Усе, що вічне, безсмертне, божественне — це Божа Воля. Попри те, що Бог має справу з Вічністю, Він не нехтує жодну секунду. Адже саме з однієї, двох, трьох секунд ми приходимо до Нескінченності й Вічності. Стараймося щосекунди відчувати Волю Бога всередині себе.
Є вельми простий спосіб дізнаватися Божу Волю щодо себе. Щоразу, розпочинаючи день, ми вибудовуємо свій власний світ. Ми вирішуємо. Ми міркуємо, що справи мають іти певним чином: я маю поводитися з тією особою так, я маю сказати те, я маю зробити це, я маю дати стільки. Усе — я, я, я. Коли, замість планування, ми цілком заспокоїмо розум, зробимо його безмовним, тоді ми зможемо дізнатися Божу Волю. Така безмовність — не безмовність мерця; це динамічна і прогресивна безмовність сприйнятливості. Волю Бога пізнають завдяки суцільній безмовності та сприйнятливості розуму, що постійно розширюється.
Якщо людський розум працює дуже активно, то божественна Воля працювати не може. Божа Воля працює лише тоді, коли не працює людський розум. Коли розум перетворюється на порожню посудину, Всевишній наповнює його безмежним Спокоєм, Світлом і Блаженством.
Наразі ми не чуємо Голосу Бога. Ми можемо щось чути всередині себе і вважати, що це Голос Бога, однак це може бути голос нашого тонкого фізичного, тонкого віталу чи чогось іншого. А коли наш розум мовчить, тоді всередині самих глибин нашого серця або над головою ми можемо почути беззвучний голос — це Голос Бога. Прислухаючись до Голосу Бога, ми не схибимо у своєму житті. Завжди дотримуючись Його вказівок, ми будемо невпинно посуватися вперед, вгору і всередину.
Ми весь час то будуємо, то руйнуємо ментальні споруди. Якщо замість того, щоб будувати й руйнувати за особистою волею, ми спорожнимо, заспокоїмо, вгамуємо свій розум, то всередині нас Бог спорудить Свій Храм чи Палац так, як Він цього бажає. Збудувавши всередині нас Свій Дім, Він скаже: “Я збудував це для вас і для Себе, щоб жити тут разом. Будував Я, але будинок належить не лише Мені. Він належить вам також. Приходьте”.
Найлегший спосіб дізнаватися Божу Волю полягає в тому, щоби бути інструментом, а не дійовою особою. Якщо ми станемо інструментом звершення Божих Планів, то Воля Бога діятиме всередині нас і крізь нас. Діє, насправді, Бог, і дія — Бог. Він — усе. Ми — просто свідки.
```
Щоб легко дізнаватися, яка Божа Воля,Потрібно плекати в собі божественне
І просвітлювати людське.```
**Запитання: Як я можу дізнаватися Божу Волю у своєму повсякденному житті?**
Шрі Чинмой: Можна дізнаватися Божу Волю у своєму повсякденному житті, якщо рано-вранці виявляти велику-велику вдячність Богові за те, що Він уже зробив для вас. Якщо застосовувати серце-вдячність, то воно розширюється. Розширюючись, воно стає одним цілим з Універсальною Реальністю Бога. Серце-вдячність розквітає, наче квітка. Коли квітка повністю розкривається, нею милуються й захоплюються.
Те саме стосується до вас: коли розквітає ваше серце вдячності, Бог відразу радіє. Якщо ви будете вдячні Богові за те, що Він уже зробив для вас, то солодка Воля Бога, безперечно, діятиме всередині вас і крізь вас. Рано-вранці, до того, як медитувати чи робити щось інше, з одухотвореними сльозами виявіть якнайбільшу вдячність просто за те, якими ви є тепер. Практикуючи це, ви, зрештою, станете безмежно більшим, ніж ви є сьогодні. Вдячність дасть вам відчути, в чому полягає Божа Воля. Божа Воля діятиме всередині вас і крізь вас, а Бог вершитиме все всередині вас, крізь вас і для вас, якщо ви виявлятимете вдячність.
**Запитання: Як дізнатися, що хоче Бог, щоб я робив?**
Шрі Чинмой: Ви легко це дізнаєтеся, якщо не будете плекати прив'язаність до результату, якщо результат не цікавитиме вас. Перш, ніж узятися до діла, помоліться: “Боже, якщо така Твоя Воля, будь ласка, дай мені натхнення виконати це успішно”. Під час роботи звертайтеся до Бога: “Боже, оскільки я взявся за цю справу, відчувши, що Ти бажаєш, аби я її зробив, будь ласка, трудися в мені і крізь мене, щоб я впорався як слід. Твоє натхнення служитиме мені вказівником, що це — Твоя Воля”. Завершивши діло, підносьте результат — як успіх, так і невдачу, — до Стіп Бога з однаковою радістю.
**Запитання: Як визначити, що я роблю: здійснюю Божу Волю, чи реалізовую своє его?**
Шрі Чинмой: Виконуючи вимоги его, ви відразу відчуєте, що стали повелителем світу або от-от ним станете. Вас розпиратимуть гордощі, ви відчуватимете, що весь світ схиляється перед вами. Щойно здійсниться ваше бажання, ви тут же відчуєте: “Ого, моє бажання виконано, я став чимось! Нікому в світі цього не досягти”. Якщо реалізовують его, то завжди є відчуття зверхності.
Коли ви виконуєте Божу Волю, зверхності чи неповноцінності немає. Тоді ви відчуваєте тільки єдність. Ви відчуваєте, що вас призначив Бог; Бог затвердив вас як Свій обраний інструмент і діє всередині вас і крізь вас саме Він. Хоч би яким великим, дивовижним і незвичним було ваше досягнення, ви не відчуєте особистої гордості. Навпаки, ви відчуватимете надзвичайну вдячність Богові за те, що Він обрав вас, аби здійснити Себе всередині вас і крізь вас. Зверхності не буде, буде тільки відчуття розширення.
Здійснювати Божу Волю — означає досягати. Досягаючи чогось, ви відчуваєте розширення у своїй свідомості. А коли ви виконуєте вимоги его, ви почуваєтеся цілком відокремленим від світу: ви — повелитель, а всі інші — біля ваших стіп. Ось так ви зможете розрізняти перше і друге.
```
Самовідданість перед Волею Бога —Це, безперечно, дуже смачний фрукт,
Однак він дуже довго дозріває.```
**Запитання: Як слід молитися: про те, чого ми хочемо, чи лише про те, щоб здійснилася Божа Воля?**
Шрі Чинмой: Молитися про те, щоб здійснилася Божа Воля — означає творити найвищу молитву. Але для початківця майже неможливо щиро молитися Богові про те, щоб відбутися так, як того хоче Бог. Рано-вранці початківець каже Богові: “Боже, я хочу бути Твоїм дитям, яке зрікається безумовно”. Потім, коли в нього проникають заздрість, невпевненість чи гордість, самовіддача робиться цілком умовною. Тоді шукач каже: “Боже, рано-вранці я так щиро молився Тобі, щоб у мені діялася Твоя Воля, а Ти не прислухався до моєї молитви. Інакше я б не зазнав заздрості, страху, сумніву, тривоги і прив'язаності”.
Якщо вранці шукач молився, але через кілька годин його молитва не здійснюється, то він тут же занепадає духом і припиняє молитися й медитувати на півроку. Його щирої молитви вистачає на один день, а далі, впродовж місяців, він грається з невіглаством. Тому на самих початках шукачеві завжди слід молитися про те, що, на його думку, йому найпотрібніше: терпіння, чистота, щирість, смирення, спокій. Тоді Бог дасть йому спокій, світло і блаженство, що стане провісником того, що в його внутрішнє буття готується увійти нескінченне.
Отримавши чи досягнувши трохи спокою, світла і блаженства й закріпившись деякою мірою у своєму внутрішньому бутті, шукач матиме певну довіру до дії Бога та до свого життя устремління.
Здійснюючи прогрес стрімко або будучи доволі просунутим шукачем, людина відчуває, що всередині неї є Реальність, яка не має наміру розчаровувати її чи покинути. Шукач розуміє, що Бог чудово знає про його потреби й залюбки задовольнить їх, тому що Бог хоче здійснити Себе завдяки Своєму обраному інструменту та всередині нього. Бог здійснить Себе завдяки цьому конкретно обраному інструменту та всередині нього у призначений Ним Час.
Коли всередині є така довіра, тоді пора молитися: “Нехай буде Воля Твоя”. Тоді шукач зможе сказати щиро: “Боже, тепер я хочу радувати Тебе тільки так, як Ти того бажаєш”. Шукач відчуватиме, що Бог бажає проявити Себе в ньому і крізь нього. Він відчуватиме, що стане спроможним служити божественності в людстві, коли Бог зробить його досконалим.
**Запитання: Як ви ставитеся до того, щоб рідні молилися Богові за зцілення, коли хтось у родині захворів?**
Шрі Чинмой: Скажімо, захворіла ваша мати. Якщо замість “Боже, вилікуй мою матір, вилікуй мою матір”, ви казатимете: “Я кладу свою матір біля Божих Стіп”, то з вашого боку це буде найліпший спосіб дії. Найбільша ваша цілюща сила полягає в тому, щоб покласти матір біля Стіп Бога, бо Він знає, що ліпше.
Вручаючи свою особисту волю Божій Волі, ви отримуєте силу, яка повинна служити Богові. Бог Сам скаже, як її застосувати. А коли ви намагатиметеся зцілювати самостійно, це, попри ваші добрі наміри, може не збігатися з Волею Бога.
Припустимо, ви молитеся й медитуєте, щоб отримати божественну силу і мати змогу зцілювати людей, допомагати світові. Ви кажете: “Я хочу бути верблюдом і нести весь тягар світу на своєму горбі”. Але, якщо верблюдові бракує світла, то як він допоможе іншим отримати просвітління?
Ви біжите до своєї мети. Якщо ви проситимете Бога, щоб Він дав вам декотрі речі, то це стане додатковою ношею й може сповільнити вас. Оскільки ваша мета — просвітління, вам треба думати тільки про просвітління й ні про що інше.
З іншого боку, коли здатність зцілювати приходить внутрішнім способом спонтанно, без залучення вашої сили думки чи сили волі, тоді его, гордощі і марнославність не проявлятимуться. Якщо під час медитації ви цілком несподівано бачите внутрішнє світло й у цьому світлі отримуєте ліки проти якоїсь смертельної недуги, то, ймовірно, ви зумієте запропонувати це внутрішнє просвітління всьому світу. Однак спершу слід отримати просвітління для себе. Лише тоді ви служитимете Богові так, як Він того бажає. В інакшому разі ви то служитимете Богові, то плекатимете своє его.
**Запитання: Як би ви описали відмінність між Божою Волею та думкою-бажанням?**
Шрі Чинмой: Щоб знати Божу Волю, не конче бути великим духовним Учителем чи високо розвиненою душею — таких на Землі дуже мало, всього кілька. Втім, щоби знати Волю Бога, потрібно бути принаймні шукачем. Як стати справжнім шукачем? Справжнім шукачем стає той, що відчуває, що без Бога він не лише безпорадний, а й цілком безнадійний, пустий і нікчемний. Без Бога він — ніщо, а з Богом — усе. Він — устремління. Він — усвідомлення. Він — розкриття. Він — проявлення. Сприймаючи себе так, можна швидко стати справжнім шукачем.
Щирий шукач щодня намагається медитувати з відданістю. Хто віддано медитує щодня, той невдовзі отримує вільний доступ до внутрішнього Царства Бога й може чути Боже Послання. Авжеж, легко казати, що треба медитувати віддано, а на ділі може виявитися, що це так складно, як підніматися на Еверест. Розпочинаючи медитацію, слід відчувати, що самé ваше життя, самé існування, самé ваше дихання — це віддача Внутрішньому Керманичеві всередині вас. Тільки так можна медитувати віддано, відчувати відданість Богові.
Під час медитації настає мить, коли розум заспокоюється й затихає. Лише чистота, ясність і глибина панують у ньому. Чистота, ясність і глибина мають спільний знаменник — врівноваженість. Якщо є врівноваженість, то ці властивості будуть у досконалому стані.
Коли розум стане спокійний, тихий, врівноважений і порожній, тоді ви відчуєте в серці поштовх або щось тендітне, схоже на дрібні бульбашки. Бульбашки крихітні, але всередині них золотими літерами виведено послання. Якщо ваші очі заплющені, це не стане на заваді. Послання деколи передається від серця до голови, відтак ви дізнаєтеся, що воно прийшло, від розуму. А якщо ви вмієте занурюватися глибоко всередину себе, то зможете бачити повідомлення, записане на сторінках вашого серця. Аби переконати вас, повідомлення мусить іти до фізичного розуму лише в тому разі, коли ви не бачите його в серці.
В найсокровенніших куточках серця, де панує сама чистота, ніхто не лишає повідомлень, окрім Бога. Жодна небожественна сила не проникає туди. Розум — то інакша річ. У розумі можуть бути ментальні галюцинації, вигадки й істини, які ми витворили самі й нав'язали собі.
Жодна тривожна, агресивна чи отруйна думка не наважиться увійти в найглибші закутки серця. Глибини нашого серця перебувають за надійним захисним щитом Самого Бога, бо саме тут міститься Скарбниця Божого Добра. Бог Особисто стоїть на варті, охороняючи Свої Статки.
Медитуючи, відчувайте, будь ласка, потребу цілком розкрити своє серце, а фізичний розум — цілком закрити. Фізичний розум — це розум, який думає про ваших близьких, рідних, друзів — про цілий світ. Коли ви зачиняєте на засов двері фізичного розуму й відчиняєте двері серця, тоді розум стає спокійний і тихий, а серце перетворюється на чисту сприйнятливість. Якщо ваша зосередженість та медитація утримуються в серці, а серце сприйнятливе, то на передній план, певна річ, виступить те, чим дорожить серце, — Боже Послання. Його можна читати й застосовувати у повсякденному житті.
Правильно почути Послання від Бога — це одна річ, а прислухатися до нього й виконувати його — це дещо інакше. Тих, що чують Боже Послання чимало, але вони не можуть застосувати його у своєму зовнішньому житті. Для цього потрібна віра в себе, віра в те, що ви — не просто дитина Бога, ви — Його вибране дитя. Всі є Божими дітьми, проте не всі вибрані, бо не всі свідомо розвивають устремління. Вибрані ті, котрі відчувають, що їм справді потрібен Бог, тут і вже. Вибрані ті, котрі відчувають, що без Бога вони не існують і не можуть існувати. Ви можете вважати себе вибраною дитиною Бога вже тому, що маєте щире устремління.
```
Якщо твоє життя присвяченого устремлінняІснує на Землі лише для того,
Щоб виконувати Волю Бога,То ти неодмінно відчуватимеш,
Що успіх твого життяТа прогрес твого серця є
Нічим іншимЯк зусиллям без зусиль.
```**Запитання: Як позитивніше сприймати зречення перед Божою Волею?**
Шрі Чинмой: Зрікаючись перед Богом, ми зрікаємося перед нашою найвищою частиною, бо найсвітліше в нас — це Бог. Неможливо розділити Бога та наше буття. Відчувши єдність з Богом, сприйнявши Бога як найсвітлішу частину самих себе, ми негайно одержимо просвітління. Будучи мудрими, знаючи, що Єдиний, саме просвітління, становить невід'ємну частину нашого буття, ми ступимо до Нього й отримаємо те, що Він має. Сприймаючи зречення таким чином, ми не зазнаємо труднощів.
А якщо ми сприйматимемо його як зречення раба перед господарем, то ми ніколи не зможемо відчути єдності. Раб підкоряється господареві зі страху. Він боїться, що його служіння стане не потрібним, якщо він не виконуватиме свою роботу належно. Він уважає, що його праця не має значення: навіть якщо він трудиться для свого господаря сумлінно, віддано або й безумовно, немає певності, що господар дасть йому те, чого він хоче, чи справді порадує його. Оскільки господар — просто людина, яка має багато рабів, він добиватиметься від них чого завгодно, тимчасом його самовіддача буде за мільйони миль від їхніх потреб.
Вручаючи своє існування Богові, ми робимо це з відчуттям єдності Батька й сина, Матері й дитини. Малюк завжди відчуває, що його батько належить йому. Батько має автомобіль. Малюку минуло якихось три роки, а він твердить: “У мене є автомобіль”. Він не каже: “Мій батько має автомобіль”. Він говорить просто: “Це наш автомобіль”.
Отже, коли ми змінимо розуміння наших відносин з Богом, проблеми зникнуть. Якщо Бог має Спокій, то ми маємо повне право вважати Його Спокій своїм. Він — наш Батько, тому ми можемо отримати спадщину. Таке ставлення можливе, тому що Бог — наш Батько, Бог — наша Мати. Якщо ми відчуватимемо, що Бог — наш Всевишній Господар, а ми — раби біля Його Стіп, змушені виконувати все задля Нього, то жодної впевненості, жодної гарантії на те, що Він нас порадує, не буде.
Відчуваючи єдність батька й сина, матері й дитини, ми розуміємо, що все, чим володіють мати й батько, дитина має право вважати своїм. Дитина не зрікається. Вона визнає, що багатство матері, багатство батька належать їй згідно з законом.
Ми не зрікаємося, а лише усвідомлюємо дісність, що ми належимо тому, хто володіє всім. Ми просто прийдемо й визнаємо це будь-коли. Ногам нітрохи не складно відчувати єдність з головою, бо ноги знають, як часто голова потребує їхньої допомоги.
Так само й ми, плекаючи устремління, приходимо до розуміння, що ми з Богом однаково потребуємо один одного. Нам, щоб усвідомити Найвище, Абсолютну Істину, потрібен Бог, а Богові, щоб проявити Себе, потрібні ми. Якщо Бог приймає допомогу від темної людини, не вважаючи це приниженням Його гідності, то хіба може зазнати приниження наша гідність, коли ми попросимо Його наділити нас спокоєм, світлом і блаженством?
Коли ми встановлюємо свідому єдність з Богом, питання зречення зникає. Є тільки взаємність приймання й віддачі. Голова радо приймає те, що пропонують ноги, й навпаки. Ми даруємо Богові своє устремління, а Бог нам дарує Усвідомлення. Ми даруємо Богові те, що ми маємо; Бог дарує нам те, що Він має, й те, чим Він є. Так що ми не зрікаємося, а просто вважаємо один одного своїм найближчим.
**Запитання: Чи не перешкоджає зреченню розвиток нашої сили волі?**
Шрі Чинмой: Маючи несхитну силу волі, ми розвинемо здатність до безумовного зречення. З іншого боку, безумовно зрікаючись, ми розвиваємо силу волі. Внутрішня сила волі, світло душі йде пліч-о-пліч зі зреченням, єдністю серця з Абсолютом. Між силою волі душі та безумовним зреченням перед Волею Всевишнього немає різниці. Їхня сила однакова. Якщо хтось здатний безумовно зректися перед Волею Всевишнього, то це — результат його внутрішньої сили волі, світла душі.
```
Зречися від своєї волі перед Волею Бога.Ти побачиш,
Що всі твої розчаруванняПеретворяться на твою неймовірну силу.
```**Запитання: Як зректися перед Всевишнім?**
Шрі Чинмой: Зректися дуже легко. Ви вже зреклися перед невіглаством. Не можна сказати, що ви ні перед ким не зрікалися. Отже, мистецтво зречення вам відоме. Ви можете зректися перед Всевишнім так само, як ви зреклися перед невіглаством. Потрібно просто поміняти вчителя. Щомиті слід відчувати, що ви потребуєте нового вчителя. Дехто навчав вас неправильно, тож Всевишній чекає, щоб навчити вас так як слід. Той, що навчав вас, не був істинним учителем, однак ви століттями й тисячоліттями зрікалися перед ним. Тепер те саме зречення ви повинні здійснити перед Всевишнім.
```
Якщо ти відмовишся зрікатисяПеред невіглаством,
То Бог неодмінно дозволить тобіПоселитися в Гавані Його Співчуття.
``````
Кожне життя має статиРікою зречення
Перш, ніж вручити те, що воно має,Й те, чим воно є,
Морю задоволення. ```From:Шрі Чинмой,Бог — це...
Sourced from https://ua.srichinmoylibrary.com/ugi