А зараз моє серце бажає поділитися з вами кількома важливими думками стосовно індуїзму.
Великий мудрець стародавньої Індії, якого звали Бріґу, хотів випробувати трьох головних богів великої індуської Трійці — Брагму, Вішну й Шиву. Він хотів визначити, хто з них найбільший. Він звернувся до Брагми, не вклонившись йому. Брагма був дуже незадоволений тим. З такою самою зневагою Бріґу наблизився до Шиви й шалено розлютив його. Коли ж він прийшов до Вішну, то побачив, що божество спить. Щоб розбудити його, Бріґу наступив ногою на груди Вішну. Божество дуже збентежилося, коли його так грубо розбудили, й тут же почало гладити стопу Бріґу, співчутливо запитуючи: “У тебе болить стопа? Як мені шкода”. І Бріґу зрозумів, що найбільший із трьох богів — Вішну.
Терпимість, яку виявив бог у цій історії, була не слабкістю, а щедрістю серця. Далі: це сталося завдяки почуттю єдності. Коли під час сну ми ліктем ударяємо іншу частину нашого тіла, то ми не сердимося на лікоть, а розтираємо його. Так само й індуїзм намагається ставитися до людства як до одного великого тіла.
Індуїзм — це ріка, що тече динамічно й невпинно; індуїзм — це дерево, що росте усвідомлено й божественно. Індуїзм — це різноманіття. Неповторний в індуїзмі аспект Матері. Її благословення — у дітях, яким до душі різне уявлення про Бога. Одна дитина каже: “Мамо, особового Бога немає”. “Гаразд, моє дитя”, — відповідає мати. Друга дитина каже: “Мамо, якщо Бог існує, то Він може бути тільки особовий”. “Гаразд, моє дитя”, — погоджується мати. Третя дитина каже: “Мамо, Бог — і особовий, і безособовий”. “Саме так”, — стверджує мати. Зрештою мати каже: “Будьте щасливі, мої діти, будьте щасливі. Дотримуйтеся своєї віри й навчайтеся в ній. Зростайте в ній і завжди будьте вірні своїм ідеалам”. Це, воістину, Материнське Серце індуїзму.
Індуїзм дотримується того внутрішнього закону життя, який становить спільну спадщину людства. Коли людина шукає Істину, не має значення, хто вона: теїст, атеїст чи агностик. В індуському ідеалі духовності є місце для кожної душі. Визначними є слова Ґанді: “Індуїзм — це невтомні пошуки Істини. Це релігія Істини. Істина — це Бог. Заперечувати Бога — це ми вміємо. Заперечувати Істину — цього ми не вміємо”.
Індуїзм у минулому
Вважати, що за сивої давнини Індія виконувала лише одну роль, котра полягала у зреченні від світу, — абсурд. Наші предки приймали життя беззастережно. Вони твердо вірили в те, що життя саме по собі є великою силою.
Співаючи, наші ведичні прабатьки виражали свою волю жити довго і яскраво:
Tach chaks ur debahitam...
```
Нехай сотню осеней бачимо ми це осяйне Око,Що сходить над нами за наказом Бога.
Сотню осеней хай живеться нам;Сотню осеней хай чують наші вуха;
Сотню осеней хай мовиться нами добре;Сотню осеней хай високо тримаються наші голови;
Так, сотню осеней — і навіть більше.```
З усією серйозністю вони намагалися збагнути, зрозуміти таємницю життя. Вони приймали землю та її радощі й печалі, надії й розчарування. Окрім того, вони хотіли жити як господарі й володарі життя. Ось чому їхній опір злу був безстрашним і безкомпромісним. Вони бажали, аби їхні душі цілком належали Всевишньому, й, разом з тим, вони прагнули служити Всевишньому у світі.Наші ведичні прабатьки відкрили, що існує два життя: звичайне життя та вище життя. Вони надавали належного значення фізичній, вітальній та ментальній діяльності, але мали на меті увійти у вище, духовне життя, життя більш просвітленого знання, світла й істини. Вони знали, що, утвердившись у вищому житті, душа отримає абсолютну підтримку членів своєї сім'ї: тіла, віталу, розуму й серця задля її повного проявлення й вираження. Так постала потреба ідеалу особливого знання, яке могло б визволити людську душу, що плекає устремління. Наші предки були реалістами, які відчували, що спонтанна радість життя живить тіло й зміцнює душу. Вони знали, що секрет росту полягає у свободі. Вони зверталися так:
Uru nastanve tan...
```
Дай свободу нашим тілам,Дай свободу нашим оселям,
Дай свободу нашому життю.```
Йшлося про свободу, яка б допомогла розв'язати вузол невігластва. Їхнє ставлення до життя було позитивним, а також позитивним було їхнє стремління до Безсмертя.Сучасний індуїзм
Легко стверджувати, що минуле Індії величне, а нинішня Індія далеко не така. Утім, вважати, що з усього життя Індії варто вивчати лише стародавній індуїзм, буде помилкою. Нинішній Індії так само є що дати цілому світові. Світло її душі, незалежно від зовнішнього визнання, відіграє важливу роль, пробуджуючи серце світу; її вище призначення — надихати людство посланням істини, прощення й універсальної доброти.
Індуїзм — це динамічне устремління, наповнене божественністю. В його вічній подорожі самовіддача була самим диханням його життя.
Індуїзм — це складна система, але йому завжди був і є притаманний особливий тон — тон духовності. Істинний індус горітиме своїми ідеалами, хоч які б приголомшливі й ефемерні зміни не відбувалися, хоч які б могутні й руйнівні сили не діяли. Д-р Радгакрішнан, пан філософії, яскраво висвітлив це:
> “Коли кришаться рамки старої культури, коли розмиваються стандарти етики, коли ми виходимо з апатії чи прокидаємося від нетями, коли в повітрі панує загальне збудження, внутрішнє хвилювання, культурна криза, тоді здіймається над людьми висока хвиля духовного піднесення, і ми відчуваємо, що на горизонті з'являється щось нове, безпрецедентне, початок духовного відродження”.
Сучасний світ свідомо прагне єднання. Індуїзм навчає, що єдність Індії — це єдність її духовного бачення, її цілісного здійснення. Людство переконується в істині, що матеріальне, інтелектуальне та духовне життя дійсно можуть бігти пліч-о-пліч, щоб добитися остаточної Божої перемоги тут, на землі.From:Шрі Чинмой,Йога та духовне життя. Подорож душі Індії, Tower Publications, Inc., New York, 1971
Sourced from https://ua.srichinmoylibrary.com/ysl