Розділ ІІІ. Бачити Бога в усьому

Щомиті і постійно Бог народжується всередині вас: у ваших словах, діях та у вашому становленні. Бог постійно приходить до вас у новій формі. З кожною новою думкою, новою ідеєю ви можете бачити світанок нового Бога, народження нового Бога. Що Бог робить? Він веде вас від меншого знання до більшого. Коли ви народилися, всередині вас народився Бог. Тепер щомиті Бог народжується всередині вас, роблячи вас ліпшими, красивішими, мудрішими, здатними на дедалі більше здійснення. Все найкраще у вас — від Бога.

```

Заховавшись за моїми сльозами,

Бог

Готується до нового світанку.

```

Бог є у кожному, та не кожен здатен бачити Його всередині себе. Бога можна побачити лише тоді, коли ви покличете Його. Хто кличе Бога, молиться Богові, той зможе Його усвідомити. Кожен голодний, однак тільки той, що має гроші, щоб купити їжу, зможе попоїсти. Так само й Бог — всередині кожного, але бачитиме Його тільки той, хто має внутрішнє благання.

```

Якщо усе твоє серце

Плаче за Богом,

То усе Серце Бога

Прийде до тебе.

```

**Запитання: Чому у квітці я бачу більше божественності, ніж у шматку деревини?**

Шрі Чинмой: Божественність є в усьому. В мені і крізь мене, всередині вас і крізь вас, у кожному і крізь кожного, в усьому і крізь усе Бог проявляє Себе. Утім, ми бачимо, що в декотрих речах чи в декотрих людях ця божественність проявляється повніше. Всередині того, що ви називаєте темрявою, міститься крихітне світло. Зараз у цій кімнаті ви бачите світло, а через хвилину цього світла може стати ще більше. Світло не має кінця. Світло випромінюється; воно необмежене, нескінченне.

Певну порцію краси Бог захотів помістити у свідомість квітки. Бог не відчув потреби зробити цю стіну чи кусок деревини такими гарними, як квітка. Але це не означає, що Бог не добрий до деревини чи до стіни. У п'єсі мають бути і король, і слуга. Мають бути і прості піддані. Всі ці різні ролі потрібні. Гра не складеться, якщо є тільки королі. Щоб поставити цікаву п'єсу, вам знадобляться королі, міністри, піддані й інші.

Також і в Божому творінні є потреба щодо багатьох різноманітних речей. Якщо Бог хоче, щоб ви оцінили аспект Його Краси, то Він кладе перед вами квітку, зірку чи миле дитя. Якщо Бог хоче, щоб ви оцінили аспект Його Могутності, то Він негайно приносить вам слона або лева. Якщо Бог хоче, щоб ви оцінили аспект Його Неосяжності, то Він приносить вам безкрає небо або море. З іншого боку, якщо Бог хоче, щоб ви оцінили Його крихітну, найдрібнішу частинку, то Він змусить вас думати про атом. Отже, все залежить від Бога, котрий аспект Він обере, щоб ви оцінили. Бог має всілякі аспекти, всілякі властивості. Утім, Він може забажати, щоб один конкретний Його аспект ви оцінили більше, ніж інші.

Сьогодні Бог, можливо, захоче, щоб ви оцінили аспект Його Краси. Завтра Він може захотіти, щоб ви оцінили аспект Його Спокою. Післязавтра Він може захотіти, щоб ви оцінили аспект Його Могутності. Бог принесе у вашу свідомість саме той аспект, який вам належить оцінити.

```

Я бачу, ясно бачу

В печері свого розуму,

У світлиці свого серця,

На вулиці свого життя

Божу Присутність!

Ось чому я відчуваю,

Що дні мого усвідомлення Бога

Швидко наближаються.

```

**Запитання: У своїх пошуках Бога я відкрив, що Він є скрізь: навколо мене, всередині мене. Єдність з Ним стає дуже зрозумілою. Мене бентежить відокремленість. Що це за відчуття відокремленості?**

Шрі Чинмой: Якщо ви бачите й відчуваєте Бога навколо вас і всередині вас, то як можете відчувати відокремленість? Всередині мене є серце і душа. Я можу відчути відокремленість, коли щось є поза моїм тілом. Але я не відокремлюю свого серця від свого тіла чи від себе, тому що моє тіло і моє серце є невід'ємними частинами одне одного, а також — мого життя. Якщо я відокремлю їх, то відразу припиню існувати. Якщо ви дійсно відчуваєте Бога всередині себе, то відчуття відокремленості не можливе.

Насправді діється ось що: упродовж якогось часу ви живете у своєму серці й відчуваєте всередині себе Божу Присутність, а потім ви — у фізичному розумі. І тоді ви сумніваєтеся у своєму існуванні, сумніваєтеся в дійсності того, що щойно пережили. Коли ви починаєте сумніватися, виникає відчуття відокремленості. Ви відчуваєте, що щось втрачається; що ви відокремлені від чогось. Але ви нічого не втрачаєте. Якщо ви одного разу щось здобули, то воно існує — там, всередині вас. Однак, не вміючи користуватися ним постійно, за власним бажанням, ви відчуваєте втрату.

Коли ви молитеся рано-вранці, ви відчуваєте Божу Присутність всередині себе й навколо себе. Згодом, ступивши у круговерть життя, ви, можливо, забуваєте про існування Бога. Тоді, коли ви забуваєте, ви відчуваєте відокремленість. Але це відчуття відокремленості, насправді, не зумовлене відсутністю Бога всередині вас. Бог там є, однак невігластво проникає в вас й оповиває вашу свідомість, яка ще кілька годин тому, рано-вранці, допомагала вам ототожнюватися з Богом, відчувати нероздільну єдність із Ним.

Ось чому ми намагаємося внутрішньо перебувати у постійній молитві або медитації. Зовні це неможливо. Нам треба жити на Землі. Доводиться ходити на роботу чи на навчання, доводиться вести всіляку діяльність. Проте у своєму розумі, у своєму серці ми можемо робити все, що бажаємо. Зовні ми можемо спілкуватися з друзями, виконувати все, що потрібно в нашому щоденному житті, а всередині себе — берегти живу Присутність Бога. Ми відчуваємо, що ми божественні, тому що всередині нас є душа, всередині нас є серце устремління. Отже, коли ми виходимо, щоб побути з друзями, нам теж слід пам'ятати — не з гордині чи марнославства, а з величезної потреби, — що ми від Божественного і для Божественного.

```

Віриш ти, чи ні,

А Боже Співчуття присутнє

У кожному твоєму життєвому переживанні.

```

Потрібно відчувати божественність не лише у собі, а й в інших — таким чином ми зможемо переживати єдність зі Всевишнім у людстві. Один зі шляхів до почуття єдності з іншими полягає в тому, щоби вважати, що ми — це все. Однак згодом у нас може сформуватися уявлення, що ми вищі за всіх, і це тільки збиватиме нас з дороги. Якщо ми вважатимемо, що лише ми божественні, лише нам належить божественність, а іншим — небожественні сили, то негайно виникне дисгармонія. Відчуваючи, що наше походження має Джерело, ми намагаємося бачити Божественне і в інших. Якщо ми відчуваємо себе божественними, і, спілкуючись з іншими, бачимо в них Божественне, то між нашою та їхньою божественністю не виникне конфлікт чи дисгармонія. Вважати себе божественним — абсолютно правильно. Та водночас нам слід відчувати, що інші — божественні теж.

Наші труднощі полягають у тому, що ми не відчуваємо цього весь час. Доки ми молимося вдома, доти ми бачимо й відчуваємо, що Бог — наш. Однак, вийшовши з дому і глянувши довкола на інших, ми не стараємося бачити всередині них Бога. Недосконалість, відмінність від нас — ось те, що ми намагаємося побачити. Після медитації ми полишаємо серце і входимо в розум або вітал. А тоді намагаємося відділитися від інших і бачимо інших небожественними. Коли, виходячи у світ, ми несемо з собою божественність, яку побачили й відчули під час медитації вдома, і стараємося бачити ту саму божественність в інших, тоді відчуття відокремленості немає. Якщо ми будемо бачити в інших те саме, що й у собі, то ми ніколи не втратимо Божої Присутності. Ми ніколи не втратимо почуття єдності з Богом.

```

Щоразу, коли я молюся одухотворено

Й медитую самовіддано,

Я бачу, як мій Всевишній Господь

Гарно і яскраво

Квітне у моєму серці.

```

**Запитання: Яка причина цього розділення між людиною й Богом?**

Шрі Чинмой: Причина розділення — невігластво. Нам здається, що я та моє принесуть нам справжнє задоволення. Наче дитина — надто енергійна, рухлива або й агресивна, вона отримує задоволення лише тоді, коли б'є когось або що-небудь ламає. В цьому полягає її задоволення і спокій. А доросла людина отримує задоволення, перебуваючи в тиші й мирі. На жаль, люди гадають, що, плекаючи свою індивідуальність та особистість, вони стануть щасливими. Але це помилка. Ми можемо бути щасливими тільки в універсальності. Індивідуальність та особистість знайдуть щастя тільки в універсальності. Маленька крапля, потрапивши в океан і втративши свою індивідуальність та особистість, стає тим, чим є океан. А коли б вона обстоювала своє індивідуальне існування, то чи на багато була би спроможна одна маленька крапля? Саме невігластво краплі змушує її думати, що, плекаючи відчуття окремості, вона буде задоволена. Це абсурд.

```

“Мій Господи, чи деколи таке стається,

Що Ти мене не любиш?”

“Так, Моє дитя, стається”.

“Коли, мій Господи, коли?”

“Коли ти не вважаєш себе

Майбутнім Богом”.

```

**Запитання: Як бути з тим, що ми всі маємо індивідуальне житло, виконуємо різні завдання й таке інше? Хіба тут немає окремості?**

Шрі Чинмой: Так, але це не є індивідуальністю. Це просто потреба, що витікає з відповідних завдань. За допомогою руки я пишу, за допомогою рота — споживаю їжу, за допомогою очей — дивлюся. Все це — частини мого тіла, хоч вони й виконують різну роботу. Так само і кожна людина робитиме те, що вона повинна робити, проте не з почуттям его, а з почуттям єдності. Мені Бог дав здібність до одного діла, а вам — до іншого. Об'єднаймо наші здібності: я не казатиму, що моя здібність перевершує вашу, а ви не казатимете, що тільки ваша здібність — те, що варто мати. Проблема світу полягає в тому, що кожен уважає себе незрівнянно важливішим за інших. Починається все з того, що ви тримаєтеся за свої здібності, а я — за свої; ми не об'єднуємо свої можливості.

From:Шрі Чинмой,Бог — це...
Sourced from https://ua.srichinmoylibrary.com/ugi