Щоб примножити радість нашого ентузіазму, сьогодні, доволі несподівано, відлунює із далеких спогадів голос відважного мрійника. Півтори століття тому той мрійник побачив світ тут, у Лонґ Айленді, у Нью-Йорку. Це — Волт Вітмен. Зі своїм посланням універсального Я цей поет-провидець долучається до нас у нашій великій подорожі.
Наша перша зупинка — візит до д-ра Радгакрішнана, одного з великих сучасних філософів. Він говорить про індуїзм так:
> “Цікаве ставлення індусів до релігії. Утверджені інтелектуальні вірування окреслюють відмінності однієї релігії від іншої, тимчасом індуїзм не встановлює таких обмежень. Інтелект підкоряється інтуїції, догма — переживанню, зовнішнє вираження — внутрішньому усвідомленню”.
Запам'ятавши це, будемо досліджувати індуїзм далі. Безсумнівно, це велика релігія. Водночас, ця релігія проста. Вона не прагне приголомшити людину чи випробувати її інтелектуальні можливості. Вона не жадає людської уваги й прихильності. Те, чого хоче індуїзм від людини, — це розуміння її душі, що дуже важливо. Індуїзм прагне не лише берегти, а й ширити внутрішню гармонію кожної людської душі згідно з Божою Волею. Опанувати всім найкращим, що є в культурах, релігіях та духовній мурості світу, й бути причетним до цього найкращого — ось те, чого хоче індуїзм.
Попри те, що індуїзм мав періоди інертності, ця релігія не є статична. Статична релігія дійшла б до вихолощення й, зрештою, до вимирання. За свою довгу історію індуїзм став взірцем гнучкості, незалежності, творчого мислення й спонтанних новацій як у мисленні, так і в дії. Індуїзм уміє приймати, а також — відхиляти, щоби бути з Істиною, біля її Стіп. Індуїзм — це невтомний потяг до Істини, що стає дедалі потужніший. Індуїзм прагне стати есенцією духовної панацеї й поділитися нею з усім людством.
Минуле Індії дивовижно багате і яскраве. Те саме можна сказати і про її безстрашне сьогодення, яке здатне й повинне закласти підвалини золотого майбуття. Сучасний індуїзм щиро намагається винайти унікальний спосіб життя, за якого групи людей з цілком відмінним расовим, історичним, етичним, ідейним і духовним підґрунтям могли б жити в бездоганній гармонії та активно співпрацювати, виконуючи спільне завдання — єднання Матерії і Духу. Індія — це країна, що у своїй найглибшій суті не жадає матеріального, але й не уникає світу. А толерантність, з якою повсякчас асоціюється індуїзм, міцно вкорінена в жертовності й повному визнанні прав усіх інших людей.
Індія діє не з почуття страху, не з почуття вищості. Індуїзм, до слова, віднедавна став самокритичний. Ось чому швидко сходить сонце його вдосконалення. Так, у нинішньому індуїзмі є чимало проблем. Правда й те, що Мати Індія повинна й спроможна самотужки розв'язати всі свої проблеми. Незламна воля наповнює Бгарат Мата, Матір Індію. Її прогрес, як матеріальний, так і духовний, відбувається дуже стрімко. Втім, найважливіше те, що нинішній індуїзм бажає набути нової форми — не за взірцем Заходу чи Сходу, Півдня чи Півночі, а за власним Взірцем його Нескінченності.
Тут, в Америці, ми перебуваємо в краю свободи — свободи, що живить динамічне мислення й динамічний рух. Там, в Індії, ми перебуваємо в краю свободи духовності, котрій притаманна велика толерантність, що живить усі релігії.
Тут ми хочемо досягти Бога завдяки швидкому бігу, а там ми хочемо досягти Бога завдяки стрімкому сходженню.
Послухаймо відданого індуса. Він каже, що його батько — Безмовність, а його мати — Сила. Безмовність живить його свідомість. Сила застосовує його свідомість. Батьки навчають його дихати повітрям духовної єдності, відчувати цю єдність у кожній людській істоті й по суті — в усьому творінні. Батьки навчили його таємниці з таємниць: бачити й відчувати світ у повноті й цілісності можна лише завдяки медитації. Вони привели його до усвідомлення, що його життя невіддільне від людства. Індус не має раси й національності. Його релігія — бачення Бога. Він знає, що йому не потрібно вбивати своє нижче я, аби усвідомити Бога. Він має лише трансформувати його у вище Я. І ось, погляньте: ціль кличе його. Воістину, це новий підхід до Істини й нове здійснення Істини. Отже, індус хоче не лише бачити Бога, а й бути Самим Богом.
Так що наш човен пливе, танцюючи в одному ритмі з Богом, вічному й містичному. Ми мрійники. А також — реалісти та ідеалісти. Наш човен у сердечній любові жадає торкнутися далеких берегів Золотого Заобрійного. Наш човен у спокої душі прагне спілкуватися з Диханням Всевишнього.From:Шрі Чинмой,Йога та духовне життя. Подорож душі Індії, Tower Publications, Inc., New York, 1971
Sourced from https://ua.srichinmoylibrary.com/ysl