Карма Йога

Карма Йога — це діяльність, не спонукана бажаннями, а заради Всевишнього. Карма Йога — це істинне прийняття людиною свого земного існування. Карма Йога — це безстрашний марш людини полем битви життя. Карма Йога не має побачень з тими, хто вважає, що діяльність не важлива у людському житті. Карма Йога заявляє, що життя — це божественна нагода служити Богові. Власне, ця Йога — це не лише Йога фізичної діяльності; вона також включає моральне й внутрішнє життя шукача. Послідовники цього шляху моляться про сильне й досконале тіло. А також вони моляться про довге життя. Це довге життя — не просто подовжена його тривалість у роках. Це життя, що прагне, щоб божественні Істина, Світло й Сила спустилися на матеріальний план. Карма-йоги — це справжні герої на земній арені, їм належить тріумф божественної перемоги. Карма-йог абсолютно далекий від хвиль розчарування й відчаю людського життя. Те, що він бачить у житті та життєвій діяльності, — це божественний задум. Він відчуває себе сполучною рискою між земними обов’язками та небесною відповідальністю. Щоб підкорити світ, у нього є різні види зброї, та наймогутніша його зброя — це неприв’язаність. Його неприв’язаність не піддається ні нищівним ударам невдачі, ні насолодам его хвилями успіху. Його неприв’язаність сягає далеко за межі тенет нестерпних страждань та обіймів трепетної радості, які дає світ. Чимало щирих шукачів вважають, що почуття відданості бхакти та око проникливості джнани відсутні у Карма Йозі. Вони цілком помиляються. Істинний карма-йог той, у чиєму серці є безумовна віра в Бога, чий розум постійно усвідомлює Бога та чиє тіло має правдиву любов до Бога всередині людства. Бхакта запросто може забути про світ, а джнана — ігнорувати його. Та доля карма-йога інша. Бог хоче, щоб він жив у світі, зі світом та заради світу.

Джнана Йога

У Бога є три ока. Вони називаються Бхакті, Карма і Джнана. Бхакті хоче жити у найсокровеннішій Істині свого Отця. Карма хоче жити у всеосяжній універсальній Істині свого Отця. Джнана хоче жити у трансцендентальній Істині свого Отця. Людині відданості необхідний захист Бога. Людині дії необхідне наставництво Бога. Людині знання необхідна вказівка Бога. Віра в Бога бхакти та любов до людства карма-йога не цікавлять джнана-йога, тим паче не надихають його. Йому потрібен тільки розум. Він намагається отримати особистий досвід найвищої Істини завдяки своїй ментальній потужності. Він мислить про Бога як про Джерело Знання. Джнана вважає, що саме завдяки своєму розумові він досягне Мети. На початку своєї подорожі він відчуває, що немає нічого важливішого, ніж здійснення розуму. Зрештою, він приходить до усвідомлення, що йому доведеться вийти за межі розуму, якщо він бажає жити у Найвищому Знанні. Життя — це таємниця. Так само й смерть. Джнана-йог хоче збагнути ці дві, здається, незбагненні таємниці творіння Бога. Також він хоче вийти за межі як життя, так і смерті та перебувати у Серці Всевишньої Реальності. Людина живе у світі відчуттів. Вона не знає, чи той світ реальний, чи ні. Звичайна людина задоволена своїм існуванням. У неї немає ні ментальної спроможності, ні щирої зацікавленості увійти у глибше розуміння життя. Людина хоче утекти від питання життя та смерті. На жаль, втеча не можлива. Їй доведеться плавати у морі невігластва. Лише джнана-йог може навчити її, як перепливти море невігластва та увійти у Море Знання і Світла. Джнана-йог стверджує: "Neti, neti" — "Не це, не це". Що означають його слова? Його слова означають, що існує світ, вищий за світ відчуттів, існує істина, вища за зв’язану землею істину. Він говорить, що, у певному розумінні, існують дві протилежності. Одна — це брехня, невігластво й смерть. Друга — це Істина, Знання й Безсмертя. Промовляючи "Neti, neti", він просить людину відмовитися від брехні й прийняти Істину, відмовитися від невігластва й прийняти Знання, відмовитися від смерті й прийняти Безсмертя.

Який у Бога план?

Який у Бога план? Це питання виникає й обговорюється часто. Доволі дивно, що думка про те, що у Бога є план, привертає увагу не лише тих, хто вірить у Бога, а й тих, хто заперечує існування Бога. Чи має Бог план? Ні, ніколи! Планувати означає підбивати кошторис робіт, які мають бути виконані у майбутньому. Власне, спокуса успіху часто надихає нас поринути в діяльність. Ми хочемо дорости до успіху у майбутньому. Отож план таки допомагає нам певною мірою. Але Бог не має потреби планувати. Для Нього бачення майбутнього — це не те, що має звершитися, а те, що вже живе, ба навіть буяє у гігантському лоні теперішнього. Світ одвічно був зачарований рухом — туди-сюди і скрізь. Згасання ентузіазму в русі — це спад у людському житті. Кожен рух, перед тим як досягти цілі, зазнає підйомів та спусків. Рух — це зовнішнє вираження внутрішнього поривання. Це внутрішнє поривання — представник Волі Бога у людському тілі, який шукає можливості грати із Заобрійним та будити Нескінченне в обмеженому. У Бога немає плану. І план не потрібен Йому. Бог — не ментальна істота, яка не може думати про майбутнє не плануючи. Захоплення — ось чим є Бог. Захоплення — ось що Бог хоче, щоб мали ми. Ми матимемо Захоплення лише тоді, коли звернемося з усім, що ми маємо, та з усім, чим ми є, до Найвищої Реальності. Передусім, нам слід думати про існування Бога, а вже потім, якщо це так необхідно, ми можемо думати про план Бога. Чи існує Бог? Де доказ? Саме наше серце — доказ. Наше серце постійно вимагає й благає нас бачити Бога всюди та у всьому. Існування Бога можна відчути завдяки устремлінню нашого серця. Завдяки устремлінню нашого серця ми можемо зрозуміти, що Небеса Бога, Безмовність та земля Бога, Могутність — це усмішки вічної Реальності Бога, які не лише взаємозалежні, ай взаємно доповнюють одна одну. Деякі люди кажуть, що світ розпочав своє існування завдяки плану Бога. Вони бачать, що світ сповнений страждань та недосконалостей, і відчувають, що могли б зробити світ кращим, якби їм дали шанс. Таким я кажу: "Хто вам боронить? Саме ви повинні обробити ґрунт, щоб зібрати багатий урожай досконалості й задоволення". Досить нам уроків від страждань та недосконалостей. Те, що нам необхідне тепер, — це Задоволення і Досконалість. Шукаючи недоліки у плані, який ми приписуємо Богові, ми не отримаємо ці божественні властивості. Лише живучи у Свідомості Бога, ми матимемо Задоволення й Досконалість. Іншого способу немає. Людське розуміння страждання та недосконалостей базується на упереджених ментальних ідеях та уявленнях. Розуміння Бога базується на абсолютній, найвищій Реальності Його безпосереднього Бачення. Людське розуміння потребує обґрунтування. Розуміння Бога не потребує жодних обґрунтувань, оскільки Бог водночас є втіленням Істини та її розкриттям. Подібно й духовна людина розглядає Бога з іншої точки зору, ніж звичайна людина. Вона відчуває, що Богові належить усе та Бог є усім, що проявлено і не проявлено. Її Бог перебуває у вічному процесі вічного прогресу Вдосконалення. Проте звичайна людина відчуває, що Богові, щоб змінити світ, ще належить дещо досягти. Бог — це дитя, вічне божественне Дитя. Невже дитина може мати план? Неможливо! Як людська дитина грається ляльками, вдягає, голубить їх, так і Бог, божественне Дитя, поводиться точно так само зі Своїми ляльками, інструментами-людьми. Та що б не робило божественне Дитя — як Бог Воно усе робить свідомо, вагомо й божественно. Несвідомі, напівсвідомі, свідомі та божественно свідомі рівні людини невіддільні від проявлень саморозкриття Бога. Найвища Таємниця полягає у тому, що людські плани завжди пов’язані з Диханням Всевишнього. Людині слід пізнати це. І нема що пізнавати далі. Людині слід відчути це. І нема що відчувати глибше. Людині слід усвідомити це. І нема що усвідомлювати понад те.

Частина ІІ. Запитання та відповіді про внутрішнє життя

1. Як можна співставити внутрішній занепад та приземленість Америки із зростанням її духовної усвідомленості?

Як можна співставити внутрішній занепад та приземленість Америки із зростанням її духовної усвідомленості? Ваше запитання надзвичайно цікаве та водночас наштовхує на роздуми. Це запитання, стосовно якого можна говорити чимало. Я хотів би висвітлити його не з соціологічної точки зору, а з духовної, яку не так добре розуміють. Внутрішній занепад Америки, на мій погляд, не такий серйозний і не такий фатальний, як вам здається. Я сприймаю це як битву між темрявою і Світлом. Коли ми свідомо відкриваємося Світлові, усі наші неусвідомлені слабкості й обмеження неодмінно виходять на передній план, щоб перегородити дорогу. Чим більше нас вабить до Світла, тим сильніше проявляється наша некерована, небожественна й неусвідомлена частина. Це неухильний духовний закон, дію якого ми можемо бачити як у індивідуальному, так і в колективному. Перед тим, як продовжити відповідати на ваше запитання про Америку, дозвольте мені пояснити, чому існує цей закон. Невігластво завжди панувало на землі, і навіть зараз воно продовжує домінувати у свідомості землі. Матеріальний світ не прагнув свідомо до свого внутрішнього здійснення, яке становить частину призначеного людству інтегрального духовного здійснення. Господарем завжди була темрява. Темрява не хоче, щоб її місце зайняла вища сила, отож вона з усією силою бореться, щоб увіковічити свою владу. Таким чином, коли божественній силі вдається пробитися у певній сфері земної свідомості, що виливається в оновлене устремління, небожественна сила також пожвавлює свої зусилля, створюючи цінності та ідеї, у яких цілком відсутня вища істина. Ця споконвічна битва між темрявою й Світлом стає навіть ще інтенсивнішою, коли настає новий, вищий цикл еволюції людства, що, власне, зараз і відбувається. Ось основні причини вашого відчуття того, що існує темна прірва між високим устремлінням, ідеалами Америки з одного боку та певними її діями й цінностями, яким бракує світла, з іншого боку. Її духовна усвідомленість, що набирає обертів, та її метушливі зовнішні рухи недостатньо співпрацюють; вони не допомагають одне одному. Поки Світло повністю не засяє на горизонті, щирий істинний пошук не зможе проявитися наповну. Ось чому цінності, які ведуть до інтегрального духовного прогресу, не дуже очевидні. Більш того, Америка — молода нація. Вона хоче не йти, а бігти щодуху, щоб першою зірвати фінішну стрічку. Вам відомо, що біжучи на максимальній швидкості, є велика ймовірність спіткнутися або збитися з доріжки. Незважаючи на те, теперішні ходіння напомацки й блукання Америки припиняться завдяки її щирому й динамічному пориву до прогресу, оскільки ми маємо наяву обіцянку й можливості її майбутнього здійснення.

2. Чи не відчуваєте ви, що державні кордони, економічна нерівність та релігійні догми поділяють людей на різні табори, створюють недуховну атмосферу і роблять мир недосяжною зорею як для індивідуальності, так і для народу?

Я дійсно сильно відчуваю, що ці державні кордони й таке інше справді шкодять росту нашої людської свідомості, яка знаходиться у процесі розвитку. Проте саме прояснення розуму й духу особистості повинне передувати пробудженню таких наших соціальних інститутів як церква й уряд. Саме духовна та інтелектуальна еліти повинні влити у маси своє осяйне світло. Як ми знаємо, політика інститутів і держав втілює, зазвичай, загальну свідомість. Значний вплив на політику можуть здійснювати просвітлені люди. Власне, Матері Індії ніколи не бракувало таких душ і не бракує їх сьогодні. Це лише справа часу: поки час сам по собі не проб’є отвір, щоб духовна свідомість могла проникнути в особистість та суспільство навколо неї. Зі свого боку ми повинні докласти свідомих духовних зусиль, щоб вищі сили спустилися згори й доторкнулися до самих глибин наших шукаючих сердець. Коли це відбудеться, провалля, яке ми зараз бачимо між нашим устремлінням та його здійсненням у суспільстві, більше не існуватиме.

3. Я б хотів відверто почути, що дала Індії її духовність? Як так відбувається, що Індія бідна й відстала країна попри те, що має йогів і святих?

Перш за все, слід зрозуміти, що привело до такої ситуації. У стародавній Індії не відкидали матеріальну сторону життя. Тоді люди прагнули синтезу Матерії та Духу і певною мірою їм це вдавалося. Та між сивою давниною й теперішнім пролягла безодня. У наступні періоди історії Індії святі та провидці почали вважати, що матеріальне та духовне життя ніколи не можуть іти пліч-о-пліч; щоб досягнути Бога, їм потрібно відмовитися від зовнішнього життя. Таким чином зовнішнім життям було знехтувано. Це призвело до захоплення іноземцями та багатьох інших клопотів. Навіть тепер в Індії дуже поширена точка зору, що матеріальне процвітання й красу слід відкидати. У цьому основна причина її вікової бідності. Проте зараз є духовні гіганти в Індії, які відчувають, що усвідомити Бога належить у Його цілісності, що Творець та творіння єдині й невіддільні. Вони виступають за прийняття життя, за реальну необхідність як прогресу, так і досконалості у всіх сферах людського буття. У сучасній Індії цей новий підхід широко популярний. Можливо, Індія й страждає сьогодні від бідності, та, завдяки чеснотам її нового усвідомлення й нового устремління, вона здійснить швидкий прогрес. У Індії є не лише щедрість серця, а й здатність вивести на передній план силу душі й застосувати її для вирішення усіх своїх проблем.

4. Розкажіть, будь ласка, чому в Індії люди поклоняються численним богам і богиням, а не одному?

А розкажіть, будь ласка, чому ви поклоняєтеся Батькові, Сину, Святому Духові, багатьом ангелам і святим? Ми в Індії маємо багато богів та богинь. Справа у тому, що ми відчуваємо, що кожна людина повинна мати свого бога, кожен повинен мати свій власний процес усвідомлення Бога. Насправді, ці боги й богині — це просто різноманітні проявлення Єдиного Абсолюту. Кожне божество уособлює конкретний аспект або властивість Всевишнього. Непорозуміння й суперечки виникають від нашої нездатності бачити всеохоплюючу універсальну Гармонію усіх цих різних аспектів. У мить, коли ми усвідомимо універсальний Дух, безособового Єдиного, ми станемо досконало гармонійними з усіма іншими віруваннями. Тоді за поняттями різних богів і богинь ми бачитимемо істину.

5. Кастова система зовсім не годиться. Навіщо вона вам? Ви можете сказати хоч щось на її користь?

Що ж, я змушений не погодитися із вашим судженням і сказати вам, що у цьому світі немає нічого абсолютно поганого. Кастова система служила і навіть тепер продовжує служити певним цілям. Попри усі ці спотворення, вона становить систему, яка об’єднує різні верстви суспільства. Якщо ми спробуємо побачити те, як ця система об’єднує людей, а не те, як вона їх поділяє, ми краще зрозуміємо її тисячолітню цінність. Суспільство було задумане як велика сім’я. Кожна верства трудилася заради його гармонійного функціонування. У сім’ї один брат може бути духовним учителем, другий — судовим виконавцем, третій — торговцем, а четвертий — фермером. Кожен з них допомагає сім’ї по-своєму, коли це необхідно. Власне, їх спільне знання та гармонійна співпраця творять істинний союз їхнього сімейного життя. Такою була кастова система спочатку. Кожна верства мала свої відповідальності й обов’язки. Кожна верства трудилася заради загального блага. Важливо, як цю систему використовували. У своїй ідеальній формі кастова система містить велику істину й цінність, проте неправильне ставлення, яке проникло у неї через людське невігластво, вимагає, щоб її теперішню форму замінили тим, що більше підходитиме сучасному прогресивному суспільству.

6. Якщо індієць, який живе тут, одружиться з американкою, чи приймуть їх його батьки, коли вони приїдуть до них в Індію?

Це цілком залежить від батьків. Якщо вони ортодоксальні й консервативні, можливо, вони й не приймуть їх. Проте якщо батьки мають ліберальні погляди й схильні до широких ідеалів, якщо вони цінують зв’язок між Сходом та Заходом, вони з радістю приймуть свого сина й невістку. З духовної точки зору, у Світлі Бога не раса чи релігія має найвище значення в союзі двох душ, а їх істинне здійснення.

7. Чи правда, що деякі люди в Індії можуть ходити по вогню? Це вас лякає, чи дивує?

Я двічі мав нагоду бути свідком таких виступів. Я не боявся, бо, на щастя, я не був одним з виконавців. І я не був здивований, бо я знаю, що таке сила віри. У них величезна віра в Ґовінду (Господа Крішну). Повторюючи з інтенсивною відданістю ім’я Ґовінди, вони ступають по вогню, не зазнаючи пошкоджень.

8. У Індії дружини відрікаються перед своїми чоловіками. Чому вони не дбають про свою індивідуальність?

Я сподіваюся, ви знаєте, що означає відречення. У істинному відреченні ми не втрачаємо своєї індивідуальності. Навпаки, ми розширюємо її. Наприклад, коли ми повністю відрікаємося перед Богом, ми стаємо єдиними з Богом у палкій любові до Нього. Тоді Його Могутність додається до нашої. Відречення цілком добровільне. Підкорятися зі страху тим, хто сильніший за нас, — це не відречення. Істинне відречення — це велика сила, що здійснює себе, стаючи єдиною з об’єктом своєї любові. У Індії жінки охоче й беззастережно відрікаються перед чоловіками самим своїм існуванням і отримують справжню радість від істинного союзу.

9. Ви пояснили нам, що таке найвище відречення. А тепер я б хотів дізнатися від вас, що таке найвища пожертва.

Мій юний друже, почути твоє запитання — велика для мене утіха. Найвища пожертва — це самопожертва заради благородної цілі. Щоб здійснити Бога, можливо, доведеться упасти в обійми смерті, якщо виникне така необхідність. Щоб підняти людство, можливо, доведеться відмовитися від власного Безсмертя, якщо це буде потрібно. Ось найвища пожертва. Спробуймо. Цього варто прагнути.

10. Якщо людина, шукаючи вищих рівнів буття, віддаляється від світу, тому що не задоволена світом, як людству все-таки установити спокій і щастя на землі?

Ваше запитання вказує на високе розуміння духовних цінностей. Вірно, світ сповнений недосконалостей. Життя — велике запитання. Скрізь ми бачимо зло. Це проблеми, з якими ми стикаємося щодня. Більш того, чим значніший духовний поступ здійснює людина, тим сильніше вона страждає: у теперішньому стані світу вона бачить і розуміє, що є хвороба, але у неї немає ліків. Навіть якщо вона й має ліки, то їх не вистачає, щоб зцілити усі земні недуги. Тож вона часто відчуває, що немає сенсу боротися, і тому вибирає легший шлях, шлях віддалення у Блаженство вищих сфер. Та божественний воїн так не поводитиметься. Він боротиметься, поки не переможе. А що ж означає для нас його перемога? Це встановлення Царства Бога тут, на землі, а не десь у вищих світах. Оскільки він знає, що Божественне присутнє скрізь, він намагається розкрити Його у повсякденному житті. Якщо ми не задоволені світом як таким, це не привід віддалятися від нього. Навпаки, нам слід постаратися змінити його за допомогою фізичної, розумової чи духовної діяльності, залежно від нашого розвитку й здатності. Бог — це досконала Досконалість. Цю Досконалість можна досягти за умови неподільного союзу між Матерією й Духом, зовнішнім та внутрішнім Життям.

11. Моя дружина, найрозумніша істота у всіх інших відношеннях, наполягає, що усі релігії — це ілюзія, викликана страхом за існування. Більшості людей важко змиритися з думкою, що життя не має іншого значення як просто раціональний, біологічний факт. Однак кожному слід, на її думку, цим задовольнитися. Факт смерті потрібно, як вона вважає, сприймати таким самим чином — як біологічну дійсність. Це стара теорія, яку, як я розумію, неможливо ні довести, ні спростувати на рівні інтелекту.

Вищу істину щодо життя та смерті ніколи неможливо адекватно пояснити чи виразити. Її може лише відчути той, хто шукає істину, й пізнати той, хто досягнув усвідомлення. Я цілком згідний з вами, що цю ідею, а також те, що висловила ваша дружина, неможливо перевірити на рівні інтелекту. Проте погляди вашої дружини щодо життя та смерті не слід вважати більш істинними, ніж те, що відчуваєте щодо цих явищ ви. Людська пам’ять не є першим і останнім словом у дійсності. Якщо я у вісімдесятилітньому віці не пригадую того, що відбувалося у моєму житті, коли мені було чотири роки, це не означає, що мене тоді не існувало. Як минає рік за роком від чотирьох до вісімдесяти, так минає й життя за життям, утворюючи ланцюг між теперішнім і далеким минулим та проектуючи себе в близьке майбутнє. До того ж, існує дещо за межами досяжності нашої обмеженої людської свідомості. Навіть під час великої зайнятості найбуденнішою фізичною діяльністю людина інколи може відчувати всередині себе деякі незвичні істини. Переважно вони для неї нові й дуже натхненні. Ці істини приходять із вищого або глибшого світів, з іншого рівня свідомості й стукають у двері її розуму. Таким чином людина оволодіває та потрапляє у володіння сил, що поза межами її звичайної свідомості. Власне, коли ми настроюємося в унісон з цими вищими силами, а насправді, з гармонією всесвіту, життя перестає бути нестерпним. Я повністю погоджуюся з думкою вашої дружини про те, що людина, не бачачи ні сенсу життя, ні його мети, ні призначення, важко переносить не лише це ставлення, а й саме життя. Однак, стосовно релігійних вірувань, я б хотів навести їй аналогію: У даний час я мешкаю в Брукліні. Якщо малюк звернеться до мене із запитанням: "А чи є таке місто Кельн?" — я відповім: "Авжеж, моє дитя, воно знаходиться у Західній Німеччині". Припустимо, він скаже: "А доведи це мені!" І як же я повинен довести йому? Хіба що показати карту й фотографії? Я лише можу сказати йому, що я особисто бував у Кельні, а також мільйони інших людей теж бували там. Його сумнів не зможе перекреслити існування міста. Так само й ті, що усвідомили Бога, мають повне право говорити нам, що Бог існує. Лише тому, що ми самі не усвідомили Його, ми не можемо заперечувати Його існування. Як дитині, щоб задовольнити свої очі, доведеться поїхати до Кельна, так і нам, щоб довести собі реальність Бога, доведеться побачити Його. І цей пошук Бога наповнює досі беззмістовне життя особливим сенсом та спрямуванням.

12. Я переконаний, що любов завжди одна й та сама — як людська, так і божественна. Чи так це?

Ні, мій юний друже, людська любов та божественна Любов — це дві абсолютно різні речі. Якщо я дам тобі п’ятнадцять центів, а ти мені — тістечко, це називатиметься людською любов’ю. У божественній Любові ти не чекатимеш від мене п’ятнадцяти центів. Ти радо даси мені тістечко з власного бажання. Божественна Любов — це жертовність; у цій жертовності ми виконуємо Волю Бога, свідомо чи несвідомо. У людській любові ми демонструємо любов продавця й покупця, що по-іншому можна назвати корисливістю. Заперечуючи тобі, я не кажу, що люди не можуть виявляти божественну Любов. Можуть і інколи так і чинять. Проте постійна божественна Любов у даний час рідкісна серед людей.