Молитва бгакти дуже проста: “О мій Господи Боже, прошу, ввійди в моє життя з Твоїм Оком Захисту й Твоїм Серцем Співчуття”. Ця молитва — найшвидший спосіб постукати у Двері Бога, а також — найпростіший спосіб побачити, як Бог відчиняє Свої Двері.
Карма-йог чи джнана-йог деколи страждають, сумніваючись в існуванні Бога. Бгакті такого не зазнає. Для нього існування Бога — це істина-аксіома. І більше: бгакта спонтанно відчуває це своїм серцем. На жаль, і йому доводиться проходити крізь деякі страждання. Він страждає від розділення між ним та його Любим. Зі сльозами сердечної відданості бгакта благає про відновлення солодкої єдності з Богом.
Розум, що метикує, не цікавить відданого бгакту. Жорсткі реалії життя не здатні й зачепити його увагу, а цілком поглинути його — і поготів. Бгакта хоче жити в царстві постійного захоплення Богом.
Відданий відчуває так: коли він ступає до Бога — Бог мчить йому назустріч; коли він думає про Бога впродовж секунди — Бог плаче за ним годину; коли він несе Богові краплю любові, щоб утамувати Його незгасну спрагу — Бог огортає його морем Своєї пресолодкої Любові.
Стосунки відданого й Бога можна тільки відчути, їх нізащо не описати. Бідний Бог гадає, що жодна людина на землі ніколи не зуміє полонити Його, бо Він безцінний, неоціненний. На жаль, Бог забув, що Він наділив бгакту відданістю. На чимале здивування й глибоку радість Бога, самозабутня відданість бгакти здатна Його полонити.
Дехто глузує з бгакти, кажучи, що Бог бгакти — не що інше як персоніфікований Бог, нескінченний Бог у формі, возвеличена людина. Я запитую таких: “А чому бгакта мусить відчувати інакше?” Бгакта щиро відчуває, що він — маленька крапля, а Бог — безмежний Океан; що його тіло — крихітна частинка Бога, безмірного Цілого. Відданий мислить про Бога й молиться Богові згідно зі своїм уявленням. І цілком має рацію. Увійдіть у свідомість кота і ви побачите, що в його уяві всемогутня Істота — це кіт, але велетенських розмірів. Увійдіть у свідомість квітки — ви побачите, що її уявлення про те, що безмежно перевершує її красу, містить образ квітки.
Бгакта чинить так само. Він знає, що він людина, й відчуває, що його Бог має бути людиною в цілому сенсі цього слова. Єдина відмінність, на його думку, полягає в тому, що він — обмежена людська істота, а Бог — це людська Істота без обмежень.
Для відданого Бог сповнений блаженства й милосердя. Маючи в серці радість, він відчуває, що Бог сповнений блаженства; коли його серце болить, він відчуває, що Бог милосердний.
Пташина співає. Людина співає. І Бог співає. Він співає Свої пресолодкі пісні Нескінченності, Вічності й Безсмертя у серці Свого бгакти.From:Шрі Чинмой,Йога та духовне життя. Подорож душі Індії, Tower Publications, Inc., New York, 1971
Sourced from https://ua.srichinmoylibrary.com/ysl