Чи переживає душа самотність? Якщо так, то чим це різниться від нашого поверхового бажання мати товариство, незалежно від того, чи воно нам подобається, — аби тільки мати співрозмовників?

Шрі Чинмой: Душа переживає самотність лише тоді, коли тіло, вітал, розум і серце, яким належить співпрацювати з душею, здійснюючи її божественну місію на землі, не співпрацюють. Тоді душа почувається самотньо. Проте її поведінка не схожа на людську. Душа не марнує часу, як людина, гадаючи, що відчуття самотності зникне, щойно вона потеревенить з іншими. Душа, за самотності, посилює своє устремління, аби Спокій, Світло й Сила зійшли з висот у фізичне, вітал та розум, щоб усе єство могло співпрацювати з душею і здійснити Божественне. Коли приходять Спокій, Світло й Сила, людина починає усвідомлювати своє внутрішнє життя та істинне щастя. Зі Спокоєм, Світлом та Силою приходить вища свідомість. Завдяки вищій свідомості людина природним чином відгукується на потреби душі.

From:Шрі Чинмой,Йога та духовне життя. Подорож душі Індії, Tower Publications, Inc., New York, 1971
Sourced from https://ua.srichinmoylibrary.com/ysl