У чому річ, що ти бачиш Бога, а я — ні?

Шрі Чинмой: Дуже слушне запитання. Зараз ти дивишся на мене, розплющивши очі. Ти дивишся на мене, Чинмоя, і бачиш мене. Тепер (затуляючи її очі долонями) ти бачиш мене? Ні, ти мене не бачиш. Коли твої очі щільно заплющені, ти нікого не бачиш. А коли твої очі розплющені, ти можеш бачити мене, свого батька, друзів — усіх.

Річ ось у чому: ти маєш ще одне око — над міжбрів'ям. Це твоє внутрішнє око, твоє Третє Око. Моє Третє Око відкрите. Я тримаю його відкритим. Тож я можу бачити Бога, а також усе, що є всередині інших. А з тобою, Шенон, діло таке: як ти нічого не бачиш, коли твої очі заплющені, так само ти не бачиш Бога, бо твоє Третє Око закрите.

Якщо ти щодня молитимешся Богові, то одного разу це внутрішнє око відкриється. Прокидайся рано-вранці, розплющуй свої звичайні очі й, поглянувши на маму, тата й усе, що є у твоїй кімнаті, розпочинай молитися Богові. Одного дня, в результаті своїх молитов, ти побачиш, що твоє Третє Око відкрилося, і ти також можеш бачити Бога так, як бачиш зараз мене.

From:Шрі Чинмой,Йога та духовне життя. Подорож душі Індії, Tower Publications, Inc., New York, 1971
Sourced from https://ua.srichinmoylibrary.com/ysl