Передмова

Медитація — це безмовність, що наповнює енергією і дарує здійснення. Безмовність — це красномовне вираження невимовного.

— Шрі Чинмой

Назва цієї збірки може видаватися, на перший погляд, дивною, навіть парадоксальною. Мисленню, яке, зазвичай, розглядає навчання як настанову чи принаймні як практичну демонстрацію, либонь, складно уявити його безмовним, без слів.

Однак, говорячи про медитацію, ми входимо у світ, в якому істина традиційно передається безпосередньо, у тиші, за допомогою погляду, жесту, дотику. Один із найяскравіших прикладів — це проповідь-квітка Будди, коли Будда вийшов до численної аудиторії, а його лекція полягала в тому, щоб показати квітку! Як каже Шрі Чинмой, “усі істинні духовні Вчителі навчають медитації безмовно”.

Тож коли такі Вчителі все-таки вдаються до слів, то не дивно, що вони роблять це в поетичному, парадоксальному або мантричному стилях (тобто звучання й ритм слів фактично викликають те, що вони означають). Мета завжди та сама — відійти від аналітичного мислення й звернутися до глибшого джерела знань, яке Шрі Чинмой називає серцем.

Книжка такого Вчителя аж ніяк не може бути просто навчальним посібником, в якому медитація зводиться до технічних прийомів, однак деякі практичні поради ви знайдете тут у відповідному розділі.

Техніки, які пропонує Шрі Чинмой, схожі на трампліни для творчої праці з уявою: те, що сьогодні можливо лише уявити, одного разу стає реальним, а потім цією реальністю можна стати.

Він пише: “…Треба завжди творити. Ваша творчість — це те, на що ви, зрештою, перетворитеся. Кінець кінцем, ви зрозумієте, що ваша творчість є нічим іншим як саморозкриттям”.

Шрі Чинмой наголошує, що медитація — це щось більше, ніж технічні прийоми, навіть корисні. “Більше”, насправді, полягає у щирому устремлінні шукача, його внутрішньому благанні про Вище.

“Устремління, — пише він, — це молитва в серці. Серце кличе й прагне, немов здіймається вгору палке полум'я”. В цьому полягає основна суть його вчення, а також розкривається невід'ємна частина його філософії — динамізм. Медитація — не пасивний процес: окрім відкритості й сприйнятливості, потрібен також творчий підхід, стремління вгору.

“Медитація показує, як можна чогось прагнути та як досягати того, чого прагнеш”. Попри твердження Шрі Чинмоя, що “за допомогою книжок ніколи не навчитися медитувати”, слова людини, котра досягла вищого усвідомлення, все-таки здатні служити джерелом потужного натхнення для тих, що вирушають у духовну подорож. Адже медитація — не теорія. Звісно, про неї можна розмірковувати, її можна обговорювати, та, врешті-решт, її слід практикувати. “Теорію треба перевіряти. Факти треба поважати. Істиною треба жити”.

— Алан Спенс

Поняття

Абсолют

Тепер ні розуму, ні форми — Я просто існую.
Усе спинилося — бажання і думки.
Завершено танок Природи.
Я — Той, Кого шукав.

В царині Благодаті первозданної
Я — понад тим, хто знає й пізнає.
Тішусь, нарешті, Миром неосяжним —
Я споглядаю лиш Єдиного лице.

Життя шляхи таємні всі здолав,
Я — Мета, яку давно шукав.
Істина відкрилась остаточна:
Я — шлях, я — Бог-Душа.

Мій дух досяг усіх висот,
У серцевині сонця я мовчу.
На час і справи не міняю я нічого:
Завершено мою космічну гру.

Медитація — це око, що бачить Істину, серце, що відчуває Істину, та душа, що усвідомлює Істину.

Завдяки медитації душа повністю усвідомлює свою еволюцію у вічній подорожі. За допомогою медитації ми спостерігаємо, як форма перетворюється на Безформне, а обмежене — на Безмежне; також ми бачимо, як Безформне набуває форми, а Безмежне стає обмеженим.

Медитація говорить. Вона говорить у тиші. Медитація відкриває. Вона відкриває шукачеві, що матерія й дух — одне ціле, кількість та якість — одне ціле, іманентне й трансцендентальне — одне ціле. Медитація відкриває, що життя — не просто існування впродовж сімдесяти чи вісімдесяти років від народження до смерті; життя — це сама Вічність. Наше народження, як і наша смерть, — важлива подія в самому бутті Бога. Після народження життя триває у тілі. Після смерті життя триває в духові.

Медитація означає свідоме саморозширення. Медитація — це пізнання та розкриття справжнього Я. Саме завдяки медитації ми позбуваємося обмежень, недосконалостей та залежності, які обтяжують нас.

Медитація — це динамізм на внутрішніх планах свідомості. Що насправді діється, коли ми медитуємо? Ми входимо у глибшу частину свого єства. Тоді ми спроможні вивести на передній план багатство, яке міститься глибоко всередині нас. Медитація вказує, як можна прагнути, й, разом з тим, як можна досягати того, чого ми прагнемо. Практикуючи медитацію щоденно, ми можемо бути певними, що проблеми нашого життя, як внутрішні так і зовнішні, буде розв'язано.

Духовне серце — це центр безмежної універсальної любові. Глибоко всередині серця є душа, наша внутрішня божественність. Медитація на духовне серце — це найнадійніший шлях, що веде до найповнішого самовідкриття. Практикуючи таку медитацію, ми заспокоюємо розум, зосереджуємо всю увагу на серці й занурюємося всередину себе, до дедалі глибших рівнів спокою, блаженства і любові. Або можна застосувати свою уяву: уявити квітку, що розквітає в серці. Ми відчуємо, як все наше єство починає випромінювати світло його внутрішньої божественності, коли відкриваються пелюстки квітки в серці. Ми можемо поринути в потік, що ллється із серця, й дозволити йому розливатися всередині, несучи нашу свідомість до далекого-предалекого Позамежного. Під час глибокої медитації в серці ми перебуваємо поза межами мислення. Медитація веде до свідомого ототожнення з Вищим Я.

Медитація — наче занурення на дно моря, де скрізь панує тиша і спокій. На поверхні може бути безліч хвиль, проте вони не порушують спокою морських глибин. У своїх найглибших глибинах море — це сама безмовність. Починаючи медитувати, ми, передусім, намагаємося дістатися своєї внутрішньої сутності, так би мовити, дна моря. Тоді хвилі, які можуть надійти від зовнішнього світу, нітрохи не впливатимуть на нас. Страх, сумнів, тривога та земна метушня будуть просто змиті, бо всередині нас — непорушний спокій. Думки не турбуватимуть нас, бо наш розум — це чистий спокій, тиша і єдність. Наче риби в морі, думки виринають і пропливають мимо, не залишаючи й сліду. Перебуваючи у своїй найвищій медитації, ми відчуваємо себе морем, тому мешканці моря не можуть потурбувати нас. Ми відчуваємо себе небом, — і птахи, пролітаючи, не бентежать нас. Розум — це небо, а серце — безкрає море. Це і є медитація.

Коли під час медитації ми прагнемо йти догори, наше устремління безстрашно піднімається й піднімається до Найвищого. Немає кінця подорожі вгору, бо ми подорожуємо в Нескінченності. Ми піднімаємося в Позамежне, що повсякчас перевершує Самого Себе.

Щодо відстані, то рух вгору, як і рух вглиб, — це нескінченна подорож до єдиної Мети — Всевишнього. Але за допомогою розуму нам не вдасться піти далеко. Потрібно вийти за межі розуму, щоб потрапити у сферу духовного серця. Сфера духовного серця непорівнянно вища й ширша, ніж сфера найвищого розуму. Духовне серце є далеко за межами розуму. Серце безмежне в будь-якому вимірі: в ньому міститься як найвища висота, так і найглибша глибина.

Чим вище ми піднімаємося, тим глибше занурюємося. І навпаки: чим глибше ми занурюємося, тим вище піднімаємося. Це відбувається одночасно. Медитуючи дуже глибоко, ми неодмінно відчуємо, що в той час ми перебуваємо дуже високо. Висота і глибина йдуть пліч-о-пліч, хоч вони належать, так би мовити, до різних вимірів. Утім, якщо під час медитації ми зможемо піднятися дуже високо, то ми так само зможемо зануритися дуже глибоко.

Доки ми не усвідомимо Найвище, доти ми відчуватимемо, що висота і глибина — це різне. Піднімаючися вгору, ми відчуваємо, що досягаємо певної висоти, а занурюючись глибоко всередину себе, ми відчуваємо, що досягаємо певної глибини. Але висота і глибина існують тільки в ментальній свідомості. Здолавши бар’єри розуму й увійшовши в Універсальну Свідомість, ми бачимо, що все — єдине й неподільне. Тоді лише Реальність співає й танцює всередині нас, і ми стаємо Реальністю. Реальність не має ні висоти, ні глибини, ні довжини. Вона — єдине ціле, яке водночас постійно перевершує себе.

Медитації притаманне полум’я безперервного устремління. Наша подорож — вічна; наш прогрес і наше усвідомлення — вічні й нескінченні також, бо ми маємо справу з Нескінченністю, Вічністю і Безсмертям.

Медитація — це стремління людини до Нескінченної Реальності, Вічної Реальності, Абсолютної Реальності. Таємниця медитації полягає в досягненні свідомої й постійної єдності з Богом. Найвища таємниця медитації — відчути Бога своїм найсокровеннішим і, кінець кінцем, усвідомити Бога заради самого Бога, щоб розкрити і здійснити Його.

Медитація — це самоперевершення. Самоперевершення — це послання Позамежного. Послання Позамежного — це Бог-Душа, що повсякчас розвивається, і Бог-Мета, що повсякчас відбувається. Медитація говорить тільки одне: Бог існує. Медитація відкриває єдину істину: ви побачите Бога.

❧

Медитація — це безмовність, що наповнює енергією і дарує здійснення. Безмовність — це красномовне вираження невимовного.

Чого ми найбільше очікуємо від медитації? Спокою. Спокою — і більше нічого.

Спокій — це початок любові. Спокій — це завершення істини. Спокій — це повернення до Джерела.

Медитація постійно розширює Спокій, Світло й Радість, немов птах розпростирає крила.

Лише від медитації зароджується досконалість. Медитація підносить нас над розчаруваннями, обмеженим мисленням розуму. Врешті-решт, медитація дарує нам життя досконалості.

❧

В медитації ми живемо від миті до миті. Утім, від миті до миті триває Вічне Тепер. Мить невіддільна від Вічного. Вічність містить у собі минуле, теперішнє і майбутнє.

Всередині Вічності існує мить, і водночас всередині миті існує Вічність. Немов океан. В океані — безліч краплин. І кожна крихітна краплина містить у собі суть величезного океану. Ми беремо краплину й відразу отримуємо свідомість безмежного океану, бо краплина втілює безмежний океан. Так само й кожна мить не може бути відокремлена від Нескінченності й Вічності. Медитація — це єдиний спосіб відчути єдність обмеженого й Безмежного.

Чи не спонукає медитація до втечі від реальності? Ні! Навпаки: медитація надихає сприймати творіння Бога як незаперечну реальність, що досі очікує на преображення та вдосконалення. Тільки тоді, коли зміниться свідомість Землі й свідомість тіла, ми зможемо стати справжнім вмістилищем безмежної Істини та безмежного Світла. Той, що медитує, має діяти серед людства як божественний герой. Людство — невід’ємна частина Бога. Як ми досягнемо божественності, коли ми тримаємося осторонь від людства? Людство слід приймати таким, яким воно є зараз. Якщо ми чогось не приймаємо, то як зможемо поліпшити його? Чи може гончар, не торкаючись глини, виліпити з неї горщик? Світ навколо нас недосконалий, і ми недосконалі також. Абсолютна Досконалість ще не настала. Треба знати, що сучасному людству ще далеко-предалеко до досконалості. Ми також є частиною цього людства. Хіба можливо відокремитися від своїх братів та сестер, які, насправді, є частиною нашого тіла? Я не можу відокремити своєї руки. Це неможливо. Медитуючи натхненно й віддано, ми маємо вважати людство своїм, дуже близьким нам. Ми маємо взяти людство з собою. Якщо ми — на один крок попереду й здатні надихнути інших, то ми маємо нагоду послужити божественності тих, хто йде за нами.

Тож нам не слід віддалятися в гімалайські печери. Треба відважно прийняти труднощі світу тут і зараз. Треба преобразити обличчя світу силою своєї присвяти божественності в людстві. Медитація — не втеча. Медитація — це приймання життя у всій його повноті з метою його перетворення заради вищого прояву Божественної Істини тут, на Землі.

Теорія

Коли

Коли він зосереджений —
Все має значення.

Коли він медитує —
Ніщо не має значення.

Коли він споглядає —
Тільки Бог має значення.

Якщо ми задоволені тим, що маємо, й тим, чим ми є, то немає потреби входити у сферу медитації. Приводом для медитації служить внутрішній голод. Ми відчуваємо, що всередині нас є щось світле, просторе, божественне. Ми відчуваємо, що воно нам дуже потрібне, але поки що ми не маємо доступу до нього. Внутрішній голод виражає нашу духовну потребу.

Медитувати — не означає просто спокійно сидіти впродовж п’яти-десяти хвилин. Медитація вимагає свідомого зусилля. Потрібно вгамувати й заспокоїти розум; водночас розум має бути пильний, щоб не дозволяти думкам або бажанням проникати й відволікати нас. Якщо вдається досягти тиші й спокою розуму, то ми відчуваємо, як всередині нас розквітає нове творіння. Коли розум розслаблений і спокійний, а вся істота — порожня посудина, тоді внутрішнє єство може запросити нескінченний Спокій, Світло та Блаженство ввійти в цю посудину й наповнити її. Це — медитація.

Якщо вважати, що саме ми намагаємося медитувати, то наша медитація видаватиметься складною. Але справжня медитація здійснюється не нами. Вона здійснюється Внутрішнім Керманичем, Всевишнім, який постійно медитує всередині нас та через нас. Ми — лише посудина; ми дозволяємо, щоб Всевишній наповнив нас Його Свідомістю. Ми починаємо з власного зусилля, але, заглибившись усередину, ми тут же пізнаємо, що не наше зусилля дає змогу поринути в медитацію. Це Всевишній медитує всередині нас і крізь нас з нашого дозволу й нашого відома.

❧

Практикувати медитацію слід спонтанно, натхненно й належним чином. В інакшому разі похмурі сумніви отруять розум, а в серці засяде глибоке розчарування. Ймовірно, ви відчуєте, що цілком пропали, наче в безодню канули.

Для медитації вам потрібне натхнення. Вас можуть надихнути священні книги. Щоб купити духовну книжку, знадобиться 10 секунд. Щоб прочитати її, знадобиться кілька годин. Щоб осмислити прочитане, знадобиться декілька років. А щоб жити істинами цієї книжки, знадобиться, либонь, не одне життя.

Для медитації потрібне устремління. Присутність духовного Вчителя, — духовна чи фізична, — може пробудити устремління, яке поки що спить. Учитель здатний запросто це зробити, і він радо зробить це для вас. Устремління — це саме те, що вам потрібно для досягнення Мети вашої подорожі. Вам не доведеться турбуватися про своє усвідомлення. Про нього подбає ваше устремління.

Якщо ваш Учитель — це душа, яка усвідомила Бога, то вас безмовно навчатиме медитувати його зосереджений погляд. Учитель не мусить пояснювати словами, як треба медитувати, чи давати особливу техніку медитації. Він лише медитуватиме на вас і навчатиме на внутрішньому плані. Ваша душа ввійде у його душу й навчатиметься від його душі. Всі істинні духовні Вчителі навчають медитації безмовно.

Коли духовний Вчитель, який усвідомив Бога, входить у свою найвищу свідомість, він стає одним цілим із Божественністю всередині себе. Людська особистість цілком об'єднується зі Всевишнім. Тоді свідомість Учителя стає прямим каналом Світла. Ті, що медитують, шукають, як відкрити це Світло у своєму серці. Свідомість Учителя відкриває й пропонує те, заради чого шукач трудиться глибоко всередині себе. Ототожнитися з найвищою медитацією Вчителя — означає отримати безпосередньо переживання тієї свідомості, котра становить Мету внутрішнього пошуку людини. Медитація здійснюється не на людську особистість, а на Божественну Свідомість, яка, щоб розкрити Себе, використовує людину як інструмент.

❧

Серце — це місце, де перебуває душа. Джерело й реальність — у серці.

Ви можете зосереджуватися на серці так само, як ви зосереджуєтеся на будь-якому предметі: портреті, квітці, полум'ї.

Просто неймовірно, на що здатне зосередження в нашому повсякденному житті. Зосередження — це надійний спосіб досягти мети. Зосередження схоже на стрілу, що мчить навпростець до цілі.

Зосередження — це стріла.
Медитація — лук.

Зосереджуючись, ви фокусуєте всі свої сили на обраному вами явищі для того, щоб зняти завісу його таємничості. Медитуючи, ви піднімаєтеся у вищу свідомість.

Зосередження прагне проникнути в об’єкт, на який воно спрямоване. Медитація прагне жити у просторі Безмовності.

Зосереджуючись, ви намагаєтеся принести свідомість обраного об’єкта безпосередньо у сферу своєї свідомості. Медитуючи, ви піднімаєтеся із своєї обмеженої свідомості у вищу й ширшу сферу.

Якщо ви бажаєте відшліфувати свої здібності, — зосереджуйтеся. Якщо ви прагнете відсторонитися від свого я, — медитуйте.

Призначення зосередження — розчищувати шлях, коли медитація хоче йти глибоко всередину або високо вгору.

Зосередження хоче оволодіти знанням, на яке воно націлене. Медитація хоче ототожнитися зі знанням, якого вона шукає.

❧

Зосередження — це внутрішня пильність і зібраність. Злодії є як навколо нас, так і всередині. Страх, сумнів, тривога, занепокоєність — це внутрішні злодії, які намагаються викрасти нашу внутрішню рівновагу й спокій розуму. Коли ми навчимося зосереджуватися, цим ворожим силам стане дуже складно потрапляти всередину нас. Якщо в розум проникне сумнів, сила зосередження пошматує його. Якщо в розум проникне страх, сила зосередження зітре його дотла. Наразі ми є жертвами непросвітлених, похмурих, руйнівних думок, але настане день, коли неспокійні думки боятимуться нашої сили зосередження.

Зосередження — це динамічна сила розуму, яка діє всередині нас задля того, щоб ми приймали світло й відкидали темряву. Вона — наче божественний воїн всередині нас. Годі й уявити могутність сили зосередження в житті устремління. Вона запросто може відокремити Рай від пекла, щоб ми могли жити тут, на Землі, в постійному захваті Небес, а не у вічних тривогах, хвилюваннях і муках пекла.

Зосереджуючись, ми, наче куля, пронизуємо об’єкт нашого зосередження або притягуємо його до себе, немов магніт. Ми не дозволяємо жодним думкам проникати в наш розум: ні божественним, ні небожественним; ні земним, ні небесним; ні добрим, ні злим. Під час зосередження розум слід повністю сфокусувати на конкретному об’єкті чи суб’єкті. Зосереджуючись на пелюстці квітки, намагайтеся відчути, що в цілому світі не існує нічого, крім пелюстки й вас. Ми не дивимося ні вперед, ні назад; ні зовні, ні всередину. Ми лише намагаємося пронизати об’єкт своїм чіпким зосередженням. Утім, зосередження не є агресивним способом дослідити чи проникнути в об'єкт, далеко не так. Зосередження походить безпосередньо від незламної волі душі або сили духу.

❧

Дуже часто мені доводиться чути скарги шукачів, що вони не можуть зосереджуватися довше, ніж п’ять хвилин. Після п’яти хвилин зосередження в них починає боліти голова або виникає відчуття, що голова — наче у вогні. В чому річ? Річ у тому, що сила їхнього зосередження походить з інтелектуального розуму, чи, скажімо, з дисциплінованого розуму. Розум знає, що йому не можна блукати, — авжеж, це він знає. Якщо користуватися розумом правильно, скеровуючи його до світла, то він наповнюється світлом душі. Коли світло душі входить у розум, зосереджуватися стає дуже легко протягом будь-якого часу: немає думок, немає ні сумнівів, ні страху. Жодна негативна сила не може проникнути в розум, наповнений світлом душі.

Отже, зосереджуючись, намагайтеся відчувати, що світло душі надходить із серця й проходить через третє око. Завдяки цьому світлу ви проникаєте в об’єкт зосередження й ототожнюєтеся з ним. Завершальний етап зосередження — це розкриття в його об’єкті прихованої одвічної істини.

❧

Зосереджуючись, ми спиняємо увагу на одному конкретному предметі. Медитуючи, ми пізнаємо, що всередині нас є здатність бачити багато речей, мати справу з багатьма речами й осягати багато речей одночасно. Медитуючи, ми прагнемо розширитися — наче птах, що розпрямляє крила. Ми стараємося розширити свою обмежену свідомість й увійти в універсальну Свідомість, де немає ні страху, ні заздрості, ні сумніву, а є тільки радість, спокій і божественна сила.

Медитація — це свідоме перетворення на Безмежність. Медитуючи, ми, по суті, входимо у спокійний, розслаблений, безмовний розум і даємо нагоду Безмежності живити й ростити нас по-своєму.

Під час зосередження ми збираємося в одній точці. Під час медитації ми розширюємо свою свідомість до Безмежності і входимо в безмежну свідомість. Під час споглядання ми перетворюємося на саму Безмежність — її свідомість стає нашою. Споглядаючи, ми перебуваємо як у найглибшому зосередженні, так і в найвищій медитації. Ми перетворюємося на Істину, яку побачили й відчули в медитації, стаючи одним цілим з нею. Зосереджуючись на Богові, ми можемо відчути, що Бог — просто перед нами або поруч. Медитуючи, ми неодмінно відчуємо Безмежність, Вічність і Безсмертя всередині себе. Споглядаючи, ми бачимо, що ми самі — це Бог; ми самі — Безмежність, Вічність і Безсмертя.

Споглядання — це наша свідома єдність із безмежним, вічним Абсолютом. У спогляданні Творець і творіння, люблячий і Любий, той, що пізнає, і знання стають одним цілим. Однієї хвилі ми відчуваємо себе божественним люблячим, а Бога — Любим Всевишнім, а наступної хвилі ролі змінюються. У спогляданні ми стаємо одним цілим з Творцем і бачимо весь Всесвіт всередині себе. Тоді, поглянувши на свою власну істоту, ми побачимо, що вона не містить людського. Ми побачимо її як генератор Світла, Спокою й Блаженства.

Медитуючи на певні божественні властивості, що не мають форми, приміром, на світло, спокій, блаженство або на абстрактні Безмежність, Вічність, Безсмертя, ми завжди відчуватимемо всередині себе швидкий потяг, який мчить вперед. Ми медитуємо, а швидкий потяг невпинно рухається. Наш розум — у просторах Безмежності, тихий і спокійний, проте є рух — потяг безперервно рухається до мети. Ми бачимо в уяві мету, і медитація веде нас туди.

Споглядання — інакша річ. У спогляданні ми відчуваємо, що весь всесвіт та найвіддаленіша Мета — глибоко всередині нас. Споглядаючи, ми відчуваємо, що містимо в собі всесвіт та його безмежне світло, спокій, блаженство й істину. Немає ні розуму, ні форми, ні ідеї. Все зливається під час споглядання; все становить єдиний потік свідомості. В найвищому спогляданні відчувається, що ми — не що інше, як сама Свідомість, єдина з Абсолютом.

У високій медитації є динамічний рух. Цей рух не агресивний, ні — нікого не б’ють, ні з ким не змагаються. Але рух у свідомості відбувається. Ми цілком усвідомлюємо все, що діється як у внутрішньому, так і в зовнішньому світі, однак це на нас нітрохи не впливає.

У спогляданні також немає впливу того, що відбувається у внутрішньому та зовнішньому світах: ми і все наше буття стаємо невід’ємною частиною Всесвіту, який ми містимо глибоко всередині себе.

Отже, зосередження несе послання пильності; медитація — послання широти; споглядання — послання нероздільної єдності. Ми зосереджуємося, тому що хочемо досягти Мети. Ми медитуємо, тому що хочемо жити в серці Мети. Ми споглядаємо, тому що хочемо стати Метою.

Ми зосереджуємося завдяки ясній цілеспрямованості розуму. Ми медитуємо завдяки серцю, що безмежно розширюється. Ми споглядаємо завдяки єдності душі, що здійснює.

❧

На початку духовної подорожі ми відчуваємо, що медитація — це наші власні зусилля й труд. Наприкінці подорожі ми усвідомлюємо, що медитація — це Божа Милість, Його Безмежне Співчуття.

Ціна ніколи не є відповідною. До усвідомлення Бога вона здається нам надто високою, після усвідомлення — надто низькою. Для початківця медитація — це найвища реальність. Однак, набуваючи досвіду, він пізнає, що медитація лише служить провідником до найвищої реальності. Якщо хто-небудь довго перебував у невігластві й ніколи в житті навіть не молився, то медитація, певна річ, буде найвищою реальністю, якої може сягнути його свідомість. Але, практикуючи медитацію протягом кількох років, він дізнається, що медитація сама по собі не є найвищою реальністю. Найвища реальність — це те, чого він досягає й чим стає, йдучи шляхом медитації.

Розпочинати свою подорож потрібно з натхнення. Щодня глибоко всередині себе ми маємо відчувати потребу натхнення в усіх наших справах. Без натхнення не може бути великих досягнень. А тоді слід зробити наступний крок — відчути негайну потребу устремління. Натхнення — це ще не все. Потрібне устремління, щоб досягти Золотого Світу, побачити Золотий Берег Позамежного, що повсякчас перевершує Себе. Саме цього ми й очікуємо від устремління — пломенистого вогника всередині нас.

Але устремління — це теж не все, що потрібно. Маємо медитувати. Устремління передбачає медитацію. Коли ми медитуємо, треба відчувати, що ми входимо у Нескінченність, Вічність і Безсмертя. Це не химерні уявлення, це — наші справжні володіння. Ввійти одного разу у свої власні божественні володіння — наше право від народження. Згодом, коли ми стаємо досвідченими в медитації, коли медитація починає приносити свої плоди, ми входимо у царство усвідомлення.

Ми усвідомлюємо найвищу Істину в цьому тілі, тут, на Землі. Для усвідомлення Бога не потрібно кудись подаватися. Щоб практикувати духовність, немає потреби віддалятися в печери Гімалаїв чи сидіти на їх засніжених вершинах. Ні. Тут, на Землі, в метушні й колотнечі життя ми маємо практикувати духовність. Нам слід прийняти Землю такою, якою вона є. Якщо ми боїмося Землі, уникаємо її, то усвідомлення Бога завжди лишатиметься за далеким горизонтом. Маємо усвідомити Найвищу Істину тут, на Землі.

Практика

Знову те саме

Та сама.
Моя втрачена Істина
Відкрилася знову.
Та сама.

Те саме.
Моє забуте Я воскресло
В пам’яті знову.
Те саме.

Ту саму.
Мою втрачену Мету
Знайдено знову.
Ту саму.

Як розпочати

Треба знати, що кожен шукач, з духовної точки зору, є початківцем. Кожен, хто має внутрішню потребу ставати божественнішим, світлішим та відбуватися, є шукачем. Коли ви прагнете постійного, безперервного прогресу та постійного самоперевершення, щоб увійти в Позамежне, що повсякчас перевершує себе, тоді ви стаєте вічним шукачем.

Якщо ви — абсолютний початківець, то можете розпочати з читання духовних книжок або священних писань. Вони надихнуть вас. Але слід читати книжки тих духовних Учителів, яким ви цілком довіряєте. Є Вчителі, які досягли найвищого знання. Читаючи їхні книжки, ви неодмінно отримаєте натхнення.

Тільки той, хто усвідомив Істину, здатен її запропонувати. В інакшому разі сліпий веде сліпого.

Спочатку не слід навіть думати про медитацію. Просто постарайтеся виділити певний час протягом дня, щоб побути у спокої й тиші. Відчувайте, що ці хвилини належать вашому внутрішньому єству і більше нікому. Особливо важлива систематичність. Потрібно регулярно практикувати, в той самий час.

Найкращий спосіб навчитися медитувати — спілкуватися з тими, хто практикує медитацію впродовж тривалого часу. Ці люди не здатні навчати вас, однак вони можуть вас надихнути. Якщо ви маєте друзів, які вміють медитувати, то просто сядьте поруч з ними під час їхньої медитації. Ваше внутрішнє єство спонтанно отримає від них деяку силу медитації. Ви нічого не крадете: ваше внутрішнє єство лише приймає допомогу, про що ви й не здогадуєтеся на зовнішньому плані.

Найважливіше — це практика. Поки що ваш розум поводиться, як мавпа: він постійно стукає у двері вашого серця, порушуючи його спокій. Та скільки б розум не приходив, відсилайте його геть або навмисно спиніть свою увагу на чомусь іншому.

Основи медитації

Почнімо з основних правил медитації. Для медитації вам потрібне спеціальне місце — абсолютно чисте й священне для вас місце-затишок, яке ви будете використовувати тільки для медитації. Там у вас буде священний столик, на якому стоятиме зображення вашого духовного Вчителя, Христа або іншої духовної особи, якій ви симпатизуєте, яку ви вважаєте своїм Учителем. Мої учні тримають на столику для медитації мій Трансцендентальний портрет, на якому я перебуваю в абсолютній єдності з моїм Внутрішнім Керманичем.

Під час щоденних індивідуальних медитацій старайтеся медитувати наодинці. Це правило не стосується до подружжя: якщо вони належать до того самого духовного Вчителя, то вони, безперечно, можуть медитувати разом. Близькі духовні друзі, які мають цілковите порозуміння у внутрішньому житті, також можуть медитувати разом. За інакших обставин медитувати з іншими під час щоденних індивідуальних медитацій не бажано. Колективна медитація також має важливе значення, а під час щоденної індивідуальної медитації ліпше медитувати наодинці перед особистим священним столиком.

Зовнішні допоміжні засоби для медитації

Годиться перед медитацією прийняти душ або ванну. Чистота тіла є вкрай потрібною для того, щоб мати чисту свідомість. Якщо немає можливості прийняти душ перед тим, як медитувати, то слід принаймні вмити обличчя й ноги. Бажано одягнути чистий світлий одяг.

Якщо ви запалите ароматичну паличку, поставите перед собою квіти, це вам сприятиме. Дехто вважає, що ставити перед собою квіти під час медитації не обов’язково. Адже квітка є всередині нас; всередині нас — тисячопелюстковий лотос. Але квітка, яку ми бачимо на фізичному плані перед собою, нагадує нам про внутрішню квітку. Її барва, аромат і чиста свідомість додадуть натхнення; від натхнення ви отримаєте устремління, а від устремління — усвідомлення.

Подібна річ із використанням свічок під час медитації. Саме по собі полум’я свічки не створює устремління; ви отримаєте устремління лише від внутрішнього полум’я. Однак, бачачи зовнішнє полум’я, ви відразу відчуваєте, що полум’я устремління вашого внутрішнього єства теж здіймається, щораз вище й вище.

Запаливши ароматичну паличку і вдихнувши її аромат, ви, можливо, відчуєте лише краплю натхнення й чистоти, але ця крапля примножить ваше внутрішнє надбання.

Для того, що стоїть на порозі усвідомлення Бога, або для того, що вже усвідомив Бога, ці речі не є важливими. А коли ви знаєте, що ваше усвідомлення Бога ще далеко, ці зовнішні атрибути, безперечно, підсилюватимуть ваше устремління.

Час для медитації

Індійські святі, мудреці та духовні Вчителі вважають, що найкращий час для медитації припадає на проміжок між третьою й четвертою годинами ранку. Ця пора є найсприятливіша. Вона називається Брагма Мугурта, тобто Час Брагмана. Однак тут, на Заході, якщо ви лягаєте спати пізно, то для вас найкращим часом для медитації буде пів на шосту чи шоста година ранку. Точний час має бути встановлено згідно з індивідуальними можливостями й обставинами.

Отже, це буде ваша перша медитація протягом дня. Якщо ви можете медитувати ще раз, опівдні, впродовж десяти-п’ятнадцяти хвилин, — це чудово. Однак полуденну медитацію слід проводити у приміщенні, а не на вулиці. Настане час, коли ви зможете медитувати будь-де: ведучи автомобіль та під час будь-якого заняття. А на перших порах бажано медитувати у приміщенні, у відповідному місці.

Наступна ваша медитація може бути під час заходу сонця. Спостерігаючи, як сідає сонце, спробуйте медитувати впродовж десяти хвилин. Намагайтеся уявляти, що ви стали одним цілим із сонцем, космічною природою. Відчувайте, що ви дуже добре виконували свою роль протягом дня, а тепер можете відпочити.

Наостанок, медитуйте перед сном, коли б вам не доводилося лягати. Ліпше завжди вкладатися спати до двадцять третьої. Та потреба не знає законів: якщо ви працюєте вночі, — не біда.

Поза

Під час медитації важливо утримувати хребет у прямому вертикальному положенні, зберігаючи тіло розслабленим. Якщо тіло напружене, воно, зазвичай, не сприймає тих божественних якостей здійснення, які протікають всередині тіла й крізь тіло під час медитації. В тілі має бути відчуття зручності. Відчувши дискомфорт, воно автоматично змінює своє положення. Під час медитації внутрішнє єство спонтанно надасть вам зручного положення. Треба лише підтримувати його.

Основна перевага пози лотоса полягає в тому, що вона допомагає утримувати прямий хребет. Однак тіло при цьому не завжди розслаблене. Отже, для доброї медитації поза лотоса не є обов’язковою. Багато людей чудово медитують, сидячи на стільці.

Деяким шукачам подобається медитувати лежачи, однак я скажу, що це нітрохи не годиться ні для початківців, ні для тих, хто медитує навіть протягом кількох років. Це підходить лише найдосвідченішим шукачам і тим, хто усвідомив Бога. Всі інші, намагаючись медитувати в лежачому положенні, потрапляють у світ сну, внутрішньої пасивності або дрімоти. До того ж, коли ми лежимо, наше дихання не таке повне, як у сидячому положенні, оскільки воно не усвідомлюється й не контролюється.

Мої учні часто запитують мене, чи слід тримати очі розплющеними під час медитації. Я хочу сказати, що дев’яносто відсотків людей, які медитують із заплющеними очима, засинають. Вони медитують впродовж п’яти хвилин, а наступні п'ятнадцять хвилин перебувають у світі сну. Динамічної енергії нема, є лише інертність та самозаспокоєння — виходить щось на кшалт приємного відпочинку. Через якийсь час, завдяки дивовижній Божій Милості, вони прокидаються й знову медитують протягом двох-трьох хвилин.

Під час медитації найліпше — тримати очі напівзаплющеними (чи напіврозплющеними). Тоді ви одночасно стаєте корінням дерева і його кроною. Частина, в якої очі напіврозплющені, відчуває себе корінням, що символізує Матір-Землю. Інша частина, очі якої напівзаплющені, — це крона, світ бачення чи, скажімо, Небеса. Наша свідомість перебуває на найвищому рівні, й, разом з тим, вона є тут, на Землі, намагаючись змінити світ.

Медитація з напівзаплющеними очима називається медитацією лева. Навіть занурюючись глибоко всередину, ви свідомо утримуєте фокус своєї уваги як на фізичному, так і на підсвідомому рівнях. Вас намагаються полонити як шум і гам фізичного світу, так і світ сну, тобто підсвідомий світ. Але ви не попадаєтеся ні тому, ні тому.

Дихання

Правильне дихання має велике значення для медитації. Намагайтеся вдихати якомога повільніше та спокійніше — так, щоб навіть тоненька ниточка не поворухнулася, якби вона була перед вашим носом. А видихаючи, намагайтеся робити це ще повільніше, ніж ви вдихали. Якщо можливо, то робіть коротку павзу після видиху, перед початком наступного вдиху. Затамуйте дихання на декілька секунд. Однак, якщо це тяжко дається, то припиніть цей метод дихання. Ніколи не робіть того, що може зашкодити вашому організму чи дихальній системі.

Дихаючи, думайте, передусім, про чистоту. Якщо, вдихаючи, ви відчуваєте, що дихання походить безпосередньо від Бога, самої Чистоти, то воно легко очищується.

Потому старайтеся відчувати, що з кожним вдихом ви приносите в тіло спокій, безмежний спокій. Протилежність спокою — хвилювання. Видихаючи, відчувайте, що ви позбуваєтеся хвилювання всередині себе й хвилювання, яке ви бачите скрізь навколо себе. Дихаючи таким методом, ви помітите, що хвилювання полишає вас.

Тоді, виконавши цю вправу кілька разів, старайтеся відчувати, що, вдихаючи, ви вдихаєте силу Всесвіту, а видихаючи, уявляйте, як ваше тіло цілком звільнюється від страху.

Повторивши це кілька разів, далі старайтеся відчути, що ви вдихаєте радість, безмежну радість, а видихаєте смуток, страждання й пригнічення.

Можна спробувати ще таку вправу. Уявіть, що ви вдихаєте не повітря, а космічну енергію. Відчувайте, як з кожним вдихом вливається колосальна космічна енергія, яку ви маєте намір застосувати для очищення свого тіла, розуму й серця. Уявіть, що у вашій істоті немає жодного місця, яке б не заполонив потік космічної енергії. Енергія тече рікою всередині вас, омиваючи й очищаючи все ваше єство. А видихаючи, відчувайте, що ви видихаєте весь непотріб, який накопичився всередині вас: небожественні думки, непевні ідеї, брудні вчинки. Ви видихаєте все, що вважаєте небожественним у своїй системі, все, що не бажаєте визнавати своїм. Це не є традиційною пранаямою, більш складною й систематизованою, це — найефективніший духовний метод дихання.

Практикуючи його, ви невдовзі отримаєте результати. Спочатку вам доведеться використовувати уяву, та згодом ви побачите й відчуєте, що, насправді, це не фантазії, а реальність. Ви свідомо вдихаєте енергію, яка тече скрізь навколо вас, очищуючи себе й позбуваючись усього небожественного. Дихаючи таким методом упродовж п’яти хвилин щодня, ви зможете здійснити дуже стрімкий прогрес. Однак це слід робити дуже свідомо, не механічно.

Мантра

Мантра — це слово, яке походить зі санскриту. Мантри відіграють важливу роль у філософії, духовності та внутрішньому житті Індії. Мантра — це слово, наповнене божественною енергією.

Коли збентеженість розуму перешкоджає вам увійти в глибоку медитацію, це слушна мить, щоб застосувати мантру. Впродовж кількох хвилин ви можете повторювати Всевишній, ОМ або Бог.

Найпотужніша з усіх мантр — це ОМ. ОМ — це мати всіх мантр. ОМ — це єдиний, неподільний звук, вібрація Всевишнього. ОМ — це звук-зерно Всесвіту, за допомогою якого Бог урухомив першу вібрацію Свого творіння. Щомиті Бог творить Самого Себе заново всередині ОМ.

ОМ не народжується, ОМ не вмирає. Нічого, крім ОМ, не існувало, не існує й не існуватиме.

ОМ треба співати вголос так, щоб його звучання вібрувало навіть у фізичних вухах та пронизувало все тіло. Це переконає ваш зовнішній розум і дасть відчуття радості й звершення. Співаючи ОМ, слід тягнути звук м, щонайменше, втричі довше за звук о.

Співати ОМ можна по-різному. Співаючи голосно, ви відчуєте Всемогутність Всевишнього. Співаючи тихо, ви відчуєте Захват Всевишнього. Співаючи про себе, в безмовності, ви відчуєте Спокій Всевишнього.

Музика

У духовному світі музика, саме її дихання, щільно пов'язане з медитацією. Безмовність — це джерело всього. Безмовність — це джерело музики й сама музика. Безмовність — це гніздо, а музика — птах.

Не намагайтеся осягнути музику розумом. Не намагайтеся відчути її навіть серцем. Нехай птах-музика просто й невимушено лине в небі вашого серця.

Кожна людина звучить своєю музикою; свою музику має кожен рух, кожна дія. І кожне наше дихання має в собі музику.

Музика та духовне життя чудово поєднуються, доповнюючи одне одного. Музика допомагає духовному шукачу заглиблюватися в себе, щоб отримувати велике задоволення від життя, істини, реальності.

Коли ми слухаємо або виконуємо одухотворену музику, наше внутрішнє єство відразу підноситься, щораз вище й вище — до найвищого. Крізь нас ллється ріка, ріка свідомості, і ця свідомість завжди світла.

Найкращий спосіб злитися з одухотвореною музикою — мати тверде внутрішнє переконання, що, коли ви вдихаєте, вдихає сама ваша душа. Відчувайте, що з кожним вдихом у вас проникає Універсальна Свідомість, божественна Реальність, божественна Істина. А видихаючи, відчувайте, що ви видихаєте невігластво, яке оповило вашу душу. Відчувайте, що пелену невігластва скинуто. Свідомо уявляти це й відчувати — найкращий спосіб стати одним цілим з одухотвореною музикою.

Спів — це форма медитації. Якщо вам не виходить точно відтворювати мелодію, — не біда. Певна річ, вам не слід співати перед публікою, однак ви, безумовно, можете співати на самоті. Якщо ви співаєте з натхненням, це буде формою справжньої медитації, навіть якщо мелодія неправильна. Медитація та спів мають однакове значення, якщо співати одухотворено. Медитація — надзвичайно важлива. Отже, співаючи духовні пісні, ви отримуєте можливість медитувати найпростішим способом. Ця можливість стукає у ваші двері щомиті. Припустимо, вам іноді не вдається медитувати, але хіба ви не любите співати? Одухотворений спів приносить таку ж користь, як і медитація. Цілком ймовірно, що, співаючи з натхненням, ви отримаєте ліпші результати, ніж від медитації.

Кілька вправ для розуму й серця

Відстороніться від розуму і спостерігайте за ним збоку. Можна прочитати сотні сторінок, поспілкуватися із сотнями людей, проте так і не отримати просвітління. Так що, розмірковуючи про те, що дав вам розум, замисліться над тим, чого ви, насправді, потребуєте понад усе, і ви зрозумієте, що розум не задовольнив цієї потреби. Отже, якщо розум розчарував вас, то навіщо на ньому зосереджуватися?

Перебуваючи в розумі, ви зможете медитувати, щонайбільше, впродовж п’яти хвилин. Відтак з тих п’яти хвилин на активну медитацію припаде лише одна хвилина. Спочатку буде радість і задоволеність, однак згодом ви відчуєте безплідну пустелю. А, медитуючи в серці, можна мати постійну задоволеність. Перебуваючи в серці, ви медитуєте там, де перебуває душа. Так, світло й свідомість душі пронизує все тіло, однак існує особливе місце, де душа проводить найбільше часу. Це — серце. Йдеться не про фізичне серце, орган людського тіла. Я кажу про чисте серце, духовне серце. Духовне серце міститься в центрі грудей, у центрі нашої істоти. Прагнучи просвітління, ви отримаєте його від душі, яка перебуває в серці.

Щоб заспокоїти, вгамувати розум, старайтеся зосередитися. Якщо ви зможете відкинути всі думки, що турбують ваш розум, то рано чи пізно ваше внутрішнє єство автоматично вийде на передній план і постане перед вами, мов сяюче сонце, пробившись крізь завісу хмар. Поки що внутрішнє сонце закрите імлою думок, ідей, сумнівів, страху і таким іншим. Уважайте, що розум — це мавпа або неслухняна дитина. Щоразу, коли він приходить до вас, проганяйте його або навмисно переводьте свою увагу на що-небудь інше. Якщо ви дозволите, щоб розум відволікав вас, він набиратиметься сили й мучитиме вас далі. Під час медитації розум може чинити опір, перешкоджати, але вам слід відчувати, що ви маєте те, що переважить розум, це — серце. Просто жбурніть свій розум і все, що з ним пов’язане, у серце.

❧

Зосереджуватися на серці можна так само, як зосереджуються на картині, полум’ї свічки або будь-якому іншому матеріальному предметі. Духовне серце невидиме для фізичних очей, проте сфокусувати на ньому всю свою увагу — цілком можливо. Поступово сила зосередження ввійде у серце й остаточно забере вас із царства розуму.

Намагайтеся дихати якомога повільніше й тихіше — так, щоб найтонша ниточка, яка, припустимо, звисає перед вашим носом, не поворухнулася. Ви побачите, що медитація ваша поглибшала, а розум — стих і заспокоївся.

Тепер уявіть собі щось просторе, тихе, лагідне. Починаючи медитувати, відчуйте, що всередині вас — безкрайній океан, а ви пірнаєте на дно, де панує тільки спокій. Якщо ви зможете ототожнитися з цим величезним океаном, то медитувати буде дуже легко.

❧

Напівзаплющіть очі й уявіть безкрає небо. Спочатку намагайтеся уявити, що небо — просто перед вами, а тоді — відчути, що ви безмежні, як небо, або — що ви самі є безкраїм небом. Через кілька хвилин заплющіть очі й постарайтеся уявити і побачити небо у своєму серці. Відчуйте, що ви — Універсальне Серце, а всередині вас — небо, на яке ви медитували, з яким ототожнювалися. Універсальне Серце безмежно ширше, ніж небо, так що ви запросто зможете помістити небо всередині себе.

За межі мови й розуму

За межі мови й розуму,
В ріку Світла, що сяє одвічно,
Пірнає моє серце.

Сьогодні тисячі дверей,
Зачинених упродовж тисяч літ,
Відчинено настіж.

Про автора

Шрі Чинмой — духовний Учитель, поет і письменник, музикант, художник, філософ і спортсмен, який присвятив своє життя безкорисливому служінню людям у всьому світі.

Його філософія миру-спокою стала визнаною й любою повсюдно, надихаючи, підбадьорюючи, підтримуючи й об'єднуючи людей різних віросповідань, різних національностей для співпраці заради спільного блага та спокою на Землі.

Шрі Чинмой народився 27 серпня 1931 року в маленькому селі Шакпура, що у Східній Бенгалії (Республіка Бангладеш). 1944 року його батько й мати покинули цей світ, і тринадцятирічний Чинмой, разом зі старшими братами та сестрами, прибув на південь Індії, щоб стати постійним мешканцем ашраму Шрі Ауробіндо в Пондічері.

З юних літ життя Шрі Чинмоя було насичене інтенсивною духовною практикою: багатогодинними медитаціями, спортивними заняттями, служінням в ашрамі.

Поглиблюючи та розширюючи свою свідомість, Шрі Чинмой провів у ашрамі 20 років. 1964 року він, прислухаючись до свого внутрішнього покликання, вирушив до Нью-Йорка, щоб поділитися там своїм внутрішнім багатством із шукачами Істини з усього світу.

Духовний наставник

У ролі духовного наставника Шрі Чинмой запропонував Шлях Серця як найпростіший та найбезпечніший спосіб духовного розвитку і прогресу, вважаючи, що любов сама по собі є найвищим Знанням. Власне, його життя було яскравим і повноцінним взірцем того, що духовність — це не віддалення від світу, а саме спосіб його перетворення й удосконалення завдяки перетворенню та удосконаленню кожної людини на Землі.

Мріючи про мир

Понад 40 років Шрі Чинмой зустрічався і спілкувався про мир, гармонію, духовні цінності та їх значення для сучасного світу з багатьма визначними діячами нашого часу: Генеральними Секретарями ООН У Таном та Даґом Хаммаршельдом, президентом Михайлом Горбачовим, президентом Нельсоном Манделою, Принцесою Діаною, Вацлавом Гавелом, Королем Непала Бірендрою, Папою Іваном Павлом II, Папою Павлом VI, Матір'ю Терезою, Архієпископом Дезмондом Туту, маестро Пабло Казальсом та Леонардом Бернстайном, легендарним скрипалем Єгуді Менухіним, королем легкої атлетики Карлом Льюйсом.

Запрошений третім Генеральним секретарем ООН У Таном, Шрі Чинмой, починаючи з 1970 року, проводив у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку регулярні Медитації Миру для делегатів та службовців ООН. Під час цих зустрічей представники різних країн світу мали чудову нагоду отримати особисте переживання внутрішнього тепла, радості, щастя, любові, спокою і нести їх у глибині своїх сердець. П'ятий Генеральний секретар ООН Перес де Куельяр сказав: “Шрі Чинмой, насправді, ви є серцем ООН. Ваша місія завжди з нами, ви завжди надихаєте нас”.

Письменник

Плідний письменник і поет Шрі Чинмой — автор понад 1600 книжок, перекладених 27 мовами світу. Його літературна спадщина складається з есе, оповідань, п'єс, віршів та збірок відповідей на тисячі запитань шукачів. Уся його творчість відображає безмежну красу й гармонію Істини.

Шрі Чинмой створив цілий світ поезії, основою якої служить цілісність єдиної строфи. Неосяжна глибина його внутрішнього бачення виливалася спонтанним потоком афоризмів, віршів, пісень і молитов неповторної, вічної краси духовності.

Сотні лекцій та бесід провів Шрі Чинмой в університетах усього світу, зокрема в Гарвардському, Єльському, Оксфордському, Кембриджському, Токійському та в багатьох інших университетах Європи, Австралії, Канади, а також кожного зі штатів США.

Музикант

Шрі Чинмой написав понад 23 000 пісень та музичних творів. Понад 700 Концертів Миру він запропонував багатотисячним аудиторіям у таких концертних залах як Карнеґі Хол, Будокан Хол, Сідней Опера Хауз, Роял Альберт Хол та інших залах світу.

Під час концертів Шрі Чинмой виконував свої мелодії на десятках різних інструментів, як класичних, так і народних. 1995 року, на одному з концертів, присвячених 50-річчю ООН, Шрі Чинмой виконав свої твори, використавши 150 різних музичних інструментів.

2000 року, в Монреалі, на Концерт Миру Шрі Чинмоя прийшла найчисленніша аудиторія — 19 000 слухачів. А також у Празі Концерт Миру відвідало 15 000 глядачів.

Шрі Чинмой був переконаний, що кожна людина, незважаючи на її соціальне й матеріальне становище, має мати можливість розвиватися внутрішньо. Тому Концерти Миру Шрі Чинмоя, як і його інші заходи (лекції, виставки картин), завжди були безкоштовними для відвідувачів.

Музика Шрі Чинмоя сягає корінням у древні Ведичні традиції та священні індійські раґи. Піднесена ліричність його мелодій викликає глибокі, сокровенні переживання спокою й відкриває досі небачені горизонти внутрішньої реальності.

Художник

Пензлю Шрі Чинмоя належить понад 250 000 містичних картин, виконаних у стилі Джарна-Кала, що означає Мистецтво-Фонтан. Ці картини — це спонтанна взаємодія світла й кольору, в якій, замість відокремлених статичних форм, відображається світ єдності — світ, у якому все рухається в єдиному гармонійному потоці.

Малюючи, Шрі Чинмой ототожнювався із самим джерелом мистецтва й ставав свідомим та безпосереднім інструментом цього Джерела, з якого струменіла невичерпна Джарна-Кала. Його картини — це вияв вищих рівнів універсальної свідомості у фізичному світі.

Унікальна серія з 16 мільйонів малюнків птахів, що символізують спокій та свободу душі, також належить пензлю Шрі Чинмоя. Різнобарвні птахи-душі неповторних форм уперше побачили світ 1991 року на Мальті. Кожен птах несе в собі послання внутрішньої свободи, надію та обіцянку нового творіння і нового світла.

Спортсмен

Як обдарований спортсмен Шрі Чинмой був переконаний, що вдосконалення фізичної форми тісно пов'язане з духовним розвитком людини. В юності, в ашрамі Шрі Ауробіндо, Шрі Чинмой став 17-разовим чемпіоном з бігу на стометровій дистанції, а також дворазовим чемпіоном з декатлону. Прибувши до США, він зумів упродовж 8 років (1978-1986) взяти участь у понад 200 змагань, які відбувалися в різних країнах світу. Зокрема, на рахунку Шрі Чинмоя — 21 марафон та 5 надмарафонів.

1986 року розпочалася кар'єра Шрі Чинмоя як важкоатлета. Попри те, що на той час спортсмену виповнилося 55 років, він уразив своїми досягненнями відмінників спортивного світу. Піднімаючи іноді й десятки тонн протягом однієї програми, Шрі Чинмой наочно демонстрував, як внутрішній спокій та енергія, отримані від медитацій і молитов, можуть бути невичерпним джерелом як внутрішньої, так і зовнішньої сили.

Незвична різноманітність об'єктів, які піднімав Шрі Чинмой: тут не лише гантелі й гирі, а й слони, автомобілі, невеликі літаки, повітряні кулі та багато іншого.

“Завдяки Шрі Чинмою я зрозумів, що людину характеризує не об'єм її руки, а об'єм її серця, — сказав п'ятикратний Містер Всесвіту та Людина Найгармонійнішої статури ХХ століття Біл Перл. — Ніхто на Землі не робив того, що робить Шрі Чинмой”.

Створена Шрі Чинмоєм Марафонська Команда регулярно організовує у багатьох країнах світу різноманітні спортивні змагання, до яких належить і серія ультразабігів від 6-годинного до 10-добового, а також щороку в Нью-Йорку Марафонська Команда Шрі Чинмоя проводить найдовший у світі сертифікований ультрамарафон, дистанція якого становить 3100 миль (4987,9 км).

Біг Миру та Біг Гармонії

1987 року Шрі Чинмой започаткував найдовшу в історії людства інтернаціональну факельну естафету “Всесвітній Біг Миру Дому-Єдності Шрі Чинмоя”, відому також як “Всесвітній Біг заради Гармонії”. Ця естафета дає нагоду відчути себе членом вселенської родини-людства й запропонувати світові своє серце-єдність дуже простим способом. Щороку десятки тисяч людей стають її учасниками, несучи й передаючи з рук в руки Факел Миру.

Чимало всесвітньо відомих політиків, духовних лідерів, спортсменів, митців тримали Факел Миру в своїх руках, зокрема: Королева Єлизавета ІІ, Нельсон Мандела, Михайло Горбачов, Браян Малруні, Далай Лама, Мати Тереза, Папа Іван Павло ІІ, Архієпископ Дезмонд Туту, Мухамед Алі, Карл Льюйс, Пол Терґат, Пола Редкліф, Пол Макартні, Арнольд Шварцнеґер.

Світ серця-єдності

Починаючи з 1986 року, в рамках програми “Суцвіття Миру Шрі Чинмоя”, ініціатором якої виступав Шрі Чинмой, своє прагнення миру й гармонії задекларували понад 800 прекрасних місцевостей та видатних споруд. Спеціальними дощечками-посвятами вони щодня нагадують про наше прагнення як особистої, так і вселенської гармонії. До Суцвіть Миру належать: 152 країни світу (Мальта, Канада, Швеція, Австралія, Фінляндія, Нова Зеландія, ПАР, Бразилія, Естонія, Латвія, Іспанія, Італія…); столиці країн (Отава, Канбера, Осло, Велінґтон); 13 штатів США; острів Пуерто-Ріко; природні об'єкти (Водоспад Вікторія, Ніагарський Водоспад, озеро Байкал, гора Фуджі, ріка Єнісей, Великий Бар'єрний Кораловий Риф); гірські вершини (Матернхорн, Мак-Кінлі, Хан-Тенгрі) та сотні різних рукотворних об'єктів — міста, державні кордони, аеропорти, мости, театри, парки, пароплави.

Нагороди

За свою працю заради процвітання людства Шрі Чинмой був удостоєний багатьох нагород, премій та почесних учених звань, серед яких Нагорода “Пілігрим Миру”, Золота медаль в галузі літератури Міжнародної Академії Лютеції, Медаль Неру (вручена ЮНЕСКО, Париж), Нагорода Миру Ґанді, Нагорода “Золоте Серце” Товариства письменників і композиторів Мехіко, Нагорода Світло Індії (вручена передовою організацією культури Індії Бгаратья Відья Бгаван).

Попри свої видатні досягнення, Шрі Чинмой був надзвичайно скромною людиною, яка невтомно й самовіддано пропонувала іншим усе найкраще із самої глибини своєї неосяжної душі.

11 жовтня 2007 року Шрі Чинмой покинув земний світ, відійшовши за лаштунки Вічності та залишивши людству величну, багату духовну спадщину, яку цінуватимуть і якою захоплюватимуться не лише наші сучасники, а й наші потомки в далекому майбутньому.

"Найбільша нагорода для мене як людини —
це нагода служити людству.
Якщо мої малюнки, пісні, вірші
й усе, що я роблю,
дають людям хоч дещицю спокою,
я відчуваю, що зумів
поділитися з ними своїм натхненням і устремлінням
і справді послужити людству.”

— Шрі Чинмой