що таке медитація. Але інтенсивність їхніх молитов і стремління переносила їх у світ медитації й далі.

Обидва підходи діяльні. Коли ми молимося, ми підіймаємося вгору до Бога; коли ми медитуємо, Бог спускається вниз до нас. Кінцевий результат може бути однаковий.

❧

```

```

❧

Найвища молитва така: “Нехай буде Воля Твоя”. Це абсолютно найвище досягнення молитви, а також — початок медитації. Там, де завершується подорож молитви, починається подорож медитації. Перебуваючи в медитації ми нічого не говоримо, нічого не думаємо, нічого не хочемо. У світі медитації в нас і крізь нас діє Всевишній задля Його здійснення. Світ молитви завжди про щось просить. А світ медитації каже: “Бог не сліпий і не глухий. Він знає, що має робити, щоб здійснити Себе в мені і крізь мене. Отже в одухотвореній безмовності я лише перетворюватимуся на Найвище”.

**Основи духовного життя**

**Простота**

Простота — це душа, а душа — це прямий представник Бога. Відчуймо на хвильку, що ми не маємо ні тіла, ні віталу, ні розуму, ні навіть серця. Те, що ми зараз маємо, й те, чим ми зараз є, — це сама душа, прямий представник Бога. Будь ласка, старайтеся відчути, що ви стали душею. Не надавайте цій ідеї жодної форми. Просто повторюйте безмовно душа, душа, душа і відчувайте, що ви стали свідомим прямим представником Бога.

**Щирість**

Нам усім відомо, що таке щирість. Казати правду — це є найвища форма щирості в зовнішньому світі. У внутрішньому світі щирість означає бачити Істину крізь Боже Око, відчувати Істину Божим Серцем і перетворюватися на Істину Божого трансцендентального Бачення й універсальної Реальності. Це — внутрішня щирість. Отже, відчуваймо, що ми перетворилися на внутрішню щирість і розглядаємо все Божим Зором, відчуваємо все Божим Серцем і перетворюємося на Боже трансцендентальне Бачення й універсальну Реальність. Станьмо внутрішньою щирістю.

**Смирення**

Є чимало доріг, котрі ведуть до усвідомлення Бога, до найвищої Істини, однак дорога смирення — це дорога навпростець. Ми розпочинаємо з дороги життя-бажання. Це найдовша путь. Потім ми стаємо напівдуховні: половина нас — бажання, половина — стремління. Цей шлях не такий довгий, як шлях самого бажання. Далі — дорога самого стремління. Вона дуже коротка, а смирення вкорочує її ще більше.

У внутрішньому світі смирення нагадує нам, якими ми були раніше, якими ми є тепер і якими маємо стати. Саме завдяки смиренню ми прийняли духовне життя. І смирення прагне завершити цю гру.

Кожна людина містить у собі дві реальності: вищу й нижчу. Нижче плекає почуття відокремленості від вищого, а вище відчуває, що без нижчого воно недовершене. Втім, саме нижче має перетворитися на вище. Коли ми хочемо перетворюватися на вищу реальність, ми тут же бачимо, як нам далеко до неї. Проте, маючи справжнє смирення у внутрішньому світі, ми здійснюємо стрімкий поступ. Згодом, занурившись углиб себе, ми бачимо, як далеко ми були шість місяців тому і наскільки ближчою є божественність зараз. Також ми помічаємо відмінність між собою й колишніми друзями. Ми не критикуємо їх, але бачимо те, що вони не плекають внутрішній поклик, щоб перетворитися на божественність, щоб увійти у вищу свідомість.

Сáме смирення розвиває в нас завзяття пізнавати й перетворюватися на вищу реальність. Ми містимо в собі все. Але тільки тому, що ми смиренні, вища реальність дістає нагоду проявитися крізь нас. Утративши смирення, ми відчуємо, що нема в нас нічого гідного, щоб показати, й нічого путнього, щоб послужити Богові. Помедитуймо впродовж кількох хвилин на щире внутрішнє смирення.

**Чистота**

У широкому розумінні фізична чистота — це охайність, вітальна чистота —

Наше серце-вдячність — це шукач-піонер, першовідкривач, Божий слуга. На кілька хвилин відчуймо: те, чим ми є, й те, чим вічно ми будемо, — не що інше як серце-вдячність.

**Чи правильно ми медитуємо?**

Можна легко пересвідчитися, чи правильно ми медитуємо, хоча б за ознакою того, як ми почуваємося, як бачимо й мислимо. Якщо відразу після медитації виникає гарне почуття до світу, то знаймо, що наша медитація була задовільна. Якщо ми дивимося на світ із любов’ю попри те, що він недосконалий, якщо ми любимо світ навіть тоді, коли помічаємо його численні хиби, це є свідченням того, що ми медитуємо правильно. А також, якщо після медитації ми одразу відчуваємо динамізм, відчуваємо, що ми прийшли у світ, щоб щось здійснити, чимось стати, — це вказує на те, що медитацію виконано належним чином. Відчуття того, що ми маємо дещо здійснити, не означає, що ми живимо людську амбіцію. Ні. Амбіція почне душити нас, наче змія, щойно ми подамо їй поживу. Ми прийшли у світ, щоб робити те, чого хоче Бог. Ми прийшли у світ, щоб стати тим, чого хоче Бог. Бог хоче, щоб ми перетворилися на Його образ. Бог хоче, щоб ми стали Його відданим інструментом. Якщо під час медитації ми відчуваємо, що Бог хоче, щоб ми перетворилися на Його образ, відчуваємо, що Бог хоче, щоб ми стали Його відданим інструментом, а після медитації ці відчуття переходять у дію, то будьмо певні, що ми медитуємо так, як слід.

❧

Якщо ми любимо світ навіть тоді, коли помічаємо його численні хиби, це є свідченням того, що ми медитуємо правильно.

❧

Утім, найлегший спосіб довідатися, чи добре ми медитували — відчути, чи вийшли зсередини на передній план спокій, світло, любов і задоволеність. Завжди, коли виходить вперед або світло, або любов, або спокій, або задоволеність, тією божественною властивістю насичується все тіло. Якщо є таке переживання, то знаймо, що ми медитували дуже добре. Щоразу, коли божественні риси проступають вперед, ми неодмінно почуваємося так, наче пригадуємо забуту історію. Тільки завдяки медитації ми можемо повернути свою історію із забуття. Цю історію було написано самим шукачем — шукачем, що всередині нас. Її не писав хтось інший. Це наше власне творіння, але ми про нього забули. І саме медитація нам його повертає. Згадавши цю забуту історію, ми розчулені тим, що витворили таку красу, і — тим, що це — історія нашого життя.

**Запитання: Чи є суттєва відмінність між медитацією та самонавіюванням?**

Шрі Чинмой: Так. Медитуючи, ми стаємо бездоганним каналом, через який може текти Реальність згори. Тут ми цілком зрікаємося перед Божою Волею. “Нехай буде Воля Твоя” — це кульмінація медитації. Завдяки одухотвореній медитації ми приносимо вниз безмежний Божий Спокій, Світло і Благодать, які діють в нас і крізь нас відповідно до нашої сприйнятливості.

А коли ми входимо в поле самонавіювання, ми намагаємося нав’язати своїй підсвідомості деякі ідеї або й ідеали. Ми себе переконуємо, що певні речі відбулися або мають відбутися. Ми стараємося вивести вперед із підсвідомого або несвідомого світів певні думки, котрі досі не були основними, не виходили на передній план. Несвідомо або підсвідомо ми виносимо ідеї і вселяємо собі відчуття, що вони є реальностями, в яких ми колись перебували, або маємо намір перебувати у близькому чи далекому прийдешньому. Відтак сформульовані ідеї або ідеали діють у підсвідомому розумі.

Коли ми медитуємо, ми сягаємо далеко за межі світу думки. Тут Танець природи завершується. Всі хвилі-думки зникають, і ми бачимо реальність у її первинній формі.

**Запитання: Чи суперечитиме медитації належність до певної релігії? Чи доводиться сповідувати конкретну релігію для того, щоб медитувати, чи практикувати медитацію може будь-хто, незалежно від його релігії?**

Шрі Чинмой: Медитація є далеко поза релігійними бар’єрами. Можна сповідувати будь-яку релігію. Медитація — наче школа, а релігія — наче дім. Ви можете ходити до школи чи до коледжу незалежно від того, в якому домі ви мешкаєте. Належність до певної релігії чи неналежність до жодної з них тут не має значення. Медитувати може кожен.

**Запитання: Чи можна застосовувати медитацію, щоб розвинути свою творчість?**

Шрі Чинмой: Певна річ! Тільки молитва, тільки медитація. Є чимало тих, що не були вродженими поетами чи художниками. Втім, практикуючи медитацію, вони залучили у свою систему здібності до літератури, малярства, музики, бо медитація означає нове життя. Коли вселяється нове життя, ви стаєте новою людиною. Скажімо, досі ви не були художником. Бог наділив вас конкретним типом життя, конкретними здібностями. Однак, коли вселяється нове життя, це означає появу нових можливостей, нових шляхів, нового світла. Тоді можна запросто набути хисту до мистецтва.

❧

```

Найліпше визначення Бога — безумовно любити Його, тільки Його.

❧

Розділ ХІІ. Їжа, здоров’я та фізична форма

Ми прийшли у світ не лише для того, щоб споживати матеріальну їжу,

**Роль дієти**

Вегетаріанська дієта відіграє надзвичайно важливу роль у духовному житті. Для шукача має велике значення чистота. Чистота мусить бути встановлена у фізичному, у віталі та в ментальному. Коли ми споживаємо м’ясо, рибу, в нас проникає агресивна тваринна свідомість. Наші нерви напружуються, стають неспокійні й агресивні, що може позначитися на нашій медитації. Тимчасом лагідні властивості фруктів і овочів допомагають нам закріпити ніжність, лагідність, простоту й чистоту як у внутрішньому житті, так і в зовнішньому. Отже, якщо ми дотримуємося вегетаріанської дієти, це сприяє нашому внутрішньому єству укріпити своє існування. На внутрішньому рівні ми молимося й медитуємо, а на зовнішньому рівні нам допомагає їжа, яку ми отримуємо від Матері Землі, насичуючи нас не лише енергією, а й стремлінням.

**Запитання: Ви — вегетаріанець. Чи конче бути вегетаріанцем, щоб вести духовне життя?**

Шрі Чинмой: Я став суто вегетаріанцем, коли мені було дванадцять років. Вегетаріанство не є частиною традиції, яку я сповідую, і не обов’язкове в духовному житті. Проте я дійсно відчуваю, що воно може неабияк нам сприяти.

Якщо споживати м’ясо й рибу, то неспокійні, агресивні властивості тваринного царства проникатимуть в нас. Коли розум або інші частини єства неспокійні й агресивні, наша медитація не матиме сили, не буде наповнена спокоєм. А якщо ми споживаємо самі овочі, то лагідні властивості рослинного царства проникнуть в нас і нам буде легше досягти високої і глибокої медитації. Відтак вегетаріанство може обернутися значною вигодою для шукача.

Однак я не можу казати, що високі переживання чи усвідомлення Бога будуть завжди недосяжні для того, хто не є суто вегетаріанець. Ні, неправда. В минулому були великі духовні постаті, котрі споживали м’ясо й рибу, і нині є духовні особи, які чинять так само, проте їхні високі переживання й тонкі усвідомлення не заперечити. Втім, я вважаю, що людині варто залучати у своє життя те, що допомагає їй здійснювати якомога швидший прогрес.

Вегетаріанська дієта корисна для щирого шукача Бога, але не обов’язкова.

**Запитання: Як щодо яєць, молока й решти молочних продуктів?**

Шрі Чинмой: Молочні продукти можна споживати. Вони не шкодять, бо не містять тієї руйнівної вібрації. Однак тим, що практикують кундаліні-йогу й хочуть розкрити духовні центри, варто відмовитися і від молочних продуктів. Якщо є намір розкрити котрийсь із шести основних духовних центрів, то в такому разі споживати молочні продукти не бажано, тому що вони перешкоджають розкриттю центрів. А коли людина прагне внутрішнього переживання Спокою, Світла і Благодаті й не переймається розкриттям чакр, вона може споживати всі молочні продукти.

**Запитання: Чи потребує медитація голодування, і, чи можна медитувати, щойно попоївши?**

Шрі Чинмой: Якщо хочете мати глибоку медитацію, медитацію найвищого рівня, то намагатися медитувати відразу після ситної їжі не слід. Ми маємо в тілі тисячі тонких нервів, духовних нервів. Після споживання великої порції їжі ці нерви грубшають, що перешкоджає високій медитації. Так що завжди бажано медитувати натщесерце. Коли хочете, щоб медитація відбулася максимально вдало, треба почекати після прийому їжі щонайменше півтори-дві години. Але, якщо голод відчутно дошкуляє вам у той час, коли ви маєте намір медитувати, медитація не буде вдала. Голод, як мавпа, весь час щипатиме вас. Доведеться погодувати мавпу, щоб вона дала вам спокій хоч на кілька хвилин. У такому разі можна випити склянку молока або соку. Це не порушить вашої медитації.

Якщо ви добре медитували протягом пів години чи години, то слід почекати перед прийомом їжі принаймні впродовж п’ятнадцяти-тридцяти хвилин, тому що результат медитації має засвоїтися перш, ніж ви поринете у світ їжі. Той час можна витратити на прогулянку або читання, якщо є охота. Можна випити трохи молока, супу або соку, але не слід відразу їсти ситно. Якщо потрібно визначитися, коли медитувати — до прийому їжі, чи після, — я завжди раджу шукачам медитувати до прийому їжі. Медитуйте впродовж пів години, далі відпочивайте протягом п’ятнадцяти хвилин, а після того їжте. Таким чином результат медитації буде засвоєно. А якщо медитувати після прийому їжі, то інколи високій медитації перешкоджає летаргійна свідомість навіть у тому разі, коли дотримано півторигодинної павзи після їжі.

❧

```

```

❧

Щоб усвідомити Бога, відмовлятися від їжі не потрібно. Будда випробував цей метод. Він прийняв аскетичне життя, але виявив, що воно нічого не дає. Відтак він сміливо ступив на серединний шлях. Завдяки голодуванню можна певною мірою очиститися. Голодуючи раз на тиждень чи раз на місяць, можна очистити своє єство від зовнішньої агресії й жадоби. А якщо голодувати щодня, то ми швидше наблизимося до смерті, ніж до Бога, який є самим Життям. Голодування не містить відповіді. Відповідь — у постійній медитації, одухотвореній медитації, беззастережній любові до Бога й безумовному зреченню перед Богом.

**Запитання: Погане самопочуття після споживання їжі: це трапляється, здебільшого, через погану свідомість кухаря чи суто через якість їжі?**

Шрі Чинмой: Можна звинувачувати погану свідомість кухаря, можна звинувачувати якість їжі. А можна звинувачувати особисто свою погану свідомість. Буває, що свідомість кухаря — цілком задовільна, якість їжі — чудова, а свідомість споживача перебуває в жахливому стані. Тож йому доводиться розплачуватися.

Так, іноді погана свідомість їжі або негідна свідомість кухаря може спричинити кепське самопочуття того, хто споживає цю їжу. Але таке трапляється й через низьку свідомість, власне, споживача. В такому разі він неодмінно страждає.

**Запитання: Декотрі люди сягнули так далеко, що можуть цілком обходитися без їжі. Як таке може бути?**

Шрі Чинмой: Духовно розвинені люди спроможні обходитися невеликою кількістю їжі, якщо забажають. Спокій, який вони черпають згори, суттєво підтримує їхнє життя на Землі при незначному споживанні їжі. Внутрішня пожива може запросто наситити їх навіть тоді, коли вони споживають обмаль матеріальної їжі.

Духовно розвинені люди, при бажанні, можуть існувати в такий спосіб. А якщо вони воліють жити звичайно, природно, споживаючи матеріальну їжу, то в такому разі вони приймають допомогу матеріального продукту. Це цілком залежить від їхнього особистого вибору.

**Схуднення**

Щоб схуднути, можна щодня на це медитувати. Розпочавши медитацію, відразу подумайте, що ви — пір’їна. Покладіть пір’їну перед собою й відчувайте, що ви є цією пір’їною. Якщо ваша концентрована сила волі триматиме фокус на пір’їні, а ви об’єднаєтеся зі свідомістю пір’їни, то зможете схуднути за будь-якого харчування. Ваша мета полягає не в тому, щоб стати таким легким, як пір’їна. Далеко не так! Перо — це лише символ легкості. Якщо ви плекатимете в розумі чітку ідею, що ви легкі, то розум автоматично чинитиме тиск на фізичне. Уява — це дуже потужна сила. Уява здатна допомогти.

**Запитання: Чи існує духовний спосіб полишити погані звички?**

Шрі Чинмой: Авжеж існує. Перед тим, як щось робити, завжди медитуйте упродовж хвилини або принаймні кількох секунд. Сила медитації проникне в погану звичку, як стріла. Воїн-медитація застосує проти поганої звички божественну стрілу. Це — абсолютно найкращий спосіб.

**Зцілення та духовність**

Медитація має все. В медитації ми розширюємо свою свідомість доти, доки вона не охопить усе, що є у всесвіті. Немає нічого, чого б не можна досягти завдяки медитації.

Кожна людина здатна зцілювати, якщо вона знає, як зосереджуватися й медитувати. Передусім — як зосереджуватися на фізичних недугах. Не існує такої хвороби в Божому творінні, яку не можливо вилікувати. Але треба знати, чи є на те Божа Воля, щоб ми когось зцілили. В інакшому разі ми можемо діяти як ворожа сила, що хоче зламати правила божественної Гри.

**Запитання: Як пов’язане зцілення з духовністю на вашу думку?**

Шрі Чинмой: Я б хотів висловити свою думку щодо зцілення відповідно до духовного погляду. Зцілення заслуговує спеціальної уваги й водночас — спеціальної оцінки від духовності. Звичайний цілитель лікує тому, що він прагне визнання, слави, або лише тому, що відчуває внутрішнє спонукання допомагати людству. А духовна особа зцілює конкретну людину лише тоді, коли їй велить Бог, коли вона дістає на те особистий дозвіл від Бога.

Часто, коли лікує звичайний цілитель, його уражають хвороби пацієнтів. Люди, котрі зцілювали інших, а потім самі ставали жертвами тих самих недуг, траплялися мені не раз. Декотрі з них таки померли від того, що вони вилікували в інших людях. Коли лікує духовна людина, вона зцілює світлом душі. Світло душі проникає в хворого, і зцілення відбувається без прив’язаності. В житті духовної людини і крізь неї функціонує безперервний космічний потік. Таким чином він проникає і в пацієнта. Світло немов просочує все тіло страждальця. Отже, духовна особа зцілює тільки за наказом Божественного або зі спеціального дозволу Божественного. В такому разі цілитель, завдяки єдності душі, стає одним цілим із хворим і лікує світлом душі.

**Мантра для поліпшення здоров’я**

Коли ви фізично слабкі, коли ваш фізичний стан незадовільний, можна щиро й одухотворено повторювати:

```

```

За тиждень ви помітите поліпшення стану вашого здоров’я.

```

```

**Спорт та фізична форма**

Фізична форма має неабияке значення в нашому житті. Коли тіло перебуває в задовільному стані, ми здатні жити й діяти активно. Отже, для того, щоб бути сильними, здоровими й активними, важливо щодня бігати або виконувати фізичні вправи. За належної фізичної форми ми не допустимо, щоб до нас завітали хвороби та інші непрохані гості.

За найдавнішою традицією, в епоху Вед та в епоху Магабгарати, практикували стрільбу з лука й таке інше; люди були фізично сильні. Далі настала ера людей, які засмакували летаргію, й відтак дуже вправно відокремили духовність від фізичного, від віталу й розуму. Вони утворили глибоку прірву й заявили: “Коли ти духовний, то не маєш займатися фізичними речами, а коли ти фізично активний, то не маєш молитися й медитувати”. А ми кажемо: “Ні! Духовність може бути у фізичному, а фізичне може бути в духовності”. Це — наша філософія.

Вранці — молитися, а далі — йти бігати. Так що все можна поєднувати. Ви ступаєте ногами по черзі: раз лівою, раз правою. Ви виконуєте і зовнішній біг, і внутрішній. Усередині — зосереджуєтеся, а зовні — виконуєте вправу. Таким чином душа та тіло маршують в одному темпі.

Тіло — наче храм, а душа, внутрішня реальність — наче вівтар у храмі-тілі. Якщо у храмі немає вівтаря, ми не шануємо його як храм. З іншого боку, чи можна належно дбати про вівтар, не підтримуючи при цьому добрий стан храму? Мусимо тримати тіло у формі, а цьому неабияк сприяє біг. Будучи фізично здоровими, ми маємо більше наснаги прокидатися рано-вранці, щоб медитувати.

Так, натхнення до медитації приходить зсередини. Проте значно легше встати о п’ятій чи шостій ранку, щоб медитувати, коли є добре самопочуття. Таким чином внутрішнє життя одержує допомогу від життя зовнішнього. З іншого боку, якщо ми маємо натхнення встати вранці, щоб медитувати, то потім будемо спроможні вийти з дому й побігати. Тут ми бачимо, як внутрішнє життя сприяє життю зовнішньому.

І зовнішній, і внутрішній біг є важливими. Марафон становить двадцять шість миль. Скажімо, двадцять шість миль — це наша кінцева мета. Якщо ми вперше вийшли побігати, то нам не вдасться подолати цю дистанцію цілком. Однак, займаючись бігом щодня, ми розвинемо більшу витривалість, швидкість і наполегливість. Поступово долаючи свої обмеження, ми, врешті-решт, досягнемо мети. У внутрішньому житті внутрішнім бігом є молитва й медитація. Молячись і медитуючи щодня, ми розвиваємо свої внутрішні можливості.

Спроможність тіла і спроможність душі, швидкість тіла і швидкість душі йдуть пліч-о-пліч. Зовнішній біг нагадує нам про щось вище й глибше — про душу, яка біжить Дорогою Вічності. Біг, фізичні тренування допомагають нам як у внутрішньому житті стремління, так і в зовнішній життєдіяльності.

Тіло потребує належного тренування, щоб бути здатним отримувати послання душі. Коли тіло сильне і здорове, воно отримує послання душі без обмежень, відтак можна стати досконалим резервуаром, досконалим інструментом. У такому разі стремління душі і стремління тіла ступають рівним кроком.

Розділ ХІІІ. Сімейне життя

Священне й божественне призначення сім’ї полягає в тому, щоб допомагати кожному її членові виявити свою справжню реальність.

**Роль сім’ї**

**Запитання: Якою мірою впливає на нас наше дитинство?**

Шрі Чинмой: Це залежить від сім’ї, від батьків, від оточення. Якщо ви походите з релігійної сім’ї, духовної сім’ї, то цілком можливо, що це буде викарбувано на вашому чолі або записано на табличці вашого серця. Дуже ймовірно, що зернина, яку посадили ваші батьки, проросте й стане великим деревом з рясним цвітом і плодами.

Все залежить від конкретної людини. Є чимало тих, що отримали дуже багато любові, коли були дітьми. Іноді батьківська любов і чуйність лишається з людиною до кінця її життя, тому що батьки справили на неї такий потужний уплив. З іншого боку, декотрим дітям, коли вони досягають 15-20-річного віку, стає байдуже до хороших рис батька чи матері. Вони хочуть бути самі по собі. Чимало дітей не підтримують зв’язок із батьками. Залежить від конкретної особи, чи хоче вона шанувати прихильність, любов, ніжність і ласкавість батьків.

**Запитання: А що, коли дитинство не було наповнене такими приємними переживаннями?**

Шрі Чинмой: Якщо ви відчуваєте, що ваші батьки не були хорошими, якщо від самого початку ви не знали доброго батьківського ставлення, то вам доведеться сприймати уявлення за реальність. Уявіть собі ще раз своє дитинство. Ви росли в одній сім’ї, але поруч з вами, у вашому оточенні, були батьки, які ставилися до своїх дітей неймовірно гарно. Ототожнюйтеся з ними, ототожнюйтеся, ототожнюйтеся!

Завжди намагайтеся ототожнитися. Нехай ви не одержали прихильності й любові, однак тепер ви можете застосувати уяву й уявити прихильність і любов. Просто думайте про конкретну сім’ю, в якій батьки були дуже приязними до дітей. Це уявлення неодмінно подарує вам приємність, щастя й відчуття внутрішнього наповнення.

Якщо ваші батьки не були добрими, то просто уявляйте ніжність, ніжність, ніжність. Рано-вранці погляньте на квітку, помилуйтеся світанком. Якщо ототожнитися з природою, приходить величезна радість. Чи в такому разі станемо ми думати про те, як батьки лупцювали нас до синців? Ви — це досі ви, але має діяти ваша мудрість. Потрібно виводити вперед приємні спогади, приємні спогади, приємні спогади. Якщо приємних спогадів про родину немає, це не повинно заважати вам діставати ніжність від свого дитинства.

Тепер ви дорослі — вам слід щомиті застосовувати мудрість. Практикуйте мудрість, мудрість, мудрість! Деколи батьки сердяться: не пускають дітей навчатися в університеті, не дають їм грошей. Прийнявши духовне життя, треба, врешті-решт, простити. Якщо ми не прощаємо людям, то буває дуже складно згадувати їх із приємністю.

Якщо ваші батьки не були хорошими, вам слід, перш за все, простити їм. Виношуючи гірку образу на батьків через їх, так би мовити, погану поведінку, ви ніколи не зумієте вивести вперед свою особисту внутрішню ніжність. Потрібно простити батькам і забути сумні переживання. За гострої потреби можете забути і батьків. Лише старайтеся уявляти себе зі свідомістю семирічної дитини і бачити, як деінде діти одержують величезну прихильність, ніжність і любов.

**Запитання: Чи вважаєте ви, що подружнє життя можливо поєднувати з духовним життям?**

Шрі Чинмой: Це вирішує конкретна особа, чи подружнє життя поєднується з його (її) духовним життям, чи ні. Шукач жодним чином не зобов’язаний одружуватися. Це цілком залежить від конкретної людини. Твердити, що подружнє життя можна поєднувати з духовним життям — означає казати те, що в деяких випадках виявиться неправдою. Саме конкретному шукачеві слід вирішити, чи можливо, чи варто йому (їй) поєднувати подружнє життя і духовне.

У хорошому подружжі два ока, дві руки стають чотирма. Все множиться на два: сила, свідомість, дійсність, божественність — геть усе. В поганому подружжі все занепадає. Зростає розчарування, що зрештою призводить до жорстокого краху. У духовному житті немає твердого правила щодо доцільності одруження. Це цілком залежить від рішення душі.

Здебільшого подружжя засноване на потребі згладити самотність або задовільнити нижній вітал. В одному випадку подружнє життя може поєднуватися з духовним життям, а в іншому — ні. Декотрі душі відчувають, що завдяки подружньому життю вони швидше здійснюватимуть прогрес, а декотрі відчувають, що подружнє життя буде перешкоджати їхньому духовному життю. Я часто кажу, що неодружені спроможні бігти в духовному житті дуже швидко. Але рішення мають схвалювати Бог та душа, а не розум.

Треба знати, чого хоче Бог. Коли ми медитуємо, плекаємо стремління, ми дізнаємося Божу Волю. Жодні труднощі з усвідомленням істини не виникнуть при вступі в подружнє життя, якщо це чинитиметься згідно з Божою Волею. А коли це не збігається з Божою Волею, слід поводитися обачно. Адже ми, свідомо чи несвідомо, завдамо чималий тягар собі на плечі. Кожен має вирішити, чи потрібне подружнє життя саме йому.

**Запитання: Чи вважаєте ви, що пари повинні офіційно засвідчувати одруження?**

Шрі Чинмой: З огляду на те, що людина хоче жити в суспільстві, з огляду на те, що суспільство мусить казати щось про добробут світу, офіційне одруження є вкрай важливе.

**Запитання: Яку важливість має весільна церемонія, який її внутрішній сенс?**

Шрі Чинмой: Зовнішня важливість весільної церемонії полягає в тому, щоб поділитися радістю з іншими — з близькими, доброзичливими людьми. Внутрішній сенс — у переконанні зовнішнього розуму, що тут, на Землі, де беззастережно панує поділ, єдність теж може виконувати свою роль.

**Запитання: Який сенс єднання чоловіка та жінки?**

Шрі Чинмой: Коли єднаються чоловік та жінка, кожен з них може надавати або не надавати цьому значення. А в найвищому, найглибшому духовному житті, коли на передній план виходить усвідомлення єдності з усім людством, це звичайне людське єднання не має жодного сенсу. Можна сотні разів мати фізичні стосунки з особою, проте справжнього єднання, внутрішнього єднання не буде. Ми здійснюємося тільки тоді, коли відбувається єднання душ.

Тільки тоді можливе істинне єднання, коли ми зуміємо вивільнитися з тенет невігластва, коли усвідомимо всю Землю як рідну, коли відчуємо близьким усе людство. Фізичне єднання — не єднання, коли порівняти його зі всеохопним єднанням, якого можна досягти в духовній єдності.

Я висловлюю суто духовний погляд щодо цих речей. Перш, ніж відмовитися від звичайних людських стосунків, слід досягти певного рівня. Задоволеність та задоволення — це різні речі. Коли людина дбає про внутрішнє духовне життя, вона дістає задоволеність. Коли людина дбає про звичайне людське життя, вона дістає задоволення. Після задоволення неодмінно настає розчарування, бо в задоволенні немає постійного здійснення.

Тимчасом задоволеність сама по собі є чистим здійсненням. Цю задоволеність ми дістаємо тільки від духовного єднання з Божественним, нашим внутрішнім єством. Треба знати, чого ми хочемо. Якщо ми бажаємо задоволення, для цього вистачить, до певного часу, єднання чоловіка й жінки. А якщо ми хочемо задоволеності, яка являє собою нектар Безсмертя, безсмертне Блаженство, в такому разі доведеться ступити на шлях духовності й укласти небесне єднання людини й Бога.

**Запитання: Я десь читав, що під час користування сексуальною енергією вичерпується певною мірою і духовна енергія. Чи це правда? В такому разі що слід робити, якщо є бажання вести духовне життя?**

Шрі Чинмой: Те, що ви прочитали, абсолютно достовірно. Тваринно-людське життя та божественне життя Бога не можуть іти пліч-о-пліч — і не йдуть. Але Бога не усвідомити за один день. Це не можливо. Ви не дістанете диплом учителя ні за хвилину, ні за добу, ні навіть за рік. На це може знадобитися двадцять років навчання. Усвідомлення Бога — це теж наука, це найскладніший предмет. Його опанування займає чимало літ: п’ятнадцять, двадцять, тридцять... Та навіть багато життів, багато інкарнацій потрібно для того, щоб усвідомити Бога.

Коли сказати початківцю, що він повинен цілком і одразу відмовитися від життя нижнього віталу і всього, що з тим пов’язане, він скаже, що це не можливо, що йому трудно навіть уявити таке. Якщо людина спробує полишити всі свої вітальні пристрасті на самому вступі в духовне життя, то вона ніколи його не розпочне. Так що до Мети слід просуватися неквапливо й поступово. Не можна відмовлятися від усього одразу. Це те саме, що палити чи вживати алкоголь. Коли хтось відчуває, що надмірне вживання алкоголю серйозно перешкоджає його духовному життю, то потрібно застосовувати поступове зменшення. Якщо він випивав по п’ять чарок на день, то нехай старається скоротити до чотирьох. Потім, через кілька місяців, нехай спробує обійтися трьома чарками. З часом — двома. Якщо гасити пристрасть до алкоголю без поспіху, поступово, то діло завершиться успіхом і не завдасть шкоди здоров’ю. В інакшому разі точитиметься запекла боротьба. Тіло чинитиме опір і вийде з ладу.

Отже, те, що ви називаєте сексом — природу нижнього віталу, — в духовному житті слід долати також поступово. Коли шукач, щойно розпочавши духовне життя, каже: “Сьогодні я переможу всі свої нижчі схильності”, — він лише дурить самого себе. Завтра його розум потьмарить сумнів. Фізичний розум почне йому дошкуляти. А нечистий жорстокий вітал каратиме його щодня. Шукач почуватиметься нещасним. Він буде розчарований, а розчарування призведе до руйнації.

**Запитання: Чи вважаєте ви, що декотрі зовнішні духовні практики сприяють подружній злагоді? Коли так, то яку практику ви б порадили?**

Шрі Чинмой: Завжди має бути якась духовна практика, це безперечно. Тільки завдяки духовній практиці шукачі здатні добре ладнати в подружньому житті. Чистота в помислах і діях, терплячість — як у внутрішньому житті, так і в зовнішньому — і постійне перебування в люблячому серці, а не в розумі, що сумнівається, — ось духовна практика, яка спроможна підтримувати подружжя.

**Запитання: Чи маєте якісь рекомендації, як зарадити сваркам і непорозумінням у духовному подружжі?**

Шрі Чинмой: Постійно молитися про спокій розуму, молитися, щоб душа виходила на передній план, молитися про більшу здатність серця любити — це єдине, що покладе край усім непорозумінням і сваркам.

**Запитання: Коли, на вашу думку, розлучення є найкращим засобом?**

Шрі Чинмой: Коли все інше зазнало невдачі. Коли зазнала невдачі сила єдності, коли зазнала невдачі сила любові, коли зазнала невдачі сила компромісу, коли всі намагання утримати два життя вкупі зазнають невдачі, тоді розлучення — накращий вчинок.

Розлучення є руйнацією тоді, коли внутрішні єства хочуть бути разом, коли внутрішні єства відчувають, що з часом і чоловік, і жінка — обоє досягнуть кращого порозуміння і будуть вести більш просвітлене життя. Вирішувати долю подружнього стану повинні внутрішні єства. Якщо шукачі не прислỳхаються до голосів їхнього внутрішнього, якщо зовнішній розум змусить їх розлучитися, в такому разі розлучення зашкодить їхньому духовному прогресу. Саме внутрішнє єство має розпоряджатися справами одруження та розлучення.

**Запитання: Який обов’язок матері і який обов’язок батька у вихованні дітей?**

Шрі Чинмой: Мати повинна навчити дітей молитися, бути простими, щирими і люблячими. Ці речі становлять неодмінний обов’язок матері у вихованні дітей. Обов’язок батька — дати дітям знання і мудрість та донести до них послання про широчінь світу. Мала сім’я — це ще не все; існує також велика сім’я.

Мати застосовує усю свою любов, душевність і ніжність. Те саме робить і батько, а також він доставляє дітям послання зовнішнього світу. Мати наповнює малу сім’ю ніжністю, а батько зближує дітей із зовнішнім світом. Батько вселяє дітям розуміння, що існує ще один світ, який має знайти притулок у їхньому маленькому світі, що їхній маленький світ є невіддільною частиною того великого світу.

❧

Наставництво, співчуття, прощення і свідома єдність є найкращим ставленням до дітей у процесі їх виховання.

❧

**Запитання: Яка відповідальність батьків щодо зовнішньої освіти дітей?**

Шрі Чинмой: Уся відповідальність за зовнішню освіту дітей цілком лежить на батьках. Батьки повинні послати дітей до школи. Батьки мають приділяти належну увагу навчанню, зовнішній поведінці та внутрішньому росту своїх нащадків. Дітей не можна полишати напризволяще. Батьки весь час повинні жваво цікавитися, як маються їхні діти. В роки формування батьки відіграють неабияку роль. Діти — наче саджанці, юні пагінці. Батькам слід оберігати їх, належно про них піклуватися доти, доки вони не виростуть великими міцними деревами.

**Запитання: Що б ви порадили одиноким матерям і батькам?**

Шрі Чинмой: Тим, що стали одинокими через розлучення, моя єдина порада: не кажіть поганого дітям про другу половину. Діти не мають зазнавати такого впливу. Нехай вони прислухаються до вказівок свого серця. Нехай вважають, що і батько, і мати — обоє чудові люди. Нехай їхні серця, мов магніти, притягують добрі риси і батька, і матері. Ні батькові, ні матері не слід свідомо чи несвідомо налаштовувати дітей проти тієї чи тієї половини.

Розлученим батькам слід поводитися дуже обачно. Вони мусять приділяти особливу увагу дітям, бо, коли розпадається сім’я, свідомість дітей розпадається автоматично. І хто відповідальний за це? Батьки відповідальні на сто відсотків — отже, вони мають докласти всіх зусиль, щоб виправити становище. Це можна зробити тільки завдяки ще більшій любові до дітей, величезній любові. Батьки мають показати дітям, що розлучення не позначиться на любові до них. Найважливіше — любов. Батьки повинні дарувати своїм дітям безмежну любов.

**Запитання: Як правильно ставитися господарям до грошей і власності?**

Розділ XIV. Медитація на робочому місці

Ми прибудемо до воріт досконалості тільки тоді, коли трудитимемося спільно, з любов’ю, невтомно й некорисливо.

**Розвиток внутрішньої спроможності**

Внести у свою роботу медитативну свідомість — річ можлива, однак вам слід знати, як далеко ви просунулися в духовності. Маючи намір стати співаком, ви не опануєте вокальне мистецтво за один день. Танцюристові також знадобиться час, щоб його рухи стали бездоганними. Але врешті-решт і співак, і танцюрист стають знавцями свого діла. Тоді вони спроможні робити кілька справ одночасно. Звичайна людина буде вражена, побачивши, як лікар зосереджується на багатьох речах одночасно, оперуючи пацієнта. Водій-учень хвилюється за кермом. Проте, набравшись досвіду, він може поглядати собі туди-сюди, не втрачаючи контролю за автомобілем ні на мить.

Як розвинути таку спроможність? На початках це не можливо. Коли хтось каже, що він сьогодні розпочав духовне життя і тут же дістав таку здатність, будьте певні, що він дурить самого себе. Ця спроможність — немов м’яз. М’язи розвиваються, якщо виконувати вправи. Так само і в духовному житті: якщо віддано й одухотворено практикувати регулярну, щоденну медитацію, то ви неодмінно набудете такої здатності. Відтак, під час перебування в офісі, школі чи деінде з друзями, ви відчуватимете внутрішню присутність, яка вас скеровує. Навіть якщо розмова стосуватиметься земних, буденних речей, ваше внутрішнє багатство, яке ви накопичили під час медитації, не втрачатиметься.

На початках новачок здатний медитувати рано-вранці впродовж якихось п’яти хвилин. Згодом він зможе медитувати протягом пів години, а далі — впродовж години, двох годин, і це, здебільшого, будуть вдалі медитації. Інколи люди сидять, але не медитують. Якщо хтось здатний медитувати протягом двох-трьох годин безперервно, зберігаючи бездоганний баланс і не втрачаючи ментальної врівноваженості, то ця особа, очевидно, досягла певного розвитку внутрішньої сили, внутрішньої енергії та внутрішнього світла.

Все залежить від досягнення. Досягненнями духовного життя можна користуватися. Маючи гроші, я можу дати їх вам, якщо забажаю. Не маючи грошей, я не зможу їх давати, хоч би як хотів. Внутрішня енергія, внутрішнє світло й усі божественні властивості — всередині вас. Їх накопичило ваше внутрішнє єство. Тепер їх слід вивести на передній план.

Нам доводиться ходити на роботу чи на навчання. Навчання може бути цілком недуховне. Інші люди можуть створювати проблеми, намагаючися свідомо або несвідомо впливати на вас. Ви стаєте жертвою їхнього немилосердного ставлення і цілком розгублюєтеся. А якщо ваше внутрішнє єство постачає вас внутрішнім спокоєм і радістю, ви зможете поглинути цю небожественну поведінку. Відповідаючи на запитання професора чи розмовляючи з начальником, всередині себе ви відчуватимете присутність внутрішнього єства, яке допомагало вам, коли ви медитували рано-вранці. Його присутність відчуватиметься так, наче всередині вас перебуває божественне дитя.

**Запитання: Як утримувати внутрішній спокій під час роботи, якщо атмосфера дуже напружена?**

Шрі Чинмой: Хоч би що діялося в офісі, хоч би скільки неправильних сил намагалися напасти на вас, ви зможете втримати внутрішній спокій, якщо відчуватимете, що ці сили не пасують вашій любові до світла. Коли ви перебуваєте в офісі, вас постійно атакує сила сумніву, яка є представником темряви. Якщо ви відчуваєте, що не маєте жодних засобів, щоби боротися проти цієї сили, то ваша справа цілком пропаща. А якщо відчуваєте, що у вашому серці є дещо, що називається світлом, і його безмежне сяйво далеко потужніше, ніж та напасна сила, то вам нема чого боятися. Оскільки ви молитеся, медитуєте і постійно стараєтеся примножити свою любов до Бога, оскільки ви усвідомлюєте Божу Присутність у своєму серці, отже, можете бути певними, що ви, безперечно, втілюєте світло.

Неправильні сили приходять ззовні. Проте найбільша, найпотужніша сила, яка весь час перебуває на зв’язку з Усемогутнім Абсолютом, — всередині вас. Це — ваше внутрішнє світло. Воно безсмертне. Воно ніколи не здасться неправильним силам. По суті, коли темрява, свідомо чи несвідомо, проникає у світло, вона неодмінно трансформується. Лише виведіть вперед внутрішнє світло — і ви з неабияким здивуванням побачите, що зовнішня темрява відступить негайно. Що більше зростатиме, завдяки молитві й медитації, ваше внутрішнє світло, що дужче виходитиме воно вперед, то швидше ви побачите трансформацію зовнішніх сил, які на вас нападають.

**Запитання: Як подолати почуття обурення і гніву, які виникають тоді, коли начальники поводяться несправедливо?**

Шрі Чинмой: Коли ми працюємо в колективі, багато людей, ідей, думок і тенденцій функціонують одночасно. Але ми маємо старатися відчувати, що всі ці люди, ідеї й тенденції в колективі є невіддільною частиною нашого буття. Слід відчувати, що всі вони є органами нашого тіла, а органи тіла функціонують спільно.

Ми вважаємо, що наші начальники не розуміють, не цінують нас і не визнають наших щирих зусиль і відданості. Сперечаючися і доводячи їм, що вони не мають рації, що їм бракує почуття єдності й чуйності до нас, ми не змінимо їхнього стилю життя. А якщо сприймати начальників як невіддільну частину свого буття й відчувати, що ми належимо їм, а вони — нам, то ми зможемо їх змінити.

Вважаючи, що начальники — це цілком відмінні від нас люди, геть чужі для наших ідеалів, ідей та цілей, ми ніколи не знатимемо щастя в житті. Треба сприймати їх як органи, як гілки одного дерева реальності. Відтак, помітивши, що котрась гілка має ґандж, ми спробуємо її вилікувати внутрішньою любов’ю, внутрішньою турботою і внутрішнім світлом. Якщо сьогодні наші руки невправні або зле почувається якась частина нашої реальності-буття, то що ми робимо? Ми цілком зосереджуємося на хибі, виявляючи всю свою турботу, любов, ніжність і прихильність. Ми стараємося зібратися усім своїм єством і подбати про уражену частину. І врешті-решт ми її зцілюємо.

Самим бажанням цього не досягти. Для ефективного результату потрібно молитися і безмовно медитувати на Автора всього добра. Тільки Він здатний вилікувати хворий орган. І Він — більш, ніж охочий, вислухати наші молитви про преображення тих, кого ми називаємо начальниками. Так що лише внутрішня молитва й медитація спроможні змінити наше життя остаточно й докорінно. Але перш, ніж це станеться, ми маємо постаратися відчути, що ті люди — наші, а ми — їхні. Треба вважати, що їхнє нерозуміння, їхня недовіра до нас і недооцінювання того, що ми робимо, — це помилка, це хиба нашої реальності-буття.

**Запитання: Як можна контролювати свої емоції, перебуваючи в офісі? Так багато несправедливості — я просто безпорадна.**

Шрі Чинмой: Наразі несправедливість спричинює страждання у вашому житті. Декотрі люди у вашому офісі завдають вам внутрішніх ударів, а ви не можете себе захистити, тому що боїтеся, або тому, що не спроможні. Проте, ставши внутрішньо сильними, ви зможете застосувати цю силу, щоб перенестися на інший рівень, де ці атаки вас не дістануть, або зумієте їх просвітлити — відтак вони припинять вас турбувати.

Несправедливість — це рід негативної, небожественної сили, а світло є божественною силою. Якщо ви серйозно вступите в духовне життя і навчитеся закликати Боже Світло і Співчуття, ці божественні сили неодмінно вирятують вас із того стражденного становища. Але це станеться не відразу.

Найшвидший спосіб порятунку полягає в набутті спокою розуму. Під час наших медитацій тут, в Організації Об’єднаних Націй, ми притягуємо вниз спокій. Цей спокій — не якась фантазія, він дуже реальний. Медитуючи разом з нами, ви не лише відчуєте його — ви фактично будете плавати в морі спокою. Спокій є потужною силою, яка безмежно перевершує силу несправедливості. Коли ви плаваєте в морі спокою, жодна людська сила не спроможна вас дійняти.

Коли ті люди нападають на вас, ви, наразі, впадаєте у гнів і засмучуєтеся, вважаючи, що вони належать до того самого стандарту, що й ви. А коли все ваше єство буде залито спокоєм, тоді, хоч би що ці люди витворяли, ви відчуватимете, що перед вами — діти, що грають у свою гру. Ви скажете: “Вони — діти. Чого від них можна сподіватися?”

Коли доводиться захищатися чи оборонятися, завжди старайтеся застосовувати вищу зброю. Коли люди кажуть щось, а ви відповідаєте в тому ж дусі, цьому немає краю. З іншого боку, якщо ви просто ковтатимете свій гнів, вони тим користатимуть і надалі. Але, якщо ви будете наповнені внутрішнім спокоєм, то вони побачать у вас те, чого ніколи не здолати. Вони помітять вашу відмінність, і ця відмінність не лише спантеличить їх, а й уселить їм погрозу й страх. Вона змусить їх відчувати, що їхня зброя нікчемна.

Спокій — найефективніша зброя, щоб перемогти несправедливість. Якщо будете молитися й медитувати регулярно, то незабаром відчуєте, що ваш спокій має безмежно більшу силу, здійснення й енергію, ніж та нещасна ситуація, яку створюють інші.

**Запитання: Якщо я не можу поважати особу, з якою працюю, то не знаю, як в такому разі поводитися.**

Шрі Чинмой: Є дещо, що називається життєвою мудрістю. Припустимо, що ваш начальник не має жодної рації щодо певного питання. Якщо ви воюватимете з начальником і попадете в його “чорний” список, то він, врешті-решт, звільнить вас. Ніхто не хоче, щоб його виправляли і вдосконалювали. Таке людське життя, а надто — коли ці люди начальники. Їхня гідність почувається приниженою, коли їх виправляють підлеглі.

Життєва мудрість підказує, що вам буде непереливки, коли начальник вас звільнить. Матимете клопіт, якщо він напише погану рекомендацію про вас. Я не кажу, що треба лестити начальнику. В такому разі краще не зважати на ситуацію. Скажіть самому собі: “Мій начальник помиляється. Що вдієш? Якщо я спробую його виправити, вказати на помилку, то він дуже розлютиться”. Так що поводьтеся так, наче ви нічого не помітили, заплющіть на це очі. Це називається життєвою мудрістю.

**Запитання: Як мати єдність із колегами на роботі?**

Шрі Чинмой: Якщо ваші колеги на роботі не належать до духовних людей, не схильні до духовності, то вам доведеться застосовувати більше співчуття й жертовності. Коли хтось потребує більше доброти й прихильності, будьте готові давати — не за мірою заслуг цієї людини, а за мірою щедрості вашого серця. Коли хтось ставиться до вас неприязно або не допомагає в роботі, вам слід сприйняти це як виклик стати надзвичайно хорошим, надзвичайно добрим, надзвичайно чуйним, щоб зуміти вивести вперед гарні риси тієї людини. Є гарні люди, а є — погані. Якщо ми будемо ставитися до поганих людей так, як вони ставляться до нас, то ми потрапимо у тваринний світ. Отже, треба діяти по-божественному, стараючись перемогти їх терпінням, небайдужістю і любов’ю.

**Запитання: Працюючи на компанію у відділі продажу, доводиться старатися задля матеріальної наживи компанії. Як з цим миритися, як вкладати в це свою енергію?**

Шрі Чинмой: Вам важливо знати, чи берете ви участь в обмані, чи ні. Припустимо, ви для компанії продаєте цукор і вам стало відомо, що вони обманюють споживачів, додаючи в цукор домішки. В такому разі, якщо ви по-справжньому духовні, вам не можна працювати на таку компанію.

А коли ви щось продаєте задля прибутку, це не є обман. Якщо ви будете купувати по два долари і продавати за ту саму ціну, то яким чином зароблятимете на життя? Доведеться продавати по два з половиною або три долари. Прибуток — не обман. Але скільки має становити прибуток? Якщо ви купуєте за два долари, а продаєте за двадцять, то ви просто експлуатуєте покупців. Люди знали, що під час війни ціни злетять догори. Тож, скупивши по шість доларів речі, які можна було продати, щонайбільше, по дванадцять доларів, потім вони їх продавали по дев’яносто. Ця експлуатація була можлива просто тому, що гостро не вистачало деяких потрібних речей. Так що вам треба знати, чи не обманюєте ви своїх клієнтів, чи не експлуатуєте їх. Потрібно тримати рівновагу між експлуатацією і безглуздям.

**Запитання: Як плекати стремління під час роботи?**

Шрі Чинмой: Вранці, під час молитви й медитації, відчувайте, що ви здобули справжнє багатство у формі спокою, світла і благодаті. Як ви зберігаєте гроші у своєму гаманці, так само можна зберігати спокій, світло і благодать у своєму серці. Потім, коли навідається невігластво, ви, завдяки духовному багатству, зможете пригрозити небожественній силі, що підступатиметься до вас; ви зможете її перемогти. Маючи силу-гроші, можна купити все, що хочете. Духовна сила, яку ви дістаєте від молитви й медитації, також має справжню потужність. Коли люди кричать, сваряться й поводяться небожественно, вам слід лише виводити вперед внутрішню силу, яку ви зберегли у своєму серці. Згадайте, як багато спокою, світла і благодаті ви одержали рано-вранці. Спокій, світло, благодать — це також сила, як і гроші. Лише виведіть уперед ці властивості — і ви не матимете жодних проблем.

❧

```

Про автора

Виконуючи внутрішній наказ, 1964 року Шрі Чинмой емігрував до США, щоб служити духовним шукачам на Заході. За своє 43-річне перебування там він започаткував понад 100 Центрів медитації по всьому світі і прийняв під своє духовне наставництво тисячі учнів.

Безмежна творчість Шрі Чинмоя знайшла своє вираження не лише як поезія й інші літературні жанри, а й як музична композиція та виконання, малярство і спорт. У кожній царині він намагався передати розмаїття переживань, які притаманні духовній подорожі: пошук істини і краси, прагнення вийти за рамки обмежень, а також максимально наповнене спілкування людської душі з Божественним.

Шрі Чинмой називав себе “учнем спокою”. Майстерно поєднуючи східну духовність та західний динамізм, він досяг міжнародного визнання. 1970 року, на запрошення третього Генерального Секретаря ООН У Тана, Шрі Чинмой започаткував медитації спокою для делегатів та службовців ООН, які відбувалися двічі на тиждень у штабквартирі. Цю місію він провадив до кінця свого життя.

Шрі Чинмой мав особливі, люб’язні стосунки з багатьма міжнародними діячами: президентом Михайлом Горбачовим, Матір’ю Терезою, президентом Нельсоном Манделою, архієпископом Десмондом Туту тощо.

11 жовтня 2007 року Шрі Чинмой відійшов за лаштунки вічності. Його творчі прагнення, що виражали любов до спокою і людства, нині у всьому світі продовжують його учні, практикуючи медитацію та стараючись служити світу згідно з вічним вченням Учителя.

Щоб дізнатися більше про Шрі Чинмоя, будь ласка, завітайте сюди: srichinmoy.org.

**Навчаємося медитувати з Центром Шрі Чинмоя**

Центри Шрі Чинмоя пропонують курси з медитації в понад 350 містах світу.

Шрі Чинмой просив своїх учнів проводити публічні медитації безкоштовно, бо він вважав, що внутрішній спокій, який дає медитація, є правом кожної людини від народження.

Тлумачення (згідно з творами Шрі Чинмоя)

ОМ — це склад, що містить особливе значення і творчу силу. ОМ є матір’ю всіх мантр. Ось що відбувається, коли ми повторюємо ОМ: ми приносимо згори Спокій і Світло і утворюємо універсальну гармонію всередині себе і зовні. Коли ми повторюємо ОМ, наше внутрішнє і зовнішнє єство отримують натхнення й насичення божественним Світлом та стремлінням.

ОМ — унікальна мантра. ОМ містить безмежну Силу. Можна усвідомити Бога завдяки самому повторенню ОМ.

**Стремління**

Стремління — це внутрішня спрага Божої Любові, Божого Світла, Божого Блаженства. Стремління — це внутрішній плач. Плачте, плачте в самих глибинах свого серця, немов дитина. Якщо ви плакатимете щиро, то жодна молитва не залишиться без відповіді, жодна медитація не залишиться без здійснення. Стремління — це поклик вашої душі, що лине вгору, щоб досягти Найвищого і принести Найвище у свідомість Землі.

**Чакри**

Є три основні канали, крізь які тече життєва енергія. В шести місцях вони утворюють сплетіння. Кожне з них формує круглий, наче колесо, центр. Індійська духовна філософія називає ці центри чакрами. Всі істинні духовні Вчителі, користуючись своїм глибоким досвідом, радять розкривати спочатку серцевий центр, а решту центрів — потім.

**Ґуру**

Ґуру — це слово походить зі санскриту й означає “той, що просвітлює”. Ґуру називають того, хто дає просвітління. З огляду на своє особисте внутрішнє усвідомлення, я б сказав, що насправді існує тільки один Ґуру — Всевишній. Жодна людина не може бути справжнім Ґуру. Але тут, на Землі, ми цінуємо час. Справжній Ґуру — сам Всевишній, утім, ми приймаємо допомогу того, хто може допомогти нам у духовній подорожі до просвітління. Таку особу ми називаємо Ґуру.

**Джапа**

Джапа — це повторення мантри. ОМ — це мантра; ОМ не є джапа. Джапа —

Духовне серце міститься якраз посередині грудної клітки. Якщо вам трудно медитувати на духовному серці, в такому разі можна зосереджуватися на фізичному серці, що б’ється в грудях. Медитуючи в такий спосіб, через кілька місяців або рік ви відчуєте, що у звичайному людському серці перебуває божественне серце, а в божественному серці перебуває душа. Діставши це відчуття, ви почнете медитувати на духовному серці.

**Всевишній**

Бог — один, але Його називають різними іменами. Мені подобається термін Всевишній. У всіх релігіях Бог той самий, але до Нього звертаються по-різному. Того самого чоловіка хтось називає батьком, хтось — братом, а хтось — дядьком. Також і до Бога звертаються по-різному, відповідно до найсолодших, найніжніших почуттів того, хто звертається.

Я, здебільшого, замість Бог вживаю Всевишній. Коли ми кажемо Всевишній, ми говоримо про Всевишнього Господа, який не лише досягнув абсолютно Найвищого, а й весь час іде далі, далі, долаючи Позамежне.

**Вітал**

Кожна людина складається з п’яти елементів: тіла, віталу, розуму, серця й душі. Всередині нас є два вітали: один — динамічний вітал, другий — агресивний вітал. Вітал містить або божественний динамізм, або ворожу агресивність.

Коли шукач виводить уперед світло душі, ворожа агресивність перетворюється на божественний динамізм, а божественний динамізм перетворюється на всездійсненну найвищу Реальність.