Моя дружина, найрозумніша істота у всіх інших речах, наполягає, що всі релігії — це ілюзія, породжена страхом за існування. Більшості людей важко змиритися з думкою, що життя не має іншого сенсу, окрім простого раціонального біологічного факту. І кожному слід, на її думку, цим задовольнитися. Факт смерті треба, як вона вважає, сприймати так само — як біологічну дійсність. Це давня теорія, яку, як я розумію, неможливо ні довести, ні спростувати на рівні інтелекту.

Шрі Чинмой: Вищу істину щодо життя та смерті ніколи неможливо адекватно пояснити чи виразити. Її може лише відчути той, що шукає істину, й пізнати той, що досягнув усвідомлення. Я цілком згідний з вами, що цю ідею, а також те, що висловила ваша дружина, неможливо перевірити на рівні інтелекту. Проте погляди вашої дружини на життя та смерть не слід вважати більш істинними, ніж те, що відчуваєте щодо цих явищ ви.

Людська пам'ять не є першим і останнім словом у реальності. Якщо я у вісімдесятилітньому віці не пригадую того, що відбувалося в моєму житті, коли мені було чотири роки, це не означає, що мене тоді не існувало. Як минає рік за роком від чотирьох до вісімдесяти, так само минає життя за життям, утворюючи ланцюг між теперішнім і далеким минулим та проектуючи себе у прийдешньому.

До того ж, існує дещо поза межами досяжності нашої обмеженої людської свідомості. Навіть під час щільної зайнятості найбуденнішою фізичною діяльністю людина інколи може відчувати всередині себе деякі незвичні істини. Вони, здебільшого, для неї нові й дуже натхненні. Ці істини приходять із вищого або глибшого світів, з іншого рівня свідомості й стукають у двері її розуму. Таким чином людина оволодіває силами й потрапляє у володіння сил, що поза межами її звичайної свідомості.

Власне, коли ми налаштовані на унісон з цими вищими силами, тобто з гармонією всесвіту, життя перестає бути нестерпним. Я цілком погоджуюся з думкою вашої дружини про те, що людина, не вбачаючи ні сенсу життя, ні його мети, ні призначення, важко переносить не лише це ставлення, а й саме життя. А щодо релігійних вірувань, я б хотів навести їй аналогію:

Зараз я мешкаю в Брукліні. Якщо малюк запитає мене: “А чи є таке місто Кельн?”, то я відповім: “Авжеж, моє дитя, воно у Західній Німеччині”. Припустимо, він скаже: “А доведи-но це!” І як же я маю довести йому? Показати карту й фотографії? Я лише зможу сказати, що я особисто бував у Кельні, а також мільйони інших людей теж побували там. Сумнів не може закреслити існування міста.

Так само й ті, що усвідомили Бога, мають повне право казати, що Бог існує. Ми не можемо заперечувати існування Бога лише тому, що ми самі не усвідомили Його. Як дитині доведеться, аби задовольнити свої очі, поїхати до Кельна, так і нам, аби довести самим собі реальність Бога, доведеться Його побачити. І цей пошук Бога наповнить досі беззмістовне життя особливим сенсом, особливим спрямуванням.

From:Шрі Чинмой,Йога та духовне життя. Подорож душі Індії, Tower Publications, Inc., New York, 1971
Sourced from https://ua.srichinmoylibrary.com/ysl