Розділ І. Бог і людство

У Бога є живе Дихання,
І називається це Дихання людиною.
У людини є жива Мета,
І називається ця Мета Богом.

Людина і Бог — всевишня взаємна потреба. Людині потрібен Бог для її вищого трансцендентального усвідомлення, а Богові потрібна людина для Його повного проявлення на Землі. Людині потрібен Бог, щоб усвідомити свою вищу істину, своє вище буття. Богові потрібна людина, щоб проявити Себе тут, на Землі, цілісно, божественно, на найвищому рівні.

Ми вважаємо, що Бог потрібен нам більше, ніж ми Йому, але це не так. Ми потрібні Богові так само, коли не більше. Чому? Він незрівнянно краще від нас знає наш потенціал і наші можливості. Ми мислимо про себе як про нікчемних, безнадійних та безпорадних, а насправді, в Очах Бога, ми — Його божественні інструменти. Він хоче використовувати нас незліченними способами. Це — Його Мрія, яку Він має намір перетворити на Реальність. Бог хоче, щоб ми були не тільки необмеженими, а й вічними, безсмертними. Він знає, що ми на це здатні, бо Він наділив нас такою здатністю. Тепер Він хоче застосувати нашу здатність.

Запитання: Ви розповідаєте про Бога, а ми не маємо уявлення, хто такий Бог. Хто такий Бог?

Шрі Чинмой: Бог — сама Любов. Бог — саме Світло. Бог — сама Краса. Бог — це все: нескінченна Істина, нескінченний Спокій, нескінченне Світло, нескінченне Блаженство. Він має форму. Він не має форми. Якщо ви відчуваєте Бога як Спокій, то ви кажете, що Бог — це Спокій. Якщо ви відчуваєте Бога як Світло, то ви кажете, що Бог — це Світло. Якщо ви відчуваєте Бога як Любов, то ви кажете, що Бог — це Любов.

Як люди ми кажемо, що Бог є тим або тим, відповідно до нашого обмеженого розуміння. А Бог, насправді, є всім. Якщо ми захочемо відчути Бога як безмежний простір, це можливо. А якщо захочемо побачити Бога віч-на-віч як осяйну істоту, що стоїть просто перед нами, то буде так.

Доторкнувшись до Дерева-Бога, ви, можливо, відчуєте Спокій, а хтось інший відчує Блаженство. Тож ви скажете, що Бог — це Спокій, а він скаже, що Бог — це Блаженство. Але це той самий Бог, та сама Мета. В процесі досягнення Мети ми можемо бачити її по-різному, а коли ми дійсно її досягаємо, ми бачимо, що вона є всім. Отже, якщо нам потрібно описати, дати визначення, то ми опишемо Дерево-Бога в тому аспекті, який нам найбільше подобається. Ми можемо переживати все, однак у своєму вираженні, у своєму розкритті ми будемо звертатися до того аспекту, який нам найбільше подобається.

Якщо твоя потреба — Бог,
То Він ніколи не буде другим.
Він завжди буде на першому місці.
Він буде твоїм Довіреним.
Він буде твоїм всевишнім Порадником.
Він буде твоїм єдиним Другом.

Запитання: Є тільки один Бог?

Шрі Чинмой: Є один абсолютний Бог. Кожна людина — це частинка Бога. Всевишній Бог — наче океан. Кожна крапля містить маленьку частку свідомості океану. Отже, ми можемо сказати, що кожна крапля — це маленький бог, частинка Бога. Якщо ви — частка Безмежності, то можна сказати, що ви втілюєте суть Безмежності.

Згідно з нашою індійською філософією, існує стільки богів, скільки людей. Що це означає? Всередині кожної людини є Бог. Бог всередині нас, переважно, міцно спить. Утім, якщо ми молимося й медитуємо, наш Бог виходить на передній план. Душа, представник Бога всередині нас, має цілісний, нерозривний зв'язок з Абсолютним Богом.

Бог — це божественний Садівник.
У кожній квітці-душі
Він бачить
Свою нову, неповторну Красу.

Бог — це найвища, найсвітліша, найдосконаліша частина вас. Ви складені з двох частин: вищої і нижчої. Здебільшого ви перебуваєте в нижчій частині. Коли ви цілком усвідомите свою вищу частину, а нижча буде остаточно перетворена та об'єднана з Найвищим, ви станете ніким іншим як Богом. Хоч це ще не пізнано й не розкрито вами, але ваша найвища, найрозвинутіша, найдосконаліша, залита Світлом частина — це Бог. А поки що ви недосконалі; до досконалості ще далеко.

Вічне запитання людини:
“Хто такий Бог?”
Негайна відповідь Бога:
“Моє дитя, хто ще може бути Богом,
Як не ти?”

Запитання: Деякі люди стверджують, що вони не вірять у Бога. Попри те, вони є добрими людьми і здаються щасливими. Як це поясните ви?

Шрі Чинмой: Хоч би яким способом ми оцінювали дійсність чи намагалися ототожнитися з нею, нам слід розуміти, що ми оцінюємо Божественність і ототожнюємося з Божественністю. Цю Божественність ми називаємо Богом або Духом, або Буттям. Якщо ви не хочете називати її Богом, то маєте на це повне право. Однак вам доведеться назвати її щастям. Щастя саме по собі — це Бог. Коли ви, захоплені красою природи, перебуваєте в щасливому стані, то щастя, яке ви відчуваєте, — це Бог. Одним словом, коли потрібно визначити Бога, то я волію сказати, що Бог — це щастя.

Справжня дійсність
Проста-препроста,
А не складна.
Складність не має нічого спільного з дійсністю.

Запитання: Бог — це те саме, що й енергія?

Шрі Чинмой: Бог — не лише те саме, що й енергія, а Бог Сам по Собі є енергією. Але нам треба знати, який аспект Бога приваблює нас. Якщо нас приваблює Бог як енергія, то Він прийде до нас у формі нескінченної енергії. Якщо ж наш розум і серце звертаються до Бога в людській подобі, то Він постане перед нами як людина у найосяйнішій формі.

Запитання: Коли ви кажете “Всевишній”, йдеться про Бога?

Шрі Чинмой: Замість слова Бог я, здебільшого, кажу Всевишній. Я прошу своїх учнів робити так само, бо відчуваю, що так наш зв'язок із Ним стає щільнішим. Хоча Бог та Всевишній — одне, проте між ними, все-таки, є тонка відмінність. Коли йдеться про усвідомлення Бога, тоді Бог — це синонім Всевишнього. Однак, зазвичай, кажучи Бог, ми відчуваємо, що Він утілює статичну висоту — немов висока, але плоска гора. Використовуючи термін Бог, ми відчуваємо, що Він досягнув Своєї Висоти і зупинився. Йому не притаманна свідомість, що постійно розвивається. Він — те, що завершилося, завершений продукт.

А коли ми кажемо Всевишній, то знаємо, що йдеться про Всевишнього Господа, який не лише досягнув абсолютної Висоти, а й постійно йде далі, долаючи межі. Відбувається постійний рух угору.

Він — вічний та безсмертний.
Він — у цьому світі та поза ним.
Він — Творець
Універсального і Трансцендентального.

Запитання: Може бути філософський доказ Бога, чи треба покладатися на віру?

Шрі Чинмой: Треба покладатися на щирість. Побачивши що-небудь, ви можете це визнати або назвати ментальною галюцинацією.

Коли медитує духовний Учитель у найвищому стані свідомості, він приносить безмежний спокій, світло і благодать. Спостерігаючи за ним, ви неодмінно побачите в ньому відображення свідомості Бога. Свідомість Учителя настільки інакша, що ви, безперечно, відчуєте, що він перебуває десь далеко. Його обличчя випромінюватиме світло, і ви помітите в ньому щось особливе.

Філософія — в розумі. Духовність — у серці. Якщо ви хочете визначити Бога за допомогою розуму, то з цього нічого не вийде. Треба бачити Бога серцем. Найкращий доказ Бога — ваша свідомість. Прийшовши до духовного Вчителя й помедитувавши разом з ним упродовж кількох хвилин, ви побачите як змінилася ваша свідомість. А тоді нехай ваша щирість буде суддею.

Бог не повинен переконувати тебе,
Що Він існує.
Просто переконай себе самого,
Що ти прийшов у світ,
Щоб робити щось чудове
Й бути чимось добрим.

Розділ ІІ. Божа Космічна Гра

Бог був один, але Він захотів стати багатьма. Вам не сподобається гра, в якій лише один учасник. У яку би гру ви не грали, вам потрібні інші гравці. Бог виник з Безмовності, щоб божественно насолоджуватися Космічною Грою.

Заглибившись усередину себе, ми бачимо, що ми є тільки свідомими учасниками Космічної Гри. Ми бачимо, що діємо не ми — діє Бог. Ми — просто Його інструменти. Бог — Один, але Він відчув, що хоче насолоджуватися Собою і здійснювати Себе у мільйонах форм. Він не мав повного задоволення, коли був Один. Хіба Бог мусить бути задоволений Своїм Єдиним Нескінченним Буттям? Він може бути також багатьма скінченними. Бог всезнаючий, всемогутній, всюдисущий. Якщо Він всемогутній, то чому б Йому не стати таким дрібним творінням, як мураха? Через всемогутню Силу Бога ми мислимо про Нього як про великого, безмежного. Але саме тому, що Бог всюдисущий і всемогутній, Він так само може перебувати і в обмеженому. Таким чином Бог грає у Свою вічну Гру в тобі і крізь тебе, крізь мене, крізь усіх людей.

Бог безмежний, а проте, кожне маля вміщає Його. Бог хоче насолоджуватися Собою й грати мелодію Нескінченності тут, у скінченному. Лише так він дійсно отримує найбільшу радість. Саме в обмеженому ми прагнемо досягти Безмежності. З іншого боку, Безмежність отримує велику радість, стаючи найкрихітнішим.

Безмежне й обмежене — вони видаються протилежними в наших очах, а в Божих Очах вони — одне. Обмежене та Безмежне завжди йдуть пліч-о-пліч — одне доповнює інше. Обмежене хоче досягнути абсолютної Висоти, якою є Безмежність. Безмежність хоче проявити себе в обмеженому та крізь нього. Таким чином гра стане довершеною. Інакше вона відбуватиметься біля одних воріт. Не буде ні радості, ні досягнення, ні здійснення. У Безмежному та крізь Безмежне обмежене співає пісню усвідомлення. В обмеженому та крізь обмежене Безмежність співає пісню проявлення.

“Господи, я — шукаю, а Ти — ховаєшся.
Я шукаю, тому що без Тебе
Не займається, не горить полум'я мого життя.
Господи, скажи мені,
Чому Ти ховаєшся?”

“Доню, Я ховаюся,
Тому що Моя захованість підсилює твій пошук,
Винагороджує твою любов,
Прославляє твої досягнення
Й робить безсмертним твоє просвітління”.

Запитання: Яка мета життя?

Шрі Чинмой: Мета життя — проявити внутрішню божественність. Мета життя — стати свідомим добірним інструментом Бога. Мета життя — проявити найвищу Істину, яку ми втілюємо. Спочатку ми маємо бачити й відчувати Істину, а потім — розкривати її і проявляти.

Мета життя —
Стати одним цілим з Абсолютною Істиною.
   Абсолютна Істина —
Це Бог, безмежне Співчуття,
та
Бог, нескінченна Задоволеність.

Мета життя — усвідомити Всевишню Реальність. Мета життя — бути свідомим вираженням Вічного Буття.

Життя — це еволюція. Еволюція — це розкриття зсередини. Кожне життя само по собі — світ. Воістину, кожне життя — це мікрокосм. Усе, що живе в неосяжному всесвіті, живе і в кожному індивідуальному житті.

Мета життя — усвідомити Бога. Усвідомлення ніколи не прийде до пасивної особи. Доведеться заплатити його вартість. Інакшого вибору нема.

Якщо ми любимо життя, то спершу нам слід любити Бога, тому що Бог — не лише Джерело, а й саме Дихання життя. Любити Бога нічого не коштує, але багато вартує. Наш розум знає цю істину. Наша душа втілює цю істину.

Тисячу літ
Я любив Бога неусвідомлено,
Але від цієї миті
Я любитиму Бога свідомо.

Кожна людина має душу, а кожна душа має свою природу. Душа, прямий представник Бога, приходить на Землю, щоб виконати обіцянку, яку вона дала Абсолютному на найвищому плані свідомості — Небесах. Кожна душа повинна проявити свою внутрішню божественність тут, на Землі, особливим способом. Розкриваючи своє світло, душа, власне, проявляє внутрішню божественність. Коли душа, завдяки устремлінню, усвідомленню, розкриттю та проявленню, входить в Універсальне Я, вона завершує свою земну подорож.

Щоби бачити світло своєї душі, потрібно відчувати, що ви — не тіло, не вітал, не розум, не серце; ви — сама душа. Щоб мати таке переживання, слід розуміти, що вам потрібен Бог, а ви потрібні Богові. Вам потрібен Бог, щоб якнайвище піднести вашу свідомість. Ви потрібні Богові, щоб Він проявив Себе всередині вас і крізь вас на Землі.

Моє життя — маленький човник,
Ледь чутний клич.
А моя душа — представник всемогутнього,
Всюдисущого, всезнаючого Бога.

Запитання: Чи можна пізнати Бога, узявши лише скінченну частину Його творіння?

Шрі Чинмой: Сприймаймо Бога як безмежний океан. Ви знаєте, що океан складається з дрібних крапель. Мільйони, мільярди і трильйони крапель утворюють океан. Коли ми зможемо ототожнюватися як з безмежним океаном, так і з найменшою краплею, тоді ми зможемо бачити Бога — як у скінченному, так і в Нескінченності. Завдяки силі єдності з найменшою краплею океану ми бачимо й відчуваємо Бога. Установивши єдність зі скінченним, ми відчуваємо, що таке Нескінченність.

Якщо ми хочемо побачити Бога в Його неосяжному творінні, власне, як творіння — це можливо. Утім, спочатку легше ототожнитися з його малою частиною, виокремивши Бога з творіння. Навіть у малому, видимому для нас на даний час фрагменті Божого творіння ми бачимо безмежне розмаїття. Як же тоді бути з усім Його творінням? Наш розум не може осягнути його. Для обмеженого людського розуму навіть обмежена реальність-Земля є нескінченною. Коли ми почнемо пізнавати принаймні цей маленький клаптик неосяжного Божого творіння, то можна буде сказати, що ми досягли неабиякого внутрішнього прогресу.

Запитання: Мені складно вийти з мого обмеженого “я” й відчути себе одним цілим з Безмежним.

Шрі Чинмой: Обмежене в нас не усвідомлює Безмежності, але, коли воно починає усвідомлювати Безмежність, його охоплює почуття меншовартості й обмежене не хоче свідомого єднання з Безмежним. Всередині обмеженого міститься сила невігластва. Безмежність відчуває єдність з обмеженим. Безмежність знає, що колись вона була не океаном, а просто малою краплею — так само, як обмежене. Згодом вона розширила свою свідомість і мала крапля стала цілим океаном. Це відбулося завдяки процесу еволюції.

З іншого боку, Найвища Абсолютна Істина спочатку була одна. Бог був один, а потім вирішив стати багатьма. Безмежне усвідомлено вирішило стати обмеженим. Знання говорить нам, що всередині Безмежного ми можемо знайти обмежене, а всередині обмеженого ми можемо знайти Безмежне. Просто тому, що Бог безмежний, Він може насолоджуватися Собою у крихітному атомі так само, як у неосяжній Безмежності.

Знання говорить нам ще дещо. Божественне знання каже, що від самого початку Один та численність були тим самим. Вони з'явилися разом. Один — це Бачення. Численність — це Реальність. З Божої Сили-Бачення миттю постала Реальність. З іншого боку, Бачення виникло завдяки Силі-Реальності. Бог хотів насолоджуватися Собою. Він хотів запропонувати Нектар Безсмертя всьому Своєму творінню. Завдяки творінню Він відчув розширення Його Я-Форми, Його проявленої Форми. Від початку, коли Він створював світ, Своїм внутрішнім Баченням Він бачив остаточне майбутнє. Тепер поступово, незмінно й безпомилково Він розкриває Своє Бачення.

Того прадавнього дня,
Коли Бог творив людину,
Він хотів, щоб Його Безсмертя
З любов'ю обіймало
Його квітучу Нескінченність.

Розділ ІІІ. Бачити Бога в усьому

Щомиті і постійно Бог народжується всередині вас: у ваших словах, діях та у вашому становленні. Бог постійно приходить до вас у новій формі. З кожною новою думкою, новою ідеєю ви можете бачити світанок нового Бога, народження нового Бога. Що Бог робить? Він веде вас від меншого знання до більшого. Коли ви народилися, всередині вас народився Бог. Тепер щомиті Бог народжується всередині вас, роблячи вас ліпшими, красивішими, мудрішими, здатними на дедалі більше здійснення. Все найкраще у вас — від Бога.

Заховавшись за моїми сльозами,
Бог
Готується до нового світанку.

Бог є у кожному, та не кожен здатен бачити Його всередині себе. Бога можна побачити лише тоді, коли ви покличете Його. Хто кличе Бога, молиться Богові, той зможе Його усвідомити. Кожен голодний, однак тільки той, що має гроші, щоб купити їжу, зможе попоїсти. Так само й Бог — всередині кожного, але бачитиме Його тільки той, хто має внутрішнє благання.

Якщо усе твоє серце
Плаче за Богом,
То усе Серце Бога
Прийде до тебе.

Запитання: Чому у квітці я бачу більше божественності, ніж у шматку деревини?

Шрі Чинмой: Божественність є в усьому. В мені і крізь мене, всередині вас і крізь вас, у кожному і крізь кожного, в усьому і крізь усе Бог проявляє Себе. Утім, ми бачимо, що в декотрих речах чи в декотрих людях ця божественність проявляється повніше. Всередині того, що ви називаєте темрявою, міститься крихітне світло. Зараз у цій кімнаті ви бачите світло, а через хвилину цього світла може стати ще більше. Світло не має кінця. Світло випромінюється; воно необмежене, нескінченне.

Певну порцію краси Бог захотів помістити у свідомість квітки. Бог не відчув потреби зробити цю стіну чи кусок деревини такими гарними, як квітка. Але це не означає, що Бог не добрий до деревини чи до стіни. У п'єсі мають бути і король, і слуга. Мають бути і прості піддані. Всі ці різні ролі потрібні. Гра не складеться, якщо є тільки королі. Щоб поставити цікаву п'єсу, вам знадобляться королі, міністри, піддані й інші.

Також і в Божому творінні є потреба щодо багатьох різноманітних речей. Якщо Бог хоче, щоб ви оцінили аспект Його Краси, то Він кладе перед вами квітку, зірку чи миле дитя. Якщо Бог хоче, щоб ви оцінили аспект Його Могутності, то Він негайно приносить вам слона або лева. Якщо Бог хоче, щоб ви оцінили аспект Його Неосяжності, то Він приносить вам безкрає небо або море. З іншого боку, якщо Бог хоче, щоб ви оцінили Його крихітну, найдрібнішу частинку, то Він змусить вас думати про атом. Отже, все залежить від Бога, котрий аспект Він обере, щоб ви оцінили. Бог має всілякі аспекти, всілякі властивості. Утім, Він може забажати, щоб один конкретний Його аспект ви оцінили більше, ніж інші.

Сьогодні Бог, можливо, захоче, щоб ви оцінили аспект Його Краси. Завтра Він може захотіти, щоб ви оцінили аспект Його Спокою. Післязавтра Він може захотіти, щоб ви оцінили аспект Його Могутності. Бог принесе у вашу свідомість саме той аспект, який вам належить оцінити.

Я бачу, ясно бачу
В печері свого розуму,
У світлиці свого серця,
На вулиці свого життя
Божу Присутність!
Ось чому я відчуваю,
Що дні мого усвідомлення Бога
Швидко наближаються.

Запитання: У своїх пошуках Бога я відкрив, що Він є скрізь: навколо мене, всередині мене. Єдність з Ним стає дуже зрозумілою. Мене бентежить відокремленість. Що це за відчуття відокремленості?

Шрі Чинмой: Якщо ви бачите й відчуваєте Бога навколо вас і всередині вас, то як можете відчувати відокремленість? Всередині мене є серце і душа. Я можу відчути відокремленість, коли щось є поза моїм тілом. Але я не відокремлюю свого серця від свого тіла чи від себе, тому що моє тіло і моє серце є невід'ємними частинами одне одного, а також — мого життя. Якщо я відокремлю їх, то відразу припиню існувати. Якщо ви дійсно відчуваєте Бога всередині себе, то відчуття відокремленості не можливе.

Насправді діється ось що: упродовж якогось часу ви живете у своєму серці й відчуваєте всередині себе Божу Присутність, а потім ви — у фізичному розумі. І тоді ви сумніваєтеся у своєму існуванні, сумніваєтеся в дійсності того, що щойно пережили. Коли ви починаєте сумніватися, виникає відчуття відокремленості. Ви відчуваєте, що щось втрачається; що ви відокремлені від чогось. Але ви нічого не втрачаєте. Якщо ви одного разу щось здобули, то воно існує — там, всередині вас. Однак, не вміючи користуватися ним постійно, за власним бажанням, ви відчуваєте втрату.

Коли ви молитеся рано-вранці, ви відчуваєте Божу Присутність всередині себе й навколо себе. Згодом, ступивши у круговерть життя, ви, можливо, забуваєте про існування Бога. Тоді, коли ви забуваєте, ви відчуваєте відокремленість. Але це відчуття відокремленості, насправді, не зумовлене відсутністю Бога всередині вас. Бог там є, однак невігластво проникає в вас й оповиває вашу свідомість, яка ще кілька годин тому, рано-вранці, допомагала вам ототожнюватися з Богом, відчувати нероздільну єдність із Ним.

Ось чому ми намагаємося внутрішньо перебувати у постійній молитві або медитації. Зовні це неможливо. Нам треба жити на Землі. Доводиться ходити на роботу чи на навчання, доводиться вести всіляку діяльність. Проте у своєму розумі, у своєму серці ми можемо робити все, що бажаємо. Зовні ми можемо спілкуватися з друзями, виконувати все, що потрібно в нашому щоденному житті, а всередині себе — берегти живу Присутність Бога. Ми відчуваємо, що ми божественні, тому що всередині нас є душа, всередині нас є серце устремління. Отже, коли ми виходимо, щоб побути з друзями, нам теж слід пам'ятати — не з гордині чи марнославства, а з величезної потреби, — що ми від Божественного і для Божественного.

Віриш ти, чи ні,
А Боже Співчуття присутнє
У кожному твоєму життєвому переживанні.

Потрібно відчувати божественність не лише у собі, а й в інших — таким чином ми зможемо переживати єдність зі Всевишнім у людстві. Один зі шляхів до почуття єдності з іншими полягає в тому, щоби вважати, що ми — це все. Однак згодом у нас може сформуватися уявлення, що ми вищі за всіх, і це тільки збиватиме нас з дороги. Якщо ми вважатимемо, що лише ми божественні, лише нам належить божественність, а іншим — небожественні сили, то негайно виникне дисгармонія. Відчуваючи, що наше походження має Джерело, ми намагаємося бачити Божественне і в інших. Якщо ми відчуваємо себе божественними, і, спілкуючись з іншими, бачимо в них Божественне, то між нашою та їхньою божественністю не виникне конфлікт чи дисгармонія. Вважати себе божественним — абсолютно правильно. Та водночас нам слід відчувати, що інші — божественні теж.

Наші труднощі полягають у тому, що ми не відчуваємо цього весь час. Доки ми молимося вдома, доти ми бачимо й відчуваємо, що Бог — наш. Однак, вийшовши з дому і глянувши довкола на інших, ми не стараємося бачити всередині них Бога. Недосконалість, відмінність від нас — ось те, що ми намагаємося побачити. Після медитації ми полишаємо серце і входимо в розум або вітал. А тоді намагаємося відділитися від інших і бачимо інших небожественними. Коли, виходячи у світ, ми несемо з собою божественність, яку побачили й відчули під час медитації вдома, і стараємося бачити ту саму божественність в інших, тоді відчуття відокремленості немає. Якщо ми будемо бачити в інших те саме, що й у собі, то ми ніколи не втратимо Божої Присутності. Ми ніколи не втратимо почуття єдності з Богом.

Щоразу, коли я молюся одухотворено
Й медитую самовіддано,
Я бачу, як мій Всевишній Господь
Гарно і яскраво
Квітне у моєму серці.

Запитання: Яка причина цього розділення між людиною й Богом?

Шрі Чинмой: Причина розділення — невігластво. Нам здається, що я та моє принесуть нам справжнє задоволення. Наче дитина — надто енергійна, рухлива або й агресивна, вона отримує задоволення лише тоді, коли б'є когось або що-небудь ламає. В цьому полягає її задоволення і спокій. А доросла людина отримує задоволення, перебуваючи в тиші й мирі. На жаль, люди гадають, що, плекаючи свою індивідуальність та особистість, вони стануть щасливими. Але це помилка. Ми можемо бути щасливими тільки в універсальності. Індивідуальність та особистість знайдуть щастя тільки в універсальності. Маленька крапля, потрапивши в океан і втративши свою індивідуальність та особистість, стає тим, чим є океан. А коли б вона обстоювала своє індивідуальне існування, то чи на багато була би спроможна одна маленька крапля? Саме невігластво краплі змушує її думати, що, плекаючи відчуття окремості, вона буде задоволена. Це абсурд.

“Мій Господи, чи деколи таке стається,
Що Ти мене не любиш?”
“Так, Моє дитя, стається”.
“Коли, мій Господи, коли?”
“Коли ти не вважаєш себе
Майбутнім Богом”.
&nbsp&nbsp&nbsp

Запитання: Як бути з тим, що ми всі маємо індивідуальне житло, виконуємо різні завдання й таке інше? Хіба тут немає окремості?

Шрі Чинмой: Так, але це не є індивідуальністю. Це просто потреба, що витікає з відповідних завдань. За допомогою руки я пишу, за допомогою рота — споживаю їжу, за допомогою очей — дивлюся. Все це — частини мого тіла, хоч вони й виконують різну роботу. Так само і кожна людина робитиме те, що вона повинна робити, проте не з почуттям его, а з почуттям єдності. Мені Бог дав здібність до одного діла, а вам — до іншого. Об'єднаймо наші здібності: я не казатиму, що моя здібність перевершує вашу, а ви не казатимете, що тільки ваша здібність — те, що варто мати. Проблема світу полягає в тому, що кожен уважає себе незрівнянно важливішим за інших. Починається все з того, що ви тримаєтеся за свої здібності, а я — за свої; ми не об'єднуємо свої можливості.

Розділ ІV. Як розмовляти з Богом

Бог є скрізь. Утім, якщо ми не бачимо, не відчуваємо Його у своєму серці, то ми не зможемо бачити Його ніде. Спершу нам слід бачити Бога всередині себе і спілкуватися з Богом у своєму серці. Тільки тоді ми зможемо бачити Його й розмовляти з Ним постійно.

Ми живемо в невігластві. Ось чому ми відчуваємо, що Бог — десь у іншому місці. А якщо ми зануримося вглиб себе й усвідомимо Найвище в собі, то ми побачимо, що наша свідомість та Свідомість Бога — одне. Наразі жодна пересічна людина ніколи не наважиться сказати, що вона становить одне ціле з Богом, оскільки вона знає, що її свідомість вузька, обмежена, з перешкодами. А коли Христос казав: “Я та мій Отець — одне”, — він цілком усвідомлював те, що його свідомість та Свідомість Бога — одне-єдине.

Якщо ми хочемо свідомо втілювати Всевишнього, здійснювати Його і проявляти кожної миті свого життя на Землі, то потрібно проливати одухотворені сльози. Коли дитя плаче, мати поспішає до нього. Так само й тоді, коли ми плачемо в найсокровенніших закутках нашого серця — наш вічний Батько, Всевишній, біжить, щоб годувати, просвітляти й вести нас до Золотого Берега Позамежного.

Голос Істини
Говоритиме з нами тільки тоді,
Коли наше серце стане
Священним резервуаром.

Запитання: Як навчитися розмовляти з Богом?

Шрі Чинмой: Бог готовий розмовляти з вами, але ви не зважаєте на Нього, бо захоплені своїм власним голосом. Коли ви почнете відчувати, що те, що каже ваш голос, ви чули мільйони разів, а тепер хочете почути щось важливіше й корисніше, тоді ви почуєте Голос Бога дуже виразно.

З іншого боку, є велика відмінність між чути й прислухатися. Зараз ви чуєте божественне у мені, але, можливо, не прислухаєтеся до нього, не застосовуєте його у своїй щоденній діяльності. Важливість сказаного іншими не утримується вами навіть протягом секунди. А коли ви справді прислухáєтеся, тоді слова записуються на табличці вашого серця, в самій глибині вашого сумління. Потім це божественне послання спонтанно проявляється у вашій внутрішній та зовнішній діяльності. Якщо хочете навчитися розмовляти з Богом, то потрібно дати Богові можливість говорити. Слід припинити свої безкінечні теревені. Коли Бог говоритиме з вами, ви повинні прислухатися, ви повинні застосовувати божественне Послання Бога у своєму щоденному житті.

Бог слухає.
Лише говори тихо.
Бог слухає.
Лише говори віддано.
Повір мені,
Бог не глухий.
   Він не може бути глухим
До прагнення твого серця.
Його Досконалість-Співчуття
Вловило перший слабкий поклик
Твого серця-єдності.
Бог слухає.
Лише говори тихо й віддано.

Запитання: Що для вас означає медитація?

Шрі Чинмой: Медитація — це мова Бога. Якщо ми хочемо знати Божу Волю у своєму житті, якщо хочемо, щоб Бог направляв нас, формував та здійснював Себе всередині нас і крізь нас, то потрібно користуватися мовою-медитацією.

Медитувати — не означає просто сидіти в тиші протягом п'яти чи десяти хвилин. Медитація потребує усвідомленого зусилля. Слід заспокоїти і вгамувати розум; водночас розум має бути пильний, щоб не пускати бентежні думки й бажання. Коли нам вдасться заспокоїти і вгамувати розум, ми відчуємо, що всередині нас зароджується нове творіння. Коли наш розум порожній і спокійний, і все наше єство перетворилося на порожню посудину, тоді Бог наповнює її спокоєм, світлом і блаженством.

Зроби свій розум безмовним
І попроси серце говорити з Богом, —
Тільки тоді ти повернеш
У правильному напрямку.

Якщо вважати, що саме ми стараємося медитувати, тоді медитація здається складною. Утім, справжня медитація здійснюється не нами. Її здійснює наш Внутрішній Керманич, Всевишній — той, що постійно медитує в нас і крізь нас. Ми — просто чаша; ми дозволяємо Йому наповнити нас усією Його Свідомістю. Ми розпочинаємо з особистого зусилля, але, занурившись глибоко всередину себе, ми бачимо, що не зусилля дає нам здатність медитувати. Саме Всевишній є тим, що медитує в нас і крізь нас за нашого відома і свідомої згоди.

Запитання: Як навчитися медитувати?

Шрі Чинмой: Душа кожної людини має свій спосіб медитації. Мій спосіб не підійде вам, а ваш — мені. Якщо ви не маєте духовного Вчителя, який би скеровував вас, то слід заглибитися всередину себе й отримати свою медитацію з сокровенних глибин свого серця.

Якщо у вас є наставник, і він — усвідомлена душа, то вас навчатиме медитації його безмовний погляд. Учителеві не потрібно пояснювати словами як медитувати чи давати спеціальні техніки медитації. Він просто медитуватиме на вас і навчатиме внутрішньо. Ваша душа ввійде в його душу і навчиться від неї.

Запитання: Яка основна мета медитації?

Шрі Чинмой: Основна мета медитації — встановити свідомий зв'язок між Богом і нами. Всі ми — Божі діти, але поки що ми не маємо свідомої єдності з Ним. Хтось, може, й вірить у Бога, але ця віра не є дійсністю його життя. Він вірить у Бога лише тому, що хтось зі святих, йогів чи духовних Учителів сказав, що Бог існує, або він прочитав про Бога у духовних книжках. А якщо ми практикуємо медитацію, то настає день, коли ми встановлюємо свідому єдність з Богом.

Щоб спілкуватися з Богом,
У людини є безмовна медитація.
Щоб спілкуватися з людиною,
У Бога є завжди напоготові Спокій.

Запитання: Чим різниться молитва від медитації?

Шрі Чинмой: Коли ми молимося, ми говоримо, а Бог слухає. Коли ми медитуємо, ми слухаємо, а Бог говорить. Коли ми молимося, ми відчуваємо, що піднімаємося до Бога. Коли ми медитуємо, ми стараємося стати спокійними й тихими і дозволяємо, щоб мир, світло й блаженство спустилися до нас.

Коли ми молимося, при цьому завжди є тонке бажання. Можна назвати його устремлінням, бо ми молимося, щоби стати добрими чи отримати щось божественне. Але відчуття, що ми — божественні прохачі, є постійно. Під час медитації ми не просимо Бога ні про що. Ми просто входимо у море Його Реальності. Тоді Бог дає нам більше, ніж ми могли коли-небудь уявити.

Під час молитви ми відчуваємо, що в нас немає нічого, а Бог має все. Під час медитації ми пізнаємо, що все, що має Бог, ми теж маємо або матимемо колись. Ми відчуваємо, що ми є всім тим, чим є Бог, хоч поки що не вивели на передній план свою божественність. Коли ми молимося, ми просимо у Бога те, чого хочемо. А коли ми медитуємо, Бог щедро проливає на нас усе, що нам потрібно. Ми бачимо й відчуваємо, що в нашому розпорядженні — цілий всесвіт. Небеса й Земля не належать комусь іншому, вони — наша реальність.

Запитання: Якщо Всевишньому добре відомо про всі наші потреби, то навіщо молитися?

Шрі Чинмой: Коли ви щось отримуєте завдяки молитві, це тільки примножує його цінність у вашому житті. Ви можете сказати світові: “Я молився про це. Ось чому я це маю”. Дитя зголодніло і звертається до матері: “Я хочу їсти”. Тоді мати годує дитя. Потім дитя зможе розповісти світові: “Подивіться, яка у мене близькість з моєю мамою”. Так, мати в будь-якому разі нагодувала б дитину, але саме явище, що дитина просила, а мати виконала прохання, дарує дитині радість. Це означає, що мати — у цілковитому розпорядженні дитини. Завдяки внутрішньому зв'язку та близькості з матір'ю дитина може просити матір про допомогу.

Бог бачить усе, але: якщо ми просимо в Нього щось і Він це дає нам, то ми торжествуємо. Однак тоді ми як індивідуальності відокремлені від Бога. Ми відчуваємо, що Бог — в одному місці, а ми — в іншому. Ми й гадки не маємо, що Він — всередині нас. Ми не перебуваємо у вищій свідомості, щоб відчувати, що ми і Бог — одне. Коли ми відчуваємо, що ми і Бог — одне, тоді молитви зайві, бо наші потреби — це Його потреби.

Почуваючись відокремленими від Бога, ми мусимо просити в Нього те, що нам потрібно, а відтак — отримуємо радість від нашої молитви. Ми міркуємо: “Саме тому, що я молився, Бог дав мені те, що я хотів. Отже, я заслужив Його Співчуття”. Бог у будь-якому разі зробив би це, але ми б не мали такого задоволення.

Якщо, під час змагань, учасник докладає великих зусиль, щоби пробігти всю дистанцію, то він надзвичайно радий отримати від мене приз. Поборовши чималі труднощі й проблеми, він відчуває, що заслужив приз. Утім, навіть якщо ви не дістанетеся до фінішу, я можу вручити вам приз, бо я його приготував, однак ви не відчуєте задоволення, тому що ви нічого не зробили. Бог може дати все без умов, але ви не будете щасливі; тимчасом той, що старається й проявляє свою здібність, дійсно заслуговує отриманого. Тут приз — це здійснення молитви. Коли хтось молиться, медитує, а потім щось отримує, то він має більше задоволення, ніж тоді, коли Бог дає йому це безумовно.

Молитва зближує нас зі Всевишнім. Медитація зміцнює нашу єдність зі Всевишнім. Якщо перед тим, як медитувати, ми молимося впродовж кількох хвилин, то ми розвиваємо нашу близькість зі Всевишнім. Потім, розпочавши медитувати, ми розвиватимемо нашу справжню єдність зі Всевишнім. Якщо ми не близькі, то як можемо стати одним цілим? Спершу слід відчути, що ми з Богом — близькі друзі, а після цього ми зможемо усвідомити нашу справжню єдність з Богом.

Бог чує
Одухотворені молитви шукача
Не лише завдяки великій готовності,
А й завдяки безпосередній єдності.

Запитання: Чи можливо отримувати відповіді на свої запитання під час щоденних медитацій?

Шрі Чинмой: Ви можете отримати відповідь на будь-яке своє запитання під час медитації або наприкінці медитації. Якщо ви зануритеся глибоко всередину себе, то неодмінно отримаєте відповідь. Але, отримавши відповідь, будь ласка, намагайтеся визначити, звідки вона приходить: від душі, від серця чи від розуму. Якщо відповідь приходить від душі або від серця, то у вас виникне відчуття полегшення, відчуття спокою. Ви побачите, що жодні суперечливі думки не супроводжують почуте. А якщо ви отримали відповідь не від серця і не від душі, то на передній план вийде розум, заперечуючи те, що ви почули.

Бог відповідає на мої молитви
Тільки тоді, коли бачить,
Що я не зловживатиму
Його Відповіддю.

Запитання: Що найважливіше слід пам'ятати духовному шукачеві?

Шрі Чинмой: Духовному шукачеві завжди слід пам'ятати те, що він — від Бога і для Бога. Поки що він, може, є незрілим шукачем, початківцем. Тому не можливо або й не потрібно, щоби Бог був для нього живою реальністю постійно. Деколи шукач лише уявлятиме Бога. Деколи, попри свої зовнішні зусилля, він, ймовірно, не відчуватиме Божої Присутності в собі, а іноді він може навіть забути про існування Бога.

Але шукачеві слід пам'ятати, що у нього є Витоки. Ці Витоки — Світло, безмежне, нескінченне Світло. Багато років він борсався у задоволеннях невігластва. Проте йому слід відчувати, що його Витоки — не невігластво, Його Витоки — Світло й Радість. Він існує для них і докладає свідомих зусиль, аби до них повернутися. Повертаючись, шукач проявляє Бога-Радість тут, на Землі. Попри те, що наразі він перебуває деякою мірою у невігластві, він — завжди для Бога-Життя, завжди для Бога-Світла. Якщо він пам'ятатиме про це, то відчуватиме постійне задоволення у своєму житті. Він відчуватиме Світло дедалі більше й більше — до нескінченності — у своєму зовнішньому та внутрішньому житті.

Запитання: Як нам збільшити свою потребу в Богові?

Шрі Чинмой: Це дуже легко. Почніть скорочувати особисті потреби. Чим більше ви скоротите особисті потреби, тим швидше збільшиться ваша потреба в Богові. Якщо ви маєте десять бажань, то зменшіть їх до дев'яти або до восьми. А згодом — до семи. Ви негайно побачите, що ваша любов до Бога й потреба в Богові зростає просто тому, що ви зменшили свої бажання.

Іноді ми приходимо до відчуття, що нам нічого не потрібно від світу, а ми — потрібні світові. Це погано. Коли ми спробуємо задовольнити потреби світу, ми зрозуміємо, що це просто неможливо. Сьогодні світ має одні потреби, а завтра — інші. Немає кінця цьому ланцюгу.

Ми не потрібні світові, і світ сам по собі не потрібен нам — справжньою нашою потребою є Всевишній у світі. У ваших батьках, родичах і людстві вам потрібен Всевишній. Вважати, що вам потрібні люди як такі — абсурд. Від людства ви не зможете отримати того, чого потребуєте.

Повертаючись до вашого запитання: потреба в Богові зросте відразу, щойно зменшиться потреба задовольняти свої бажання. Щоразу, відкинувши бажання, ви побачите, що сила любові до Бога й потреба в Богові зростають.

Розділ V. Особисте наближення до Бога

Кожен має своє сприймання Бога. Якщо вас задовольняє сприймання Бога як Світла, то ви маєте рацію, мислячи про Бога як про Світло. Хтось інший, можливо, буде задоволений Богом лише як сяючою істотою, схожою на найчарівніше дитя. Кожній людині доводиться мислити про Бога відповідно до її особистої внутрішньої спроможності та її внутрішньої сприйнятливості.

Якщо ви хочете побачити Бога у певній формі, то Бог неодмінно з'явиться перед вами саме так, коли ви порадуєте Його. Якщо ви хочете побачити Його у символах, то Він покаже вам Себе у символах, коли буде задоволений вами. Якщо ви хочете побачити безособову Форму Бога як безмежний Спокій, Світло й Блаженство, то Він може з'явитися так. Бог більш, ніж готовий постати перед вами у тій формі, якій ви найбільше віддані.

Особовий Бог чи безособовий Бог — це той самий Бог. Особовий Бог прийде до вас у тілі. Він буде найсвітлішою, найкрасивішою істотою серед усього людського роду на Землі. Безособовий аспект Бога — це Його нескінченна Енергія, нескінченне Світло, нескінченна Сила. Коли перед вами стоїть людина — це особовий аспект. Коли вона демонструє вам свою силу або іншу здатність — це безособовий аспект. Подібно й Бог є як особовим, так і безособовим; Він має форму, Він безформний. Водночас Бог перевершує як форму, так і безформне.

Особове й безособове,
Форма й безформне —
Всевишній Бог
Містить у Собі все.

Не намагайтеся наблизитися до Бога за допомогою розуму, що метикує. Це може тільки спонукати ваші інтелектуальні ідеї.

Старайтеся наблизитися до Бога покликом свого серця. Це пробудить вашу натхненну духовну свідомість.

Запитання: Як краще мислити про Бога: особовими термінами чи безособовими?

Шрі Чинмой: Наблизитися до особового Божого аспекту легше. Якщо на самих початках ми спробуємо йти до неособового Бога, то хитрий фізичний розум може намагатися переконати нас, що Бог не реальний, або ми прийдемо до неправильного уявлення. Уявлення не шкідливі, але це, всього-навсього, ментальні фантазії. А коли, побачивши просто перед собою найосяйнішу істоту, ми спробуємо увійти в її серце, то ми побачимо там безформне. Процес легший, коли іти від форми до безформного.

Припустимо, ми бачимо перед собою когось. Знаючи, що це наш батько, ми можемо спробувати розглянути, скільки знань, мудрості і вміння він має. А якщо ми намагатимемося осягнути знання особи, про котру ми не думаємо як про батька, то ми цілком розгубимось. Коли ми усвідомлюємо, що це наш батько, тоді його любов і ніжність наповнюють нас і нам легко побачити його уміння. Тоді неможливо відокремити його спроможність від його дійсності.

Командир батальйону має у собі силу, яка змушує весь батальон виконувати певні речі. Він може промовити одне-два слова, і сила, якою він володіє, приголомшує цілий світ. Він командує за допомогою одного слова, й відразу стає очевидною вся його могутність. Коли ми бачимо і його особу, і його здатність, то розділити їх неможливо. Так само й з особовим Богом: якщо ми вже побачили Його й усвідомили, звідки походить ця безмірна здатність, то відділити її від Істоти неможливо.

Спершу слід сприймати форму як реальність і від форми йти до безформної реальності. Незрівнянно легше прийти до безформної реальності через форму, ніж навпаки.

Запитання: На мою думку, ми бачимо Бога у формі на початку духовної подорожі, а коли ми доростаємо до єдності з Богом, тоді Бог втрачає Свою Форму. Чи це так?

Шрі Чинмой: Ні, на жаль, ви помиляєтеся. Ідея про те, що безформне вище за форму, — це наше ментальне уявлення. Ми вважаємо, що до творіння Всевишній був безформний, і лише потім Він набув форми, щоби наблизитися до нас. Погляньмо на сонце. Хоч його розмір велетенський, проте ми, дивлячись на нього, бачимо форму маленького круга. Чому? Тому що ми дивимося з великої-превеликої відстані.

Так само й духовні Вчителі, великі духовні постаті чи душі, що усвідомили Бога, приходячи на Землю, втілюють найвищу й безмежну Свідомість. Однак їхній зріст сягає 180 чи 174 сантиметрів або й менше. Гадаєте, вони втратили свою внутрішню висоту? Гадаєте, вони втратили свою внутрішню глибину? Ні. Це — наче сонце, що звідси здається маленьким.

Коли свідомість спускається у фізичне, фізичне набуває форми. Людина — це, насправді, душа. Душа — це представник Бога. Душа — це безмежний Спокій, Світло і Блаженство в Богові. Але ми не бачимо душі. Ми бачимо лише дуже обмежені рамки тіла: певну висоту, довжину і ширину. Ми відчуваємо, що те, що є за межами тіла, ширше. Так, воно ширше, однак вважати, що безформне важливіше за форму — хибно.

Ідея про те, що, чим вище ми піднімаємося, тим більше наближаємося до безформного, неправильна. Піднімаючись, ми не мусимо наближатися до безформного. Можна йти до всевишньо божественного Бога у формі, який володіє безмежною Ніжністю, безмежною Любов'ю, безмежною Турботою — безмежним усім. Ми можемо вийти за межі форми розуму, а не за межі всевишньої Форми.

Безформне не має переваг над формою. Вони однаково важливі. Особливо спочатку, поки ви не усвідомили Бога, бажано йти через форму. Ви будете задоволені, коли підете до безформного через форму. А якщо ви намагатиметеся йти до форми через безформне, ви побачите, що це неможливо. Спершу слід увійти у воду й трохи побовтатись. Згодом, ставши сильним плавцем, ви зможете плавати в морі. А якщо ви кинетеся в море, не вміючи плавати, то потонете.

Запитання: Чи вважаєте ви, що бачення Бога як форми залежить від культурного підґрунтя?

Шрі Чинмой: Іноді бачення Бога залежить від традиції й культури. Але не завжди. Якщо ми, завдяки силі нашого устремління, усвідомили Бога, то цілком від Бога залежить, як Він з'явиться перед нами. В деяких країнах існують дуже сталі ідеї й погляди на те, який вигляд має Бог. Розмаїття форм притаманно богам і богиням в індійській традиції. Утім, чимало людей із Заходу, які ніколи й не читали індійських писань, отримують переживання індійських космічних богів і богинь.

Водночас, є багато індійців, які не вивчали Біблію й західні писання, проте вони справді бачать ангелів і таке інше. Якщо релігійна традиція сформувала певне ментальне розуміння Бога, то шукачі, усвідомлюючи Істину, можуть бачити Бога саме так. За інших обставин Божа Воля, діючи в шукачах та крізь них, може повністю визначати, що бачитимуть шукачі.

Запитання: Коли ви говорите, власне, про Любого Всевишнього, як ви уявляєте Його?

Шрі Чинмой: Це не уява, це переживання. Ви можете переживати Любого Всевишнього так, а я можу переживати Його інакше. Залежно від устремління, досвіду й усвідомлення, кожен бачитиме Всевишнього по-різному, але переконливо.

Коли я, шукаючи поліцейського, побачу чоловіка в поліцейській формі, я дуже втішуся. Оскільки він вдягнений у поліцейську форму, то я знатиму, що він — з поліції. Та якщо вам відомо, що такий-то чи такий-то — поліцейський, то ви зможете підійти до нього, навіть тоді, коли він не вдягнений у відповідну форму. Подібним чином той, що живе у вищій реальності, має досвід Любого Всевишнього в одній формі, а той, що вперше переживає Найвище, може отримати цей досвід інакше.

Це — немов дитина, батько якої є суддею Верховного Суду. Коли дитина бачить свого батька у звичайному, повсякденному одязі, вона, попри те, знає, що її батько — суддя Верховного Суду. А коли вона приходить до судової зали й бачить батька у суддівській мантії, вона знає, що ця людина — її батько. А той, що не належить до їхньої родини, побачивши суддю на вулиці, не знатиме, хто це такий. Так само й кожна людина бачить Любого Всевишнього особливим, цілком переконливим для неї способом.

Запитання: Яким є ваше переживання Бога?

Шрі Чинмой: Я переживаю Бога як в особовій, так і в безособовій формі. Зараз я бачу Його як розширення Світла й Захвату. Наступної миті Він може набути форми найосяйнішої істоти. Усвідомивши Найвище, ми бачимо, що Бог — особовий та безособовий водночас. Наче вода й лід, Він може мати форму, а може не мати. Деколи вода перебуває в рідкому стані, і ми можемо в ній плавати. Деколи вода набуває твердого стану, і ми можемо по ній ступати. Так само і в духовному житті: іноді нам подобається безособовий аспект Найвищого Абсолюту, а іноді нам припадає до душі Його особовий аспект.

Найвищий перебуває за межами особового та безособового й водночас Він уособлює їх обох. Найвищий — без форми й разом з тим Він має форму. Коли нам доводиться висловлюватися про те, яким є Всевишній, то треба казати, що Він — і те, і інше й водночас Він — поза межами того й іншого. Ми не можемо осягнути Бога людським розумом. Спочатку Він — одне, а потім — інше. Згодом настає час, коли Він — поза межами обох. Найвищий — це Реальність, що постійно перевершує Себе. Сьогоднішній Обрій — це завтрашній старт.

Запитання: Як з'являється вам Всевишній та яка природа ваших стосунків з Ним?

Шрі Чинмой: Зазвичай я бачу Всевишнього у формі золотої Істоти, неймовірно світлої й променистої. Тут, на Землі, коли ми кажемо, що дитя — надзвичайно миле, ми цінуємо його форму. А Всевишній — безмежно красивіший за будь-яке бачене нами людське дитя. Так я бачу Всевишнього, коли спілкуюся з Ним. Саме ця форма — моя улюблена.

Наші стосунки — це стосунки Батька й сина. З безмежним Співчуттям Він запалив у мені полум'я устремління. Це полум'я здіймається дедалі вище — до найвищого. Моє устремління несе в собі безумовну любов, відданість і зречення.

В людському житті фамільярність призводить до неповаги. В духовному житті близькі стосунки між шукачем та Всевишнім Керманичем лише посилюють інтенсивність та спроможність, а ніжність, любов і турбота, які існують між шукачем та Всевишнім, не міліють — навпаки, близькі стосунки тільки примножують їх.

Коли я стикаюся з особовим аспектом Всевишнього, Він примножує мою любов, відданість і зречення. Всевишній дає мені пізнати, ким Від одвічно є. Чим ближчими ми стаємо з Ним, тим щільнішу встановлюємо єдність-здійснення.

Для істинного шукача особовий аспект не може спричинити труднощів. Коли зближуються двоє людей, то часто це триває недовго, бо вони бачать одне в одному слабкості. А особовий аспект Всевишнього знає, які ми є. Він не сприймає нас як недосконалість. Він бачить нас як продовження Його нескінченності. Він не прискіпується до наших вад ні на фізичному плані, ні на психічному. Саме Він веде нас до Доконалості, що вічно перевершує себе.

Бог завжди сприймає тебе
Як Своє найдорожче дитя.
А де ж твоє серце,
Щоб відчувати це?
Де твій розум,
Щоб вірити в це?

Щодня, медитуючи, намагайтеся відчувати, що ви — всередині Божого Серця, Внутрішнього Керманича. Хоч ви й не бачите Всевишнього, проте уявляйте суцільно золоту істоту. Уявіть, що Він — просто перед вами, або ви — всередині Його Серця, на Його Колінах чи біля Його Стіп. Не думайте, що вам вісімнадцять, сорок або шістдесят років. Ні! Думайте, що вам — лише місяць від роду, і ви — всередині самого Серця Всевишнього або на Його Колінах.

Кожна мить — це нагода
Думати про Бога
Й відчувати Божу Присутність.
Відчувай у всьому, що ти робиш,
Дотик самого Дихання
Твого Любого Всевишнього.

Я цілком забув,
Що Бог — старий.
Я би міг так багато
Навчитися від Нього.

Я цілком забув,
Що Бог — юний.
Я би міг запросити Його
До саду мого серця
Гратися зі мною.

Розділ VІ. Бог -Батько, Бог -Мати, Бог-Друг

Устремління каже мені, що мій Бог — Мати-Співчуття.
Усвідомлення каже мені, що мій Бог — Батько-Визволення.
Єдність з Богом каже мені, що мій Бог — Друг-Удосконалення.

Бог одночасно є і нашим Божественним Батьком, і нашою Божественною Матір'ю. На Заході головний Бог-Батько, тимчасом на Сході, передусім в Індії, на першому місці — Бог-Мати. І Схід, і Захід цілком мають рацію. Усвідомивши Бога-Батька, ми неодмінно побачимо в Ньому Бога-Матір. Усвідомивши Бога-Матір, ми виразно побачимо в Ній Бога-Батька.

Коли ми приходимо до Бога-Батька, ми відчуваємо Його Мудрість, внутрішнє Світло й Широту. Коли ми приходимо до Бога-Матері, ми відчуваємо безмежну Любов, безмежне Співчуття, безмежну Турботу. Це не означає, що Бог-Батько не має Співчуття. Має. Однак Бог виражає Любов, Співчуття й Турботу за допомогою жіночої форми частіше, ніж за допомогою чоловічої. Чоловічу форму Він застосовує, щоб виразити Мудрість, Світло й Широту.

Кожна з цих божественних властивостей — Любов, Співчуття, Турбота, Широта, Світло й Мудрість — незрівнянно важлива в житті кожної душі, що має устремління. Відчуваючи Любов, Турботу і Співчуття Бога та Його Мудрість, Світло й Широту в сокровенних куточках нашого серця, ми пізнаємо, що нинішня недовершена людина в майбутньому перетвориться на усвідомленого, здійсненого й проявленого Бога.

Коли людська мати помічає вади, недосконалості і слабкості своєї дитини, що в такому разі вона чинить? Вона ретельно їх приховує. Матері й на думку не спадає виставляти свою дитину напоказ усьому світові.

Так само й Божественна Мати, яка любить і співчуває незрівнянно більше за будь-яку людську матір, ніколи не викриває Своєї дитини. Вона, як і людська мати, ховає від інших незліченні недосконалості свого нащадка, тим часом змушуючи його усвідомити ці вади, щоб вони більше не повторювалися. Якщо дитина повторюватиме свої помилки знову й знову, то її усвідомлення Бога завжди лишатиметься недосяжним. Змушуючи дитину усвідомити скоєні помилки і невігластво, Божественна Мати діє з найкращими намірами, скерованими на те, щоб дитина могла пізнати відмінність між життям невігластва й життям мудрості. Божественна Мати не бариться. Вона піднімає дитя на наступну сходинку, перетворюючи невігластво дитини на світло-мудрість, а слабкості — на силу. Божественна Мати перетворює життя-ніч дитини на життя-світло.

Запитання: Я часто чую, як ви кажете про Бога “Він”. Я розумію, що Бог — це тільки дух.

Шрі Чинмой: Дитина кличе свого батька татом. Друзі називають батька інакше, і родичі називають його кожен по-своєму. В офісі до нього звертаються теж інакше. Але це та сама людина. Подібно й кожен шукач може по-своєму називати Бога. Це річ особистого вибору.

Щодо мене, коли я кажу про Бога Він, я в жодному разі не заперечую, що Бог є також і Божественною Матір'ю. Бог — Мати. Бог — Батько. Бог — Світло. Бог — Спокій. Бог — нескінченна Енергія. Кажучи про Бога Він, я нічого не віднімаю від Бога. Бог прийде з усім, чим Він є, незважаючи на те, як я Його називаю: Батько, Мати чи Брагма. Бог не заперечує жодного імені, якщо ми щирі. Він просто приходить, щоб відповісти на поклик Його дитини.

Твій Всевишній Господь
Не стоїть перед тобою
Тримаючи залізний прут,
Щоб покарати тебе,
Коли ти припустишся якоїсь помилки.
Далеко не так!
Завдяки світлу слухняності
Одного разу ти усвідомиш
Радість Його Єдності з тобою.

Запитання: Як краще бачити Бога — як Матір чи як Батька?

Шрі Чинмой: З одного боку, як душа не має ні чоловічого, ні жіночого роду, так і Бог не є ні чоловіком, ні жінкою. Чоловіче й жіноче бачить тільки розум. На найвищому рівні є тільки Бог. З іншого боку, шукач може бачити Бога й говорити з Богом так, як він того бажає. Якщо шукача цікавлять материнські властивості, то він іде до Бога-Матері. Але Мати й Батько — завжди одне.

Коли ми йдемо до Бога-Матері, це нагадує людську матір. Людська мати завжди відчуває, що її син — дитя, навіть коли йому шістдесят років. Мати завжди виявляє безмежну ніжність, любов, турботу й співчуття. Мати старається дати дітям усе й одразу.

Батько теж має велику любов, турботу й благословення, але він практичніший — він не балує дітей. Батько розуміє, що діти можуть розтринькати його добро. Лише тоді, коли вони подорослішають, стануть розважливими, він дасть їм гроші. А материнське ставлення таке: “Дозволь, я віддам їм усе наше багатство, адже вони — наші діти. Нічого страшного не станеться, якщо будуть тринькати. Ми ж багаті”.

Наблизитися до Бога-Матері — завжди легше й швидше. Коли дитя плаче, мати не бариться. Утім, до кого б ви не прийшли — до Бога-Матері чи до Бога-Батька — усвідомлення буде те саме.

Бог-Батько
Завжди захистить шукача.
Бог-Мати
Завжди нагодує шукача.

Запитання: Чи можна бачити Бога як дитину?

Шрі Чинмой: Якщо ми вважаємо, що Бог — старий, як дід чи прадід, і постійно вказує на наші помилки й хиби, то ми не маємо рації. Треба відчувати, що всезнаючий, всемогутній і всюдисущий Бог — це наш справжній вічний Друг і Товариш. Треба відчувати, що ми всі — діти, а Він — наш одноліток. Щодо нашого усвідомлення, то ми всі є початківцями, тому що наша мета — нескінченне Світло й нескінченне Блаженство, а ми досі навіть не переступили поріг.

Всередині твого серця-життя
За тобою плаче дитя.
Ти знаєш, як його звати?
Душа.

Всередині твоєї душі-любові
На тебе чекає дитя.
Ти знаєш, як його звати?
Бог.

Якщо ми щиро вважатимемо себе початківцями, дітьми, то ми зможемо відчути, що Бог приходить до нас як Дитина, бо Його Мета — гратися з нами. Дорослі не гратимуться, а діти постійно прагнуть забав — завжди і скрізь. Якщо ми відчуємо потребу завжди бути дітьми, то Бог прийде до нас у формі Дитини. Бог — вічний Гравець у Його вічному Саду: сьогодні Він грається з нашими бажаннями, завтра Він гратиметься з нашим устремлінням, а післязавтра — з нашим усвідомленням.

Коли ми свідомо молимося, зосереджуємося й медитуємо, Бог спостерігає за нами, як дитина. Він дивиться, чи ми справді медитуємо, чи ні. Немов дитина, що визирає у вікно, щоб побачити, що роблять її батьки та інші дорослі люди. Коли дитина бачить, що її от-от упіймають, вона тікає.

Бог, божественне Дитя, хоче грати з нами в хованки, Його Космічну Гру. Коли Бог ховається, ми повинні шукати Його; коли ми ховаємося, Бог прийде й шукатиме нас. Так ми стаємо найдорожчими друзями, вічними друзями. Якщо Бог буде однобоким і щоразу ловитиме нас завдяки Його Знанням, Мудрості й Баченню, то Гра не вийде. Коли під час гри одна команда виявиться набагато сильнішою за іншу й постійно виграватиме, то невдахи не гратимуть далі.

Отже, Бог приходить у формі дитини і стежить за нами, Його дітьми.

Бог — мій незмінний Товариш по грі.
Ось чому
Моє серце пливе просто
До Його Дому-Тиші.

Запитання: Який найефективніший спосіб думати про Всевишнього як про друга?

Шрі Чинмой: Деколи ви розмовляєте самі з собою або зі своїм другом внутрішньо. Ваш друг може перебувати за сотні кілометрів від вас. Ви не можете бачити його фізично, але можете відчувати його вібрації. Тим самим способом намагайтеся уявляти, що всередині вас — вічний Друг, Всевишній.

Коли ви розмовляєте з другом подумки, він, мабуть, не чує вас. А коли ви говорите зі Всевишнім, то Всевишній, безперечно, чує. Коли ви зможете відчувати, що існує Той, що чує вас, коли зможете відчувати Його Присутність, тоді ваш спосіб розмовляти зі Всевишнім автоматично стане досконалим.

Якщо твоя свідомість
Перебуває у глибині твого серця,
А ти постійно
Думаєш про Бога,
То всі твої проблеми вирішаться,
Навіть якщо ти не працюєш над ними.
Безперечно,
Це стосується тільки до тебе,
Бо ти — одухотворений, щирий шукач.

Запитання: Коли у мене виникають труднощі, мені здається, що я, насправді, не можу з ними впоратися. Навіть мої друзі й батьки не знають як бути. Чи допоможе, якщо я думатиму про Всевишнього як про друга й запитаю Його як слід діяти?

Шрі Чинмой: Існує Той, що знає, що для нас найкраще. Це — Всевишній. Всевишній — не ментальна галюцинація. Ми можемо Його бачити, можемо розмовляти з Ним, можемо обідати з Ним. Він — не тільки наш Батько, Він також — наш вічний Друг. Нам слід передати відповідальність за себе Йому. Щоразу, коли нас атакують проблеми, потрібно віддавати їх Всевишньому, а не вирішувати самостійно, за допомогою своїх обмежених можливостей і обмеженої мудрості.

Його Зір ясніший, ніж наш. Його Слух гостріший, ніж наш. Ми звертаємося до людей, яким нема коли нас слухати — у них чимало справ у зовнішньому світі. Дуже часто ми забуваємо, що існує ще дехто, що завжди готовий нас вислухати, навіть якщо ми й не говоримо з Ним. Ми часто розмовляємо зі своїм розумом, незадоволеним віталом, однак вкрай рідко пробуємо спілкуватися з нашою внутрішньою істотою. Коли ми відкриємо секрет спілкування зі своєю внутрішньою істотою, ми владнаємо всі свої негаразди.

Хіба можливо мати серйозні проблеми,
Будучи прихильним до Бога
І сприймаючи Бога як Друга?
Неможливо!
Навіть про твої надумані проблеми
Подбає Небо Турботи-Співчуття Його Серця.

Розділ VII. Усвідомлення Бога

Нема ні розуму, ні форми — я просто існую.
Спинилися воління і думки.
Востаннє відшумів Природи бал.
Я — Той, кого шукав.

Царство Блаженства чистого відкрилось
За межами знавця і знань.
Безмірним спокоєм, нарешті, упиваюсь —
Віч-на-віч з Єдиним я.

Подолавши таємні дороги життя,
Ціллю я став.
Істина несхитна заясніла:
Я — шлях, я — Бог-Душа.

Про всі висоти дух мій знає,
У серцевині Сонця я мовчу.
На час і справи я нічого не міняю.
Завершив я свою космічну гру.

Бога можна бачити. Бога можна відчувати. Бога можна усвідомити. Коли Його бачать, Він — Буття. Коли Його відчувають, Він — Свідомість. Коли Його усвідомлюють, Він — Захват. У втіленні Буття Він — вічний. У розкритті Свідомості Він — нескінченний. У прояві Захвату Він — безсмертний. Його Трансцендентальне Бачення та Його Абсолютна Реальність — майбутні досягнення людини. Цвітіння любові людини, її сльози відданості і світло зречення — майбутні володіння Бога.

Світ розповідає тобі страхітливу таємницю:
Бог — суворий,
Бог — вимогливий,
Бог — невблаганний.
Я розкажу тобі осяйну таємницю:
Бога можна досягти,
Бога можна любити,
Богом можна насолоджуватися.
Бога можна досягти, коли твій розум спокійний.
Бога можна любити, коли твоє серце чисте.
Богом можна насолоджуватися, коли твоя душа впевнена.

Для усвідомлення Бога потрібен, передусім, спокій розуму. Як досягти спокою в розумі? Є кілька способів. Якщо ми скоротимо свої земні потреби і збільшимо потребу Небес, то ми отримаємо спокій розуму. А також, якщо ми не будемо нічого очікувати від когось, окрім Бога, наш розум буде спокійний. Доки є очікування від людини чи від Землі, доти не може бути спокою в розумі. Ми матимемо спокій розуму, якщо не будемо відмовлятися від негативного чи позитивного, а ствердно прийматимемо. Потрібно прийняти справжню Реальність Бога, що міститься всередині світу. А тоді, за допомогою внутрішнього поклику й устремління, слід утворити сприйнятливість у свідомості нашого тіла, щоб ми могли ласкаво запросити Бога, Любого Всевишнього та Його безмежні Світло й Захват.

Щоб усвідомити Бога, нам також потрібна чистота, особливо в емоційному віталі. Коли ми очищаємо емоційний вітал, ми бачимо й відчуваємо Божу Присутність. Окрім того, маємо встановити ясність у розумі. Встановивши ясність у розумі, ми будемо здатні бачити Бога дуже близько. Відтак слід буде спілкуватися з Богом постійно. Щоб спілкуватися з Богом постійно, потрібно створити велику потребу цього всередині свого серця. Ця потреба має бути психічною. Створивши психічну потребу постійно спілкуватися з Богом, ми неодмінно будемо бачити Його й говорити з Ним; ми перетворимося на саму Його подобу і свідомо братимемо участь у Його Космічній Грі як безумовно віддані Його інструменти.

Де ми, там Бог. Щоб усвідомити цю всевишню істину, треба повернути світові те, що ми в нього запозичили: темряву, невігластво, залежність, обмеження, недосконалість і смерть. Ми запозичили ці речі, бо вважали, що вони неабияк допоможуть нам, але тепер ми зрозуміли, що це — перешкоди. Отже, слід повернути ці речі й розвинути те, що міститься в найсокровенніших куточках нашого серця, — спокій, світло, блаженство, істину. Ми повинні вивести їх уперед, бо вони є справжньою Дійсністю нашого буття. Ми повинні визнати їх своїми й запропонувати всьому світові. Здійснивши це, ми дізнаємося, хто такий Бог і де Він є.

Тоді, коли ти пізнаєш,
Ким ти є насправді,
Всі таємниці світу
Стануть для тебе розгорнутою книгою.

Запитання: Про що саме йдеться, коли ви кажете “усвідомлення Бога”?

Шрі Чинмой: Усвідомлення Бога означає самовідкриття в найвищому значенні цього слова — свідоме усвідомлення вашої єдності з Богом. Доки ви перебуватимете в невігластві, доти будете відчувати, що Бог — це хтось інший, у кого безмежна Могутність, а ви — наймізерніша істота на Землі. Усвідомлюючи Бога, ви пізнаєте, що ви і Бог — абсолютно одне, як у внутрішньому, так і в зовнішньому житті. Усвідомлення Бога означає ототожнення зі своїм абсолютно найвищим Я.

Ви, либонь, читали в книжках про Бога, а, може, люди розповідали вам, що Бог є в кожному. Однак, поки ви не усвідомите Бога, це все — ментальні теорії. Усвідомивши Бога, ви свідомо пізнаєте, який Бог, яка Його Подоба, чого Він бажає. Ви перебуваєте у Свідомості Бога й розмовляєте з Ним віч-на-віч. Ви бачите Бога як у скінченному, так і в Нескінченному, ви бачите Бога як особового, так і безособового.

Це не ментальна галюцинація чи уявлення, це — абсолютно безпосередня дійсність. Коли ви розмовляєте з людиною, між вами завжди провисає пелена невігластва, темряви, недосконалості й непорозуміння. А між Богом та внутрішнім буттям того, хто усвідомив Бога, пелени невігластва немає. З Богом можна спілкуватися ясніше, ближче й відвертіше, ніж з людиною.

Запитання: Чи саме душа усвідомлює Бога?

Шрі Чинмой: Душа — це частина Бога, що вічно існує заради Бога. Якраз тіло, вітал, розум та серце не усвідомлюють Бога. Душа знає, хто такий Бог, де Бог та який Бог, а людське має лише проблиски цього знання. Людині слід практикувати духовність, внутрішню дисципліну й усвідомити Найвище.

Коли людське в нас усвідомлює Найвище, тоді відмінності між нами та Богом немає. Тіло, вітал і розум стають одним нероздільним цілим, утілюючи, розкриваючи й проявляючи Найвище. Немає відмінності між просвітленою свідомістю та найвищою Реальністю.

Бога усвідомлює людське в нас, а не душа. Душа повинна проявити Бога всьому світові. Саме для цього вона і приходить у світ.

Лише три особливі уроки
Тобі потрібно засвоїти,
Щоб усвідомити Бога:
Любити Бога одухотворено,
Присвятити себе Богові безсонно
І зректися перед Божою Волею
Охоче й радісно, віддавши саме дихання.

Запитання: Яка відмінність між тим, коли ми бачимо Бога, й тим, коли ми усвідомили Бога?

Шрі Чинмой: Є величезна відмінність між тим, коли ми бачимо Бога, й тим, коли ми усвідомили Бога. Коли ми бачимо Бога, це може бути особа або об'єкт, або ще щось. І ми, можливо, не будемо втілювати Його свідомо й постійно, не будемо відчувати, що Він нам близький. Чого ми не втілюємо, того ми не можемо розкрити й проявити. А коли ми усвідомлюємо Бога, тоді ми стаємо одним цілим з Божою Свідомістю, а Бог стає невід'ємною частиною нашого життя.

Коли ми бачимо, це може тривати недовго; коли ми усвідомлюємо, усвідомлене залишається назавжди. Це становить велику відмінність між переживанням та усвідомленням. Переживання може тривати впродовж кількох годин, днів чи років — воно не триває вічно. Переживання приходить у наше життя, але не приймає, не може прийняти постійної оселі всередині нас. Якщо ж одного разу ми отримали усвідомлення, то воно стає невід'ємною частиною нашого життя навіки.

Запитання: Звідки вам відомо, що існує така річ як усвідомлення, і звідки вам відомо, що ви його маєте?

Шрі Чинмой: Багато людей усвідомили Бога. Це не моя теорія, не моє відкриття. Індійські мудреці, індійські духовні Вчителі сивої минувшини відкрили Істину, і я, в силу свого усвідомлення, цілком згідний з ними.

Якщо ви спожили манго, то вам відомо, що ви його спожили. Ви спожили манго і знання про це лишається всередині вас. Коли інші кажуть: “Ні, ви не куштували манго”, — це вас не бентежить, бо ви знаєте, що ви це зробили. Оскільки ви втамували свій голод, вам не потрібні схвалення й визнання інших. Вам досить чудового смаку й досвіду, який ви отримали. Також і в духовному житті, якщо хтось пив Нектар усвідомлення, то йому відомо, що він дійсно усвідомив Бога. У своїй внутрішній свідомості він відчуває безмежний Спокій, безмежне Світло, безмежне Блаженство, безмежну Енергію. Хто має усвідомлення, той у своїй внутрішній свідомості бачить, відчуває і знає, що таке Божественність. Хто має усвідомлення, той має вільний доступ до Бога й почувається таким, що повністю відбувся. Коли сходитиме зоря усвідомлення в житті шукача, він знатиме про це неодмінно.

Як дізнатися,
Що ти усвідомив Бога?
Того дня, коли ти, дивлячись у дзеркало,
Зможеш застосувати свою внутрішню силу волі,
Аби побачити не лише своє обличчя,
А й безліч інших облич
У ньому та навколо нього
І визнати, що всі ці обличчя належать тобі, —
Того дня ти дізнаєшся,
Що ти усвідомив Бога.

Запитання: Чи є певність, що кожна людина матиме усвідомлення, а Земля — просвітління?

Шрі Чинмой: Те, що кожен досягне усвідомлення, — абсолютна певність. Усвідомлення матиме не тільки кожна людина, а й усі душі, що перебувають у тваринному світі. Вступивши в людський світ, вони, зрештою, теж отримають усвідомлення. Ніщо у творінні Бога не залишиться без усвідомлення, без просвітління. Землю, безперечно, буде просвітлено, це лише справа часу. Всьому Божому творінню доведеться усвідомити Бога. Це указ Бога. Інакше Гра Бога не буде довершена.

Двері Божого Серця
Завжди відчинені настіж,
Щоб ти міг заходити й виходити.
Утім, якщо ти мудрий,
То ти прийдеш і лишишся.

Запитання: Яка відмінність між містичним переживанням та усвідомленням Бога?

Шрі Чинмой: Усвідомлення Бога безмежно вище, ніж містичне переживання. Під час містичного переживання ви відчуваєте Божу Присутність як щось дуже солодке й ніжне, але містичне переживання не є постійне. Ви можете швидко втратити його. А усвідомлення Бога постійне. Раз усвідомивши Бога, ви не втратите того, що отримали, ніколи.

Містик значно поступається йогові. Їх не можна порівнювати. Містик задовольняється самим переживанням. Він прагне вступити у світло-мудрість, але його не цікавить світ. Містик прагне лише переживання, яке приведе його до остаточного злиття з Богом. Йог постійно й безумовно служить Всевишньому й водночас має постійне переживання Бога.

Запитання: Оскільки Бог є всередині нас, і ми знаємо, що одного разу усвідомимо Його, то навіщо практикувати Йогу?

Шрі Чинмой: Одного разу ми усвідомимо все, що є природне. Бог природний, отже, ми усвідомимо Його, безперечно. Але тим, що не практикують духовну дисципліну, доведеться чекати Вічність, щоб усвідомити Бога. Бог дав нам свідомий розум і свідоме устремління. Якщо ми не хочемо використовувати свідоме устремління, то можемо чекати. Бог не примушує й не силує нас. Спімо, коли така наша воля. А якщо ми молимося й медитуємо свідомо, то ми скоріше усвідомимо Бога. Кожен досягне Цілі, однак той, що спить, не досягне її так швидко, як той, що біжить. Усі колись усвідомлять Бога, бо таким є Боже Космічне Провидіння. Бог не дозволить, аби хтось лишився без усвідомлення. Але це займе дуже багато часу.

Запитання: Навіщо Бог зробив усвідомлення таким складним для тих, що прагнуть усвідомити Його?

Шрі Чинмой: Для щирих шукачів Бог не ускладнював усвідомлення. Шлях щирих шукачів дуже короткий. Лише тим, що сумніваються, випадає довга-довга путь. То ви вважаєте, що Бог дуже добрий до вас, а потім, зазнавши удару чи болю, втрачаєте віру. Деяка несвідома частина вас може сказати: “О Боже, чому ти такий жорстокий до мене? Сьогодні вранці я так добре медитував. Чому ж зараз моє тіло так страждає?” Коли ви зміните своє ставлення до Бога і за подібних обставин скажете: “Так, я дуже страждаю від болю, але, мабуть, щось набагато гірше мало трапитися зі мною — Бог урятував мене. Бог такий добрий до мене”, — тоді шлях відразу стане простіший.

Довга путь випадає лише тим, котрі не відчувають вдячності Богові. Коли стається щось погане, негайно подумайте: “Ох, могло бути незрівнянно гірше. З безмежного Співчуття Бог не дозволив, щоби трапилося щось гірше”. Якщо матимете таке ставлення, то дорога виявиться легкою.

Бог готовий дати тобі усвідомлення
Негайно.
Але чи вистачить твого устремління,
Щоб сприйняти його?

Запитання: В одній з книжок ви пишете: “Якщо хочете побачити Бога, то потрібно медитувати дванадцять годин на добу. Якщо хочете зустрітися з Богом лицем в лице, то потрібнно медитувати двадцять чотири години на добу”. Невже це можливо?

Шрі Чинмой: Це цілком можливо, якщо ви стоїте на порозі усвідомлення, бо до цього часу ви набудете великої спроможності. Ви чудово медитуватимете навіть під час прийому їжі, розмови чи праці. Тоді ви будете здатні робити кілька речей одночасно. Досягнувши великого прогресу у своєму внутрішньому житті, ви побачите, що ваше внутрішнє єство медитує двадцять чотири години на добу.

Запитання: Що, на вашу думку, є найбільшою перешкодою на шляху до усвідомлення Бога?

Шрі Чинмой: Найбільша перешкода не є однаковою для всіх і завжди. Для однієї людини найбільшою перешкодою буде сумнів, для другої — страх, для третьої — невпевненість. Усі ці труднощі можна побороти однією зброєю — любов'ю.

Сприймаймо перешкоди як недосконалості. Дитина грається на подвір'ї і забруднюється. Тоді вона просто біжить до матері й мати переодягає її. Зробити дитину чистою — почуття обов'язку матері. Коли дитина відчуває, що мати сваритиме, ображатиме й битиме її за те, що вона забруднилася, тоді вона не йде до матері. Але дитина так не відчуває. По-перше, дитина не вважає себе брудною. По-друге, коли вона біжить до матері, вона знає тільки любов. Вона відчуває, що її мати — цілком для неї. Дитина будь-коли має вільний доступ до матері.

Коли нас переслідують сумніви, страх та інші небожественні властивості й недосконалості, нам треба бігти, як дитина, до нашого вічного Батька. Він — тут, щоб очистити, просвітити й визволити нас, щоб дати нам те, що Він має. Ми маємо вільний доступ до вічного Батька. Проте, якщо ми вдамося до свого фізичного розуму, то подумаємо: “Ох, Бог буде незадоволений. Бог не прийме нас, бо ми брудні, недосконалі й нечисті”.

Фізичний розум тут же відмежовує нас. Він вселяє нам думку, що ми цілком недосконалі, а Бог — сама Досконалість. Хіба доречно нам наближатися до Нього? А коли ми відчуваємо, що Бог — наш рідний, Бог — сама Любов до нас, а ми — сама Любов до Нього, тоді ми просто йдемо і сідаємо біля Його Стіп. У такому разі перешкоди не виникають.

Моє перше враження про Бога:
Він безмежно поблажливіший,
Ніж я думав.

Слід відчувати, що ми — те саме, що й Бог. Ми є такими навіть зараз, але ми не знаємо про це. Треба відчувати, що Бог створив нас і хоче, щоб ми стали Його Подобою. Ми маємо розум, що відмежовує нас, але ми маємо й серце. Коли серце виходить на передній план, ми відчуваємо неймовірну радість, полегшення й задоволення. Ми відчуваємо, що Бог — наш. Застосовуючи своє серце, ми, завдяки силі єдності, визнаємо Бога своїм рідним. Коли ми вдаємося до серця, нездоланних перешкод не існує. Як дитина встановлює єдність із матір'ю, так і ми можемо встановити єдність із Богом завдяки силі нашої спонтанної любові до Нього.

Усвідомлення Бога означає відкриття Бога.
Відкриття Бога є нічим іншим
Як поверненням
До наших прадавніх коренів — Бога.

Запитання: Коли хтось досягає усвідомлення Бога, що тоді відбувається з його душею?

Шрі Чинмой: Душа того, що усвідомив Бога, далі перебуває в тілі. Якщо душа лишається в тілі після усвідомлення Бога, то людина може свідомо трудитися задля божественності в людстві. Тоді вона відчуває себе свідомим інструментом Бога: Той, що Діє — Бог, Дія — Бог, а людину Бог використовує як інструмент. Коли пелена невігластва спадає, душа отримує велику нагоду, щоб виконати Божу Місію на Землі.

Запитання: Чи вкрай потрібно мати зв'язок із просвітленою особою, щоб усвідомити Бога?

Шрі Чинмой: Живий Учитель не є неодмінною потребою. Утім, якщо ми маємо живого Вчителя, це виявиться суттєвою допомогою. Той перший, що усвідомив Бога, здійснив це без людської допомоги. Сам Бог дав йому усвідомлення. Але, якщо є живий Учитель, то ми почуваємося впевненіше. Наше переконання тоді сильніше.

Щоб здобути зовнішні знання, нам потрібні вчителі. Так само ми потребуємо духовного Вчителя, щоб він допомагав нам, направляв нас у нашому внутрішньому житті, надто на початку. Інакше наш прогрес буде повільний і нестійкий. Учитель буде підбадьорювати, надихати шукача і правильно роз'яснювати його переживання. Також, якщо шукач припускається помилки під час медитації, Вчитель здатний поправити його.

Навіщо ми ходимо до університету, коли можна навчатися вдома? Бо ми відчуваємо, що отримаємо там кваліфіковані вказівки від людей, що добре знаються на предметі. Звісно, трапляються винятки. Було кілька, всього кілька людей науки, які не навчалися в університетах. Бог є у кожному. Якщо шукач відчуває, що йому нітрохи не потрібна людська допомога, то він завжди може випробувати особисті можливості. Однак, якщо ми маємо мудрість і хочемо бігти, а не шкандибати чи, в найліпшому разі, ступати до Мети, то тоді допомога Ґуру стане у великій пригоді.

Скажімо, я перебуваю в Лондоні. Я знаю, що існує Нью-Йорк, і я повинен повернутися туди. Що мені потрібно, аби дістатися до Нью-Йорка? Літак і пілот. Я не можу потрапити туди самотужки, хоч мені й відомо те, що Нью-Йорк існує. Так само й вам відомо, що Бог існує. Ви хочете досягнути Бога, але хтось має доправити вас туди. Як літак доправляє мене до Нью-Йорка, так само хтось має доправити вас до Свідомості Бога, що міститься глибоко всередині вас. Хтось має показати вам, як увійти у вашу божественність, що є Богом.

Упродовж тисячоліть ми плавали в морі невігластва. Прокинувшись, ми хочемо переплисти те море й потрапити до океану Світла й Захвату. Знаючи, що існує той, що має човна й може безпечно доставити нас до нашої цілі, ми, природно, постараємося отримати його допомогу. Істинний духовний Учитель знає дорогу й неодмінно допоможе нам досягти мети. Як човняр, він везтиме нас до іншого берега.

В людському житті, коли хтось приймає допомогу, люди можуть казати: “Ага, він не може впоратися сам”. Проте той, що має справжній голод Бога, відповідатиме так: “Немає значення, хто пропонує їжу. Я голодний, я хочу їсти негайно. Це — їжа, якої я просив протягом життя, а він — пропонує її мені. Він живить істинну Божественність у мені, так що дозвольте мені поїсти”.

Розділ VIII. Божа Любов

Бог любить нас. Він любить нас постійно й безумовно. Не має значення, що ми зробили, робимо й будемо робити, — Він завжди любитиме нас. Він любить нас далеко більше, ніж Себе Самого. Либонь, у це важко повірити, коли вдаватися до розуму, що метикує й сумнівається. А коли ми застосуємо серце, яке любить і зрікається, то ми неодмінно відчуємо, що Бог любить нас незрівнянно більше, ніж Себе Самого. Чому Він так сильно нас любить? Він любить нас, тому що відчуває, що без нас не здійсниться Його Мрія, без нас не проявиться Його Реальність, без нас Він — недовершений.

Часто трапляється в нашому житті, що ми почуваємося жалюгідними, бо сказали неправду, обманули, позаздрили. Після того, як ми вчинили неправильно, на передній план виходить наше сумління, і ми почуваємося нікчемними. Ми проклинаємо себе й намагаємося накласти на себе покарання. Проте Божа Любов до нас лишається тою самою. Через наші помилки ми себе ненавидимо, але Бог любить нас далі й любитиме завжди. Наша сила-справедливість засуджує нас, а Сила Божого Співчуття прощає, просвітлює нас і перетворює наші слабкості на силу. Бог отримує задоволення, коли Він, благословенно усміхаючись, обдаровує нас Потоком Співчуття, Небом Піклування й Морем Любові, аби ми могли стати самою Його Подобою.

Бог любить нас, а взамін Він хоче, щоб ми усміхалися, любили й перевершували самих себе. Бог радіє, коли ми даруємо Йому одухотворену усмішку. Бог радіє, коли ми даруємо Йому краплину любові. Бог радіє, коли ми стараємося вийти за межі приземленої свідомості.

Людська любов завжди намагається відокремлювати й поділяти, а божественна Любов, яку ми отримуємо від Бога, завжди додає і примножує. Бог застосовував Силу Радості, коли творив світ, а тепер, щоб захищати світ і принести досконалість на Землю, у Своє творіння, Він застосовує Силу Любові.

Бог дає нам те, що Він має, й те, чим Він є. Безмежний Спокій, Світло і Блаженство — це те, що Він має. Постійна Турбота про наше звільнення від тенет невігластва і про нашу досконалість — це те, чим Він є. Бог любить нас. Ми любимо Бога. Люблячи Бога, ми здобуваємо перемогу над нашим правічним невіглаством. Люблячи нас, Бог дає нам усвідомлене відчуття, що ми — вічні божественні гравці Його Космічної Гри.

Бог, безумовно, любить мене,
Хоч би що я чинив.
Та незрівнянно більше
Він любитиме мене, — це безперечно, —
Коли побачить, як я мрію
Стати ще одним Богом,
Таким, як Він.

Любов — це внутрішній зв'язок, внутрішній контакт, внутрішній ланцюжок між людиною й Богом, обмеженим та Безмежним. Наближатися до Бога завжди слід з любов'ю. Без любові ми не зможемо об'єднатися з Богом. Якщо нашу подорож супроводжуватиме абсолютна любов, то наші спроби досягти Бога і здійснити Його як у своєму житті, так і в людстві, ніколи не зазнають невдачі.

Що таке любов? Якщо любов означає володіти кимось або чимось, то така любов не справжня, не істинна. Якщо любов означає давати і ставати одним цілим із людством, божественністю — з усім, то така любов істинна. Справжня любов — це наша повна єдність з улюбленим об'єктом та з володарем любові. Хто володар любові? Бог.

Кого ми любимо? Ми любимо Всевишнього у кожній людині. Коли ми любимо тіло, ми себе зв'язуємо; коли ми любимо душу, ми себе визволяємо. Ми повинні любити в усьому саме душу, любити в кожній людині Всевишнього.

Любов — понад усе. Бог великий тільки тому, що Він має безмежну Любов. При бажанні, ми можемо описати Бога мільйонами способів, однак я волію сказати, що немає точнішого визначення для Бога, як сама Любов. Якщо, коли ми вимовляємо слово Бог, у наш розум проникає страх, то ми — за мільйони, за трильйони миль від Бога. Якщо, коли ми повторюємо ім'я Бога, на передній план виходить любов, то наші молитви, зосередження, медитації і споглядання істинні. Немає більшої мудрості, більшого знання, ніж любов.

Світ існує лише тому, що любов досі існує на Землі. Якщо саме ця божественна властивість покине світ, то існування на Землі припиниться. Жодна інша божественна властивість не може так творити й підтримувати, так здійснювати Бога тут, на Землі, як любов. Божественна любов — не емоційний обмін людськими думками й ідеями, це — здійснення єдності.

Запитання: Як дізнатися, що Бог любить мене?

Шрі Чинмой: Всевишній дав вам як людині здатність і потенціал усвідомити Його. Коли Він не добрий, то з якого дива наділив вас людським життям? Він дав вам це життя, Він дав вам устремління, Він дав вам нагоду і спроможність усвідомити Його Найвище. Чи дав би Він усе це вам, коли б не любив вас? Всевишній дуже любить вас. Ось чому Він наділив вас устремлінням шукати Його Любов.

Вважаючи, що Всевишній не любить вас, знайте, що ви — справжній телепень. Саме Всевишній створив любов. Він створив саме ваше існування. Немов садівник, що створив сад, у якому багато прекрасних квітів. Якщо квітка казатиме: “Ні, ні, він не любить мене!” — чи це не безглуздя? Саме явище, що садівник садить і вирощує квіти — хіба це не любов? Маєте щомиті відчувати, що Всевишній дуже любить вас. Інакше Він не створив би вас.

Бог любить тебе
За чистоту устремління
Твого серця.

Бог любить тебе
За силу присвяти
Твого життя.

Бог любить тебе
За всюдисуще сяйво
Твоєї душі.

Запитання: Яка відмінність між людською любов'ю та божественною?

Шрі Чинмой: Людська любов дуже обмежена. В людській любові існує велика ймовірність потрапити в полон задоволень. Людська любов, по суті, не дає можливості розширювати нашу божественну свідомість. Справжня людська любов, навіть якщо вона не духовна, містить певну психічну емоцію. Ця емоція намагається вказати нам, що любов не повинна зв'язувати чи нав'язуватися. Однак у людській любові ми постійно відчуваємо, що інша особа не хоче, не потребує нас. У людській любові завжди присутній певний страх або ненависть. Людська любов, як це відомо загалом, завершується розчаруванням, а за розчаруванням приходить спустошення. В людській любові ми закінчуємо тим, що втрачаємо наше солодке почуття єдності з іншою особою, втрачаємо нашу божественну реальність.

Божественна любов не висуває вимог. Вона спонтанна і постійна. Вона безмежна у всьому. Наче сонце. Сонце — для всіх. Кожен може користуватися сонячним світлом, але, якщо ми не відчиняємо ні дверей, ні вікон, то що може вдіяти сонце? В людській любові і крізь неї має діяти божественна Любов Бога. Та якщо ми не дбаємо про божественну любов, що розливається навколо нас, хоче текти всередині нас, то тоді вона не може діяти ні в нас, ні крізь нас.

Людська любов зв'язує. Зв'язуючи, вона сама потрапляє першою у сильце. Божественна любов просвітлює. Ми бачимо, що перш, ніж просвітлювати інших, вона сама отримує просвітління. Божественна любов починається з визнання вищої реальності, нашого твердого переконання в тому, що існує вища істина. Божественна любов щомиті просвітлює нас, а в просвітлінні ми знаходимо повне здійснення.

Бог безумовно любить
Усіх і кожного.
Авжеж, це божественна таємниця,
Яку не збагнути людському розуму.

Cама природа людської любові виражається в тому, щоб триматися за одну особу й відхиляти інших. А в необмеженій, нескінченній божественній любові питання прийняти-відхилити не виникає ніколи. В божественній любові немає володіння, є лише почуття єдності. Ця єдність здатна охопити тварину, квітку, дерево і навіть стіну. Це не схоже на людську любов, у якій сьогодні ми хочемо володіти однією людиною чи предметом, завтра — двома, а післязавтра — трьома. Коли наша любов до когось є божественною, це автоматично виливається в нероздільну єдність. Мости не потрібні — ми просто стаємо одним цілим.

Божественна любов говорить нам, що наше життя має безмежно більшу важливість, ніж ми про це гадаємо. Божественна любов — це не тільки постійне долання наших людських обмежень, а й саме Боже Виповнення в нас і крізь нас.

У божественній любові ми ростемо. Божественна любов, любов душі, робить вільною й широкою нашу свідомість. Любов — це єдність божественності, єдність реальності, єдність індивідуальної свідомості з безмежною Свідомістю. Коли, завдяки медитації, ми входимо в Універсальну Свідомість, ми не думаємо про людську любов. Ми думаємо тільки про божественну любов і єдність. Кишеньковим ножиком не зрізати великого плоду. Ми його зріжемо, узявши великого ножа. Інструмент, яким ми користуємося сьогодні, — це дуже обмежена свідомість. Ось чому обмежена наша любов. А коли ми вдамося до іншого інструменту, тобто до безмежної Універсальної Свідомості, то здатність нашої божественної любові буде безмірна.

Божественна любов прийде від Бога, від нашої медитації, але тільки тоді, коли ми не плекатимемо сподівання. Дитина розраховує на те, що батько дасть їй гроші на кишенькові витрати. Щось більше — поза межами її сподівань. Оскільки дитина завжди розраховує, то батько дає, але якраз стільки, на скільки вона розраховує. А якщо дитина відчуває, що все, що має батько, так само належить їй, а вона хоче тільки радувати батька, то батько віддасть їй усе своє багатство, коли побачить, що дитина спроможна його отримати.

Я лише навчаюся розуміти,
Що, насправді, не мені слід ловити Бога —
Це Бог упіймає мене одного дня
Й наповнить моє серце
Струменями несказанного Захвату.

Бог дасть нам усе, коли ми нічого не очікуватимемо від Нього. Бог скаже: “Я — Той, що дає безмежну Любов. У чому річ, що можливості й досягнення Моїх дітей досі дуже обмежені?” Щоб підтвердити те, що Він має єдність зі Своїми дітьми, що ми — Його достойні інструменти, Бог наділить нас Своїм безмежним Спокоєм, Світлом і Блаженством.

Коли хтось зрікається перед Божою Волею безумовно, він отримує нескінченну божественну любов. Усе приходитиме у формі любові. Ми отримаємо спокій, але він прийде у формі любові. За допомогою любові ми запропонуємо цей спокій людству. Просто тому, що ми любимо, ми поширюємо наш спокій, нашу енергію. Сам Бог проявляє все за допомогою Любові. Бог пишається тут, на Землі, й там, на Небесах, тільки одним — Любов'ю, божественною Любов'ю.

Ми молимося Богові-Могутності,
Але відповідає на наші молитви
Бог-Любов.

Запитання: Як можна відчути, що Бог любить нас безмежно більше, ніж ми любимо себе?

Шрі Чинмой: Щоб переконатися в тому, що пудинг існує, треба його з'їсти. Людське в нас відчуває, що ми є то нижчими, то вищими. Ототожнюючися з нижчим, воно каже: “Нема жодної користі від мене. Я — ніщо”. Так виходить уперед вітал, намагаючись викликати співчуття. Щоразу, коли приходить сумнів, ми відчуваємо, що ми не є інструментами Бога, бо нам не вистачає здатності. Як часто ми сумніваємося в собі, применшуємо себе, вбиваємо себе! Коли ми сумніваємося, що всередині нас є Бог, тоді на золотій табличці нашого серця відразу з'являється темна пляма. Коли ми не любимо себе, обличчя сонця окутують хмари. Применшуючи свої можливості, сумніваючись у собі й забуваючи, ким одвічно ми є, ми опиняємося за мільйони миль від істини. Ми любимо себе лише тоді, коли відчуваємо, що ми досягли чи от-от досягнемо чогось. Це — людське в нас.

Бог — наша найвища, найсвітліша частина. Коли ми входимо у свою найвищу свідомість і пізнаємо, що ми є у всьому, від усього і для всього, тоді ми не сумніваємося у собі. У той час ми є всім, то хто сумніватиметься в кому? Ми втілюємо Бога й хочемо розкрити і проявити Його, тож нам і на думку не спадає применшувати своїх можливостей. Ми втілюємо й розкриваємо божественне спонтанно.

Коли істинне, найвище, найсвітліше всередині нас виходить на передній план, тоді ми любимо себе по-справжньому. Ми любимо себе, бо знаємо, ким ми є. Любов — це не зовнішній рух чи дія. Любов — це життя, а життя саме по собі — спонтанний нектар і захват. Отже, Всевишній всередині нас, безмежний Захват, любить нас безмежно більше, ніж ми любимо себе.

Запитання: Мені здається, що Божа Любов умовна. Вона залежить від того, чи я медитую, чи маю належне устремління, чи я її ціную.

Шрі Чинмой: На жаль, ви не маєте рації. Божа Любов — безумовна. Вона не залежить від того, що ви робите. Причина таких ваших відчуттів полягає в тому, що ви не спорожняєте свою місткість. Спорожнивши свою внутрішню чашу, ви побачите, як вливається в неї любов і невдовзі відчуєте, що ваша чаша наповнилася по вінця. Божа Любов не залежить від того, що ви робите, з єдиним винятком: Найвище входить тоді, коли двері широко відчинені. Якщо ви не відчиняєте своїх внутрішніх дверей, то найвища Реальність не може прийти.

Усе, що приходить від Бога, приходить без умов. Бог дає Свою Любов безумовно, але хтось має отримувати її. Сонячне світло — безумовне, кожен може отримати його. Проте, якщо ви міцно спите, якщо не бажаєте відчиняти вікон і дверей, то для вас сонячного світла не існує.

Запитання: Мені не зрозуміло, чому Божа Любов не приходить до мене, якщо мої двері зачинені.

Шрі Чинмой: Якщо Любов Бога прийде тоді, коли ви не маєте сприйнятливості, то ви відчуєте її як щось чуже. Ви її не цінуватимете, вам буде байдуже. Якщо перед вами поставлять вишукану страву, а ви її не оціните, то, гадаючи, що їжа несмачна, ви просто відсунете її від себе.

Може, я і не знаю,
Що у Бога на Думці,
Зате я добре знаю,
Що у Бога в Серці, —
Безумовна Любов до мене.

Спантеличений мій розум.
Розбите моє серце.
В синцях і ґулях мій вітал.
Моя душа болить.
Проте я відчуваю,
Що Ти любиш мене,
Проте я знаю,
Що Ти турбуєшся про мене,
Мій Господи.

Любов, що обіймає всесвіт,
Не нова.
Вона стара.
Прадавня.
Вічна.

Розділ ІХ. Боже Співчуття

Стукіт серця людини —
Це Пречисте Боже Співчуття.
Стукіт Серця Бога —
Неодмінне преображення людини.

Співчуття — це незмірне інтенсивне Боже Піклування про людство. Коли ми виражаємо своє співчуття іншим у скрутні для них часи, співчуття солодке. Коли ми отримуємо співчуття від інших у скрутні для нас часи, співчуття ще солодше. А коли ми усвідомлюємо, що сáме Боже Співчуття дає нам здатність виконати свою обіцянку як перед Небесами, так і перед Землею, Співчуття найсолодше. Наша обіцянка Небесам — розкрити свої божественні властивості тут, на Землі. Наша обіцянка Землі — проявити всі наші божественні дари, щоб Мати-Земля могла використати їх для своєї мети.

Ми відчуваємо, що наша духовна подорож пришвидшиться, якщо ми отримаємо осяйне Боже Співчуття. То як отримати це Співчуття Згори? Дуже просто, коли відчувати, що ми — діти, малі божественні діти. Коли людське дитя плаче, то хоч би де була мати, вона приходить, щоб утішити його, бо мати отримує задоволення, втішаючи дитя. Так само й Бог негайно приходить з Могутнім Співчуттям, коли ми одухотворено кличемо Його.

Дитина безпорадно плаче, відчуваючи, що без материнської допомоги й підказки вона нічого не вдіє. А духовна дитина не плаче від безпорадності. Вона відчуває, що існує Джерело, всезнаюче, всемогутнє, всюдисуще. Коли наш поклик стає одухотвореним, ми встановлюємо вільний доступ до Джерела. Отже, шукач, божественне дитя всередині нас, плаче одухотворено, а не безпорадно.

Співчуття бажає діяти всередині нас щомиті, проте ми, через невігластво, дуже часто свідомо або несвідомо чинимо опір Співчуттю, навіть якщо досі ми благали про нього. У звичайному житті, коли якась особа, будучи дуже доброю, хоче нам щось дати, а ми відмовляємося прийняти, тоді ця людина негайно забирає свій дар, ніби кажучи, що ми його не заслуговуємо. А Бог ніколи не забирає Свого Співчуття. Навпаки, Він старається запропонувати нам ще більше божественного безумовного Співчуття.

Співчуття — це сила. Ця сила просвітлює. Але, якщо ми надзвичайно вперті і вкрай немилосердно відхиляємо Співчуття, тоді Бог покладається на Свою Силу-Терпіння. Він знає, що в Його розпорядженні Вічність, тож у процесі еволюції одного разу ми виявимо здатність сприйняти Його Співчуття. Якщо сьогодні ми не дістанемо, не отримаємо Божого Співчуття з відданістю і вдячністю, — не біда. Завтра Бог надасть нам нову нагоду — і у близькому чи далекому майбутньому ми неодмінно приймемо Його Могутність-Співчуття, бо тільки воно може змінити нашу природу. Тому Бог не забирає. Він просто застосовує інакшу силу, яку ми називаємо терпінням.

Спокуса охоплює людину,
Співчуття охоплює Бога —
Ця історія давня-предавня.

Найбільший дар Бога людству — Його Співчуття, найбільший дар людини Богові — її зречення. Коли людина одухотворено й безумовно зрікається перед Богом, коли вона радо зрікається перед Божою Волею, тоді Здатність Бога, Реальність Бога й Нескінченність Бога стають її власністю. Співчуття — це магніт Бога, а зречення — магніт шукача. Коли Бог застосовує Своє Співчуття, це — наче магніт угорі, що тягне нас до Найвищого. А коли ми застосовуємо своє зречення, його магніт тут же притягує Бога вниз, у саме дихання нашого життя. Отже, коли наш магніт та магніт Бога діють одночасно, тоді в нашому житті устремління і присвяти настає Божа Пора.

Якщо ти маєш щиру відвагу,
Щоб заявити,
Що ти цілком розгубився,
То Бог має необмежене Співчуття,
Щоб показати тобі шлях
До Мети-Задоволеності.

Запитання: Чи є Боже Співчуття тим самим, що і Божа Любов?

Шрі Чинмой: Божа Любов існує для кожного, як сонце. Щоб отримати божественну Любов, людині досить просто відчинити вікно її серця. Коли Божа Любов набуває сокровенної форми, вона називається Співчуттям. Це Співчуття — наймогутніший, найважливіший атрибут Всевишнього.

Боже Співчуття — для небагатьох вибраних. Боже Співчуття — немов магніт, що притягує шукача до його мети. Це потужна сила, що постійно веде, підштовхує й притягує шукача, не даючи йому посковзнутися на шляху самоусвідомлення. Божа Любов утішає шукача й допомагає йому, проте, якщо шукач засне, то Божественна Любов не змушуватиме його прокинутися і прямувати далі.

Боже Співчуття різниться від людського співчуття. Як люди ми можемо бути чуйними до інших, відчувати жаль за інших, але наше співчуття не має сили змінити іншу людину, змусити її тікати від невігластва і мчати до Світла. А Боже Співчуття — це сила, що змінює й трансформує шукача та стримує його від грубих помилок у духовному житті.

Любов може перебувати поруч навіть із невіглаством, а Співчуття — ні. Співчуття мусить досягти успіху. Інакше його можуть відкликати. Співчуття лишається на кілька секунд, хвилин чи років, але йому доводиться звітувати перед вищою Владою й доповідати, чи досягло воно успіху. Може настати час, коли вища Влада скаже: “Це безплідна пустеля. Повертайся”. Тоді Співчуття мусить повертатися до вищої Влади, до Всевишнього.

Ще до того, як я дізнався,
Хто такий Бог,
Бог уже розмальовував моє життя
Барвами Його Співчуття.

Всевишній — всезнаючий, всемогутній, всюдисущий. Йому притаманні всілякі Сили, а Його найбільша, найстійкіша Сила — це Милість. Коли Всевишній використовує заради людини Свою Милість, Він віддає шукачеві саме Дихання Свого Життя, бо абсолютно неможливо відокремити Всевишнього від Його Милості. Якщо, думаючи про Всевишнього, ми щоразу відчуваємо, що саме завдяки Його Милості ми наближаємося до Нього, то ми преуспішно досягнемо Його.

Божественна Милість постійно спускається. Ті, що мають щире устремління, усвідомлюють цю божественну Милість. А ті, що не плекають устремління, весь час тримають двері свого серця зачиненими. Якщо ми відчуватимемо, що Всевишній — це Милість, то побачимо, що Його безмежні Спокій, Світло і Блаженство вже увійшли в нас — їх невпинний потік всередині нас та крізь нас став невід'ємною частиною нашого внутрішнього й зовнішнього життя. Потрібно просто дозволити потокові Милості нести нас до Джерела, до Всевишнього.

Божа Милість — наче сонячне проміння. Сонце сходить щоранку, а що робимо ми? Ми встаємо надто пізно. Замість того, щоб прокинутися о 5.30 чи о 6.00, ми прокидаємося о 8.00 чи о 9.00. Тоді ми не отримуємо благословення вранішнього сонця. А коли ми, нарешті, встаємо, то далі тримаємо свої вікна і двері повністю зачиненими, не дозволяючи сонячному світлу проникати в нашу кімнату.

Так само й Божа Милість сходить завжди, проте ми дуже часто не даємо їй увійти в нашу систему. Ми зводимо мур між Божою Милістю і нашим невіглаством. Тільки тоді, коли двері нашого серця буде відчинено настіж, Боже Світло зможе ввійти у наше існування. Боже Світло — це Божа Милість. Між Милістю Бога та Його Світлом-Співчуттям різниці немає.

Щодня потрібно спорожняти внутрішню чашу й наповнювати її Спокоєм, Світлом і Блаженством Бога. Слід відчувати, що Боже Світло присутнє постійно, воно залюбки просвітлить нас. Тільки так ми зможемо скористатися Божою Милістю. Якщо ми проґавили Божу Милість, то не впадаймо в розпач. Сьогодні ми не дозволили, щоб сонячне світло проникло в нашу кімнату, але завтра знову буде сонце. Не біда, що сьогодні, через невігластво, ми не впустили Божу Милість. Завтра ми, безперечно, будемо готові, щоб Світло Бога увійшло в нас.

Запитання: Як поводиться Співчуття Бога, коли ми чинимо опір Його Милості?

Шрі Чинмой: Співчуття і Милість — те саме, але Співчуття — набагато інтенсивніше. Та сама Милість при великій інтенсивності називається Співчуттям. Вода є скрізь, але, коли дощ ллє як з відра, можна сказати, що сходить Співчуття. Це — немов Небесна злива неймовірної сили. Милість — це теж вода, але вода є скрізь — тут, там — усюди. Ось така відмінність між Співчуттям та Милістю.

Коли людина чинить опір Божому Співчуттю, тоді Бог, вдаючися до Сили Терпіння, чекає протягом невизначеного часу або проявляє ще більше Співчуття. Бог має справу з нескінченним Співчуттям. Він ніколи не приймає поразок. Коли ми чинимо опір Його Співчуттю, Він може проявити ще більше Співчуття, щоб підкорити нас, або може дозволити нам перебувати у невігластві ще десять, двадцять, п'ятдесят, шістдесят чи сто років. Бог має справу з вічним Часом.

Залежить від Бога, чи Він буде змушувати нас прийняти Його Світло по-іншому. Але Боже примушення — не те саме, що людське примушення. Боже примушення означає, що Бог проявить ще більшу Силу Співчуття, яку Він має та якою Він є. Оскільки Бог безмежно Співчутливий, Він проявлятиме ще більше Співчуття, щоб перемогти наше невігластво. Проте, спіткавши величезний опір, Бог може передумати і сказати: “Ні. Він хоче спати. Нехай поспить ще сотню літ. Діло не спішне”.

Хоч би як ми опиралися, Бог ніколи не забере свого Співчуття назавжди. Чинячи опір Божій Силі Співчуття, ми лише затримуємо свій поступ вперед, вгору і всередину, бо Сила Співчуття Бога — це магнетична Сила, що притягує нас до самого Його Серця, яке є чистим Світлом і Захватом.

Ніколи, ніколи не зрівнятися
Краплі страждань мого серця
З Потоком Співчуття,
Що ллється Згори
Не лише для того, щоб утішити мене,
А й для того, щоб просвітити
Й задовольнити мене.

Запитання: Чи може Божа Милість змінити долю?

Шрі Чинмой: Змінити долю можна і треба. Для цього потрібні Божа Милість та особисте зусилля. Декотрі шукачі вважають: “Якщо я дбаю про Божу Милість, то навіщо потрібні особисті зусилля?” Але вони не мають рації. Особисті зусилля ніколи не завадять зійти Божій Милості. Особисті зусилля пришвидшують Її прихід.

Бог може дати нам усе, що забажає, навіть без найменшого зусилля з нашого боку. Він каже: “Саме для вашого задоволення Я прошу вас проявити це невелике особисте старання”. Коли ми докладаємо зусилля, наше життя наповнюється божественною гордістю: “Поглянь, що я зробив для Бога!” Наша свідома єдність із безмежним, вічним, безсмертним Богом спонукає нас здійснити щось заради Найдорожчого, а не заради свого его.

Якщо наші зусилля будуть щирі, то це, безперечно, зворушить Бога. Чому? Бо Він зможе сказати світові: “Моє дитя, Мій добірний інструмент здійснив це для Мене”. Завдяки особистому зусиллю ми робимо гідним своє існування на Землі й разом з тим даємо Богові нагоду пишатися нами.

Врешті-решт, особисте зусилля має перерости в динамічне самозречення. Коли ми віддаємо Богові плоди нашого устремління і внутрішнього спонукання, це називається істинним зреченням. Якщо ми не підносимо плоди Богові, а просто лежимо, мов неживі, біля Його Стіп, аби замість нас Він трудився всередині нас і крізь нас, то це неправильно. Бог не хоче недіяльних тіл, мертвих душ. Йому потрібні активні, жваві; Йому потрібні ті, що плекають устремління, ті, що бажають стати енергійними, аби здійснити щось для Бога, а також ті, що хочуть усвідомити Бога і проявити всі Його божественні властивості тут, на Землі.

Зречення — наше найвище досягнення. Немає відмінності між Божою Милістю й нашим безумовним зреченням. Милість Бога і наше безумовне зречення — наче два боки однієї монети. Якби Бог не наділив нас такою Милістю, ми б не змогли зректися безумовно. Отримати Божу Милість — це справжнє досягнення. Здійснити безумовне зречення — це справжнє досягнення теж.

Запитання: Як дізнатися, яким чином мені вдалося здійснити дещо: завдяки особистому зусиллю, чи завдяки Божій Милості?

Шрі Чинмой: Потрібно знати, що Милість — це те, чого ми ніколи не зможемо збагнути, якщо чи допоки не усвідомимо Бога. Особисте зусилля — це теж Милість Бога. Є чимало історій про те, як шукачі гадали, що все діється завдяки їхньому особистому зусиллю, а потім усвідомили, що це була суцільна Божа Милість. Доки ми не усвідомлюємо постійної Божої Милості, доти нам доводиться застосовувати особисті зусилля.

Бог благає нас, людей, покинути море невігластва. За все відповідає Божа Милість, однак, доки ми не відчуємо цього, доти нам краще свідомо докладати особисті зусилля. Без особистого свідомого старання нам ніколи не пізнати, що таке Милість Бога. Усвідомивши найвищу Істину, ми побачимо, що особисте зусилля є нічим іншим, як прихованою Божою Милістю.

Без Сили Милості
Нічого не досягти.
Коли є Сила Милості,
Все досягається легко.

Існує визначений час, коли Бог запалює вогник нашої свідомості, незалежно від того, чи ми віримо в Нього, чи ні. Бог чекає вибраного часу; відтак, коли час настає, Він приходить і дає нам те, що бажає дати. Але це не означає, що ми не будемо плекати устремління, не будемо докладати особистих зусиль, а спатимемо. Ні! Немов сумлінний хлібороб, ми регулярно оброблятимемо ґрунт зі щирою відданістю; відтак, зробивши свою справу, ми залишимо за Богом рішення, чи давати нам щедрий урожай усвідомлення.

Трохи одухотвореного зусилля —
Бог спускається.
Мить самовідданого поклику —
Поглянь, Бог радий бачити тебе.

Розділ Х. Божа Справедливість

У звичайному людському житті справедливість каже: “Що посієш, те й пожнеш”. “Око за око”, — така людська справедливість. Коли хтось учинив неправильно, ми відчуваємо, що маємо повне право погрожувати йому, лякати й карати його. Утім, така справедливість стоїть на нижчому щаблі людського розвитку. Коли ми ступаємо на вищий щабель, справедливість стає прощенням. Коли ми прощаємо винуватцю, прощення саме по собі стає справедливістю.

Божественна Справедливість завжди готова допомагати нам, надихати нас, вести, ліпити й формувати нас. Але ми боїмося Справедливості, як божественної, так і людської. Вчинивши неправильно, ми відчуваємо, що нас викриють. Людська справедливість, власне, так і діє. А божественна Справедливість ніколи, ніколи не викриватиме нас. Якщо ми вчинили неправильно вперше, божественна Справедливість співчутливо прощає нас. Якщо ми схибимо вдруге, вона проявить ще більше Співчуття. Якщо ми помилимося втретє, вона проявить нескінченне Співчуття. Коли Всевишній побачить, що навіть Його нескінченне Співчуття не може розв'язати людської проблеми, Він застосує Свою люблячу божественну Владу, Свою божественну Силу.

Божественна Сила не руйнує, не погрожує. Божественна Сила будить лева, що спить всередині кожної людини. Божественна Сила не домінує. Вона лише пробуджує в кожній людині лев'ячий духовний голод. Лев здатний ричати, але він міцно спить. Тут лев уособлює наше внутрішнє благання побачити найвищу Істину, перетворитися на Абсолютну Реальність.

Сьогодні мій Всевишній Господь каже мені,
Що Його Співчуття
Абсолютно безкоштовне,
А Його Справедливість межує з поблажливістю.
Я залюбки
Приймаю їх обох
У необмеженій кількості.

Коли ми входимо в найвищий рівень свідомості, тоді не існує ні покарання, ні прощення. Є лише просвітління. Найвище Я містить у собі і втілює всю Реальність. Тому, коли котрійсь частині Його буття бракує світла, Воно не карає й не прощає. Найвище Я намагається просвітити. Коли ми сприймаємо світ крізь найвищий план свідомості, ми відчуваємо, що в невігластво, темряву, нечистоту й недосконалість світу потрібно вливати світло. Отже, справедливість — це почуття єдності. Божественна Справедливість — це перетворення нашого неосвітленого буття. Божественна Справедливість — це самопросвітлення.

Божественній Справедливості не бракує божественного Прощення. Людська справедливість каже: коли хтось учинив крадіжку, то його слід покарати. Людська справедливість твердить, що так буде правильно, й отримує неабияке задоволення, караючи злочинця. А коли діє божественна Справедливість, вона навіть у своїй зовнішній формі містить велике співчуття. Коли внутрішній суддя розповідає світові, що такий-то — злочинець, він, водночас, просвітлює розум злочинця, щоб той більше не входив у невігластво. Коли дається божественна Справедливість, вона несе в собі внутрішнє співчуття і внутрішнє просвітлення. Вони трудяться спільно задля того, щоб шукач не поринав у море невігластва знову й знову.

Коли діє людська справедливість, злочинець не відчуває, що його спонукав хтось інший. Усю відповідальність він бере на себе. А божественна Справедливість допомагає злочинцеві усвідомити, що злочин вчинив не він: дехто інший, кого ми називаємо невіглаством, діяв у ньому і крізь нього.

Коли діє божественна Справедливість, людина почувається нещасною через те, що дозволила неправильним силам проникнути в неї і діяти в ній і крізь неї. Вона розуміє, що вчинила по-дурному, допускаючи це. Вона усвідомлює, що їй належить діяти тільки під божественним проводом її душі.

Боже Співчуття
Прощає нас.
Божа Справедливість нас
Просвітлює.

Запитання: Чому деколи здається, що божественна Справедливість не надає всім однакові можливості?

Шрі Чинмой: Коли ми помічаємо, що дехто не отримує стільки спокою, світла і блаженства від Бога, як інші, то нам слід розуміти, що Всевишній дає кожному відповідно до його здатності та сприйнятливості. Всевишній завжди справедливий до тих, що перебувають на нижчій сходинці, на підготовчій стадії. Водночас Він — сама Любов до них. Він не бажає, щоб їхня внутрішня чаша передчасно тріснула. Якщо ви запитаєте: “Чому Всевишній грає в Свою Гру нечесно? Чому одній особі Він дарує багато спокою й енергії, а іншій — ні?” — то відповіддю буде те, що інша особа не готова. Хоч би що й кому давав Всевишній, це — завжди прояв Його Любові. Всевишній каже: “Ти — Моє немовля, Моє дитя, Я даю тобі ось стільки. Це те, що треба”. Якщо Всевишній дасть більше, це може зруйнувати внутрішній прогрес цієї людини. А той, кому дається в більшій мірі, має більшу здатність отримувати, втілювати і проявляти.

У звичайному житті ми вважаємо, що справедливість — це рівність. Але в божественному житті, коли хтось здатний отримати Згори більше спокою, світла й блаженства, то йому й належить більше дати. Мають бути рівні можливості, проте, якщо ви маєте більшу здатність чи сприйнятливість, ніж я, то вам слід розвиватися відповідно до вашого темпу, а не сповільнюватися до мого. Якщо ви чекатимете на мене, то Мить Бога буде вимушена чекати на вас, і ви не досягнете Мети у вибраний Богом Час.

Така рівність не здійснюється у просвітлінні. Якщо ваш час настав — рушайте. Бог дав мені таку саму можливість, але ви розвинули більшу здатність. Ось чому ви отримали більше світла й можете швидше бігти до своєї Мети. Коли Бог, у Його вибраний Час, дасть мені здатність, тоді і я досягну Мети. Бог завжди дає нам однакові можливості, але наша індивідуальна здатність не однакова.

Запитання: Як діє Божа Справедливість, коли до Найвищого Суду притягують заздрість та нечистоту?

Шрі Чинмой: Божа Справедливість — не людська справедливість, не покарання. Бог просто скаже: “Раз за разом я давав тобі нагоду, а ти не розпорядився золотим Часом належно. Що ж, я готовий посилати тобі нагоди нескінченно”. В такому разі Бог вдається до безмежного Терпіння. Спершу Він залучає Світло. Він намагається освітлити нашу заздрість і нечистоту й перетворити їх на почуття єдності та чистоту.

Якщо шукач не хоче, щоб його заздрість і нечистоту було освітлено, тоді Бог застосовує іншу зброю — Терпіння. Передусім, Він застосовує зброю Мудрості. Терпіння — це теж форма мудрості, а мудрість — форма терпіння, але ми їх відокремлюємо.

Припустимо, ви — людина-самолюб. Бог каже: “Твоя заздрість зникне, якщо ти забудеш про своє особисте, егоїстичне, корисливе життя, а дбатимеш лише про самовідданість. Якщо ти зосередиш увагу тільки на чистоті, то нечистота покине тебе”. Спочатку Бог спробує вселити вам цю мудрість. Якщо ви не скористаєтеся нагодою отримати Божу Мудрість, то Бог застосує іншу зброю, яка називається Терпінням. Він чекатиме, поки ви відчуєте потребу очистити і змінити свою природу.

Тож через десять, двадцять або п'ятдесят років Він знову спробує надихнути вас. Якщо цього разу Бог доб'ється успіху, — чудово. Якщо ні — тоді іншим разом. Таким чином Бог невпинно повторюватиме Свої спроби. Одного дня шукач задовольнить вимогу свого внутрішнього єства і виконає Божу Обіцянку перед Його Реальністю.

Мій Всевишній Господи,
Прости мене, прости
І дай мені ще одну нагоду —
Не тому,
Що я заслуговую прощення,
А тому,
Що Ти бажаєш, щоб усе Твоє творіння
Було абсолютно досконале.

Запитання: Чи вдається божественна Справедливість до сили?

Шрі Чинмой: Всевишній застосовує силу, але це — не те саме, що людська сила. Людська сила означає завдавати ударів, проявляти зверхність, владу. Сила Всевишнього діє інакше. Його Сила — це інтенсивність, що відповідає потребі. Припустимо, устремлінню шукача бракує завзяття. Всевишній зробить його інтенсивним. Цю інтенсивність можна назвати силою, проте її не можна назвати тисненням на шукача. Приміром, дехто почувається мляво. Він воліє рухатися повільно, зі швидкістю індійського воза, запряженого волами. Але Бог каже: ”Я винайшов реактивний літак. Навіщо тобі індійський віз?”

Отже Бог застосовує Енергію-Інтенсивність. Можливо, ми не сприймемо цю Інтенсивність належно. Можливо, ми подумаємо, що Бог примушує, силує нас рухатися. Ні, Він лише будить нас. Він каже: “Розплющи очі, дивись. Оце — найбільша швидкість”. Коли Бог будить нашу свідомість, нам здається, що це робиться натиском. Але, якщо ми щирі, віддані і зреклися перед Богом, то ми не відчуваємо жодного тиску. Ми лише відчуваємо, що прийшла пора. Бог обрав певну Годину і розбудив нас.

Людській силі притаманне насилля. Людська сила приходить, щоб налякати нас чи пригрозити нам. А сила, що походить від Божої Справедливості, не лякає й не погрожує. Вона тільки додає інтенсивності нашому устремлінню, щоб ми могли мчати, мов, стріла, до своєї мети. Вдаючись до Сили, Бог просить нас бігти зі швидкістю, котру встановив Він, а не ми. Якщо ми не ототожнюємося з Його Волею, то в такому разі це справді перетворюється на певний тиск, на примушення. А коли ми єднаємося з Богом, тоді немає ні натиску, ні примушення.

О боязке серце,
Повір, що Бог не вміє карати.
Бог уміє лише просвітлювати,
Що означає здійснювати
Свої Нескінченні Мрії-Провидіння у Вічності.

Запитання: У Біблії сказано, що ми повинні боятися Божої Справедливості. Як ви ставитеся до цього?

Шрі Чинмой: Даруйте, але я не можу з цим погодитися. Ми не повинні боятися Божої Справедливості, ми не повинні боятися Бога. Маючи страх перед Богом, ми ніколи не досягнемо Його, ми ніколи нічого не одержимо від Нього. Якщо дитина боїться свого батька, то вона не зможе щось узяти від нього. Вона навіть не підійде до нього. Бачачи, який високий та дужий батько, дитина не наближається до нього. А коли дитина любить свого батька, вона відчуває, що батько не має наміру застосовувати свою силу й могутність, щоб її покарати. Навпаки, дитина відчуває, що батько проявить свою силу, щоб захистити її у разі небезпеки. Вона відчуває, що батькова могутність — цілком для неї.

Підхід до Бога зі страхом чи зі страху — вкрай нездоровий. Нам слід тільки любити Бога. Потрібно відчувати, що все, що має наш Батько, належить так само й нам. На жаль, ми досі малюки. Ось чому наш Батько не має змоги наділити нас усім. Батько не доручає своїх статків малолітній дитині. Однак, коли дитина виростає, вона отримує те, чим володіє її батько, й те, чим її батько є. Якщо ми любитимемо Бога одухотворено, то Бог дасть нам усе.

Не бійся.
Хто боїться, той не може поселитися
Поблизу Божого Ока Співчуття
Та Божих Стіп Прощення.

Дитина, граючись глиною, не боїться, коли її несподівано кличуть, що мати покарає її за те, що вона забруднилася. Дитина біжить до своєї матері, а мати тут же приймає цю глину, цей бруд як свій. Вона вмиває дитину, щоб показати всім, що її дитя чисте, як інші діти. Ось такий треба мати підхід до Бога. Хоч би скільки небожественного ми накоїли, біжімо до Нього, відчуваючи, що Його Співчуття негайно очистить нас.

Запитання: Чи застосовує Бог силу, щоб змусити людей слухатися Його?

Шрі Чинмой: Бог безмежно мудріший за нас. Дехто може намагатися змусити інших робити те, чого сам не бажає, хоч його сила менша, ніж сила Бога. А Бог ніколи нікого не примушує. Він відчуває, що ми не матимемо чистої радості, якщо Він застосує силу.

Може, ви і змусите когось їсти, проте внутрішньо ця людина проклинатиме вас. Бог тільки мовить: “Моє дитя, я прошу тебе з'їсти це заради твого блага. Якщо ти з'їси цю страву, то отримаєш енергію. Тоді ти станеш сильним, здатним боротися проти невігластва”. Бог пропонує Світло, Свою внутрішню енергію, але не примушує їх приймати.

Бог бачить минуле, теперішнє і майбутнє. Він знає, що повинен постійно пропонувати нам Свою Мудрість та нескінченне Терпіння. Люди не завжди терплячі. Люди вважають, що, караючи і примушуючи своїх дітей робити певні речі, вони діють дуже правильно. А Батько Бог так не чинить. Він лише проявляє безмежне Світло-Співчуття. Дитина, врешті-решт, дарує Батькові безмежну вдячність за те. Отримавши Співчуття, вона старається стати гідною свого Батька.

Погляньте на могутність Верховного Судді, коли той на робочому місці. Однак, перебуваючи в родинному колі, з дружиною й дітьми, він не застосовує цієї сили. Син може не слухатися його. Верховний Суддя і батько — та сама особа. Коли він у суді, йому підкоряється вся нація, а вдома його діти можуть не слухатися.

Так само і Всевишній, перебуваючи на Небесах, є Найвищим, та водночас Він постійно перевершує Себе. У внутрішньому світі Всевишній наймогутніший. Проте, маючи намір діяти тут, на Землі, у Своїх дітях, Він застосовує безмежне Терпіння. Всевишній проявляє єдність із невіглаством дітей і каже: “Гаразд, коли ви не хочете слухатися, а волієте грати в ці безглузді ігри, то дозвольте й Мені трохи погратися разом з вами”.

На Землі Бог проявляє не лише Могутність, а й будь-які інші властивості за допомогою Любові. Бог може застосовувати Могутність, однак, щоби проявити Себе, Він надає перевагу Любові, Турботі і Співчуттю.

Розкривши своє серце,
Ти відчуєш, що Бог
Ніколи не буває суворим до тебе,
Ніколи,
Бо Його Висота-Співчуття
Незрівнянно потужніша
За Його Світло-Справедливість.

Запитання: Чим різняться закони Бога та людські закони?

Шрі Чинмой: У Законі Бога діє Боже Світло-Співчуття, а в людському законі діє сила вироку. Якщо я поводжуся зле, то людський закон намагається покарати мене, але покарання не стає останньою відповіддю. За Законом Бога, якщо я чиню неправильно, приміром, краду, то Співчуття Всевишнього торкається кореня дії і викликає усвідомлення того, що красти — неправильно, треба працювати, щоб отримати те, чого хочеш, належним способом.

Боже Співчуття працює так, щоб допомогти нам змінитися, а людський закон не може змінити людську природу. Тільки божественний Закон просвітлює і має здатність змінювати, перетворювати людську природу. Людський закон — це негайне реагування на вчинок, це дія та реакція. Божественний Закон проникає в корінь невігластва і трансформує його.

Запитання: У нинішньому світі діється так багато насилля, в ньому так багато недосконалостей, незгоди. Через те чимало людей кажуть, що Бог розгнівався на світ. На вашу думку, Бог гнівається на світ, чи Він задоволений світом?

Шрі Чинмой: Мислячи про Бога як про Співчуття й Любов, ми відразу відчуваємо, що Бог задоволений нами. А коли ми думаємо про Бога як про Справедливість, ми відчуваємо, що Бог не задоволений, бо ми недосконалі, сваримося, воюємо й таке інше. Якщо ми зануримося глибше, то відчуємо, що Бог — сама Любов, а Його Любов — повсюдно. Вона всеохопна. Саме Його Любов обіймає Небеса та Землю.

Бог — це Захват. Творіння виникло від Захвату, світ побудовано на Захваті і до Захвату повернеться кожна індивідуальна душа. Будучи суцільним Захватом, перебуваючи в Захваті, Бог не може гніватися на творіння. Якщо хтось має радість, істинну радість, то він не шукає вад ніде й ні в кому.

Зрештою, ми збагнемо, що насправді діємо не ми. Саме Бог є Дійовою Особою і Дією, саме Він отримує переживання, які ми спостерігаємо скрізь навколо нас. Бог-Співчуття не має гніву до нас. Бог-Любов задоволений нами, бо саме Він діє в нас і крізь нас. Він — переживання, водночас Він — Той, що переживає.

Навіть тоді,
Коли приходить Божа Справедливість,
Її непомітно супроводжує
Боже Співчуття.

Розділ ХІ. Боже Прощення

О Всевишній, Любове мого життя,
Неустанно я благаю Тебе:
Прости мене сьогодні.
О великий Єдиний, о реальносте спасіння світу,
Нехай настане моє остаточне пробудження
В благодатній зорі чистоти.

Запитання: Як отримати Боже Прощення?

Шрі Чинмой: Отримати Боже Прощення можна лише тоді, коли постійно, свідомо, невтомно, з кожним вдихом і видихом пам'ятати, що Бог сам по собі — Прощення. Не думайте про Бога як про Справедливість, безмежне Світло чи Спокій. Не думайте про інші аспекти Бога. Майте на думці лише Боже Прощення і Бога-Прощення. Потрібно заповнити свій розум та своє серце тільки одним — прощенням, прощенням, прощенням. Замість міркувань про Боже Світло-Справедливість слід повторювати лише одне: “Мій Господь — саме Прощення, мій Господь — саме Прощення”. Повторюючи “Мій Господь — саме Прощення”, не треба думати про свої численні небожественні вчинки. Старайтеся бачити тільки позитивний бік. Думайте тільки про Боже Прощення, яке стоїть перед вами, навколо вас і всередині вас. Якщо ви дуже одухотворено повторите сотні й тисячі разів: “Мій Господь — саме Прощення”, то гімалайські гори ваших неправильних вчинків розсиплються. Всі помилки, всі вчинки невігластва, скоєні вами за роки, буде скасовано.

Тоді ви відчуєте, що вам не лише прощено — ви самі стали Божим Прощенням. Коли вас запитають: “Як вас звати?” — ви відповісте: “Моє ім'я — Господнє Прощення”. Коли вас запитають: “Хто ви?” — ви скажете: “Я — Господнє Прощення”. Це буде єдиною вашою рекомендацією. У звичайному житті люди мають всілякі рекомендації: дипломи університетів, звання, наукові ступені й таке інше. А в духовного шукача — одна рекомендація: “Я — Господнє Прощення” або “Я — Господнє Співчуття”, або “Я — Господня Любов”. Коли хтось попросить вашу рекомендацію, ви відразу скажете: “Співчуття мого Господа — моя єдина рекомендація”, або “Господнє Прощення — моя єдина рекомендація”. Це не фальшиве смирення, бо ви відчуватимете в найсокровенніших куточках свого серця, що ваша єдина рекомендація — це Боже Співчуття або Боже Прощення. Саме так мають відчувати всі шукачі.

У своєму зовнішньому житті,
Мій Господи,
Я бачу потік Твого Співчуття.
У своєму внутрішньому житті,
Мій Господи,
Я бачу Океан Твого Прощення.

Запитання: Чи потрібно молитися Богові про прощення?

Шрі Чинмой: Коли ви свідомо чи несвідомо припустилися помилки, потрібно негайно благати про прощення. Якщо ви не просите Всевишнього, щоб Він простив вас, то ваші негативні властивості посилюються. В устремлінні, молитвах і медитаціях, з відданістю і єдністю з Божою Волею ви повинні просити, щоби Бог простив вам усі ваші помилки, свідомі й несвідомі. Потрібно просити, щоби Бог пролив світло на ваші несвідомі помилки, щоб ви усвідомили їх і більше не повторювали.

Якщо ваші помилки не прощено, то ви ніколи не матимете чистоти у серці, тілі, віталі й розумі і не зможете нічого отримати в цих частинах свого буття. Душа постійно отримує від Бога, бо душа завжди чиста. Серце — не завжди чисте, а тіло, вітал та розум — це суцільні темні джунґлі. Якщо помилки не прощено, то не може відбутися очищення тіла, віталу, розуму й серця. Коли немає чистоти, божественні сили, про які ви молитеся, ніколи не зможуть увійти назавжди у ваше життя. Тільки тоді, коли Бог простить ваші помилки і ваша свідомість цілком очиститься, ви зможете розширити свою сприйнятливість і отримати божественні властивості без обмежень.

Дуже бажано щовечора, перед тим як лягати спати, молитися Всевишньому, щоб Він простив вам усе неправильне, що ви вчинили. Це не християнська філософія, яка твердить, що ми всі — грішники. Ні, я кажу лише про свідомі й несвідомі помилки, яких ви припускаєтеся у своєму повсякденному житті. Вам слід просити Всевишнього, щоб Він простив вам ці помилки і просвітлив їх. Істинне прощення, просвітління й очищення завжди йдуть пліч-о-пліч.

Невтомно я благатиму сьогодні,
Щоб побачити Око Ніжності-Прощення
Мого Господа.

Прощаючи, Всевишній просвітлює минуле. Істинне прощення означає забуття, свідоме забуття. Коли хтось дійсно простив вам, він не тримає спогадів про те, що ви скоїли, навіть у своєму внутрішньому баченні. Потрібне просвітління, тому що є пітьма. Помилки — це пітьма. Отже, прощаючи, Всевишній просвітлює наші помилки.

О Той, що Прощає всі мої провини,
Прости мене.
В моєму серці зароджується нова надія:
Відсьогодні я благатиму,
Аби перетворитися на чарівливу красу Досконалості.

Запитання: Якщо людина знатиме, що Бог усе прощає, чи не зумовить це її легковажність щодо неправильних дій?

Шрі Чинмой: Ви міркуєте, що винуватець піде до Батька і, побачивши, що йому простили, далі спокушатиметься діяти неправильно, гадаючи, що йому прощатимуть завжди. Навіть людський батько — а божественний Отець, Всемогутній Отець і поготів — скаже своїй дитині: “Поглянь, ти вчинив неправильно, ти вдарив іншу дитину. Тільки тому, що я тебе люблю, я прощаю тобі, але ти повинен припинити чинити неправильно”. Якщо дитина знову поб'є когось і прийде до батька, то батько покриє її, а потім потайки, тихо скаже: “Ще раз розповідаю тобі, що правильно, а що — ні”. Щоразу батько буде прощати й водночас переконувати дитину, що та чинить зле.

Інакше діє божественний Батько. Коли шукач, схибивши, прибіжить до божественного Отця, Той, безсумнівно, простить і покриє шукача. А відтак тут же спробує проникнути в серце шукача, несучи Світло. Людський батько подумки сваритиметься. Божественний Батько не свариться. Він знає, що від сварки немає користі. Божественний Батько намагається побачити, що відбувається не так усередині шукача. Побачивши, що там діє темрява, невігластво, Він каже: “Якщо я ввійду в шукача зі Світлом, то Світло прожене темряву. Світло просвітлить невігластво й перетворить його на знання та мудрість. Мудрість змусить шукача відчути, що треба бути мирним, спокійним, тихим і ні з ким не встрявати у чвари”. Божественний Отець досягає цього, вливаючи Світло в шукача.

Людський батько зовні покриватиме, а внутрішньо буде сварити. Божественний Батько застосовує саме Світло, щоб просвітлити нашу темряву й прогнати неправильні сили, що всередині нас. І так, і так спокусу буде здолано: людський батько здолає її завдяки суворій дисципліні, а божественний Батько — завдяки Світлу.

Запитання: Коли я, вчинивши неправильно, попрошу прощення у Всевишнього, як потім дізнатися, чи простив Всевишній мені?

Шрі Чинмой: Є два способи це дізнатися. Якщо ви більше ніколи не повторюєте цієї помилки, то будьте певні, що Всевишній простив вам, бо Він дав вам спроможність не чинити так само далі. Коли ви, щось накоївши, не хочете, аби це повторювалося, в такому разі це, насправді, означає, що прийшла вища Сила від Всевишнього, щоб захистити вас і наділити спроможністю припинити такі дії. Ви не повторюєте помилок саме тому, що Всевишній простив вам.

Інший спосіб — запитати свого духовного Вчителя, чи простив вам Всевишній. Учитель зможе сказати вам. Він буде дуже чесний. Або ви дізнаєтеся самі, якщо на півгодини чи на годину заглибитеся всередину себе. Щоразу, коли приходитиме думка, не дозволяйте їй проникати в розум. Сприймайте її як муху, що прилетіла, аби сісти на вас, і женіть геть. Якщо прийде ще одна думка — так само проженіть її. Невдовзі думки-мухи відчують, що турбувати вас — це заняття, не варте їхньої гідності, відтак процес думання припиниться. Побачивши, що думок більше немає, запитуйте прямо. Якщо буде відповідь “Так”, то це означатиме, що Бог простив вам.

Є два способи
Отримати прощення:
Перший спосіб — сказати Богові:
“Мій Господи,
Я більше так не чинитиму!”
Другий спосіб — просити Бога:
“Мій Господи,
Будь ласка, покажи мені,
Як свідомо жити в Тобі
І для Тебе”.

Запитання: Як простити несправедливість?

Шрі Чинмой: Готуючись вийти на земну арену, ми давали щиру, одухотворену, урочисту обіцянку Богові, що ми усвідомимо, розкриємо і проявимо Його тут, на Землі. Тоді ми перебували у світі душі, нашим істинним буттям була душа. Ми казали: “Я спускаюся у світ тільки задля того, щоби безумовно радувати, здійснювати і проявляти Тебе”. Люди, яких ви вважаєте дуже несправедливими, чинять небожественно, це безперечно. Але погляньте на свою особисту обіцянку. Ви очікуєте досконалості від інших, вважаючи, що вони повинні робити все бездоганно. Досконалість приходить лише тоді, коли ми виконуємо те, що пообіцяли. Наша основна обіцянка — радувати і здійснювати Бога на Землі. Ми не виконуємо своєї обіцянки, однак очікуємо виконання від інших. Ми накоїли мільйони помилок, але Бог, очевидно, прощає нас. Інакше ми б не могли існувати на Землі. Якщо Бог готовий прощати нас, незважаючи на наші незліченні вади й помилки, то чому ми не можемо простити інших?

Бог простив моє життя.
Тому моє серце відчуває обов'язок
Прощати світ навколо мене.

Як духовні шукачі ми вважаємо себе вибраними дітьми Бога. Людина, яка не дбає про устремління й загрузла у світських задоволеннях, ніколи не наважиться визнати Бога своїм рідним. А ми наважуємося визнавати Бога своїм найближчим тільки тому, що одержали від Нього дещицю Його добрих властивостей. Одна з них — Прощення. Якщо Бог прощає нас щодня, впродовж 24 годин, то хіба ми не можемо простити інших бодай на секунду? Якщо наше Джерело здатне діяти без обмежень, то ми природним чином маємо володіти здатністю прощати чи просвітлювати тих, що чинять погано, порівняно з нашим стандартом.

Чи усвідомиш ти коли-небудь,
Що за всіма хибами твого життя
Неодмінно ступає услід
Боже Прощення?

Розділ ХІІ. Божа Воля

Божа Воля прогресує в людині так, як розвиваються м'язи, стаючи дедалі міцнішими. Божа Воля мусить вселити людині відчуття, що певне, тривале й нескінченне існує. Коли людина досягає цієї стадії, вона знає Божу Волю. Розпізнають Божу Волю за відчуттям постійної задоволеності, яку вона дає.

Усе, що вічне, безсмертне, божественне — це Божа Воля. Попри те, що Бог має справу з Вічністю, Він не нехтує жодну секунду. Адже саме з однієї, двох, трьох секунд ми приходимо до Нескінченності й Вічності. Стараймося щосекунди відчувати Волю Бога всередині себе.

Є вельми простий спосіб дізнаватися Божу Волю щодо себе. Щоразу, розпочинаючи день, ми вибудовуємо свій власний світ. Ми вирішуємо. Ми міркуємо, що справи мають іти певним чином: я маю поводитися з тією особою так, я маю сказати те, я маю зробити це, я маю дати стільки. Усе — я, я, я. Коли, замість планування, ми цілком заспокоїмо розум, зробимо його безмовним, тоді ми зможемо дізнатися Божу Волю. Така безмовність — не безмовність мерця; це динамічна і прогресивна безмовність сприйнятливості. Волю Бога пізнають завдяки суцільній безмовності та сприйнятливості розуму, що постійно розширюється.

Якщо людський розум працює дуже активно, то божественна Воля працювати не може. Божа Воля працює лише тоді, коли не працює людський розум. Коли розум перетворюється на порожню посудину, Всевишній наповнює його безмежним Спокоєм, Світлом і Блаженством.

Наразі ми не чуємо Голосу Бога. Ми можемо щось чути всередині себе і вважати, що це Голос Бога, однак це може бути голос нашого тонкого фізичного, тонкого віталу чи чогось іншого. А коли наш розум мовчить, тоді всередині самих глибин нашого серця або над головою ми можемо почути беззвучний голос — це Голос Бога. Прислухаючись до Голосу Бога, ми не схибимо у своєму житті. Завжди дотримуючись Його вказівок, ми будемо невпинно посуватися вперед, вгору і всередину.

Ми весь час то будуємо, то руйнуємо ментальні споруди. Якщо замість того, щоб будувати й руйнувати за особистою волею, ми спорожнимо, заспокоїмо, вгамуємо свій розум, то всередині нас Бог спорудить Свій Храм чи Палац так, як Він цього бажає. Збудувавши всередині нас Свій Дім, Він скаже: “Я збудував це для вас і для Себе, щоб жити тут разом. Будував Я, але будинок належить не лише Мені. Він належить вам також. Приходьте”.

Найлегший спосіб дізнаватися Божу Волю полягає в тому, щоби бути інструментом, а не дійовою особою. Якщо ми станемо інструментом звершення Божих Планів, то Воля Бога діятиме всередині нас і крізь нас. Діє, насправді, Бог, і дія — Бог. Він — усе. Ми — просто свідки.

Щоб легко дізнаватися, яка Божа Воля,
Потрібно плекати в собі божественне
І просвітлювати людське.

Запитання: Як я можу дізнаватися Божу Волю у своєму повсякденному житті?

Шрі Чинмой: Можна дізнаватися Божу Волю у своєму повсякденному житті, якщо рано-вранці виявляти велику-велику вдячність Богові за те, що Він уже зробив для вас. Якщо застосовувати серце-вдячність, то воно розширюється. Розширюючись, воно стає одним цілим з Універсальною Реальністю Бога. Серце-вдячність розквітає, наче квітка. Коли квітка повністю розкривається, нею милуються й захоплюються.

Те саме стосується до вас: коли розквітає ваше серце вдячності, Бог відразу радіє. Якщо ви будете вдячні Богові за те, що Він уже зробив для вас, то солодка Воля Бога, безперечно, діятиме всередині вас і крізь вас. Рано-вранці, до того, як медитувати чи робити щось інше, з одухотвореними сльозами виявіть якнайбільшу вдячність просто за те, якими ви є тепер. Практикуючи це, ви, зрештою, станете безмежно більшим, ніж ви є сьогодні. Вдячність дасть вам відчути, в чому полягає Божа Воля. Божа Воля діятиме всередині вас і крізь вас, а Бог вершитиме все всередині вас, крізь вас і для вас, якщо ви виявлятимете вдячність.

Запитання: Як дізнатися, що хоче Бог, щоб я робив?

Шрі Чинмой: Ви легко це дізнаєтеся, якщо не будете плекати прив'язаність до результату, якщо результат не цікавитиме вас. Перш, ніж узятися до діла, помоліться: “Боже, якщо така Твоя Воля, будь ласка, дай мені натхнення виконати це успішно”. Під час роботи звертайтеся до Бога: “Боже, оскільки я взявся за цю справу, відчувши, що Ти бажаєш, аби я її зробив, будь ласка, трудися в мені і крізь мене, щоб я впорався як слід. Твоє натхнення служитиме мені вказівником, що це — Твоя Воля”. Завершивши діло, підносьте результат — як успіх, так і невдачу, — до Стіп Бога з однаковою радістю.

Запитання: Як визначити, що я роблю: здійснюю Божу Волю, чи реалізовую своє его?

Шрі Чинмой: Виконуючи вимоги его, ви відразу відчуєте, що стали повелителем світу або от-от ним станете. Вас розпиратимуть гордощі, ви відчуватимете, що весь світ схиляється перед вами. Щойно здійсниться ваше бажання, ви тут же відчуєте: “Ого, моє бажання виконано, я став чимось_! Нікому в світі цього не досягти”. Якщо реалізовують его, то завжди є відчуття зверхності. Коли ви виконуєте Божу Волю, зверхності чи неповноцінності немає. Тоді ви відчуваєте тільки єдність. Ви відчуваєте, що вас призначив Бог; Бог затвердив вас як Свій обраний інструмент і діє всередині вас і крізь вас саме Він. Хоч би яким великим, дивовижним і незвичним було ваше досягнення, ви не відчуєте особистої гордості. Навпаки, ви відчуватимете надзвичайну вдячність Богові за те, що Він обрав вас, аби здійснити Себе всередині вас і крізь вас. Зверхності не буде, буде тільки відчуття розширення. Здійснювати Божу Волю — означає досягати. Досягаючи чогось, ви відчуваєте розширення у своїй свідомості. А коли ви виконуєте вимоги его, ви почуваєтеся цілком відокремленим від світу: ви — повелитель, а всі інші — біля ваших стіп. Ось так ви зможете розрізняти перше і друге. <html>Самовідданість перед Волею Бога — <br \></html> <html>Це, безперечно, дуже смачний фрукт,<br \></html> <html>Однак він дуже довго дозріває.<br \></html> Запитання: Як слід молитися: про те, чого ми хочемо, чи лише про те, щоб здійснилася Божа Воля? _Шрі Чинмой: Молитися про те, щоб здійснилася Божа Воля — означає творити найвищу молитву. Але для початківця майже неможливо щиро молитися Богові про те, щоб відбутися так, як того хоче Бог. Рано-вранці початківець каже Богові: “Боже, я хочу бути Твоїм дитям, яке зрікається безумовно”. Потім, коли в нього проникають заздрість, невпевненість чи гордість, самовіддача робиться цілком умовною. Тоді шукач каже: “Боже, рано-вранці я так щиро молився Тобі, щоб у мені діялася Твоя Воля, а Ти не прислухався до моєї молитви. Інакше я б не зазнав заздрості, страху, сумніву, тривоги і прив'язаності”.

Якщо вранці шукач молився, але через кілька годин його молитва не здійснюється, то він тут же занепадає духом і припиняє молитися й медитувати на півроку. Його щирої молитви вистачає на один день, а далі, впродовж місяців, він грається з невіглаством. Тому на самих початках шукачеві завжди слід молитися про те, що, на його думку, йому найпотрібніше: терпіння, чистота, щирість, смирення, спокій. Тоді Бог дасть йому спокій, світло і блаженство, що стане провісником того, що в його внутрішнє буття готується увійти нескінченне.

Отримавши чи досягнувши трохи спокою, світла і блаженства й закріпившись деякою мірою у своєму внутрішньому бутті, шукач матиме певну довіру до дії Бога та до свого життя устремління.

Здійснюючи прогрес стрімко або будучи доволі просунутим шукачем, людина відчуває, що всередині неї є Реальність, яка не має наміру розчаровувати її чи покинути. Шукач розуміє, що Бог чудово знає про його потреби й залюбки задовольнить їх, тому що Бог хоче здійснити Себе завдяки Своєму обраному інструменту та всередині нього. Бог здійснить Себе завдяки цьому конкретно обраному інструменту та всередині нього у призначений Ним Час.

Коли всередині є така довіра, тоді пора молитися: “Нехай буде Воля Твоя”. Тоді шукач зможе сказати щиро: “Боже, тепер я хочу радувати Тебе тільки так, як Ти того бажаєш”. Шукач відчуватиме, що Бог бажає проявити Себе в ньому і крізь нього. Він відчуватиме, що стане спроможним служити божественності в людстві, коли Бог зробить його досконалим.

Запитання: Як ви ставитеся до того, щоб рідні молилися Богові за зцілення, коли хтось у родині захворів?

Шрі Чинмой: Скажімо, захворіла ваша мати. Якщо замість “Боже, вилікуй мою матір, вилікуй мою матір”, ви казатимете: “Я кладу свою матір біля Божих Стіп”, то з вашого боку це буде найліпший спосіб дії. Найбільша ваша цілюща сила полягає в тому, щоб покласти матір біля Стіп Бога, бо Він знає, що ліпше.

Вручаючи свою особисту волю Божій Волі, ви отримуєте силу, яка повинна служити Богові. Бог Сам скаже, як її застосувати. А коли ви намагатиметеся зцілювати самостійно, це, попри ваші добрі наміри, може не збігатися з Волею Бога.

Припустимо, ви молитеся й медитуєте, щоб отримати божественну силу і мати змогу зцілювати людей, допомагати світові. Ви кажете: “Я хочу бути верблюдом і нести весь тягар світу на своєму горбі”. Але, якщо верблюдові бракує світла, то як він допоможе іншим отримати просвітління?

Ви біжите до своєї мети. Якщо ви проситимете Бога, щоб Він дав вам декотрі речі, то це стане додатковою ношею й може сповільнити вас. Оскільки ваша мета — просвітління, вам треба думати тільки про просвітління й ні про що інше.

З іншого боку, коли здатність зцілювати приходить внутрішнім способом спонтанно, без залучення вашої сили думки чи сили волі, тоді его, гордощі і марнославність не проявлятимуться. Якщо під час медитації ви цілком несподівано бачите внутрішнє світло й у цьому світлі отримуєте ліки проти якоїсь смертельної недуги, то, ймовірно, ви зумієте запропонувати це внутрішнє просвітління всьому світу. Однак спершу слід отримати просвітління для себе. Лише тоді ви служитимете Богові так, як Він того бажає. В інакшому разі ви то служитимете Богові, то плекатимете своє его.

Запитання: Як би ви описали відмінність між Божою Волею та думкою-бажанням?

Шрі Чинмой: Щоб знати Божу Волю, не конче бути великим духовним Учителем чи високо розвиненою душею — таких на Землі дуже мало, всього кілька. Втім, щоби знати Волю Бога, потрібно бути принаймні шукачем. Як стати справжнім шукачем? Справжнім шукачем стає той, що відчуває, що без Бога він не лише безпорадний, а й цілком безнадійний, пустий і нікчемний. Без Бога він — ніщо, а з Богом — усе. Він — устремління. Він — усвідомлення. Він — розкриття. Він — проявлення. Сприймаючи себе так, можна швидко стати справжнім шукачем.

Щирий шукач щодня намагається медитувати з відданістю. Хто віддано медитує щодня, той невдовзі отримує вільний доступ до внутрішнього Царства Бога й може чути Боже Послання. Авжеж, легко казати, що треба медитувати віддано, а на ділі може виявитися, що це так складно, як підніматися на Еверест. Розпочинаючи медитацію, слід відчувати, що самé ваше життя, самé існування, самé ваше дихання — це віддача Внутрішньому Керманичеві всередині вас. Тільки так можна медитувати віддано, відчувати відданість Богові.

Під час медитації настає мить, коли розум заспокоюється й затихає. Лише чистота, ясність і глибина панують у ньому. Чистота, ясність і глибина мають спільний знаменник — врівноваженість. Якщо є врівноваженість, то ці властивості будуть у досконалому стані.

Коли розум стане спокійний, тихий, врівноважений і порожній, тоді ви відчуєте в серці поштовх або щось тендітне, схоже на дрібні бульбашки. Бульбашки крихітні, але всередині них золотими літерами виведено послання. Якщо ваші очі заплющені, це не стане на заваді. Послання деколи передається від серця до голови, відтак ви дізнаєтеся, що воно прийшло, від розуму. А якщо ви вмієте занурюватися глибоко всередину себе, то зможете бачити повідомлення, записане на сторінках вашого серця. Аби переконати вас, повідомлення мусить іти до фізичного розуму лише в тому разі, коли ви не бачите його в серці.

В найсокровенніших куточках серця, де панує сама чистота, ніхто не лишає повідомлень, окрім Бога. Жодна небожественна сила не проникає туди. Розум — то інакша річ. У розумі можуть бути ментальні галюцинації, вигадки й істини, які ми витворили самі й нав'язали собі.

Жодна тривожна, агресивна чи отруйна думка не наважиться увійти в найглибші закутки серця. Глибини нашого серця перебувають за надійним захисним щитом Самого Бога, бо саме тут міститься Скарбниця Божого Добра. Бог Особисто стоїть на варті, охороняючи Свої Статки.

Медитуючи, відчувайте, будь ласка, потребу цілком розкрити своє серце, а фізичний розум — цілком закрити. Фізичний розум — це розум, який думає про ваших близьких, рідних, друзів — про цілий світ. Коли ви зачиняєте на засов двері фізичного розуму й відчиняєте двері серця, тоді розум стає спокійний і тихий, а серце перетворюється на чисту сприйнятливість. Якщо ваша зосередженість та медитація утримуються в серці, а серце сприйнятливе, то на передній план, певна річ, виступить те, чим дорожить серце, — Боже Послання. Його можна читати й застосовувати у повсякденному житті.

Правильно почути Послання від Бога — це одна річ, а прислухатися до нього й виконувати його — це дещо інакше. Тих, що чують Боже Послання чимало, але вони не можуть застосувати його у своєму зовнішньому житті. Для цього потрібна віра в себе, віра в те, що ви — не просто дитина Бога, ви — Його вибране дитя. Всі є Божими дітьми, проте не всі вибрані, бо не всі свідомо розвивають устремління. Вибрані ті, котрі відчувають, що їм справді потрібен Бог, тут і вже. Вибрані ті, котрі відчувають, що без Бога вони не існують і не можуть існувати. Ви можете вважати себе вибраною дитиною Бога вже тому, що маєте щире устремління.

Якщо твоє життя присвяченого устремління
Існує на Землі лише для того,
Щоб виконувати Волю Бога,
То ти неодмінно відчуватимеш,
Що успіх твого життя
Та прогрес твого серця є
Нічим іншим
Як зусиллям без зусиль.

Запитання: Як позитивніше сприймати зречення перед Божою Волею?

Шрі Чинмой: Зрікаючись перед Богом, ми зрікаємося перед нашою найвищою частиною, бо найсвітліше в нас — це Бог. Неможливо розділити Бога та наше буття. Відчувши єдність з Богом, сприйнявши Бога як найсвітлішу частину самих себе, ми негайно одержимо просвітління. Будучи мудрими, знаючи, що Єдиний, саме просвітління, становить невід'ємну частину нашого буття, ми ступимо до Нього й отримаємо те, що Він має. Сприймаючи зречення таким чином, ми не зазнаємо труднощів.

А якщо ми сприйматимемо його як зречення раба перед господарем, то ми ніколи не зможемо відчути єдності. Раб підкоряється господареві зі страху. Він боїться, що його служіння стане не потрібним, якщо він не виконуватиме свою роботу належно. Він уважає, що його праця не має значення: навіть якщо він трудиться для свого господаря сумлінно, віддано або й безумовно, немає певності, що господар дасть йому те, чого він хоче, чи справді порадує його. Оскільки господар — просто людина, яка має багато рабів, він добиватиметься від них чого завгодно, тимчасом його самовіддача буде за мільйони миль від їхніх потреб.

Вручаючи своє існування Богові, ми робимо це з відчуттям єдності Батька й сина, Матері й дитини. Малюк завжди відчуває, що його батько належить йому. Батько має автомобіль. Малюку минуло якихось три роки, а він твердить: “У мене є автомобіль”. Він не каже: “Мій батько має автомобіль”. Він говорить просто: “Це наш автомобіль”.

Отже, коли ми змінимо розуміння наших відносин з Богом, проблеми зникнуть. Якщо Бог має Спокій, то ми маємо повне право вважати Його Спокій своїм. Він — наш Батько, тому ми можемо отримати спадщину. Таке ставлення можливе, тому що Бог — наш Батько, Бог — наша Мати. Якщо ми відчуватимемо, що Бог — наш Всевишній Господар, а ми — раби біля Його Стіп, змушені виконувати все задля Нього, то жодної впевненості, жодної гарантії на те, що Він нас порадує, не буде.

Відчуваючи єдність батька й сина, матері й дитини, ми розуміємо, що все, чим володіють мати й батько, дитина має право вважати своїм. Дитина не зрікається. Вона визнає, що багатство матері, багатство батька належать їй згідно з законом.

Ми не зрікаємося, а лише усвідомлюємо дісність, що ми належимо тому, хто володіє всім. Ми просто прийдемо й визнаємо це будь-коли. Ногам нітрохи не складно відчувати єдність з головою, бо ноги знають, як часто голова потребує їхньої допомоги.

Так само й ми, плекаючи устремління, приходимо до розуміння, що ми з Богом однаково потребуємо один одного. Нам, щоб усвідомити Найвище, Абсолютну Істину, потрібен Бог, а Богові, щоб проявити Себе, потрібні ми. Якщо Бог приймає допомогу від темної людини, не вважаючи це приниженням Його гідності, то хіба може зазнати приниження наша гідність, коли ми попросимо Його наділити нас спокоєм, світлом і блаженством?

Коли ми встановлюємо свідому єдність з Богом, питання зречення зникає. Є тільки взаємність приймання й віддачі. Голова радо приймає те, що пропонують ноги, й навпаки. Ми даруємо Богові своє устремління, а Бог нам дарує Усвідомлення. Ми даруємо Богові те, що ми маємо; Бог дарує нам те, що Він має, й те, чим Він є. Так що ми не зрікаємося, а просто вважаємо один одного своїм найближчим.

Запитання: Чи не перешкоджає зреченню розвиток нашої сили волі?

Шрі Чинмой: Маючи несхитну силу волі, ми розвинемо здатність до безумовного зречення. З іншого боку, безумовно зрікаючись, ми розвиваємо силу волі. Внутрішня сила волі, світло душі йде пліч-о-пліч зі зреченням, єдністю серця з Абсолютом. Між силою волі душі та безумовним зреченням перед Волею Всевишнього немає різниці. Їхня сила однакова. Якщо хтось здатний безумовно зректися перед Волею Всевишнього, то це — результат його внутрішньої сили волі, світла душі.

Зречися від своєї волі перед Волею Бога.
Ти побачиш,
Що всі твої розчарування
Перетворяться на твою неймовірну силу.

Запитання: Як зректися перед Всевишнім?

Шрі Чинмой: Зректися дуже легко. Ви вже зреклися перед невіглаством. Не можна сказати, що ви ні перед ким не зрікалися. Отже, мистецтво зречення вам відоме. Ви можете зректися перед Всевишнім так само, як ви зреклися перед невіглаством. Потрібно просто поміняти вчителя. Щомиті слід відчувати, що ви потребуєте нового вчителя. Дехто навчав вас неправильно, тож Всевишній чекає, щоб навчити вас так як слід. Той, що навчав вас, не був істинним учителем, однак ви століттями й тисячоліттями зрікалися перед ним. Тепер те саме зречення ви повинні здійснити перед Всевишнім.

Якщо ти відмовишся зрікатися
Перед невіглаством,
То Бог неодмінно дозволить тобі
Поселитися в Гавані Його Співчуття.

Кожне життя має стати
Рікою зречення
Перш, ніж вручити те, що воно має,
Й те, чим воно є,
Морю задоволення.

Розділ ХІІІ. Доля супроти Свободи Волі

Доля — результат минулого. Свобода волі — результат теперішнього. Оглядаючися в минуле, ми відчуваємо удар долі. Дивлячись вперед, ми бачимо танець золотої свободи волі, що дає енергію.

Фізична свідомість, свідомість тіла обмежена. Коли ми живемо в тілі, ми отримуємо досвід долі. Душа завжди вільна. Коли ми живемо в душі, ми отримуємо досвід свободи волі. Жити у свідомості тіла чи жити у свідомості душі — обирати нам.

Невігластво намагається оповити нас, а доля розпочинає свою гру відразу, щойно душа ввійде у тіло, і ми з'являємося на світ. Та світло не зв'язане долею. Світло — це втілення свободи волі. Через свою гірку долю ми проклинаємо родичів, друзів, сусідів, себе і, зрештою, Бога. Однак, проклинаючи інших чи себе, проблеми не розв'язати. Ми розв'яжемо свої проблеми лише тоді, коли навчимося жити життям устремління.

Нас наділено неабиякою можливістю застосовувати свободу волі. Потрібно скористатися можливістю бути вільними цілком, остаточно й безмежно. Дуже часто шукачі скаржаться: “Ох, моя історія невесела”. Я кажу їм: “Навіщо перейматися минулим? Минуле — пил. Але ніхто не вкраде ваше теперішнє, ніхто не вкраде ваше майбутнє, якщо ви плекаєте устремління. Ваше майбутнє запросто може бути золотим”.

Наша свобода волі — це дитя необмеженої Волі Бога й, разом з тим, вона є невід'ємною частиною необмеженої Волі Бога. Потрібно лише дозволити їй пробитися крізь стіну невігластва й зробити нас одним цілим із Космічною Волею. Доля — це ворота невдалого минулого. Свобода волі — це наше приймання майбутнього, що бажає змінювати, формувати, направляти і звільняти нас від страху, сумнівів, невігластва і смерті.

Не зрікайся від своєї волі
Перед гіркою долею!
Зрікайся від своєї волі
Тільки перед Божим Серцем —
Самою любов'ю, захистом
І здійсненням.

Запитання: Чи доля є тим самим, що й карма?

Шрі Чинмой: Є три види карми: санчіта карма, прарабдга карма й аґамі карма. Санчіта карма — це накопичення вчинків з минулих життів та вчинків теперішнього життя, результати яких ще не дозріли. Прарабдга карма — це початок пожинання урожаю котроїсь із накопичених карм. Якщо карма погана — ми страждаємо, якщо карма добра — ми нею насолоджуємося. Останньою йде аґамі карма. Хто остаточно звільнився від усіх проявів невігластва, страждань і вад, хто усвідомив Бога й живе лише заради Бога, той насолоджується Свободою Волі Всевишнього. Це — аґамі карма.

Більшість із нас має справу з санчіта кармою — накопиченням карми, яка починає працювати як прарабдга карма. Немає свободи, немає свободи волі — лише доля навколо нас.

Минуле шматує нас, мов ненаситний лев. А коли нашою кармою є аґамі карма, то ненаситний лев стає ревучим левом — він реве заради божественної Перемоги, божественного здійснення тут, на Землі.
Запитання: Чи ми справді пожинаємо все, що посіяли кожною своєю думкою, кожним своїм вчинком?

Шрі Чинмой: Так, “що посієш, те й пожнеш”. Утім, якщо ви молитеся Богові, медитуєте на Бога, то Боже Співчуття може усунути неправильні сили, які виникають від поганих думок. Коли ви торкнетеся вогню, то вогонь, ясна річ, обпече вам пальці. Але поруч з вами завжди є якась сила, що стримує вас від сутички з вогнем.

Малюк, ударивши іншого малюка, розуміє, що той повернеться й відплатить. Що ж він робить? Негайно біжить до свого батька. Батько сильніший, він захистить свою дитину. Тут Батько — це Всевишній. Якщо ви заприятелювали з невіглаством і воно от-от поглине вас, то Батько проявить Своє найбільше Співчуття і врятує вас від невігластва, якщо ви прибіжите до Нього швидше, ніж невігластво поглине вас цілком. Важливою є ваша сприйнятливість Божого Співчуття.

Запитання: Котрої миті Боже Співчуття відхиляє закон карми?

Шрі Чинмой: Боже Співчуття відхиляє закон карми постійно. Інакше жодна людина не втрималася б на Землі навіть упродовж однієї доби. Втім, слід знати, що, з найвищої духовної точки зору, суть карми — не в суворому покаранні. Це — досвід, що вкрай потрібний шукачеві, це — єдиний спосіб пришвидшити його прогрес. Так що по суті закон карми — це ще одна форма Божого Співчуття. Можете називати її замаскованою благодатною Любов'ю.

Що таке доля,
Як не обмежена реальність?
Шукачеві істини завжди треба прагнути
Безмежної Реальності —
Нескінченного безсмертного Всевишнього.

Запитання: Нам роковано кожну подію нашого життя, чи лише його загальний курс?

Шрі Чинмой: Найосновніші події вашого життя призначено вам заздалегідь, але не до такої міри, щоб обирати замість вас, що з'їсти на сніданок. З іншого боку, навіть якщо вам роковано завтра померти, ви можете лишитися серед живих, якщо ви ведете духовне життя і Бог бачить, що ваше устремління справжнє. З Божої Волі ви, натомість, відбудетеся болем голови. Воля Всевишнього здатна змінити долю.

В найвищому сенсі існує лише одна справжня рокованість, це — неминуче усвідомлення Бога. Сьогодні невігластво може перешкоджати вам усвідомити Бога, проте ви не лишитеся недовершеними навіки. Користуймося словом роковано у вищому розумінні. Коли насувається нещастя, ви, щоб змінити свою долю, можете вдатися до сили волі, сили устремління. Непохитна воля змінює долю.

Запитання: Яка роль свободи волі людини?

Шрі Чинмой: Свобода волі — це світло-свідомість нашої душі. Ми можемо застосовувати світло душі, щоб проявляти Бога, а можемо й не звертатися до нього ніколи. Якщо ми не звертаємося до світла душі, то агресивна частина віталу, летаргія фізичного або сумніви розуму виходять на арену й захоплюють нас у полон. Бог здійснює все крізь Свого прямого представника — душу. Бог — сонце, а душа — лампа. Тут, на Землі, лампа втілює і представляє сонце. Але ми, зазвичай, не перебуваємо у світлі душі й не користуємося ним сповна, тому наша свобода волі розчиняється у дружбі з летаргією, сумнівами розуму та в єднанні з невпевненістю серця. Наша свобода волі може вирішити, що тіло, вітал і розум мають достатньо світла, щоби вести нас, або наша свобода волі твердить нам, що ми — безпорадні, якщо нас не веде наш Всевишній Господь.

Запитання: Як частіше застосовувати свободу волі?

Шрі Чинмой: Як люди ми володіємо дуже обмеженою свободою волі. Але, ставши щирими шукачами, ми, врешті-решт, наповнимося незламною волею. Наразі ми — немов корова, прив'язана до кілка. Є межа, далі якої ми не можемо ступити, а до цієї межі ми маємо свободу волі. Чим вище й глибше ми заходимо в медитації, тим збільшується наша спроможність.

Якщо ми прислухаємося до вказівок душі і здатні виводити душу на передній план, щоб вона вливала світло у вітал, розум та фізичне тіло, то наша воля стає необмеженою. Відтак наша індивідуальна воля єднається з Універсальною Волею, що всередині нас. Коли Універсальна Воля займає місце нашої волі, наша свобода стає необмеженою. Попри те, що наразі наша свобода волі є дуже обмежена, вона може вирости до безмежності.

Де твоя свобода волі,
Коли ти живеш
У в'язниці розуму?

Де твоя в'язниця,
Коли ти живеш у серці,
Яке містить у собі все?

Запитання: Чи збігається воля моєї душі з Волею Бога?

Шрі Чинмой: Так. Воля Бога та воля душі — одне й те саме. Однак слід вирізняти волю душі та спонукання вимогливого віталу. Іноді ми приймаємо за волю душі бажання задоволень вимогливого віталу. Якщо ми зануримося глибоко всередину себе, то неодмінно дізнаємося істинну волю нашої душі, що невіддільна від Божої Волі. Коли зернятко цієї волі проростає й стає паростком, ми називаємо його волею душі. Коли з нього виростає величезне бан'янове дерево, ми називаємо його Божою Волею. Зрештою ця Воля проявляється крізь душу, серце, розум, вітал і тіло та всередині них.

Запитання: Чи правда, що воля людини та Воля Бога завжди стоять на протилежних позиціях?

Шрі Чинмой: Деякою мірою це правда. Людина може несвідомо йти проти Божої Волі, а також людина може чинити опір Волі Бога свідомо. Деколи наше сумління підказує нам, яка Божа Воля, але ми цілковито байдужі. Ми відчуваємо, що, прислухаючись до вказівок сумління, ми позбавимо задоволення наше его. Тоді, певна річ, ми йдемо проти Божої Волі. Однак часто ми не маємо чіткої протилежності до Волі Бога, а просто не знаємо, в чому вона полягає. В такому разі ми не виступаємо свідомо проти Божої Волі, тому не можемо казати, що наша воля суперечить Волі Бога.

Утім, треба знати, що, коли ми свідомо чи несвідомо не виконуємо Волі Бога, ми входимо в невігластво й затримуємо свій прогрес. Малюк може не знати, що йому заподіє вогонь, однак, якщо він доторкнеться до вогню, то обпечеться. Я — знаю, що вогонь пече. Якщо я, все-таки, торкнуся вогню, то також отримаю опіки. Результати несвідомого та свідомого спротивів однакові. Але той, що діє несвідомо, безпорадний. До нього Божа Милість приходить швидше, ніж до того, що діє свідомо.

Коли людині відомо, якими будуть наслідки її дії, проте вона не відмовляється від свого наміру, тоді Божа Милість не поспішає. Щоб зійшла Божа Милість, доведеться заново щиро-прещиро, віддано-превіддано ростити устремління.

Запитання: Хіба може щось діятися поза Волею Всевишнього?

Шрі Чинмой: Так, Воля Всевишнього є в усьому. Але нам слід знати Його чисту Волю й те, наскільки ми приймаємо її як свою. Всевишній дав нам деяку свободу — як батько дає дитині кишенькові гроші, спостерігаючи, як дитина їх витратить. Якщо дитина розпорядиться ними належно, то наступного разу батько дасть їй більше.

Бог дав нам обмежену свободу, щоб з'ясувати, чи ми справді хочемо чинити правильно. Треба бути дуже обачними. Його Воля — всередині нас; отже, коли Він дасть нам кишенькові гроші, ми матимемо можливість розпорядитися ними правильно. Але, оскільки ми розвиваємо своє его, свою індивідуальність та особистість, ми будемо намагатися використати ці кишенькові на власний розсуд замість того, щоб пірнути всередину себе й дізнатися, навіщо Бог нам їх доручив. Коли Бог щось дає нам, ми тут же намагаємося це розтринькати. А якщо ми використовуємо отримане так, як цього хоче Бог, то Він дає нам щораз більше.

Бог наділяє нас свободою, щоб ми мали радість. Якщо Він скаже нам: “Ось тобі долар. Ти повинен витратити його на те й на те. Даю тобі долар тільки на ці речі”, — то ми не будемо раді. Ми відчуємо, що нас примушують. А коли Бог каже: “Ось, візьми дещо. Використовуй на свій розсуд”, — ми зловживаємо. Однак, будучи мудрими, ми розуміємо, що, розпорядившись даром так, як того бажає Бог, ми одержимо від Нього ще більше.

Однією рукою Бог дає, а іншою — влаштовує нам іспит. Водночас Він внутрішньо надихає нас на правильні дії. Проте ми, тримаючись за свою індивідуальність та особистість, чинимо по-своєму, використовуючи свою обмежену волю. Що може вдіяти бідний Бог? Тільки тоді ми перебуваємо в безпеці, тільки тоді відбуваємося, коли свою особисту волю ми вручаємо Волі Бога.

Щоразу,
Коли я радо зрікаюся
Перед Божою Волею,
Я бачу вільний і просторий шлях,
Який веде мене Додому,
До мого Любого Всевишнього.

Розділ ХІV. Сенс страждання

Страждання — це переживання, які отримує Бог всередині нас та крізь нас. Це результат обмеженості нашої свідомості. Коли працює необмежена свідомість, ми бачимо результат у формі радості й задоволення. Досягаючи щось у Безмежності, ми задоволені. Але зараз ми перебуваємо в обмеженому. Досягаючи щось у обмеженому, ми не задоволені. Коли людина має п'ять доларів, вона хоче заробити десять. Вона страждає, бо відчуває свою обмеженість. Згодом, заробивши десять доларів, вона бачить, що хтось має двадцять. Вона знову страждає й турбується, метикуючи, як добути двадцять доларів.

В обмеженому завжди будуть страждання, бо ми прагнемо змагатися, захоплювати, володіти. В Безмежності немає страждання, тому що, коли ми входимо в Універсальну Свідомість, наша воля стає тим самим, чим є Універсальна Воля. Наразі ми намагаємося задовольнити світ своєю обмеженою свідомістю, а світ хоче задовольнити нас його обмеженою свідомістю. В цьому світі обмеження — це наше основне переживання. Ось чому ми страждаємо.

З найвищої точки зору, Бог утілює як обмежену, так і безмежну свідомість. Він — найдрібніша комаха й неозорий космос. Він — менший за найменшого і більший за найбільшого. Він — дальший за найдальшого і ближчий за найближчого. Для кого Він ближчий за найближчого? Для шукача. Для кого Він дальший за найдальшого? Для того, що не шукає.

Бог дальший за найдальшого для тих, котрі загрузли в задоволеннях невігластва. Вони, ясна річ, страждають. А коли шукач молиться Богові й медитує на Бога, він почувається найдорожчою дитиною Бога. Молячись Богові, шукач відчуває, що Всезнаючий Бог присутній і слухає його. Медитуючи на Бога, шукач відчуває, що Бог розмовляє з ним, а він слухає Бога. Коли шукач слухає Бога, а Бог слухає шукача, тоді стражданням немає місця.

Запитання: Якщо Бог любить, то чому Він допускає, щоб ми страждали?

Шрі Чинмой: Наші неправильні дії породили негативні, небожественні сили, далекі від устремління. Коли ці сили приходять до нас, ми страждаємо. З іншого боку, все, що ми називаємо стражданням, все, що ми називаємо гріховним, небожественним, далеким від устремління — це теж частина Бога. Ми переживаємо Бога в усьому й крізь усе. Коли ми бачимо страждання, ми, перш за все, думаємо, що Бог жорстокий. Це наш людський спосіб судити про Бога. А коли ми заглиблюємося всередину себе, ми бачимо, що все, що ми називаємо стражданням, є нічим іншим як досвідом. Хто отримує цей досвід? Сам Бог. Бог є Тим, що діє, Бог є дією, Бог є результатом.

Страждаючи,
Будь вдячний Богові,
Тому що нічого не перебуває
Поза Баченням Його Ока
Й поза Співчуттям Його Серця.

Людське в нас бачить страждання як щось страшне й небожественне, а божественне в нас бачить страждання як досвід Бога в процесі космічної еволюції. Чим вище ми піднімаємося, тим ясніше для нашого людського розуму стає те, що все, що відбувається на Землі, — це переживання Бога всередині кожної людини та крізь неї. В Космічній Грі Бога ми бачимо чимало дій, чимало сил, які працюють одночасно. Але настане день, коли щирі шукачі усвідомлять найвищу Істину, а їхня кількість переважить кількість тих, що не плекають устремління. Тоді небожественним силам доведеться відступити.

Коли шукач, завдяки силі свого устремління, свідомо входить у море спокою й світла, він стає невід'ємною частиною Божої Волі. Тоді він уникає тих помилок, яких припускаються ті, що не плекають устремління. На жаль, нині на мільйон людей припадає близько однієї-двох осіб, які мають устремління. А тих, чиє духовне життя абсолютно щире, ще менше.

Ми прийшли,
Щоб співати пісні радості
В цьому стражденному світі.

Попри те, що поступ дуже повільний, світ рухається до Світла. Людським стражданням настане край, тому що Бог — це сам Захват. Ми походимо від Захвату. В Захваті ми зростаємо на Землі. Коли подорож нашої душі завершується, ми повертаємося до Захвату. Якщо ми медитуємо й молимося, то переживання Захвату розширюється.

Більшість із нас не молиться, не медитує щиро й одухотворено. Ось чому наше життя дуже далеко від Захвату. А коли ми медитуємо одухотворено й безумовно зрікаємося своїм щоденним буттям перед Всемогутнім Божественним Отцем, Захват стає нашою щоденною дійсністю. Ми щомиті відчуваємо присутність Захвату. Наше зовнішнє переживання може бути інакшим — воно може здаватися болісним чи руйнівним. Але у своєму внутрішньому переживанні ми стаємо невіддільним цілим із космічною Волею. В цій Волі немає страждання. Страждання — в людському розумі та у земній свідомості.

Коли ми виходимо за межі земної свідомості, коли ми вручаємо Всевишньому саме своє існування й стаємо невід'ємною частиною Його космічної Волі на Землі, ми бачимо, що немає такого явища як страждання. Ми бачимо лише переживання, божественне космічне переживання, яке Сам Бог отримує всередині нас та крізь нас.

Навіть у саду страждань нашого серця
Врешті-решт розцвіте
Запашна квітка радості.

Запитання: Чи сприяють нашому духовному життю біль та страждання?

Шрі Чинмой: Існує така загальна думка, що, коли ми проходимо крізь страждання, горе й фізичний біль, наша система очищується. Ця ідея не завжди ґрунтується на реальності. Є чимало тих, що страждають — чи то через свою карму з минулого, чи то через напади небожественних сил, — однак не можна сказати, що вони наближаються до своєї мети. Ні! Щоб досягнути мети, їм потрібно дбати про своє устремління з більшою щирістю.

Ми не вітатимемо біль. Коли він прийде, ми постараємося його побороти. Якщо ми зуміємо сприйняти біль як досвід, то можна спробувати перетворити його на радість, ототожнюючись із радістю та вливаючи її у біль.

Немає потреби проходити крізь страждання, аби ввійти в Королівство Захвату. Чимало людей усвідомили Бога завдяки любові. Батько любить дитя, а дитя любить Батька — така любов веде нас до нашої цілі. Наша філософія наголошує на позитивному підході до Істини. Світло, яким ми володіємо, обмежене — примножуймо його. Здійснюймо прогрес від великого світла до ще більшого світла й так далі — до нескінченного Світла.

Світла, більшого світла, величезного світла,
Нескінченного світла
Ми потребуємо щодня,
Щоб просвітлити наші страждання-невігластво.

Запитання: Чи може Бог усунути страждання світу?

Шрі Чинмой: Так, Бог може усунути страждання світу й робить це. Але хто щиро цього бажає? Ми всі поводимося, мов верблюди. Верблюд жує колючки кактуса доти, доки не зранить до крові рота, а потім — знову вертається до кактуса. Верблюд, усвідомлено чи неусвідомлено, смакує колючки. Ми, люди, також, усвідомлено чи неусвідомлено, смакуємо страждання. Доки ми смакуватимемо страждання, доти страждання не покинуть Землю.

Бог, насправді, не хоче,
Щоб людське життя поділялося
На напіврадість і напівпечаль.

Запитання: Ми страждаємо від нещасть, припускаємося помилок — чи не означає це, що Всевишній відкликав Свою Милість?

Шрі Чинмой: Ні, ні, це не так. Усе те — тільки тому, що тут присутні сили невігластва. Якщо дитина встромила палець у вогонь, це не означає, що мати стала гірше піклуватися про дитину. Мати піклується. Але вона — на другому поверсі, а дитина спустилася на кухню й обпекла пальця. Хіба це означає, що мати не дбає про дитину? Ні. Але дитина досі не отримала знань. Дитина не знає, що таке сила вогню.

Коли ми чинимо неправильно, деколи це стається через наше невідання, а деколи — через спокусу. Декотрі діти знають, що вогонь здатний обпікати, однак вони торкаються вогню, отримуючи якесь зловтішне задоволення. Подібне трапляється і з нами: ми входимо в невігластво, хоча добре знаємо, що ліпше цього не робити. Те саме щодо їжі: нам відома наша міра, проте ми переїдаємо. Ми їмо жадібно, а потім розплачуємося.

Коли ми, свідомо чи несвідомо, стаємо жертвою спокуси, не слід казати, що Божа Милість полишила наше життя. Це далеко не так! Щоб дитя не торкалося вогню, мати намагається стримати його, повторюючи: “Не роби цього, не роби цього”. Але, якщо переконання не приходить до нас зсередини, то нам здається, що ми щось втрачаємо, коли божественні сили намагаються застерегти нас від неправильних дій. Ми відчуваємо, що дещо проходить повз нас.

Не треба відчувати, що ми щось втрачаємо, коли не входимо в невігластво. Треба відчувати, що через невігластво нам поки що доводиться помилятися. Якщо жити у світлі, то помилок можна уникати. Ми стаємо жертвами невігластва не тому, що Божа Милість відступилася від нас. Далеко не так. Але що може вдіяти Милість? Бог дав нам деяку свободу. Ця свобода — наче ніж. Один скористається ножем, щоб розрізати манго й поділитися з іншими, а другий скористається ножем, щоб поранити іншого. Треба мудро використовувати можливості, дані нам Богом.

Якщо ти по-справжньому любиш Бога,
То ти неодмінно відчуєш,
Що Бог не прагне
Страждань твого життя.

Запитання: Чи містять у собі божественну ціль нещасні випадки?

Шрі Чинмой: Якщо розглядати нещасний випадок крізь найвищу духовну свідомість, то він перестає бути нещасним випадком. Це просто пригода, переживання, яке Бог отримує в конкретній людині і крізь неї. Втім, у зовнішньому світі, світі проявляння, нещасні випадки дуже часто трапляються через неправильні сили. Деколи Всевишній, насправді, відхиляє ці нещастя. Деколи Він просто терпить їх, а деколи — схвалює. Коли стається нещасний випадок, Всевишній, можливо, відчуває, що це підштовхне конкретну людину вести краще життя, в якому буде більше духовності й сенсу. Комусь, може, дошкуляють його життєві обставини, члени родини, сусіди й таке інше, так що для нього відкривається нове життя.

Спостерігаючи за подією зовнішніми очима, ви, мабуть, назвете її нещасним випадком. Але слід знати, чи хотів цього Бог. Може, це сталося заради просвітлення якоїсь особи? Бог ніколи нас не карає. Він може послати нам досвід, а ми, заглибившись всередину себе, побачимо, що, насправді, його переживає саме Бог. Якщо ми свідомо ототожнюємося з Волею Всевишнього, то нещасних випадків як таких не існує.

Запитання: Що робити, коли приходить страждання?

Шрі Чинмой: Слід якомога більше його використати. Треба прийняти страждання як невідворотність або як благословення. Благословення означає, що ми отримаємо від страждання деяку вигоду, деяку користь. Користь полягає в тому, що ми більше не схибимо, більше не повторимо тих самих помилок.

Коли ми страждаємо, нам слід усвідомлювати помилку, якої ми припустилися. Усвідомивши свою помилку, ми тут же побачимо зорю очищення всередині себе. Втім, щоб досягнути чистоти, ми не мусимо страждати. Ні! Усвідомлення Бога не потребує страждання. Любов до Істини, любов до Світла — ось що вкрай потрібно. Коли ми дозволимо, щоб світло ввійшло й лишилося всередині нас, тоді всі страждання припиняться.

Навіщо тобі думати,
Що твої труднощі —
Це негативні сили?
Думай лише, що це —
Нагоди.
Дивись, вони примножують
Твою внутрішню та зовнішню спроможність!

Розділ XV. Безсмертя та Вічність

Безсмертя має стосунок до життя: життя у формі свідомості, життя у формі реальності, життя у формі об'єкту, суб'єкту або суті. Безсмертя означає безсмертність свідомості, а не безсмертність грубого фізичного. Можна покинути тіло за власним бажанням. А якщо б довелося перебувати на фізичному плані протягом невизначеного часу, то це перетворилося б на найбільшу муку. Навіть найматеріалістичнішій особі у світі чи найпалкішому прихильникові розваг набридне жити на Землі довше, ніж сто років. Їм стане нудно, навіть якщо здійснюватиметься кожне їхнє небожественне бажання, бо вони не мають стосунку з осяйною свідомістю.

Маючи стосунок з осяйною свідомістю, ви не надаєте важливості почуттям. Ви відчуваєте, що не потребуєте чуттєвих задоволень, не потребуєте нічого з того, що належить Землі, бо тоді ви бачите, що земне саме по собі не є перманентне. Перманентна лише Божественність, що не знає ні народження, ні смерті.

Розмірковуючи про Вічність, ми маємо знати, що все, що створено чи то на фізичному, чи на вітальному, ментальному або трансцендентальному планах, може бути вічним. Нехай щось розпочалося вчора, але воно може тривати й тривати впродовж мільйонів, мільярдів і трильйонів років.

Безсмертя стосується до життя, а життя походить від Безмовності. Можна виміряти Вічність, а Безсмертя не вимірюється. До того ж, Безсмертя було першим, оскільки Безмовність сама по собі є життям. Отже, спершу йде життя, а потім — вимір. Спочатку людина народжується, а потім їй минає одна секунда, один день, один рік і так далі.

Отже, у Вічності присутнє відчуття виміру, а в Безсмерті — ні. Вимірювати Безсмертя неможливо, а вести рахунок Вічності можна, застосовуючи уяву. Відчуття виміру входить у Вічність. Цей вимір — божественний, інтуїтивний, психічний. Безсмертя — це те, що вже там є.

Сприймаймо Вічність так, як ми сприймаємо дерево, що росте, росте й росте. Вічність росте, а Безсмертя лишається тим самим. Вічність росте, а Безсмертя вже там є, просто застосуйте своє бачення. Вічність завжди рухається вгору. Осмислення Вічності рухається вгору, а Безсмертя є скрізь навколо.

Не марнуй часу,
Думаючи про Вічність.
Роби негайно те,
Що треба.
Оскільки Вічність існує,
Вона неодмінно винагородить тебе
За твою сьогоднішню самовіддачу.

Запитання: Чи планує Бог, як діятиме людина в майбутньому?

Шрі Чинмой: Бачення Бога — не те, що має здійснитися в майбутньому. Бог — всемогутній, всезнаючий, всюдисущий. Боже сприйняття та Боже проявлення відбуваються одночасно.

Людина, будучи інструментом Бога, планує, а потім бачить, як вчасно розгортаються її плани. Втім, Божа Гра більше схожа на дитячу гру своєю спонтанністю та невмотивованістю, а також відсутністю сподівань щодо майбутнього результату. Бог — це божественне Дитя, але, на відміну від ігор людських дітей, Його Грі притаманні відповідальність, усвідомлення й божественність.

Людині треба планувати. Крізь людину Бог проявляє Себе. У нашій обмеженій свідомості Істина розкривається в міру того, як невігластво розчиняється у Світлі. У світі Бога Істина та Розкриття існують одночасно, отже, одночасно відбуваються сприймання та проявлення. Для людини бачення майбутнього мусить здійснюватися завдяки плану, щоби Бог міг розкрити крізь неї те, що завжди перебуває в Ньому.

Ти гадаєш, що Бог живе
Сам по Собі?
Ні, Він живе з мільйонами
Таємних священних планів
Для тебе.

Запитання: Як найкраще скористатися зв'язаним землею часом, у якому ми живемо?

Шрі Чинмой: Є два типи часу: зв'язаний землею час та вічний Час. Зв'язаний землею час створили ми, а вічний Час створити неможливо. Він — всередині нас та зовні.

Коли ми живемо у вічному Часі, ми не можемо відділити одну секунду від іншої. Коли ми живемо у зв'язаному землею часі, ми знаємо, що зараз — тринадцята година, а далі буде одна хвилина на чотирнадцяту. Ці дві хвилини існують окремо. У вічному часі ми не можемо відокремлювати хвилину від хвилини чи годину від години. У вічному Часі тринадцята, чотирнадцята, п'ятнадцята й шістнадцята години існують одночасно. Ось така відмінність між вічним Часом та зв'язаним землею часом. Усвідомивши своє вище Я, ми можемо бачити, як теперішнє, минуле і майбутнє щасливо живуть у вічному Часі, й можемо запросто володіти цим вічним Часом.

Візьмемо звичайну секунду. Цю секунду ви можете витратити як на медитацію, так і на плітки. Ви можете використати цю секунду як для молитви, так і для нечистих, небожественних думок. Коли ви свідомо витрачаєте час на божественне діло, ви входите у божественний Час, тобто вічний Час. Коли ви свідомо думаєте про божественне, негайно приходить вічне Життя, щоб потиснути вам руку. Щоразу, коли ви хочете йти вгору завдяки своєму стремлінню, вашим другом стає вічний Час .

Люби Бога безумовно!
Зв'язаний землею час
Тебе не зв'яже.

Запитання: Чимало розмов точиться про те, що ми наближаємося до кінця цього століття і вже незабаром настане кінець світу. Мені цікаво, що ви скажете на це?

Шрі Чинмой: Я певен, що ви чули про кінець світу ще у своєму дитинстві. Ще нашим дідусям розповідали цю історію. Світ — не якийсь клаптик. Його не знищити цілком. Деяку частину світу може зруйнувати землетрус чи ще якесь лихо, а загалом світ не буде зруйновано. Людське устремління не припиниться.

Людське устремління може зазнавати підйомів і спадів, але, врешті-решт, воно досягає вершин. Коли хтось утомлюється підніматися, він, розслабившись, може трохи сповзти вниз. А отримавши нове натхнення, він знову підніметься й остаточно досягне Найвищого.

Кінця світу не буде, бо не буде кінця людському устремлінню. Людське устремління може бути то жвавим, то млявим, проте, зародившись одного разу всередині нас, воно доставить нас до найвищого Абсолюту. Воно не задовольниться доти, доки не досягне цієї Мети. Допоки в земній атмосфері живе людське устремління, цей світ ніколи не буде зруйновано цілком.

Одухотворено й невтомно плекай устремління.
Ти побачиш,
Що час руки-носія смерті
Перетвориться
На час серця-водограю життя.

Годинник його розуму каже,
Що не варто марнувати
Дорогоцінний час,
Чекаючи на Бога,
Бо немає певності,
Що Він існує.

Годинник його серця каже,
Що слід чекати й бути пильним —
Бог, безперечно, прийде.

Годинник його душі каже,
Що Бог уже прибув, і запитує:
“Що ти робиш?
Чому не піклуєшся
Про Високого Гостя?”

Розділ XVІ. Релігія та духовність

Бог — водночас однина і множина. Дерево — одне, а гілок — багато. Дивлячись на гілку, ви відчуваєте, що це дерево. Дивлячись на листок, ви відчуваєте, що це дерево. Так само й Бога можна бачити по-різному, з різних боків. Але Він буде тим самим Богом. Кожна релігія — це гілка єдиного Дерева-Бога. Дерево-Бог має багато гілок, листочків, квіток і плодів. Коли, піднімаючись по дереву, ви зупинитеся на котрійсь із гілок, щоб відпочити, хіба дерево заперечуватиме? Так само й Дерево-Бог не матиме заперечень, якщо ви зірвете квітку або плід з будь-якої Його гілки, адже кожна гілка — це невіддільна частина самого Дерева.

Запитання: Чи справді релігії різняться одна від одної?

Шрі Чинмой: Фундаментально релігії не різняться одна від одної, бо кожна релігія втілює найвищу Істину. Кожна релігія має рацію, абсолютну рацію, тому що кожна релігія по-своєму передає послання Істини. Істина одна, але різні люди називають її по-різному. Ваша релігія може говорити так, а моя релігія може говорити інакше. Проте, щодо найвищої Істини, наші релігії нічим не різняться.

Кінцева Мета кожної релігії — усвідомити найвищу Істину. На шляху до Мети між нами можуть виникати непорозуміння. Чому? Якраз тому, що до Мети веде багато доріг. Хтось піде однією дорогою, а хтось — іншою. Кожна з доріг має здатність надихати. Хтось скаже, що його дорога — найкраща з усіх, бо він нею задоволений. А хтось інший скаже, що найкращою є його дорога. Але, коли кожен з них дістанеться кінцевого пункту, вони досягнуть тієї самої Мети — Істини. В Істині немає суперечок: Істина, Усвідомлення Бога лежить поза межами всіх релігій.

Бог створив багато доріг,
Які ведуть до Нього,
Тому що Бог хоче радувати
Кожну людину так, як вона цього бажає, —
Адже й Сам Він воліє, щоб Його радували
Так, як Він того бажає.

Запитання: Які ознаки істинної релігії?

Шрі Чинмой: Є два роди релігії: фальшива й істинна. Фальшива релігія хоче змінити обличчя світу будь-яким способом, навіть брудним — усіма правдами й неправдами. Істинна релігія лише хоче любити серце світу одухотворено. Ознака істинної релігії — універсальність. Вона не шукає хиб в інших релігіях. Фальшива релігія каже, що тільки вона має рацію, а її пророк — єдиний спаситель. Істинна релігія вважає всіх пророків спасителями людства.

Фальшива релігія намагається проявити свою гімалайську зверхність щодо інших релігій. Істинна релігія тільки симпатизує іншим. Вона хоче переживати екстаз єдності з усіма релігіями, в корені якого — її особистий одухотворений поклик. Вона хоче нероздільної єдності, що ґрунтується на толерантності, терплячості, доброті й прощенні. Прощення, співчуття, толерантність, братерство й почуття єдності є ознаками істинної релігії. Окрім того, істинна релігія чудово розуміє, що саме Всевишній Керманич любить і направляє кожну релігію й водночас прощає ті слабкості й хиби, які, на жаль, є у кожній релігії.

Істинною є та релігія, котра любить людство впродовж віків попри всі його вади. Істинна релігія старається творити новий світ силою любові-єдності, а не силою примушення; не домінуючи над іншими, а стаючи нероздільним цілим з іншими.

Істинна релігія здатна показати своїм послідовникам невидиму істину. Істинна релігія здатна дати своїм послідовникам відчуття дивовижної божественної Любові. Істинна релігія здатна подарувати своїм послідовникам майже неможливу річ — досконалість, внутрішню й зовнішню.

Запитання: Хіба не тому самому Богові поклоняються, насправді, всі релігії?

Шрі Чинмой: Абсолютний Всевишній — один. Усі релігії вірять в того самого Бога й поклоняються тому самому Богу, але по-різному до Нього звертаються. Ту саму людину хтось називає батьком, хтось — братом, ще хтось — дядьком. Коли вона приходить до свого офісу, до неї звертаються на ім'я й по батькові. Коли вона зустрічається з друзями, її кличуть просто по імені. Людина — та сама, а звертаються до неї по-різному, залежно від роду стосунків. Також і до Бога звертаються по-різному, відповідно до найсолодших, найніжніших почуттів того, хто звертається.

Запитання: Як ви ставитеся до тих релігійних сект, котрі борються проти інших сект в Ім'я Бога?

Шрі Чинмой: Мене дуже засмучує, що релігійні секти ведуть чвари й боротьбу між собою в Ім'я Бога. Коли вони по-справжньому любитимуть Бога, то не вбиватимуть один одного в Його Ім'я. Любов означає єдність. Якщо ми маємо єдність, то як можемо воювати? Ми воюємо тільки тому, що не відчуваємо любові до інших, бо ми досі не трансформували наше невігластво в реальність-єдність.

Наша істота складається з багатьох членів: тіла, віталу, розуму, серця й душі. Всіх їх ми вважаємо своїми рідними. Тіло також складається з багатьох частин і, коли ми хочемо чогось досягнути, всі частини працюють разом. Така сама річ і з релігіями: якщо ми хочемо зробити добре діло для людства, то всі релігії можуть і повинні трудитися разом.

З огляду на те, що ми всі походимо з одного Джерела, ми всі маємо однакову кінцеву ціль. Коли “всі дороги ведуть до Риму”, а ми всі тримаємо курс до того самого Джерела, то боротися проти тих, що обрали іншу дорогу, безглуздо. Хтось обирає короткий і прямий шлях, а хтось — довгий. Комусь хочеться летіти, а комусь вистачає ходьби.

Коли всі релігії трудитимуться спільно, вони спроможуться на великі й добрі здобутки як для Бога, так і для людства. Саме спільні молитви та добра воля послідовників усіх релігій світу приведуть Згори найбільшу Любов і найглибше Співчуття. Тільки Божа Любов і Боже Співчуття, вселившись у серце й життя людства, зможуть змінити обличчя й долю світу.

Запитання: Як релігія може розширити вузький світогляд та розвинути справжнє сприйняття інших релігій як правильних і потрібних?

Шрі Чинмой: Релігія сама по собі не може розширити вузький світогляд. Тільки тоді, коли релігія приймає допомогу від свого старшого брата-духовності, розширення вузького світогляду справді можливе. Релігія бачить Бога, а духовність дає шукачеві здатність стати Богом. Вірити у Світло або навіть бачити Світло — це найбільша спроможність релігії. Духовність заходить далеко вище й глибше. Вона допомагає шукачеві перетворитися на Світло і стати одним цілим із Богом-Свідомістю й Богом-Світлом.

Побачивши реальність, релігія зупиняється. Вона не хоче перетворюватися на реальність. Духовність, як і релігія, бачить реальність і робить наступний крок, намагаючись свідомо стати самою реальністю. Отже, коли релігія приймає допомогу від духовності, тоді розширити будь-який вузький релігійний світогляд стає цілком можливо.

Духовність — не просто толерантність. Це навіть не приймання. Це відчуття унівесальної єдності. У своєму духовному житті ми розглядаємо Божественне не лише крізь нашого Бога, а й крізь Бога інших. Наше духовне життя міцно й надійно закріплює основу єднання різноманітності. Духовність — не просто повага до віри інших. Це абсолютне визнання іншої віри в Бога як своєї рідної.

Релігія каже:
“Ти добрий,
Якщо приймаєш мене так, як я цього хочу”.
Духовність каже:
“Ти не мусиш іти моєю дорогою.
З натхненням іди своїм шляхом
І досягни призначеної тобі мети”.

Запитання: Що в релігії наймиліше Богові?

Шрі Чинмой: Серце-єдність — це те, що в кожній релігії наймиліше Богові. Спочатку нехай кожна релігія стане толерантною до інших. Якщо є толерантність, тоді нехай кожна релігія зробить наступний крок — визнає інші релігії. Зробивши визнання, кожній релігії слід щиро відчути, що інші релігії — такі ж чудові, як і вона. Слід розуміти, що кожна релігія по-своєму правильна, і жодна не є вищою за інші.

Толерантність існує доти, доки існує відчуття відокремленості. Коли конкретна релігія віддає належне іншим релігіям і бачить їхнє існування як вираження Істини, то вона піднімається дуже високо й пірнає дуже глибоко. Побачивши і закріпивши свідому єдність з усіма іншими релігіями, вона зможе визнати, що існує тільки одна релігія. Якщо релігія усвідомлює, що всі релігії формують єдину вічну релігію, єдине вічне око Істини, єдине вічне серце Істини, ця релігія досконала. Таке відкриття й досягнення у всіх релігіях світу Бог любить понад усе.

Коли я розповідаю тобі про Бога,
Ти не віриш мені.
Коли ти розповідаєш мені про Бога,
Я не вірю тобі.
То яка користь
Від наших розмов про Бога?
Ліпше молитися Богові,
Щоб Він говорив,
Бо Він — Єдиний,
Хто може розповісти про Себе
Зі внутрішнім просвітлінням
І зовнішнім Співчуттям.

Запитання: Яка роль релігії у процесі усвідомлення Бога?

Шрі Чинмой: Кожна релігія — немов дім. У дитинстві вам доводиться жити вдома, ви не можете жити на вулиці. Але настає час, коли ваша свідомість розширюється й вашим домом стає весь світ. Тоді ви не можете обмежуватися стінами якогось одного дому. Ви приймаєте всі релігії й водночас виходите за межі сфери релігії та досягаєте свідомої єдності з Богом.

Кожна релігія — немов ріка. Коли ріка впадає в океан усвідомлення Бога, її роль завершується. Ріка стає самим океаном, вона стає одним цілим із Джерелом.

Сповідуючи релігію, ви — на шляху до свого призначення. Однак, якщо ви хочете досягнути найвищої Істини, то вам потрібно зосереджуватися, медитувати й споглядати. Це не означає, що ви більше не ходитимете до своєї церкви чи синагоги. Але, коли глибоко всередині свого серця ви відчуваєте внутрішній поклик якнайшвидше бігти до своєї Мети, то вам слід практикувати внутрішнє життя, життя самодисципліни й медитації.

Релігія говорить нам, що Бог існує. Релігія говорить, що треба бути чемними, добрими, простими, щирими й чистими. Духовність каже, що не досить просто знати, що Бог існує. Нам ще належить побачити, відчути Бога й перетворитися на Нього. Ми робимо це завдяки молитві та медитації.

Розділ XVII. Небеса і Пекло

Небеса і пекло містяться, здебільшого, в нашому розумі. Коли ви дорожите доброю думкою, ви творите Небеса. Коли ви благаєте Бога заради світла, ви отримуєте гарне переживання, осяйне переживання, що і є Небесами. А якщо ви виношуєте негативні думки, ви творите пекло. Щодня можна переживати як Небеса, так і пекло.

Коли наш розум стає жертвою хвилювань, тривог та інших небожественних сил, коли його бентежать, збуджують, мучать гидкі, нечисті, небожественні думки, ми відчуваємо, що перебуваємо в пеклі. А коли на передній план виходять краса, світло й божественність серця, і ми стараємося розкрити й проявити їх у світі устремління, тоді ми відчуваємо, що ми — на Небесах.

Щоб опинитися у пеклі чи на Небесах, не конче чекати на смерть. І те, і те є всередині нас у нашому повсякденні, в нашій щоденній поведінці. Якщо ми завжди перебуватимемо в одухотвореному стані зречення, то ми зможемо бути на Небесах постійно, не покидаючи Землі.

Щоразу, насолоджуючись чистою думкою,
Я відчуваю, що живу на Небесах,
Які створив я сам.

Саме тому, що ми ще не мали переживання Нескінченного, Безсмертного й Вічного, ми відчуваємо, що його протилежність — обмежене — це пекло. Однак обмеження, яке ми мусимо терпіти щодня — це перехідна стадія. Наче похмурий день. Упродовж кількох годин сонця не видно, проте врешті-решт воно виходить. У кожної людини є внутрішнє сонце. Зараз воно закрите страхом, сумнівами, хвилюваннями, тривогами, недосконалостями й обмеженнями. Але настане день, коли ми зможемо розвіяти ці хмари, і наше внутрішнє сонце яскраво засяє.

Якщо ми віримо в пекло, то ми тільки применшуємо свій внутрішній потенціал. Ми всі — діти Бога. Для нас немає пекла — тільки світло. Проте, коли ми не бачимо істину так, як належить її бачити, ми відчуваємо внутрішній біль. Жодного дня не минає без цього болю. Є істина, і ми повинні бачити її правильно. Тільки тоді стане очевидно, що життя справді має сенс.

Знайти Небеса на землі —
Не складне завдання.
Твоє серце-вдячність зможе показати тобі,
Де Небеса.

Щодня ми можемо відчувати, що ми — на Небесах. Небеса означають безмежний спокій, світло й блаженство. Коли шукач молиться й медитує, він входить у Небеса. Коли його розум, спокійний і тихий, пливе в потоці врівноваженості, його серце робиться щедрим, а його життя стає Реальністю Божественності. Небеса не є місцем, це — стан свідомості. Коли ми вивільнимо свій розум із тенет невігластва й визволимо своє буття з земної трясовини, ми побачимо Небеса, відчуємо їх і станемо ними.

Краса за красою
Спускається з Небес,
Коли моє серце стає приймачем
Сяючої тиші.

Запитання: Яка духовна цінність Землі?

Шрі Чинмой: Ті, що приймають життя, ті, що приймають Матір-Землю як реальне, відчувають, що на них покладено обов'язок, який потрібно виконати тут. Цей обов'язок — не що інше, як усвідомлення Бога. Кожен неусвідомлено знає про Бога. Якщо людина не є атеїстом, вірить у Бога, то вона знає про Бога принаймні неусвідомлено. А шукач свідомо пізнає Божу Присутність. Медитуючи на Бога, він поступово, крок за кроком розвиває свою свідомість до того стану, в якому можна відчувати Божу Присутність постійно і скрізь. Шукач відчуває, що його обов'язок — розкривати Присутність Бога, яку він відчуває своїм серцем і бачить своїми очима. Зрештою, він відчуває, що має проявити своє усвідомлення найвищої Істини. Тут, на Землі, а не деінде, повинні відбутися усвідомлення й проявлення найвищої Істини.

Щирий шукач — це божественний герой. Він веде боротьбу проти густої темряви, щоб здійснити Божу Волю тут, на Землі. Інакше між Землею й Небесами завжди пролягатиме глибока прірва. Наша Земля має перетворитися на Небеса — місце радості, миру, блаженства й задоволеності.

Моє тіло, готуйся до польоту.
Літаючи, ти знайдеш насолоду
У баченні-безмовності Небес,
Як твій старший брат — душа.
   
Моя душе, готуйся до походу.
Ступаючи, ти знайдеш насолоду
В реальності-звучанні Землі,
Як твій молодший брат — тіло.

Запитання: Коли ви кажете, що Земля може легко трансформуватися в Небеса, ви маєте на увазі і фізичне також?

Шрі Чинмой: Треба знати, що означають Небеса. Небеса не є місцем, де стоять великі будинки, просторі палаци й інші об'єкти. Ні! Небеса — в нашому розумі. Коли ми насолоджуємося божественними думками, ми перебуваємо на Небесах. Коли ми виношуємо небожественні думки, ми — в пеклі. Небеса та пекло — це стани нашої свідомості.

Свідомість — це те, що є в кожної людини. Саме завдяки свідомості ми сприймаємо реальність. Коли ми плекаємо устремління, наша обмежена свідомість стає необмеженою. Це — Небеса. Так, ми всі, безперечно, матимемо божественне життя, але це не означає, що ми неодмінно матимемо фізично безсмертне життя. Безсмертною є Небесна Свідомість. Якщо ми гадаємо, що фізичне стане безсмертним, як безсмертні Небеса, то ми помиляємося. Фізичне тіло житиме впродовж шістдесяти, вісімдесяти, ста чи, може, навіть двохсот років, а потім відійде.

Де справляють весілля
Небеса і пекло?

Небеса і пекло справляють весілля
В сухій пустелі розуму
Та у гнізді люблячого серця.

Розділ XVIII. Добро і зло

Спочатку була лише Безмовність та безмежне Світло. Потім кожен отримав деяку свободу, але ми зловживали цією свободою то такої міри, що утворили свій світ невігластва, несвідомості й небожественних сил. Ми — наче корова, прив'язана мотузкою до дерева, — використовуючи свою невелику свободу, вона бігає довкола й нівечить усе, що трапиться їй на шляху.

Зло існує в нашому розумі, а не в серці стремління. Розум хоче досліджувати цілий світ крихітними порціями, шматочок за шматочком. Серце хоче обіймати цілий світ як єдине. Серце відчуває, що весь світ належить йому. Розум каже: “Це — моє, а це — твоє”. Чим більше розум поділяє, тим більше він радіє. Зло — це почуття відокремленості. Коли є єднання, зла немає. Коли ми сповнені доброї волі, любові, почуття єдності, ми не руйнуємо, а обіймаємо весь світ.

Непослух — ще одна давня-предавня історія. Коли ми прислухаємося до внутрішнього закону, то все гаразд. А коли ми неслухняні, тоді приходить зло. Якщо ми використовуємо свою свободу належним чином, то ми рухаємося до Божественного, до Світла. А якщо ми зловживаємо нею, то стаємо антибожественними — ми перетворюємося на ворожу силу.

Небожественні сили не є Божим задумом. Однак у світі відбувається чимало такого, що доводиться терпіти. Одна річ — повністю погоджуватися з чимось, а інша — просто приймати або терпіти. Якщо діти поводяться погано, то що роблять батьки? Вони просто терплять своїх неслухняних, нечемних дітей. Ми всі — Божі діти. Декотрі з нас — добрі, а декотрі — погані. Але Бог не мав наміру творити погане.

Бог всюдисущий. Він є в добрі, а також — у так званому злі. Коли тигр хоче з'їсти мене, я вважаю, що він — небожественна сила. Проте всередині тигра так само існує Бог. Все перебуває у процесі еволюції дедалі більшого прояву Бога. Якої би стадії еволюції не досягла людина чи істота, в ній завжди присутній Бог.

Ось я п'ю очищену воду. Це добра вода. Але вода може бути й брудною, нечистою. В нечистій воді можна знайти Бога так само, як і в чистій. Однак я не п'ю нечистої води, бо знаю, що вона, попри те, що в ній є Бог, нашкодить моєму тілу.

Духовні люди, які практикують медитацію, стараються бачити Бога на конкретному рівні свідомості. Бог є і в поганому, але ми не хочемо повертатися до тваринного царства, до нижчого стану свідомості, щоб шукати там Бога.

Запитання: Ви кажете, що Бог є не тільки добром, а й злом?

Шрі Чинмой: Так. Бог перебуває як у добрі, так і в злі, а також — понад ними. Немов дерево. Скажімо, коріння — це зло, а гілки — добро. Проте вони становлять одне ціле, вони є частинами одного дерева. Зло — це нижчий рівень проявлення Істини, а добро — це вищий рівень проявлення Істини. Немає ночі без світла. Навіть найтемніша ніч містить принаймні дещицю світла. А Бог є і в тому, і в тому, і понад ними, як небо — над деревом.

Кажучи, що Бога немає у злі, ви стверджуєте, що Бог не всюдисущий. Це те саме, що сказати: “Бог не Бог”. Бог є як у добрі, так і в злі, але він не зв'язаний ними. Наче човен, що стоїть у воді й водночас — над водою.

З суто духовної точки зору, добра і зла немає. Зло існує тільки в ментальному світі. Те, що ми вважаємо злом, є, насправді, меншою істиною або недосконалістю, яка росте до більшої істини, до досконалішої реальності.

Коли я занурююся глибоко всередину себе,
Я не бачу ні джунґлів недосконалостей,
Ні навіть папоротника труднощів,
А тільки усмішку досконалості
Й танець радості-задоволеності.

Запитання: Я не розумію, як те, що створено Богом, може бути недосконалим. Невже Він міг створити душу недосконалою, а тоді сказати: “Гаразд, рушай вперед, розвивайся як хочеш”? _Шрі Чинмой: Бог — не безсердечний, Він не виштовхує душу в поле проявляння. Душа — не сама. Всередині душі перебуває Сам Бог. Ми походимо від Бога, ми — Його частина. Але де наше усвідомлення? Де наша досконалість? Ми — у процесі свідомого накопичення цього усвідомлення й удосконалення. Кожен є представником Бога, але не кожен свідомо усвідомив Його.

Абсолютний Бог, Сам Всевишній — досконалий. Найвищий, Один без другого, Бог, який створив численність, — завжди досконалий. Проте Бог, який увійшов у земний план задля еволюції, прийняв недосконалості, тому що Він прийняв земну свідомість, наповнену обмеженнями й недосконалостями.

Запитання: Чи вірите ви у гріх?

Шрі Чинмой: Те, що інші називають гріхом, я називаю недосконалістю. Нас створив Бог — сама Любов, сама Радість. Коли ми зможемо скинути зі своєї свідомості пелену невігластва, ми тут же вступимо у світ досконалості. Там немає гріха. Гріх — у нашому розумі. Його не може бути в душі. Що таке гріх? Те, що зв'язує нас, обмежує, немов тюремна камера. А що таке радість? Це необмежена свобода досконалості.

Те, що дехто називає злом або гріхом, ми, з філософської точки зору, вважаємо невіглаством, безперервною грою Маї, ілюзії. Той, кого полонила ця гра, не є таким самим, як вільна душа, що звільнилася від ілюзорної реальності. Саме завдяки медитації ми можемо позбутися невігластва й ілюзії та перетворити свою людську природу на божественну.

Радісна охочість твого серця
Слухатися Бога
Вимиє дочиста
Твій розум
Від тисячолітнього невігластва.

Запитання: Що для вас означає невігластво?

Шрі Чинмой: Визначу стисло: невігластво — це обмежена свідомість. Коли ми входимо в необмежену свідомість, невігластва немає.

В цьому світі є світло, велике світло, дуже велике світло й нескінченне Світло. Сприймаючи невігластво як руйнацію, ми помиляємося. Нам слід розуміти, що те, що ми називаємо невіглаством, містить у собі деяку міру світла. Навіть у найтемнішій ночі є трохи світла, бо інакше ми б не існували. Малюк — невіглас, звісно, якщо його порівнювати зі старшим братом, проте в ньому теж є деяке світло.

Отже, те, що ми називаємо невіглаством, — це світло в інакшій формі. Я, ви, вона — кожен з нас володіє обмеженим світлом, скажімо, дещицею світла, коли порівнювати з Богом, Світлом нескінченним. А завдяки молитві й медитації ми виростаємо до великого світла, до нескінченного Божого Світла й стаємо всім тим, що Бог має й чим Бог є.

Те, що ми називаємо невіглаством, — це не що інше як досвід, який отримує Бог усередині нас і крізь нас. Коли ми усвідомлюємо, що ми — просто Його інструменти, тоді невігластво не зв'язує нас. Ми розуміємо, що є Хтось, хто грає в Свою Космічну Гру всередині нас і крізь нас, — Внутрішній Керманич. Коли ми пізнаємо, що ми — тільки інструменти, тоді немає ні невігластва, ні світла — є лише Всевишній, який є всім. Він — дійова особа, Він — дія, Він — результат, Він — усе. Відчуваючи або вважаючи, що саме ми здійснюємо все, ми припускаємося величезної, як Гімалаї, помилки.

Настане день,
Коли кожна людина
Наповниться відвагою душі,
Щоб змусити замовкнути гординю ночі-невігластва.

Запитання: Ви розповідаєте про ніч і про світло. Ви вірите, що життя має темний, недосконалий бік?

Шрі Чинмой: Життя утворене з досконалості, втім, треба сказати, що існує менша досконалість і більша досконалість. Не можна казати, що один бік — чорний, а другий — білий. Ми скажемо, що один бік має менше світла. Отже, немає негативу й позитиву, є тільки позитив. Але менш позитивне має менше спроможності, тому іноді ми називаємо його негативом.

Запитання: Якось я прочитав, що, обираючи зло, ми, насправді, робимо це мимоволі. Я вважаю, що ця ідея цікава. Чи не просвітите ви мене в цьому питанні?

Шрі Чинмой: Передусім, треба знати, що таке зло. Зло — це все те, що обмежує й зв'язує нас. Зло приходить до нас у формі задоволення й ловить нас, коли ми піддаємося цьому задоволенню. Зло, бажаючи зробити нас інструментом для досягнення своїх цілей, вселяє нам відчуття, що ми — безпорадні невігласи, а ми з цим погоджуємося.

Іноді ми, може, й не маємо свободи у своєму зовнішньому житті, проте ми маємо неабияку свободу у внутрішньому житті. Навіть у в'язниці ми можемо молитися, зосереджуватися й медитувати. Та коли нами оволодіває зло, наша внутрішня свобода відступає; зовнішня свобода покидає нас також. Тоді ми неодмінно шукатимемо здійснення своїх бажань або того, на що спонукає зло.

Все має свою природу. Сама природа зла полягає в тому, щоб зв'язувати, а природа божественності полягає в тому, щоб визволяти. Природа скорпіона полягає в тому, щоб жалити. Від скорпіона годі очікувати чогось інакшого. Отже, не треба давати йому нагоди жалити нас. Треба завжди триматися подалі від нього. Стояти й демонструвати свою свободу перед скорпіоном — безглуздо. Ми маємо відчувати потребу бути тільки з тим, що завжди визволяє й просвітлює нас, — зі світлом.

Запитання: Як захистити своє життя та життя близьких від дій неправильних сил?

Шрі Чинмой: Є два діяльні способи. Перший спосіб полягає в зосередженні, медитації та спогляданні. Якщо бути в цьому добре вправним, то потреби входити у світ неправильних сил немає. Під час одухотвореної медитації ви зможете попросити у Бога надійної сили, духовної сили. Коли ви зможете застосовувати цю силу у своєму житті, погані сили неодмінно щезнуть з вашого життя.

Другий спосіб полягає в тому, щоб у всьому бачити первинну Істину, Бога. Нам слід робити це у світлі душі. Кожна людина має душу. Душа — крихітна частинка безмежної Істини. Душа перебуває у прямому контакті з Божественним, Трансцендентальним. Труднощі виникають через те, що, звертаючись до особи, ми не звертаємося до її душі. Ми бачимо лише зовнішнє тіло. Фізичне наповнене темрявою й недосконалостями, тому нам складно звертатися до душі. Проте нам слід намагатися бачити душу всередині фізичного і, спілкуючися з душею, виводити на передній план її світло.

Запитання: Коли ми досягаємо повної єдності з Богом, чи бачимо ми тоді полярність добра і зла?

Шрі Чинмой: Будучи в єдності з Богом, ми не можемо казати: ось це — добро, а це — зло. Коли ми становимо одне ціле з Богом, тоді все є проявом божественної Волі. Не встановивши єдності з Богом, ми перебуваємо то з Богом і в Богові, то — самі по собі, у своєму віталі, у своїй фізичній свідомості. В такому разі нас завжди оточуватимуть як божественні, так і небожественні сили. Коли наша медитація дуже висока, тоді ми не бачимо полярності добра і зла, бо тоді ми є в єдності з Трансцендентальною Реальністю, яка лежить поза межами людського розуміння добра і зла, божественного й небожественного.

Віра може довіряти всьому,
Що ми кажемо.
Довіра може примножити
Силу віри.
Довіра — чиста.
Віра — впевнена.
Довіра оглядається навколо,
Щоб побачити Істину.
Віра дивиться всередину,
Щоб не лише відчути Істину,
А й стати Нею.

Розділ ХІХ. Віра в Бога

Життя шукача — це життя внутрішньої віри. Віра — це те, що доставляє нам послання з-поза Обрію. Віра — це основа нашого справжнього життя. Потрібно вірити в Бога, потрібно вірити в себе. Якщо ми не віримо в себе, а віримо тільки в Бога, або, якщо ми віримо тільки в себе, а в Бога не віримо, то далеко ми не просунемося.

Що таке наша віра? Наша віра — це наш внутрішній плач заради нескінченного Божого Світла й Блаженства. Наша віра — це трансцендентальна Усмішка Бога, що змінює наше життя й переносить нас із моря невігластва в море мудрості. Наша віра в Бога неустанно допомагає нам якнайшвидше бігти до Бога і змушує Бога бігти якнайскоріше до нас. Оскільки швидкість Бога далеко більша за нашу, ми розуміємо: поки ми ступимо один крок до Бога, Бог ступить дев'яносто дев'ять кроків до нас і ми зустрінемося.

Наша віра в Бога дуже часто висуває умови, а Божа віра в нас — завжди безумовна. Розпочинаючи свою духовну подорож, ми віримо наполовину. Ми кажемо: “Боже, я дам тобі це, а Ти дай мені те. Я дам тобі своє устремління, а Ти дай мені Свої Благословення”.

Віра — це око, що бачить майбутнє прямо в теперішньому. Коли ми віримо в духовне життя, ми не спотикаємося, не ступаємо, не маршуємо. Ні! Ми просто мчимо. Маючи непохитну віру в Бога, у свого Внутрішнього Керманича та у своє устремління, ми весь час біжимо з найвищою швидкістю до призначеної нам цілі.

Наша віра в Бога
Має рецепт
Проти будь-якої проблеми,
Яку створює наш розум.

Нам слід вірити, що ми усвідомимо Бога — як не в цій інкарнації, то в одній із найближчих. Ми маємо вірити в те, що ми можемо володіти нескінченним Світлом, Спокоєм і Блаженством. Треба вірити у своє устремління, у свою зосередженість, медитацію й споглядання. Лише тоді ціль — усвідомлення Бога та преображення людської природи й земної свідомості — підкориться нам.

Запитання: Я відчуваю, що я — дитя Бога, проте, на жаль, я також відчуваю, що я — дитя переконань, традиції й т. ін. Чи можливо позбутися всіх переконань з минулого й бути в абсолютній єдності з Богом?

Шрі Чинмой: Завдяки щирому устремлінню ви можете позбутися ментальних переконань чи суспільної думки, які осіли у вашому серці або в розумі. Спонтанне світло душі, що виражається як незаперечність чи пряме запевнення, усуне їх. Відчуття незаперечності й запевнення, що ґрунтується на світлі душі, можна закріпити в серці й розумі. Тоді ви зможете відкинути так звану суспільну думку так само, як ви викидаєте старий одяг.

Це не лише можливо, а й неминуче і, насправді, вкрай потрібно для усвідомлення Бога. В інакшому разі старі переконання у формі тиску середовища чи у формі традиційної моралі затримуватимуть ваш духовний прогрес.

Людські переконання завжди містять домішок сумніву. П'ятдесят відсотків становить переконання, п'ятдесят відсотків — сумнів, або один відсоток — переконання, а дев'яносто дев'ять — сумнів. А якщо ви живете в душі й осяяні світлом душі, то ви отримуєте запевнення не тільки від самої душі, а й від незаперечності душі, яка перебуває в абсолютній єдності з динамічною Божою Реальністю та динамічним Божим Провидінням. Тоді ви можете вийти за рамки будь-яких переконань і бути у прямій постійній єдності з Богом, найвищою Реальністю.

Коли ви житимете в душі постійно, виражаючи її найвищу Істину, старим переконанням не залишиться місця у вашому житті.

Сумнів може закувати в кайдани
Твій розум.
Але твоє серце завжди підніматиме стяг
Перемоги віри.

Запитання: Як ви ставитеся до атеїстів?

Шрі Чинмой: Ми називаємо когось атеїстом, тому що ця людина стверджує, що Бога немає. Дійшовши в цьому напрямку до краю, атеїст зрозуміє, що його негативне сприйняття само по собі є позитивне. На межі атеїст каже, що не існує нічого. Але те, що він називає нічим, для нас є чимось. Ми називаємо це Богом.

Деколи небо захмарене, і ми не бачимо ні зірок, ні місяця. Але ми знаємо: коли хмари розвіються, ми тут же побачимо і зорі, і місяць. Атеїст не бачить того, що за хмарами, він лишається у хмарах.

Запитання: Чи допомагає віра підвищити свідомість?

Шрі Чинмой: Щодня сумнів атакує нас, щодня віра надихає нас і додає нам сили. Коли на нас нападає сумнів, ми помічаємо, що наша свідомість знизилася. Ми не розширюємося. Ми сумніваємося у своїх можливостях і в самому своєму існуванні. Коли рано-вранці сумнів проникає в наш розум, ми не можемо покинути своєї тісної ментальної кімнати. А коли віра дає нам натхнення й енергію, ми відчуваємо, що весь світ належить нам.

Кожна людина має як сумнів, так і віру. Користуючись інструментом-сумнівом, вона відчуває, що все в її житті має рамки. Її прогрес стоїть на місці. А коли людина користується іншим інструментом — вірою, вона відчуває, як злітає до найвищих сфер свідомості й співає пісню Перевершення.

Щодня ми можемо як зв'язувати себе, так і визволяти. Ми заводимо пісню про свою тяжку ношу, якщо свідомо або несвідомо плекаємо похмурі сумніви. Граючися з другом-сумнівом, ми знову й знову падаємо з дерева-реальності. А коли ми поринаємо глибоко всередину себе й виводимо на передній план віру, що просвітлює серце і проявляє душу, тоді ми піднімаємося по дереву-реальності до самої верхівки.

Твоє запитання:
“Як далеко поведе мене моя віра?”
Моя відповідь:
“Так далеко, як ти захочеш, —
Щоб бачити Нескінченну Усмішку Бога-Вічності”.

Нам слід бути сповненими віри як у внутрішньому світі, так і в зовнішньому. Коли у своєму внутрішньому та зовнішньому житті ми віримо, тоді ми відчуваємо, як пелюстка за пелюсткою розквітає наша божественність. Занурившись глибоко всередину себе, ми бачимо, що є тільки одна особа, котра незмінно й вічно вірить у нас, — це Бог. Споконвіків Він вірить у нас, Своє творіння.

Живучи духовним життям, ми, природно, прагнемо йти до Джерела — до Бога. Ми хочемо бути такими ж божественними й великими, як Джерело. Якщо наша остаточна мета — стати божественним чи стати Самим Богом, то ми маємо вірити у свій спосіб життя. Ми повинні щомиті бути пильними до своїх слів і думок. Коли до нас приходить божественна думка, треба сприймати її як благословення. Це благословення нам слід пропонувати світові, що навколо нас. Якщо ми зможемо з вірою запропонувати цю божественну думку зовнішньому світові безмовно, то Бог всередині нас відбудеться.

Прямуючи духовною дорогою, ми повинні вірити в цю дорогу на сто відсотків. Якщо ми маємо духовного Вчителя, ми повинні цілковито вірити йому. Треба мати віру у своє внутрішнє життя, свій шлях і Вчителя, за яким ми слідуємо. Але настає день, коли ми усвідомлюємо, що ми можемо вірити у внутрішню дисципліну, шлях і Вчителя лише тоді, коли ми віримо в себе.

Яку б дію ми не виконували, слід відчувати в ній Боже життя. Коли ми споживаємо їжу, треба відчувати, що їжа — це Бог. Якщо ми будемо бачити й відчувати Бога у всьому, якщо відчуватимемо постійну єдність з Богом, то ми віритимемо в себе автоматично. А коли є віра в себе, тоді ми неодмінно досягаємо того, чого прагнемо.

Шукач найвищої Істини
Має єдину потребу.
Ця потреба —
Бог, що визволяє Землю
І проявляє Небеса.

Від видавців

Людина — який шедевр!
Благородна її розважливість! Безмежні її здібності!
Які виразні та чарівні її форма й рух!
Її діі — як у ангела! Її ідеї — як у бога!

— Вільям Шекспір

Історія навчає нас, що не існує цілі, якої б не могла досягти людина. Хоч би якою високою була ціль, їй доведеться схилитися перед людським терпінням, наполегливістю й переконанням. У такому разі хіба може бути інакше з намаганням пізнати Бога?

Нам годі це й уявити! Утім, серед трильйонів людських істот, які пройшлися ареною життя, було кілька душ-пілігримів, котрі серйозно прагнули до Цілі з цілей і досягли вершини її висоти.

Серед них — Шрі Чинмой.

Ще з дитинства, насиченого глибокими духовними переживаннями, і в молодості, упродовж двадцяти літ інтенсивного устремління в духовній общині, та протягом наступних сорока трьох років відданого служіння серцю-устремлінню людства, Шрі Чинмой віддавав кожне своє дихання заради усвідомлення й проявлення цієї несказанної Реальності, яку ми називаємо Богом.

“Щоб довести, що пудинг існує, треба його з'їсти”, — цитував Шрі Чинмой.

Для Моцарта писати музику означало не що інше як виражати ту реальність, яку він виразно бачив і чув всередині себе. Якби ми попросили в нього доказ щодо його бачення, то він напевне порадив би нам слухати його музику.

Також і Шрі Чинмой, маючи безпосереднє пізнання Бога, з любов'ю виражав його у спонтанних промовах, відповідях на запитання та у віршах, зібраних у цій книжці. Прислухавшись до нього з відкритим розумом і серцем, ми, безперечно, зможемо засвоїти його бачення Єдиного, що живе і дихає у глибинах кожного людського серця.

Окрім того, ми одержимо велике натхнення й запевнення, що усвідомити Бога — не компетенція кількох вибраних. Це — право від народження для всіх нас.

— Видавці