Сила чистоти

Чистота — це світло нашої душі, що виражає свою божественність крізь тіло, вітал і розум. Будучи чистими, ми здобуваємо все. Якщо ми зуміємо зберегти свою чистоту, то ми ніколи не втратимо нічого, що варто мати. Сьогодні ми можемо мати величні думки чи велику внутрішню силу, але завтра ми неодмінно втратимо їх, якщо ми нечисті. Чистота — це Дихання Всевишнього. Коли нас полишає чистота, Дихання Всевишнього теж іде геть від нас. Відтак ми лишаємося лише зі своїм людським диханням.

Чистота означає виконувати вказівки нашого Внутрішнього Керманича та запобігати проникненню небожественних сил всередину нас. Де бракує чистоти, там — пітьма, провісник смерті. Те, що сьогодні ми називаємо пітьмою, завтра стане нашою смертю. Чистота — це єдине, що може підтримувати нашу божественність. Немає чистоти — немає ясності. Немає чистоти — немає спонтанності. Немає чистоти — немає постійного потоку божественності всередині нас.

У чистоті — божественна магія. Якщо під час медитації ми зможемо утримувати одну-єдину чисту думку, то потім від цієї чистої думки ми упродовж годин черпатимемо користь. Відтак наші найгірші слабкості трансформуються у наші справжні сильні сторони. Нам усім відомо, що кількість та якість — не те саме. Ми всі дбаємо про якість, а не про кількість. Але що більше ми розвиваємо божественну чистоту, то потужнішою стає наша внутрішня сила. В чистоті якість та кількість ідуть пліч-о-пліч. Чистота — немов божественний магніт. Вона притягує всередину нас усі божественні властивості. Коли ми маємо чистоту, світ пишається нами. Коли Мати Земля дає притулок одній чистій душі, її радість не знає меж. Вона каже: “Ось, нарешті, душа, на яку я можу покластися”.

Cлід мати чистоту в наших думках, ідеях, почуттях, у нашому спілкуванні; в усьому, що ми говоримо, в усьому, що ми робимо, в усьому, що ми відчуваємо та в усьому, чим ми є. Все своє життя ми можемо зробити схожим на квітку в саду. Якщо ми будемо ототожнюватися у своїй свідомості з квіткою, то ми ніколи не матимемо нечистих почуттів. А якщо ми не будемо свідомо ототожнюватися з квіткою чи самим садом, то лишимося нечистими навіть якщо перебуватимемо в саду.

Чистота має бути встановлена в усьому нашому єстві. Тіло також повинне мати чистоту душі. Для цього потрібні охайність та добрий стан здоров'я. Чистота — це те, що слід мати всередині себе весь час, а не те, що можна звідкись дістати, якщо потрібно. Чистота — це те, чим треба жити. Це цілісний стан божественної свідомості.

Якщо чистоту встановлено, особливо у віталі, то багато що вдається довершити у внутрішньому та зовнішньому житті. В людській чистоті мешкає найвища Божественність Бога. Чистота людини — Дихання Бога. Чистота — велика сила. Маючи чистоту, ми впораємося з чим завгодно. А якщо ми втратимо чистоту, то, навіть маючи силу, багатство і вплив, ми розсиплемося, ми запросто впадемо.

Усі, без винятку, духовні шукачі розуміють і відчувають потребу чистоти. Сьогодні, завдяки силі їхньої превисокої чистоти, вони піднімаються на внутрішню Гору Еверест, а завтра котяться у найглибшу прірву. Втрачено чистоту — втрачено все, втрачено Самого Бога. Здобуто чистоту — здобуто світ, здобуто цілий всесвіт.

Внутрішнє очищення

Шукач не може досягнути повного внутрішнього очищення відразу. Це поступовий процес. Внутрішнє очищення розпочинається з нашої свідомої медитації; потім його слід досягти в час бадьорості; далі очищення має досягатися під час нашого сну. Врешті-решт, очищення відбувається у стані сновидінь. Ми маємо розпочинати з першої стадії й працювати послідовно. Тобто нам слід постійно очищуватися під час медитації. Немає сенсу пробувати медитувати без очищення і марно очікувати очищення без медитації. Якщо хтось намагається медитувати, не подбавши про те, щоб набути хоч трохи чистоти, то він лише замикає двері свого серця на дедалі міцніший замок. Коли нечисті думки приходять під час медитації, вони безмежно сильніші, ніж нечисті думки, які навідуються до нас в інший час, коли ми не медитуємо. Чому? Тому що під час медитації все є інтенсивним, чітким, односпрямованим. Якщо проникає якась нечиста ідея, вона отримує силу від інтенсивності нашої медитації. А якщо наша медитація розпочинається з чистоти, то сила чистоти може запросто поглинути будь-яку нечисту думку, що нападає на нас. Спокій, світло, благодать, сила й інші божественні властивості ніколи не зможуть перебувати з нами постійно, якщо нам бракує чистоти. Тисячі звертають з духовної дороги лише тому, що вони не подбали, щоб чистота встановилася в їхньому житті. Протягом двох, трьох, шести місяців, п'яти, десяти років вони плекають стремління, а потім раптово падають, тому що не мають чистоти.

Більшість духовних шукачів стають вегетаріанцями. Це чудово. Однак, якщо вони вживають лише овочі, сповідуючи ідею, що таким чином їм вдасться побороти нижчі вітальні порухи, то така ідея безглузда. Самим лише овочевим харчуванням ніколи не здолати нижчий вітал. Вегетаріанство справді сприяє нашому духовному життю, і я дуже ціную те, що ви — вегетаріанці. Але справжня чистота приходить від внутрішнього стремління, від душі, а не від їжі. Якщо ми матимемо певну духовну чистоту, то фізична чистота, яку ми отримуємо від того, що не споживаємо м'яса, виявиться дуже ефективною. Якщо ми нечисті, то хоч як би ревно ми стримувалися від м'яса чи риби, чистота до нас не прийде.

Ті, що приділяють усю увагу їжі, щоб досягнути чистоти в розумі, серці й душі, припускаються помилки. Якщо ми справді прагнемо чистоти, то не вживати м'яса — добра річ, однак треба знати, що для розвитку чистоти найважливішими є саме стремління і медитація. Якщо ми зуміємо вивести на передній план чистоту душі, то з цією чистотою ми зможемо ввійти в серце, розум, вітал і, зрештою, у фізичне. Коли божественна чистота заллє всі частини нашого єства, тоді ми можемо бути впевненими, що вона лишиться з нами назавжди. Потрібно знати, як багато можна очікувати від овочевого харчування. Пам'ятайте, що саме стремління, стремління всього тіла, віталу, розуму, серця й душі може дати нам чистоту. Коли ми поєднуємо внутрішню чистоту із зовнішньою, ми підсилюємо їх обох. Але на першому місці має бути внутрішня чистота. Внутрішня чистота потребує постійного стремління — полум'я, що здіймається догори. Лише в такому разі ми зможемо справді досягти чогось вічного.

Набувши здатності очищувати свою свідомість під час медитації, ми можемо думати про досягнення чистоти на весь час нашої бадьорості й так далі. Очищення свідомості сновидінь — це дуже високий стан.

Для того, щоб отримати чистоту під час медитації вдома, будь ласка, старайтеся запалювати ароматні палички й свічки та мати перед собою квіти й фото вашого Ґуру, якщо він у вас є. Ці речі допоможуть установити чистоту в атмосфері. Відтак, розпочинаючи медитувати, намагайтеся вдихати й видихати протягом трьох-п'яти хвилин, уявляючи, що ви вдихаєте й видихаєте разом зі своїм Учителем. Свідомо віддавайте своє дихання-життя Вчителю; відчувайте, що ви дихаєте разом із Ним. Так ви отримаєте від Учителя внутрішню чистоту і зможете ввійти в медитацію з величезною чистотою.

Світанок

О руки світанку,
Я люблю вашу силу краси.

О очі світанку,
Я люблю ваше світло чистоти.

О голово світанку,
Я люблю твою висоту обов'язку.

Емоції: людські та божественні

Є два типи емоцій: божественні і небожественні. Емоція сама по собі не погана, та коли ми неправильно застосовуємо її, вона — небожественна. Коли емоцію застосовують належно, вона є божественною й абсолютно необхідною. Небожественна емоція обмежується грубим фізичним, віталом та темним розумом. Така емоція — це результат невдоволення від нездійснених бажань. Вона постійно намагається заволодіти або об'єктом, або людиною, або цілим світом. Вона зв'язує й обмежує нас і, зрештою, вичерпує нашу фізичну, вітальну та ментальну енергію. Ця власницька емоція змушує нас мислити про все у категоріях я, моє.

Коли ми застосовуємо людську емоцію, вона намагається все знищити. Поступово емоція приходить до того, що обмежується лише тілом, а згодом — його конкретною частиною. Небожественна емоція суперечить і суперечить. Емоція в нечистому фізичному та нечистому віталі буде, звісно, руйнувати наші божественні володіння й властивості. Через негативні емоції ми збільшуємо свою свідому агресивність.

Емоцію, яка прив'язує нас до нашої обмеженої фізичної свідомості, слід відкидати. Ми радше маємо старатися остаточно просвітлити і трансформувати як бажання, так і емоції, ніж контролювати чи дисциплінувати їх. Коли ми знаходимо свій притулок у божественній емоції, ми можемо просвітлити і трансформувати людську емоцію, що прагне заволодіти світом і зв'язати нас.

У своїх витоках емоція є абсолютно чистою. Божественна емоція розширює нашу свідомість і завжди бажана. Коли вона приходить від душі, вона каже нам: “Я прийшла від Бога, який є Нескінченністю, Вічністю й Безсмертям”. Такий емоційний трепет допомагає нам увійти в найвище та найглибше. Божественна емоція — це вираження внутрішнього стремління. Вона підносить нас до внутрішніх небес. Вона дає нам відчути, що ми всі — доблесні божественні воїни.

Коли ми дбаємо про внутрішню свободу, коли відчуваємо, що ми охоплюємо все, коли вважаємо, що людство є невіддільною частиною нашої свідомості, тоді ми переживаємо божественну емоцію. Коли трапляється щось нехороше у світі, ми вражені, тому що справді відчуваємо своє існування в серці людства. Якщо ми бажаємо трансформувати свою нижчу емоцію, то потрібно розпочати живити свою божественну емоцію. Ми можемо свідомо живити свою божественну емоцію, відчуваючи, що кожна людина — це дитя Бога та уособлення надії людства. Відтак у нас буде внутрішній поштовх здійснити божественне в людстві.

Найзначнішим проявом божественної емоції є духовна неприв'язаність. Неприв'язаність слід бачити у правильному світлі. Якщо нам відомо, на чому справді ґрунтується відповідальність, то автоматично ми дізнаємося, що означає неприв'язаність. Хто несе відповідальність? Не ви або я, не людська особа або зовнішнє тіло, а божественне всередині нас. Якщо ми зможемо щиро, правдиво й віддано вручити свою відповідальність Всевишньому всередині нас, то автоматично в нас увійде істинна неприв'язаність.

Істинна неприв'язаність не приходить до нас, коли ми думаємо: “Еге ж, я йому не належу, він не належить мені. Він належить комусь іншому, отже, жодних зв'язків”. Істинна духовна неприв'язаність приходить лише тоді, коли ми відчуваємо, що віддали Всевишньому те, що ми маємо, й те, чим ми є. Ми маємо друзів, дітей, родичів. Ми існуємо як тіло, вітал, розум, серце та душа. Лише тоді ми навчимося неприв'язаності, коли зуміємо піднести до Стіп Всевишнього те, що ми маємо, й те, чим ми є, та щиро відчуємо, що відповідальність несе Він, що Він є тим, хто повинен піклуватися і буде піклуватися про нас. Просто відчужуючись чи відокремлюючись від свідомості інших ми не зможемо здобути неприв'язаність. Неприв'язаність можна отримати лише тоді, коли ми відчуваємо, що за нас та за інших несе повну відповідальність Божественне, що всередині нас.

Коли ми досягнемо цієї внутрішньої неприв'язаності, наше щире стремління скаже нам, як далеко заходити та де зупинятися в емоційних стосунках з іншими людьми. Всевишній постійно говорить крізь наше щире стремління. Стремління неодмінно повідомить нам, де є межа неприв'язаності. Якщо ми маємо дітей, ми повинні дбати про них. Ми повинні ростити їх, давати їм усе необхідне, відчуваючи, що в нас і крізь нас діє божественне, щоб допомагати дітям скрізь і в усьому та надавати їм усілякі можливості. Але ми не будемо намагатися прив'язати їх до себе. Навіть коли вони юні, молоді, ми не намагатимемося втручатися в їхнє особисте життя. Ми дозволимо їм увійти в життєвий досвід так, як вони цього бажають. Коли закінчується дитинство, діти мають налагодити прямий зв'язок із Божественним і вести своє власне життя.

У внутрішньому житті нітрохи нескладно бути неприв'язаним до оточення. Відокремивши своє буття від невігластва, ми побачимо, що більше немає від чого бути неприв'язаним. Усе Боже творіння буде для нас переживанням мудрості і світла. Справжня неприв'язаність, складна неприв'язаність — це неприв'язаність до невігластва, а не до конкретної особи чи речі.

Чиста емоція розширює нашу свідомість, підсолоджує наше буття і здійснює не лише наше життя, а й життя тих, хто нас оточує. Нам слід приділяти величезну увагу божественній емоції в собі, яка пронизує все. Якщо ми приділятимемо всю свою увагу божественній емоції, то побачимо, що непросвітлена, нечиста, приземлена емоція автоматично трансформується. Її вкинуть у море божественної емоції, де все очищується.

Перепони на духовному шляху

Коли ми вступаємо в життя стремління та духовності, Всевишній не вносить додаткові бажання й нечистоту в наш розум чи життя. Саме Він наділив нас стремлінням, то чому Він мав би посилати нам бажання, які становлять пряму протилежність до стремління? Ні. Всевишній не затримуватиме навмисне наш прогрес у такий спосіб. Здається, що ці бажання виникли раптово, але насправді вони — не нові для нас. Вони існували раніше в нашому житті, але ми не так добре помічали їх, бо наше життя було цілком оповите міріадами бажань.

Коли ми стаємо свідомими щодо божественного внутрішнього життя, коли ми починаємо молитися й медитувати, ми усвідомлюємо, що бажання — це тигр, лютий звір, якого ми годували й годували, та якого ми надалі не повинні годувати. Відтак наші бажання гніваються на нас. Вони кажуть: “Увесь цей час ти годував нас, за що ми вельми вдячні, однак тепер ти почав морити нас голодом”. Тож усі невдоволені бажання об'єднуються й нападають на нас усіма способами, завдаючи нам клопотів зі сім'єю, друзями, роботою, емоційними стосунками й т. ін.

Допоки ми перебуваємо у звичайному житті, інтенсивності немає. Сьогодні ми маємо одне бажання, завтра — чотири, а післязавтра — десять чи двадцять бажань. Але ми рідко маємо наполегливість навіть у спробах досягнути здійснення своїх бажань. Наші бажання — це просто бажання. Ми не маємо спроможності чи охоти трудитися, щоби здійснити їх. Нам хочеться бути багатими або знаменитими, великими, блискучими чи прекрасними, проте зовсім не хочеться працювати задля того, щоб досягти бажаного; ми навіть і не молимося по-щирому за здійснення бажань.

Коли шукач ступає на духовний шлях, то, якщо він не приймає його всім серцем, або, якщо він не дуже досвідчений, то під час медитації на передній план можуть виходити ті самі бажання. Він почне думати: “Той — багатир, той — красень, а той володіє деякими хорошими рисами, яких у мене нема”. Поки шукач молиться за Спокій, Світло і Блаженство, одна частина його єства може свідомо й навмисне плекати бажання стати мультимільйонером. У такому разі інтенсивність медитації шукача стикається з цими земними бажаннями. Що відбувається далі? Інтенсивність проникає в бажання й робить їх значно сильнішими, ніж вони були досі.

Несвідомо чи свідомо ми дозволяємо думкам приходити до нас, і інтенсивність нашої медитації розширює їх і посилює. Але Всевишній не посилає нам ці перепони. Він посилає нам стремління молитися за Спокій, Світло і Блаженство. Ми дружили з бажаннями протягом багатьох-багатьох літ. Коли ми хочемо розірвати ці стосунки, наші старі друзі кажуть: “Куди ти зібрався? Чому ми маємо дозволити тобі перейти в іншу кімнату? Ти не задоволений нами? Навіть якщо ти й не задоволений нами, ти ж харчувався з нами за одним столом. Тепер маєш заплатити. Ми тебе не відпустимо”. Вони боротимуться щосили, аби повернути нас у сферу їхнього впливу. З тяжким трудом ми вибираємося з цієї кімнати і входимо в кімнату стремління. Тоді ті бажання приходять і манять нас. Вони вселяють нам відчуття, що нам не потрібні властивості стремління; що Спокій — не реальний, Світло — не реальне, Блаженство — не реальне. Вони кажуть: “Не лишайся тут. Повертайся до нас, де все реальне. Ми здійснимо тебе, а ти здійсниш нас”.

Саме за допомогою непросвітленого розуму бажання намагаються наблизитися до нас навіть після того, як ми ввійшли в життя стремління. Найкраще, що можна робити — під час медитації ніколи не дозволяти жодній нечистоті — сумніву, тривозі, заздрості чи будь-якій іншій думці, що не містить стремління, — проникати в розум. Якщо до нас приходить бажання тоді, коли ми не медитуємо, то плекати його — погано, а плекати його під час медитації — безмежно гірше. Якщо ми плекаємо бажання чи будь-яку нечисту думку під час медитації, то ми просто-напросто збільшуємо потужність негативних сил і ускладнюємо свою духовну подорож.

Я волію сказати всім шукачам: будь ласка, під час медитації будьте дуже пильні. Якщо ви не можете перебувати у своїй найвищій, найчистішій, найглибшій медитації більше, ніж п'ять хвилин, — не біда. Коли розум починає блукати, ви можете безмовно повторювати духовні вірші, промовляти чи співати духовні пісні. Але не дозволяйте розуму входити у країну бажань. Краще будувати повітряні вежі, де панує сама солодка уява, бо якщо ви почнете плекати бажання, то впадете.

Утім, якщо бажання навідуються до нашого життя стремління, нам не слід боятися їх. Маємо сприймати їх як перешкоди. Так, ми бігтимемо швидше, якщо на шляху не буде жодних перепон чи затримок. Проте, якщо перепони є, то ми, перестрибуючи через одну перепону, щоразу набиратимемося більшої сили і сміливості, аби спробувати перестрибнути наступну. Якщо немає перепон, то ми щасливці. А якщо нам, все-таки, доводиться з ними спіткнутися через наше тривале приятелювання з невіглаством, то ми повинні мати впевненість, що зуміємо їх подолати, тому що ми маємо стремління, внутрішню спонуку пройти крізь усі труднощі й досягти Мети.

Якщо ми заглибимося всередину себе, то побачимо трудність як благо. Колись ми були наодинці з труднощами. Тепер ми почали свідомо плекати стремління, тож у наше життя ввійшла Божа Милість. Божа Милість весь час допомагає шукачеві. Вона стає між трудністю та шукачем. Якщо хтось, щиро вступивши в духовне життя, бачить мільйон труднощів, то він також побачить і мільйон благословень, тому що всередині труднощів є Божа Милість, яка їх просвітлює. Що швидше виявляться труднощі, то краще, бо ми негайно зможемо їх подолати. Коли приходять труднощі, нам не слід виявляти невдячність Богові чи проклинати свою долю. Потрібно дякувати Богові за те, що Він виводить уперед усю нашу нечистоту, щоб якнайшвидше просвітлити й преобразити її. Як не сьогодні, то завтра нам доведеться сміливо зустріти ворогів і перемогти їх. Ми легко зуміємо подолати свої труднощі, якщо станемо гідними Божого Співчуття та Божої Милості. Якщо ми шукатимемо хиби в Божому Законі чи Божому способі дії, ми скоїмо помилку. Потрібно відчувати, що нам пощастило, позаяк ми вступили в духовне життя. Ті, що не вирушили в подорож морем духовності, ті, що досі застряють у задоволенні бажань, навіть не бачать тих труднощів, які їх оточують. Вони цілком задоволені втіхами, за якими завжди настають розчарування. Вони не знають, що існує ще дещо, чого вони потребують, — внутрішня Свобода Бога, внутрішнє Світло, внутрішнє Блаженство. Ті, що прокинулися, мають радіти, що вони принаймні здатні бачити попереду себе ціль. Якщо на шляху постають перепони, ці перепони не зможуть завадити їм бігти до Цілі

Почуття Бога

Бог почувається добре,
Коли ти втілюєш
Життя щирості.

Бог почувається пречудово,
Коли ти втілюєш
Дихання чистоти.

Бог почувається гордо,
Коли ти втілюєш
Душу смирення.

Бог почувається переможно,
Коли ти втілюєш
Роль Його Обов‘язку.

Охайність та чистота

Кожен шукач повинен відчувати, що чистота та охайність стоять поруч із побожністю. Серед усіх божественних властивостей чистота не має собі рівних. Жодна інша властивість не може підтримувати й живити нашу божественність. Якщо ми отримали згори Світло, Спокій та Благодать і бажаємо зберегти їх, то єдине, що дасть нам змогу зробити це, — це чистота. Якщо не буде чистоти, то все, що ми отримали, полетить геть, немов птах. Коли птах полетить геть, буде дуже важко повернути його назад у клітку.

Охайність — це зовнішня форма чистоти. Щодня потрібно приймати душ. Якщо ми прийдемо на зустріч з Учителем, не умившись як слід, це буде образою для його душі. Чисте тіло та чистий одяг ми повинні сприймати як свій невідкладний обов'язок. Ми маємо бути відповідальними за дві речі: стремління та регулярність. Якщо душ стане частиною нашої регулярної щоденної дисципліни, це допоможе нашому стремлінню.

Охайність стоїть поруч із Благочестям. Охайність — це чистота нашого фізичного життя. Духовне життя має інакший тип чистоти. Ця чистота — це свідоме почуття єдності з Найвищим. Якщо ми відчуваємо свідому єдність із Найвищим, то можемо бути впевнені, що наше внутрішнє буття — абсолютно чисте.

Хоч би що відбувалося навколо, душа завжди лишається чистою. Однак чистоту слід установити в фізичному, у віталі, в розумі й серці. Як можна мати чистоту в серці? Чистоту в серці можна мати завдяки постійній пожертві Богові, який є всередині нас та навколо. Чистоту в розумі можна мати завдяки розширенню думки. Коли прийде думка й захоче зв'язати нас, ми тут же постараємося розширити її. Щойно ми зуміємо розширити думку, ми побачимо, як входимо у безмежний простір, де існує лише чистота. У віталі можна мати чистоту, якщо щомиті відчувати себе божественним воїном. Як божественні воїни ми повинні застосовувати свою динамічну силу, щоби боротися зі страхом, сумнівом, тривогою та іншими негативними порухами. Якщо ми зможемо здобути перемогу над цими силами, то наш вітал стане чистим. У фізичному можна мати чистоту, запровадивши охайність. Також протягом дня нам слід свідомо підносити своє дихання Богові, принаймні двадцять разів. Таким чином ми станемо чисті у всіх аспектах нашого буття.

Читота має бути встановлена в усіх частинах буття того, хто плекає стремління. Якщо йому не вистачає фізичної чистоти, то психічна, ментальна і вітальна чистота не зможуть лишитися в ньому надовго. Фізична чистота — надзвичайно важлива. Потрібно перемогти фізичне, яке зв'язує нас і весь час веде до небожественних поривів, які в духовному житті є нічим іншим як смертю. Коли встановлено фізичну чистоту, чистота в інших сферах зможе лишитися з нами і створити всередині нас престол для постійного життя Божественного.

Коли ми свідомо підносимо дихання свого життя, це має відбуватися з найчистішою любов'ю і присвятою. Вдихаючи, потрібно відчувати, що чистота всього всесвіту входить у нас і очищує все наше буття. Відтак Воля Всевишнього і наша воля стають одним цілим, і весь всесвіт стає нашим. Виконуючи свідомий вдих, ми маємо старатися відчути чистоту в розумі, чистоту у віталі, чистоту в фізичному. Відчуваймо тільки чистоту і більше нічого. Духовна чистота ввійде в нашу систему і очистить усе, навіть фізичні органи. В такому разі ми якоюсь мірою будемо гідними того, щоб піднести своє дихання-життя, що становить усе наше існування, Волі Всевишнього.

Коли ми підносимо своє дихання-життя, ми стаємо чисті, як квітка. Лише тоді наша воля справді стає одним цілим із Волею Всевишнього. В інакшому випадку, якщо ми спробуємо отримати спокій чи будь-яку іншу божественну властивість, це буде наше власне розпорядження, яке може діяти не так, як цього бажає Всевишній. Не тільки тоді, коли ми звертаємося до спокою, а щоразу, розпочинаючи медитацію, краще кілька разів піднести своє дихання-життя Всевишньому, навіть якщо воно нечисте. Якщо дихання-життя нечисте, воно не працює на повну, проте певною мірою виявляється ефективним. А коли ми зможемо піднести Всевишньому своє чисте дихання, тоді наша людська воля негайно поєднається з безмежною Волею Всевишнього. В такому разі ми отримаємо все, досягнемо всього і станемо всім згідно з Божою Волею. Весь цей світ та світ, що за обрієм, стануть нашими.

Целібат

Щоб отримати Самоусвідомлення, без целібату абсолютно не обійтися. Але ми не плекатимемо намір досягти Самоусвідомлення за мить. Це вимагає часу; це вимагає стремління й медитації. Студент не дістає ступінь магістра за день чи за місяць, а усвідомлення Бога — це не лише навчання, а й дуже складний предмет. Потрібно багато років і багато інкарнацій, щоб його вивчити. Це дуже довгий шлях. Якщо ви скажете початківцю, що він повинен цілком і негайно відмовитися від свого нижчого вітального життя, він відповість: “Ох, це неможливо! Духовне життя для мене недосяжне”. Якщо йому доведеться відмовитися від усіх пристрастей нижчого вітального життя на вступі в духовне життя, то він ніколи не вступить туди. А якщо шукач поступово полишатиме нижче вітальне життя, то, зрештою, після багатьох років практикування духовного життя, настане час, коли він виявиться спроможним на повний целібат.

У кожного свій рівень стремління. Якщо хтось протягом однієї хвилини плекає стремління й медитує, а решту дня перебуває в зовнішньому світі у тваринній свідомості, то невже ви гадаєте, що наступного дня він усвідомить Бога? Ні! Коли хтось є початківцем, готовим задовольнитися малою радістю, малим світлом, то йому не слід відмовлятися від сексуального життя цілком і відразу. Початківцю я кажу: “Неквапливість і постійність виграють забіг”. Таким чином він стає досвідченим, таким чином він здійснює прогрес у духовному житті, і потреба діяльності нижчого віталу автоматично закінчується. До цього часу слід якомога сумлінніше старатися вести чисте, щире життя відповідно до свого стандарту.

Одного разу шукач досягне того рівня, коли зможе сказати: “Я хочу безмежного Світла, безмежної Радості, безмежного Блаженства, безмежного Спокою; я хочу йти далеко-предалеко”. В такому разі він повинен приділяти всю свою увагу очищенню вітального життя. Якщо його ціль — усвідомлення Бога, Нескінченне, Вічне і Безсмертне, то йому слід усім серцем плекати стремління фізично, у віталі, ментально, психічно, в усьому своєму існуванні та всьому, що він має й чим він є. На цій стадії він повинен установити повний целібат не лише фізично, а й ментально. Йому слід відчувати, що сексуальне життя прив'язує його до найнижчого рівня земної свідомості, а він прагне найвищої свідомості Бога. Бог перебуває всередині землі і всередині людини. Але людина зуміє функціонувати божественно лише після того, як зречеться всіх вузлів, які пов'язують її з землею та людиною, й усвідомить свою єдність із Богом.

Досягти целібату можливо тільки завдяки правильному методу. Якщо ви вступаєте в духовне життя й кажете: “Сьогодні я маю намір перемогти всі свої вітальні пристрасті”, то ви — нерозумна людина. Завтра ваш розум засумнівається в потребі цього самозречення, а ваш вітал усіма способами мордуватиме вас. Будучи неготовим, не маючи достатньої чистоти, вітал повстане проти такої суворої дисципліни й руйнуватиме ваше стремління, або ваше тіло чинитиме спротив і вийде з ладу. Якщо ви будете придушувати свої вітальні потреби, не маючи достатньої чистоти, то через два-три роки або навіть через кілька місяців ці потреби з шаленістю знову вийдуть уперед. Якщо ви силоміць контролюєте нижчий вітал, відчуваючи велику трудність, якщо це не є чимсь спонтанним і не дарує задоволеності, то одного дня на вас нападе спокуса, сильніша за вашу спроможність. Ваш вітал вирветься, немов вулкан, і ви станете практично безумні. В такий час люди поводяться, як тварини. Таке траплялося з багатьма, багатьма шукачами в Індії після того, як вони протягом п'яти-шести років придушували вітал без належного очищення. Якщо шукач досі спокушається вітальним життям, але постійно придушує свої бажання, то він ніколи нічого не досягне. Він зможе подолати сексуальне життя лише завдяки спонтанному внутрішньому усвідомленню того, що воно йому не потрібне.

Ми спостерігаємо іноді, що дитина кладе в рот бруд, глину, каміння й таке інше. Їй це дуже смакує. Але коли вона підростає, то споживає лише те, що слід. Подібно й у духовному житті, коли хтось не досягнув повної зрілості, він потурає небожественним речам. Але коли він виростає, то бачить, що те, що він любив споживати, — геть брудне й нечисте, і воно йому більше не смакує. Коли той, що плекає стремління, починає отримувати важливі внутрішні переживання, які дарують здійснення, то все його єство наливається світлом і захватом. У той час він ясно бачить і відчуває різницю між фізичним задоволенням і духовною радістю; між брудом і справжньою їжею.

На жаль, люди, які не плекають стремління, припускаються великої, як Гімалаї, помилки, вважаючи, що задоволення — це форма радості. Вслід за задоволенням завжди приходить розчарування, а за розчаруванням — крах. А вслід за радістю приходить ще більша радість. Від радості ми отримуємо справжнє здійснення. Якщо шукач хоче, щоб його залили безмежні Спокій, Світло і Блаженство, то він повинен очистити свою природу. Інакше трансцендентальні Спокій, Світло і Блаженство лишаться недосяжними. Усвідомлення Бога та сексуальне життя — наче суміш цукру й солі. Якщо ми спробуємо перемішати їх, то не відчуємо смаку жодного з них. Якщо ми хочемо смакувати цукром, то нам слід брати лише цукор. Якщо ми хочемо солі, то потрібно брати лише сіль. Якщо ми змішаємо і те, і те, то не відчуємо ніякого смаку; ми не здійснимо жодного прогресу.

Убиваючи чи застосовуючи силу до бажань віталу, ми ніколи не зможемо отримати радості. Справжню радість ми одержимо лише тоді, коли проллємо на них просвітління. Коли наше стремління сповнене абсолютної інтенсивності, ми потребуємо тільки Бога і більше нічого й нікого. Потребуючи Бога дуже інтенсивно, ми радо відмовляємося від життя задоволення. Ми знаємо відмінність між задоволенням та всевишньою Радістю єдності. Цю абсолютну Радість єдності ми можемо мати лише з Богом і ні з ким із людей.

Як правильно встановлювати целібат? Потрібно здобувати контроль поступово й невимушено. Потурати віталу — те саме, що вживати алкоголь чи палити. Якщо нам доводиться випивати чи палити сім разів на день, то нам слід зменшувати цю кількість поступово: до шести, чотирьох, трьох, двох разів, одного і — до нуля. Навіщо? Тому що ці речі спричинюють біду; вони — як отрута сповільненої дії, ослаблюють наше внутрішнє життя й затримують наше усвідомлення. Якщо ми будемо скорочувати наше бажання випивати чи палити поступово, то ми впораємося й не завдамо шкоди здоров'ю.

Таким чином слід перемогти нижчий вітал і сексуальне життя й вийти за їх межі. Та якщо хтось є початківцем, йому слід рухатися повільно, стабільно й несхибно. Якщо він спробує бігти дуже швидко, не маючи спроможності чи належної підготовки, то незабаром він виснажиться й буде змушений зійти з траси. Він може так сильно впасти, що поламає собі ноги.

У дитячому садочку ми не отримаємо той ступінь, який має наш вихователь. Ми здобуватимемо його поступово, протягом багатьох років навчання. Подібно й у духовному житті початківцю не слід очікувати негайних значних здобутків. Потрібно долати межі життя віталу поступово, впродовж років серйозного практикування стремління й медитації та внутрішньої науки. Якщо той, що плекає стремління, справді відчуває, що він відчайдушно потребує Бога, що Бог — єдине, що є в його житті, то він спроможний бігти дуже швидко, і я скажу, що йому слід установити абсолютний целібат.

Не можливо пити молоко й палити одночасно. Молоко — немов безсмертний нектар, а паління — немов внутрішня смерть. Якщо ми приймаємо нектар Безсмертя, то смерть, природно, не станеться в нашому бутті. Але якщо ми приймаємо обмеження і смерть, то яким чином зможемо мати водночас Безсмертя? Безсмертя та смерть не ходять пліч-о-пліч. Подібно й усвідомлення Бога та сексуальне життя не ходять пліч-о-пліч.

Мільйони людей досі сплять і сумлінно не прагнуть усвідомлення Бога. Вони можуть чинити зі своїм життям що завгодно. Тим, що щойно прокинулися, потрібно старатися повільно очищувати своє життя. Ті, що трохи просунулися, мають бути дуже пильними й приділяти всю свою увагу духовному життю. Ті, що здійснили справжній поступ, виявляють, що потреби нижчого віталу не проникають у них. Для них життя задоволення змінилося на життя справжньої радості. І, ясна річ, коли відбудеться усвідомлення, спокуса ніколи не нападе на них.

Нам слід знати, наскільки серйозно ми сприймаємо духовне життя. Целібат — не для тих так званих шукачів, які медитують один день на тиждень, а в інші дні не мають ніякого діла до Бога. Я б не радив таким навіть пробувати встановити целібат. З одного боку, щоб усвідомити Бога, цим людям, на жаль, знадобляться тисячі й тисячі років; і навіть для того, щоб отримати йоту радості від духовного життя, їм знадобиться чимало років. З іншого боку, вони відмовляться від того невеликого задоволення, яке могли би мати від свого життя віталу, якщо спробують установити целібат. Однак не слід впадати у крайнощі й жити, як тварина, лише тому, що немає готовності до абсолютного целібату. Щодня потурати сексу — означає щодня потрапляти у пазурі ненаситного тигра. Старайтеся звести до мінімуму.

Ми маємо вести нормальне людське життя — контрольоване і нормоване. Перед тим як здійснити справжній духовний прогрес, нам доведеться підняти своє життя віталу принаймні до людського рівня. А на землі є чимало людей, які в цьому аспекті живуть фактично на тваринному рівні свідомості. Також слід усвідомити, що нечистота віталу та сексуальне потурання можуть бути не лише в тілі, а й у розумі та в серці. Якщо ми насолоджуємося нечистими думками на ментальному рівні, то вони є такими ж шкідливими для нашого духовного життя, як і фактичний фізичний акт.

Той, що по-справжньому плекає стремління, благає заради найвищого та найглибшого у кожній частині свого єства. Якщо він успішно подолає певну відстань у подорожі самовідкриття, то поступово він подолає й сили нижчого віталу у своїй природі, відтак чистота займе надійне і постійне місце в його свідомості. Він знає, що в сексуальному житті Нескінченність задихається, а в усвідомленні Бога Нескінченність та Вічність грають з ним у гру екстазу. Найвища Істина, найвища Мета, усвідомлення Найвищого вимагає повного очищення та повного преображення нижчого віталу.

Бажання та стремління

Бажання охоплює все, що скінченне. Чи це задоволення, чи пристасть, які ми спостерігаємо в минущому світі, — все належить царині бажання. Допоки вітал повністю не очиститься, людська свідомість відчуває, що задоволення — це щось дуже миле. Це те, що ми називаємо комфортом. Комфорт та задоволення йдуть пліч-о-пліч. Є два індійські слова, такі як aram, що означає комфорт та haram, що означає дуже небезпечний, руйнівний. Наш покійний прем'єр-міністр Неру, зазвичай, казав: “Aram is haram” (“Комфорт — це небезпечно”). Комфорт здається чимсь делікатним, але у своїй суті він — те саме, що задоволення у формі пристрасті, і за ним неодмінно приходить руйнація.

Коли ми входимо у світ стремління, ми маємо справу з Нескінченністю, Вічністю й Безсмертям. Коли ми живемо у світі бажання, ми бачимо, що там живе пристрасть. Кінець кінцем, бажання завершується у нижчому віталі, де корениться пристрасть. Якщо ми за допомогою стремління зможемо очистити бажання, то побачимо, що пристрасть автоматично перетворилася на інтенсивне стремління. Для того, щоб очистити бажання, потрібно мати внутрішнє стремління, а внутрішнє стремління приходить тоді, коли ми внутрішньо прокинулися. Якщо наше стремління постійне, то палке полум'я всередині нас стійко підіймається догори. А якщо полум'я не горить, то вітал дуже сильно тягне вниз. Окрім стремління, іншого способу перемогти чи просвітлити пристрасть не існує.

Декотрі люди здійснюють прогрес у своєму духовному житті дуже-дуже поволі тому, що вони не мають стремління. А є люди, які не мають не лише стремління, а й жодного бажання — ні для себе, ні для людства, ні для Бога. Такі особи перебувають у найбільш плачевній ситуації. Бог каже їм: “Щось — краще, ніж нічого. Краще мати якісь бажання й отримувати від життя бажання трохи тимчасового задоволення, ніж жити у свідомості каменю, загрузнувши у задоволенні лінощів і не здійснюючи жодного прогресу. Згодом, побачивши, що від здійснення бажань ви не отримуєте нічого, крім розчарування, ви розпочнете плекати стремління”.

Такі особи трапляються й серед людей похилого віку: вони практично не мають бажання, але водночас не мають і стремління. Вони знають, що наближаються до смерті, проте це не спонукає їх ні благати про здійснення своїх бажань, ні молитися Богові чи медитувати на Бога. У них немає навіть явного бажання жити.

Утім, є високо розвинені духовні люди, які також не мають бажань, бо вони вийшли за їхні межі. З надзвичайною присвятою та безумовною любов'ю вони служать Богові в людстві. Лише така форма відсутності бажання є задовільною.

Якщо хтось має бажання, але не має стремління, то це краще, ніж не мати ні того, ні того. Ця людина отримає чималий необхідний досвід і, зрештою, зрозуміє, що в бажанні не можливо відбутися. Відтак вона стрибне в море стремління. Але, якщо хтось входить у сферу бажання після того, як він увійшов у світ стремління, то це — справжня катастрофа. Якщо людина не плекає стремління, то можна сказати, що вона — просто незнайка: вона не знає, що існує щось, що називається внутрішнім спокоєм, внутрішнім блаженством, внутрішнім світлом. Якщо вона не бачила світла й сидить у темній кімнаті, то Бог не звинувачуватиме її, адже вона не має уявлення про те, що існує кімната, наповнена світлом. А якщо хтось, отримавши внутрішні переживання, забажає повернутися у звичайний світ, то він стане жертвою розчарування та внутрішнього краху. Якщо одного разу він побачить, як ллється світло в освітленій кімнаті, а вітал потягне його назад, до темної кімнати, то його психічні страждання будуть найнестерпнішими. Коли він бачив світло, радість, яку він отримував, була інтенсивною. В темній кімнаті також є інтенсивність, але вона — немов гострий ніж. В освітленій кімнаті був хтось, хто показував, як правильно користуватися ножем. А в темній кімнаті він не знає, як користуватися ножем, і лише завдає собі ран.

Увійшовши одного разу в духовне життя, ніколи, ніколи не повертайтеся до звичайного життя. Якщо ви повернетеся до звичайного життя, то станете об'єктом глузування у зовнішньому світі й об'єктом недовіри у внутрішньому світі. Люди казатимуть: “Цей товариш зазнав невдачі — ось чому він здався і тепер повернувся до нас”. Божественні сили в космосі говоритимуть: “Ох, байдуже йому до нас. Його більше цікавить життя невігластва”. Відтак вони більше не старатимуться допомагати вам. Також ви, свідомо чи несвідомо, завжди порівнюватимете божественне життя, яке ви полишили, та життя, до якого ви повернулися. Це порівняння щоразу буде не на користь звичайного життя. Ваша душа, божественна іскра всередині вас, змусить вас відчути, що ви відмовилися від дечого дуже плідного. Відтак ваше звичайне життя заполонить розчарування. Якщо ви не можете бути щирими й пірнути в море духовності всім серцем, то краще лишатися на березі з бажаннями доти, доки не станете справді готовими прийняти духовне життя на постійно.

Мета перевершення

Бог створив життя нижчого віталу для того, щоб розмножити людський рід, коли людина щойно вийшла із тваринного царства і нею у великій мірі керували її тваринні схильності. Але Бог очікував і цілком розраховував на те, що людина, розвиваючись, буде очищувати й наповнювати божественністю життя нижчого віталу. На той час, коли кожна людина на землі стане такою божественною, що вся діяльність нижчого віталу припиниться, людство матиме цілком нову систему розмноження. Але протягом найближчих тисячоліть цього не станеться.

Отже, творіння Бога не постраждає, якщо шукач вестиме чисте, суто духовне життя. Якщо він прийме целібат найвищого рівня, то у світі не станеться скорочення населення, бо наразі не кожен приймає духовне життя. Часто трапляється, що в одній сім'ї не всі брати і сестри шукача цікавляться духовним життям. Нехай населення світу залежить від тих, що не ведуть духовного життя. Хто плекає стремління, той, передусім, має думати про усвідомлення Бога. На землі більше, ніж достатньо людей, які подбають про питання народжуваності, а шукач дбатиме про питання свого усвідомлення Бога.

Сорок років тому духовного Вчителя запитали, як вплине чисте духовне життя на населення світу. Вчитель розгнівався. Він сказав своїм учням: “Якщо замість того, щоб думати про Бога, вам потрібно думати про це, то чого ви сидите в моєму ашрамі? Ставте мені запитання, які допоможуть вам саме в духовному житті. Ви прийшли сюди для того, щоби стати дітьми Бога, а не для того, щоб народити власних дітей”.

Як духовні шукачі, так і ті, що не приймають духовного життя, повинні пам'ятати, що кожна дитина, яку приводять у світ, — це величезна відповідальність. Кожна душа — це іскра божественного Світла. Коли батьки приводять дитину у світ, Бог покладає на них відповідальність божественно дбати про неї. Якщо вони не виконують цього обов'язку, то вони завдають шкоди не лише дитині, а й псують свою карму, не виконуючи Волю Бога. Отже, для тих, що досі відчувають потребу потурати діяльності нижчого віталу, але не бажають брати відповідальність за піклування про дітей, краще застосовувати певні методи контролю народжуваності. Це не спричинить небезпечного падіння народжуваності у світі. Всі душі, які хочуть і потребують реінкарнації, завжди матимуть таку можливість.

Для шукача вміння контролювати свої емоції — це основне в духовному житті, але цього не досягти силоміць. Божественна чистота всередині нас проводить очищення повільно й помірно. Шукач не може очистити свої емоції за будь-що. Йому слід застосовувати систематичний духовний метод, а для цього потрібне стремління. Коли шукач плекає стремління, коли полум'я стремління здіймається догори, воно очищує внутрішню і зовнішню природу шукача. Автоматично він одержує життя самодисципліни. А якщо він спробує силоміць отримати дисципліноване життя, то він завдасть шкоди своєму фізичному й розумовому здоров'ю.

Якщо той, що плекає стремління, хоче досягнути чи усвідомити найвищу Істину за один день, то він припускається помилки. Кінець кінцем, це внутрішнє знання. Щоб отримати зовнішнє знання, яке є порівняно простішим, студент проводить у школі двадцять або й більше років. Щоби отримати духовне знання, внутрішній студент повинен присвятити внутрішньому навчанню значно більше років. Якщо хтось гадає, що він зуміє взяти під контроль свої емоції за мить чи усвідомити Бога за кілька годин, то він просто обманює себе. Існують певні методи, які слід застосувати. Їх замінити чи обійти не можливо. Якщо хтось може медитувати рано-вранці, між третьою й четвертою годинами, він отримуватиме величезне натхнення й матиме змогу бігти дуже швидко. Але це не означає, що він, медитуючи щодня о цій порі, усвідомить Бога за тиждень. Це не можливо.

Регулярна, щира й одухотворена медитація — це єдиний спосіб мати справді дисципліноване життя. А перед медитацією слід практикувати зосередження. Коли хтось зосереджується, він стає божественним героєм. Він ступає на поле битви життя і входить у світло, де немає ні сумніву, ні страху. Страх і сумнів переможені зосередженням. Відтак, поринувши глибоко в медитацію, він отримає впевненість, внутрішню впевненість та запевнення. Врешті-решт, коли він споглядатиме, він увійде в ціль і перетвориться на ціль. Він стане самою ціллю. Це — усвідомлення Бога. Тут скінченне зливається з Нескінченним і стає одним цілим із Нескінченним. Тут божественний люблячий та Всевишній Любий стають одним, неподільним.

Хто може вистояти?

Супроти людської нечистоти
Чи може хтось вистояти?
Ні, не може навіть святий.

Супроти людської нещирості
Чи може хтось вистояти?
Ні, не може навіть мудрець.

Супроти людської пітьми
Чи може хтось вистояти?
Ні, не може навіть пророк.

Супроти людської невпевненості
Чи може хтось вистояти?
Ні, не може навіть йог.

Супроти людського безглуздя
Чи може хтось вистояти?
Ні, не може навіть Аватар.

Супроти людської марності
Чи може хтось вистояти?
Ні, не може навіть Бог.

Щирість, чистота і певність

Будьмо щирими. Всевишній благословить нас.

Будьмо чистими. Всевишній полюбить нас.

Будьмо певні щодо своєї Мети. Всевишній обійме нас.

“Будьмо щирими. Всевишній благословить нас”. Шукачеві до останку слід бути щирим не лише у своєму внутрішньому житті, а й у зовнішньому. Щирість — це родюча нива в серці шукача. Його щирість — це неповторна Божа Усмішка. Його щирість — незрівнянна Божа Гордість.

Щирість можна розвинути. Немов мускул. Є люди, які від природи щирі, а є такі, що від природи не щирі. Ті, що мають щирість з перших днів свого життя, благословенні. Однак тим, що від самого народження не щирі, не потрібно проклинати себе. Вони зможуть стати щирими, якщо захочуть. Тієї миті, коли вони по-справжньому захочуть бути щирими, Бог з Його безмежним Співчуттям допоможе їм. Він допомагатиме їм з найглибшою Радістю, Гордістю і Турботою.

Духовність потребує й вимагає щирості від початку до кінця. Духовність та щирість ніколи не відокремити. Якщо хтось справді дбає про духовне життя, якщо хтось відчуває, що духовність — це єдина відповідь, то я волію сказати, що щирість — це ключ до дверей духовності. Іншого ключа немає, іншого ключа не може бути.

“Будьмо чистими. Всевишній полюбить нас”. Якщо немає чистоти у внутрішньому або в зовнішньому житті того, хто плекає стремління, то він нічим не ліпший за тварину. Без чистоти він не втримає жодного з духовних дарів. Усе щезатиме й розчаровуватиме шукача, якщо йому бракує чистоти. А якщо він наповниться чистотою, то, кінець кінцем, у нього ввійдуть усі божественні властивості. В ньому вони співатимуть, танцюватимуть і зроблять його найщасливішою особою на землі. А божественні властивості, зробивши щасливим шукача, знайдуть своє істинне здійснення.

Чистота в фізичному — надзвичайно важлива. Це не означає, що ми повинні приймати ванну десять разів на день. Ні, чистота — не це. Чистота таки вимагає, щоб ваше тіло було чисте, проте істинна фізична чистота перебуває всередині серця. Всередині серця ви маєте спорудити внутрішній престол. Цей престол — це постійне нагадування про Всевишнього Керманича, що всередині вас. Коли ви постійно і спонтанно думатимете про те, що в найглибших закутках вашого серця перебуває Всевишній Керманич, то ви усвідомите, що це найвища чистота. Якщо бракує чистоти в фізичному, то остаточний успіх, повне проявлення Бога не можуть відбутися. Ви можете досягти часткового духовного успіху, однак навіть той частковий успіх у житті страшенно розчарує вас, якщо у вашій природі не встановлена чистота. Потрібно встановити чистоту в усій своїй природі: фізичній, вітальній, ментальній тощо. Відтак усе, що ви робитимете, все, чим ви будете, і все, чим ви володітимете, буде наповнене чистотою. Чистота не є чимсь слабким чи негативним; це щось одухотворене й динамічне. Це щось, що постійно живиться від нескінченної Енергії та несхитної, незламної Волі Всевишнього.

Саме повторення слова чистота може допомогти змінити як зовнішнє життя шукача, так і внутрішнє. Щодня, поклавши праву руку на пуп, повторюйте слово чистота сто вісім разів. Невдовзі ви побачите, що чистота щедро вливається в вас і тече крізь вас. Коли ви чисті, ви дивитеся на світ іншими очима. Ви бачите, як у світі стрімко сходить зоря чистоти. Ви бачите, як у світі стрімко розквітає краса. Ви бачите, як у світі стрімко розсіває свої промені досконалість.

Чистота — солодка-пресолодка. Ви чисті, коли бачите чистоту всередині себе. Ви ще чистіші, коли бачите чистоту всередині себе та навколо. Ви найчистіші, коли стаєте чистотою всередині й зовні. Провадячи нечисте життя, ви фактично вбиваєте своє внутрішнє єство. А якщо ви ведете чисте життя, то ви прискорюєте подорож вашої душі. Коли чистота повністю встановлена у вашому житті, ваша душа та ваше життя отримують найбільші можливості.

“Будьмо певні щодо своєї Мети. Всевишній обійме нас”. Відмінність між звичайною людиною та людиню, яка плекає стремління, полягає в тому, що звичайна людина не має мети, а людина, яка плекає стремління, має мету. Звичайна людина задоволена тим, що вона має, або ж вважає ідею проникнення поза Обрій цілком примарною, вважаючи, що поза Обрієм нічого немає. Вона перебуває в полоні того, що вона бачить навколо себе. Однак той, що плекає стремління, відчуває й вірить, що цей наш світ не є кінцевою метою. Він відчуває, що десь вона мусить бути, і знає, що або ця мета прийде до нього, або йому потрібно йти до неї. Метою може бути усвідомлення Бога або щось інше. Якщо це усвідомлення Бога і якщо стремління щире, то шукачеві слід знати, що його мета — це щось абсолютно важливе і священне. Це — не іграшка.

Тому, що плекає стремління, слід бути певним щодо своєї мети. Він може прагнути Бога або ж якогось Його атрибуту. Декотрі шукачі звертаються до Бога заради Сили, Любові, Спокою. Вони не звертаються до Бога заради Нього Самого. Вони не прагнуть Бога в Його Нескінченності й Вічності. Вони хочуть лише Його частинку. Вони задоволені, якщо можуть отримати від Бога Спокій, Світло чи Любов. Отримавши те, заради чого вони зверталися, вони завершують подорож своєї душі. Однак є деякі шукачі, які не хочуть від Бога нічого, окрім Самого Бога. Вони відчувають, що, отримавши Бога, вони отримають усе. Вони — наче голодні діти в саду, в якому є дерево з рясними плодами манго. В даному разі Бог — це господар саду, а також Він є деревом. Якщо ми порадуємо Його, то Він задовольнить наш голод безмежного Світла, Спокою і Блаженства. Якщо шукачі мудрі, то вони знають, що тієї миті, коли вони порадують Бога, вони отримають від Нього все.

Завдяки щирому стремлінню істинний шукач каже: “О Боже, якщо Ти відчуваєш, що мені належить мати Твоє Бачення, якщо Ти відчуваєш, що хочеш здійснити Себе в мені й крізь мене, якщо Ти відчуваєш, що можеш використовувати мене як Свій інструмент, я — до Твоїх послуг. Якщо Ти забажаєш, щоб я стояв перед Тобою, я прийду і стоятиму. Якщо Ти бажаєш стояти переді мною, я буду однаково щасливий. Якщо Ти не бажаєш ні того, ні того, а бажаєш, щоби хтось інший був перед Тобою, я буду однаково щасливий”. Це те, що ми називаємо зреченням. Це остаточне зречення.

Той, що плекає стремління, повинен знати свою мету. Якщо його мета — усвідомлення Бога, то можна розпочати з думки про це. Однак остаточна Мета — це безумовне зречення перед Волею Бога. Лише тоді, коли Бог бачить, що Його дитя, Його найвідданіше дитя здійснило безумовне зречення не на секунду, не на день чи рік, а на все життя, на всі прийдешні інкарнації, на цілу вічність, Він обіймає Своє найдорожче, Своє наймиліше, Своє найвідданіше дитя. І під час цих обіймів людина перетворюється на Самого Бога. Нам усім, без винятку, дано можливість здійснити Бога тут, на землі. Якщо ми постараємося, ми неодмінно зуміємо. Ми зможемо здійснити Бога, і в Його здійсненні ми побачимо, що ми вже здійснили себе.

Капітани

О моє земне життя,
Ти хочеш краси,
Щоби бути капітаном свого тіла.
Це неабияк підходить мені.

Ти хочеш чистоти,
Щоби бути капітаном свого віталу.
Це чудово підходить мені.

Ти хочеш світла,
Щоби бути капітаном свого розуму.
Це прекрасно підходить мені.

Ти хочеш божественності,
Щоби бути капітаном свого серця.
Це більш, ніж ідеально підходить мені.