Священне й божественне призначення сім’ї полягає в тому, щоб допомагати кожному її членові виявити свою справжню реальність.
**Роль сім’ї**
**Запитання: Якою мірою впливає на нас наше дитинство?**
Шрі Чинмой: Це залежить від сім’ї, від батьків, від оточення. Якщо ви походите з релігійної сім’ї, духовної сім’ї, то цілком можливо, що це буде викарбувано на вашому чолі або записано на табличці вашого серця. Дуже ймовірно, що зернина, яку посадили ваші батьки, проросте й стане великим деревом з рясним цвітом і плодами.
Все залежить від конкретної людини. Є чимало тих, що отримали дуже багато любові, коли були дітьми. Іноді батьківська любов і чуйність лишається з людиною до кінця її життя, тому що батьки справили на неї такий потужний уплив. З іншого боку, декотрим дітям, коли вони досягають 15-20-річного віку, стає байдуже до хороших рис батька чи матері. Вони хочуть бути самі по собі. Чимало дітей не підтримують зв’язок із батьками. Залежить від конкретної особи, чи хоче вона шанувати прихильність, любов, ніжність і ласкавість батьків.
**Запитання: А що, коли дитинство не було наповнене такими приємними переживаннями?**
Шрі Чинмой: Якщо ви відчуваєте, що ваші батьки не були хорошими, якщо від самого початку ви не знали доброго батьківського ставлення, то вам доведеться сприймати уявлення за реальність. Уявіть собі ще раз своє дитинство. Ви росли в одній сім’ї, але поруч з вами, у вашому оточенні, були батьки, які ставилися до своїх дітей неймовірно гарно. Ототожнюйтеся з ними, ототожнюйтеся, ототожнюйтеся!
Завжди намагайтеся ототожнитися. Нехай ви не одержали прихильності й любові, однак тепер ви можете застосувати уяву й уявити прихильність і любов. Просто думайте про конкретну сім’ю, в якій батьки були дуже приязними до дітей. Це уявлення неодмінно подарує вам приємність, щастя й відчуття внутрішнього наповнення.
Якщо ваші батьки не були добрими, то просто уявляйте ніжність, ніжність, ніжність. Рано-вранці погляньте на квітку, помилуйтеся світанком. Якщо ототожнитися з природою, приходить величезна радість. Чи в такому разі станемо ми думати про те, як батьки лупцювали нас до синців? Ви — це досі ви, але має діяти ваша мудрість. Потрібно виводити вперед приємні спогади, приємні спогади, приємні спогади. Якщо приємних спогадів про родину немає, це не повинно заважати вам діставати ніжність від свого дитинства.
Тепер ви дорослі — вам слід щомиті застосовувати мудрість. Практикуйте мудрість, мудрість, мудрість! Деколи батьки сердяться: не пускають дітей навчатися в університеті, не дають їм грошей. Прийнявши духовне життя, треба, врешті-решт, простити. Якщо ми не прощаємо людям, то буває дуже складно згадувати їх із приємністю.
Якщо ваші батьки не були хорошими, вам слід, перш за все, простити їм. Виношуючи гірку образу на батьків через їх, так би мовити, погану поведінку, ви ніколи не зумієте вивести вперед свою особисту внутрішню ніжність. Потрібно простити батькам і забути сумні переживання. За гострої потреби можете забути і батьків. Лише старайтеся уявляти себе зі свідомістю семирічної дитини і бачити, як деінде діти одержують величезну прихильність, ніжність і любов.
**Запитання: Чи вважаєте ви, що подружнє життя можливо поєднувати з духовним життям?**
Шрі Чинмой: Це вирішує конкретна особа, чи подружнє життя поєднується з його (її) духовним життям, чи ні. Шукач жодним чином не зобов’язаний одружуватися. Це цілком залежить від конкретної людини. Твердити, що подружнє життя можна поєднувати з духовним життям — означає казати те, що в деяких випадках виявиться неправдою. Саме конкретному шукачеві слід вирішити, чи можливо, чи варто йому (їй) поєднувати подружнє життя і духовне.
У хорошому подружжі два ока, дві руки стають чотирма. Все множиться на два: сила, свідомість, дійсність, божественність — геть усе. В поганому подружжі все занепадає. Зростає розчарування, що зрештою призводить до жорстокого краху. У духовному житті немає твердого правила щодо доцільності одруження. Це цілком залежить від рішення душі.
Здебільшого подружжя засноване на потребі згладити самотність або задовільнити нижній вітал. В одному випадку подружнє життя може поєднуватися з духовним життям, а в іншому — ні. Декотрі душі відчувають, що завдяки подружньому життю вони швидше здійснюватимуть прогрес, а декотрі відчувають, що подружнє життя буде перешкоджати їхньому духовному життю. Я часто кажу, що неодружені спроможні бігти в духовному житті дуже швидко. Але рішення мають схвалювати Бог та душа, а не розум.
Треба знати, чого хоче Бог. Коли ми медитуємо, плекаємо стремління, ми дізнаємося Божу Волю. Жодні труднощі з усвідомленням істини не виникнуть при вступі в подружнє життя, якщо це чинитиметься згідно з Божою Волею. А коли це не збігається з Божою Волею, слід поводитися обачно. Адже ми, свідомо чи несвідомо, завдамо чималий тягар собі на плечі. Кожен має вирішити, чи потрібне подружнє життя саме йому.
**Запитання: Чи вважаєте ви, що пари повинні офіційно засвідчувати одруження?**
Шрі Чинмой: З огляду на те, що людина хоче жити в суспільстві, з огляду на те, що суспільство мусить казати щось про добробут світу, офіційне одруження є вкрай важливе.
**Запитання: Яку важливість має весільна церемонія, який її внутрішній сенс?**
Шрі Чинмой: Зовнішня важливість весільної церемонії полягає в тому, щоб поділитися радістю з іншими — з близькими, доброзичливими людьми. Внутрішній сенс — у переконанні зовнішнього розуму, що тут, на Землі, де беззастережно панує поділ, єдність теж може виконувати свою роль.
**Запитання: Який сенс єднання чоловіка та жінки?**
Шрі Чинмой: Коли єднаються чоловік та жінка, кожен з них може надавати або не надавати цьому значення. А в найвищому, найглибшому духовному житті, коли на передній план виходить усвідомлення єдності з усім людством, це звичайне людське єднання не має жодного сенсу. Можна сотні разів мати фізичні стосунки з особою, проте справжнього єднання, внутрішнього єднання не буде. Ми здійснюємося тільки тоді, коли відбувається єднання душ.
Тільки тоді можливе істинне єднання, коли ми зуміємо вивільнитися з тенет невігластва, коли усвідомимо всю Землю як рідну, коли відчуємо близьким усе людство. Фізичне єднання — не єднання, коли порівняти його зі всеохопним єднанням, якого можна досягти в духовній єдності.
Я висловлюю суто духовний погляд щодо цих речей. Перш, ніж відмовитися від звичайних людських стосунків, слід досягти певного рівня. Задоволеність та задоволення — це різні речі. Коли людина дбає про внутрішнє духовне життя, вона дістає задоволеність. Коли людина дбає про звичайне людське життя, вона дістає задоволення. Після задоволення неодмінно настає розчарування, бо в задоволенні немає постійного здійснення.
Тимчасом задоволеність сама по собі є чистим здійсненням. Цю задоволеність ми дістаємо тільки від духовного єднання з Божественним, нашим внутрішнім єством. Треба знати, чого ми хочемо. Якщо ми бажаємо задоволення, для цього вистачить, до певного часу, єднання чоловіка й жінки. А якщо ми хочемо задоволеності, яка являє собою нектар Безсмертя, безсмертне Блаженство, в такому разі доведеться ступити на шлях духовності й укласти небесне єднання людини й Бога.
**Запитання: Я десь читав, що під час користування сексуальною енергією вичерпується певною мірою і духовна енергія. Чи це правда? В такому разі що слід робити, якщо є бажання вести духовне життя?**
Шрі Чинмой: Те, що ви прочитали, абсолютно достовірно. Тваринно-людське життя та божественне життя Бога не можуть іти пліч-о-пліч — і не йдуть. Але Бога не усвідомити за один день. Це не можливо. Ви не дістанете диплом учителя ні за хвилину, ні за добу, ні навіть за рік. На це може знадобитися двадцять років навчання. Усвідомлення Бога — це теж наука, це найскладніший предмет. Його опанування займає чимало літ: п’ятнадцять, двадцять, тридцять... Та навіть багато життів, багато інкарнацій потрібно для того, щоб усвідомити Бога.
Коли сказати початківцю, що він повинен цілком і одразу відмовитися від життя нижнього віталу і всього, що з тим пов’язане, він скаже, що це не можливо, що йому трудно навіть уявити таке. Якщо людина спробує полишити всі свої вітальні пристрасті на самому вступі в духовне життя, то вона ніколи його не розпочне. Так що до Мети слід просуватися неквапливо й поступово. Не можна відмовлятися від усього одразу. Це те саме, що палити чи вживати алкоголь. Коли хтось відчуває, що надмірне вживання алкоголю серйозно перешкоджає його духовному життю, то потрібно застосовувати поступове зменшення. Якщо він випивав по п’ять чарок на день, то нехай старається скоротити до чотирьох. Потім, через кілька місяців, нехай спробує обійтися трьома чарками. З часом — двома. Якщо гасити пристрасть до алкоголю без поспіху, поступово, то діло завершиться успіхом і не завдасть шкоди здоров’ю. В інакшому разі точитиметься запекла боротьба. Тіло чинитиме опір і вийде з ладу.
Отже, те, що ви називаєте сексом — природу нижнього віталу, — в духовному житті слід долати також поступово. Коли шукач, щойно розпочавши духовне життя, каже: “Сьогодні я переможу всі свої нижчі схильності”, — він лише дурить самого себе. Завтра його розум потьмарить сумнів. Фізичний розум почне йому дошкуляти. А нечистий жорстокий вітал каратиме його щодня. Шукач почуватиметься нещасним. Він буде розчарований, а розчарування призведе до руйнації.
**Запитання: Чи вважаєте ви, що декотрі зовнішні духовні практики сприяють подружній злагоді? Коли так, то яку практику ви б порадили?**
Шрі Чинмой: Завжди має бути якась духовна практика, це безперечно. Тільки завдяки духовній практиці шукачі здатні добре ладнати в подружньому житті. Чистота в помислах і діях, терплячість — як у внутрішньому житті, так і в зовнішньому — і постійне перебування в люблячому серці, а не в розумі, що сумнівається, — ось духовна практика, яка спроможна підтримувати подружжя.
**Запитання: Чи маєте якісь рекомендації, як зарадити сваркам і непорозумінням у духовному подружжі?**
Шрі Чинмой: Постійно молитися про спокій розуму, молитися, щоб душа виходила на передній план, молитися про більшу здатність серця любити — це єдине, що покладе край усім непорозумінням і сваркам.
**Запитання: Коли, на вашу думку, розлучення є найкращим засобом?**
Шрі Чинмой: Коли все інше зазнало невдачі. Коли зазнала невдачі сила єдності, коли зазнала невдачі сила любові, коли зазнала невдачі сила компромісу, коли всі намагання утримати два життя вкупі зазнають невдачі, тоді розлучення — накращий вчинок.
Розлучення є руйнацією тоді, коли внутрішні єства хочуть бути разом, коли внутрішні єства відчувають, що з часом і чоловік, і жінка — обоє досягнуть кращого порозуміння і будуть вести більш просвітлене життя. Вирішувати долю подружнього стану повинні внутрішні єства. Якщо шукачі не прислỳхаються до голосів їхнього внутрішнього, якщо зовнішній розум змусить їх розлучитися, в такому разі розлучення зашкодить їхньому духовному прогресу. Саме внутрішнє єство має розпоряджатися справами одруження та розлучення.
**Запитання: Який обов’язок матері і який обов’язок батька у вихованні дітей?**
Шрі Чинмой: Мати повинна навчити дітей молитися, бути простими, щирими і люблячими. Ці речі становлять неодмінний обов’язок матері у вихованні дітей. Обов’язок батька — дати дітям знання і мудрість та донести до них послання про широчінь світу. Мала сім’я — це ще не все; існує також велика сім’я.
Мати застосовує усю свою любов, душевність і ніжність. Те саме робить і батько, а також він доставляє дітям послання зовнішнього світу. Мати наповнює малу сім’ю ніжністю, а батько зближує дітей із зовнішнім світом. Батько вселяє дітям розуміння, що існує ще один світ, який має знайти притулок у їхньому маленькому світі, що їхній маленький світ є невіддільною частиною того великого світу.
❧
Наставництво, співчуття, прощення і свідома єдність є найкращим ставленням до дітей у процесі їх виховання.
❧
**Запитання: Яка відповідальність батьків щодо зовнішньої освіти дітей?**
Шрі Чинмой: Уся відповідальність за зовнішню освіту дітей цілком лежить на батьках. Батьки повинні послати дітей до школи. Батьки мають приділяти належну увагу навчанню, зовнішній поведінці та внутрішньому росту своїх нащадків. Дітей не можна полишати напризволяще. Батьки весь час повинні жваво цікавитися, як маються їхні діти. В роки формування батьки відіграють неабияку роль. Діти — наче саджанці, юні пагінці. Батькам слід оберігати їх, належно про них піклуватися доти, доки вони не виростуть великими міцними деревами.
**Запитання: Що б ви порадили одиноким матерям і батькам?**
Шрі Чинмой: Тим, що стали одинокими через розлучення, моя єдина порада: не кажіть поганого дітям про другу половину. Діти не мають зазнавати такого впливу. Нехай вони прислухаються до вказівок свого серця. Нехай вважають, що і батько, і мати — обоє чудові люди. Нехай їхні серця, мов магніти, притягують добрі риси і батька, і матері. Ні батькові, ні матері не слід свідомо чи несвідомо налаштовувати дітей проти тієї чи тієї половини.
Розлученим батькам слід поводитися дуже обачно. Вони мусять приділяти особливу увагу дітям, бо, коли розпадається сім’я, свідомість дітей розпадається автоматично. І хто відповідальний за це? Батьки відповідальні на сто відсотків — отже, вони мають докласти всіх зусиль, щоб виправити становище. Це можна зробити тільки завдяки ще більшій любові до дітей, величезній любові. Батьки мають показати дітям, що розлучення не позначиться на любові до них. Найважливіше — любов. Батьки повинні дарувати своїм дітям безмежну любов.
**Запитання: Як правильно ставитися господарям до грошей і власності?**
Шрі Чинмой: Треба сприймати гроші як матеріальну силу, яка має використовуватися божественним чином. Силу-гроші не слід використовувати з метою панування над іншими; вона призначена для потреб життя. Цією силою належить розпоряджатися помірковано, ретельно й відповідально. Гроші володіють чималою силою. Чим ця сила обернеться — добром чи лихом — залежить від конкретної людини. Можна розпоряджатися грошима божественно або небожественно. Коли силу-гроші використовують належним чином, це є божественне благо, а коли нею зловживають, це є суще прокляття.From:Шрі Чинмой,Пригода Життя. Про йогу, медитацію та мистецтво жити
Sourced from https://ua.srichinmoylibrary.com/pryg