Новизна²²

Учора я познайомився з тобою. Сьогодні ми бачимося вдруге. Це означає, що ти для мене більше не новий, більше не незнайомець. Ти став моїм другом; ти і я стали давніми друзями. Тобі стало більше років, і мені — теж.

Учора я побачив дещо вперше. Сьогодні я бачу це вдруге. Це означає, що ця річ постаріла. Вчора я відчув дещо вперше. Сьогодні я відчуваю те саме. Вчора я їв дещо вперше. Сьогодні я їм те саме. Це означає, що моя страва вже стара. Це переживання більше не є новим.

Усе, що я бачу вдруге, все, що я роблю вдруге, все, що я відчуваю вдруге, автоматично стає старим. Минає вік — чи то його, чи її.

І ця сама річ, ця сама людина відчуватиме те саме стосовно мене — що я став старим. Чи є те, що ніколи не постаріє? Так, є, це — внутрішній поклик мого серця. Той внутрішній поклик завжди новий. Щодня він набуває нової форми-молитви, нової форми-зосередження, нової форми-медитації. Щодня він отримує від Бога щось нове. Ви можете запитати, як може бути новою ваша молитва чи медитація, якщо ви молитеся щодня? А я б хотів сказати, що практично це не лише можливо, а й неминуче.

Ви можете гадати, що вам достатньо Спокою, Світла, Благодаті, Могутності та кількох інших Божих атрибутів. А я б хотів сказати, що це не так. Бог — нескінченний, і нескінченні Його атрибути. Тож ви запросто можете мати нескінченну різноманітність у молитві, зосередженні й медитації. Кожна молитва запросто може бути новою. Кожне зосередження запросто може бути новим. Кожна медитація запросто може бути новою.

Молитва не підвладна вікові. Зосередження не підвладне вікові. Медитація не підвладна вікові. Наш внутрішній поклик — це мати й батько нашої молитви, зосередження й медитації, тож станьмо друзями з цим внутрішнім покликом. З цим внутрішнім покликом усе наше буття, зовнішнє і внутрішнє, стане завжди новою реальністю буття та завжди новою Божою Мрією, що здійснюється в нас і крізь нас вічно.