Щастя та нещастя¹¹

Щастя та нещастя. Нам усім відомо, що щастя та нещастя — це дві протилежні реальності. Це діаметрально протилежні реальності. Проте є люди, які, на жаль, відчувають, що нещастя — це справжнє щастя. Те, що ми називаємо щастям, на їхній погляд — нещастя, а те, що ми називаємо нещастям, вони називають щастям. Вони ніколи-ніколи не задоволені, якщо та допоки не почуватимуться нещасними, розчарованими й мізерними. Вони відчувають, що справжнє щастя — це коли вони перебувають у стані меланхолії.

На наш погляд, це вершина абсурду. Дивлячись навкруги, ми бачимо, як усюди співає, танцює й ширяє нещастя. Нещастя, по суті, невгамовне. Аби цього нещастя не забракло цим людям, вони хочуть додавати у свою систему ще більше нещастя. Вони не намагаються позбутися того нещастя, яке вже мають. Щоб отримати задоволення, вони, натомість, хочуть добавити нещастя.

Інколи прикрі негаразди, нещасні випадки й життєві кризи змушують нас почуватися нещасливими. Однак нам не слід вважати, що Бог посилає нам ці негаразди, щоб очистити нас чи пришвидшити наш прогрес. Ні. Зрідка ми бачимо, що страждають святі люди, хороші люди, духовні люди. Це відбувається з різних причин. Якщо вони є духовними Вчителями найвищого рівня, то вони страждають через свою силу єдності з учнями, послідовниками та тими, з ким вони перебувають у близьких взаєминах. З іншого боку, Бог іноді хоче показати світові, що навіть великі шукачі та Вчителі проходять через страждання, аби люди зрозуміли, що страждання не є чимсь незвичайним. Він хоче показати світові, що страждання притаманні людській природі. Але в жодному разі Бог не бажає карати нас, щоб наблизити до Себе.

Декотрі люди заходять іще далі. Вони гадають, що якщо жорстоко страждати, а потім молитися Богові, то Бог вислухає молитви; тож вони навмисне чинять неправильні речі. Вони знають про наслідки і готові їх пожинати, вважаючи, що, коли вони страждатимуть, Бог прислухатиметься до їхніх молитов. Але це безглуздя. Це — наче відрізати собі ноги, а потім наказувати собі йти. Не можливо. Це — наче засліпити свої очі, а потім наказувати собі дивитися. Не можливо. Щоб радувати Бога, жодному шукачеві не слід навмисно запрошувати страждання, які спричинюють нещастя або є тим самим нещастям.

Коли ви розчаровані, тоді, якщо ви молитеся, не думайте, що Всевишній у мені чи Всевишній у вас більше радітиме. Далеко не так. Коли ви відчуваєте розчарування, ви лише зводите перепону на шляху між вами й Богом. У такий час ви будуєте міцну стіну, незламну стіну між вами і мною.

Просто будьте щасливими і тримайте відчиненими ваші серця для світла і благодаті. Якщо ви щасливі й радісні, то зможете бігти дуже швидко. Навіть якщо ви почуваєтеся нещасливими, коли ви приходите до мене, вам слід змусити себе бути щасливими. Змушуючи себе бути щасливими, ви зможете створити якусь сприйнятливість протягом кількох секунд. Відтак я зможу влити у вас моє співчуття, світло і благословення. А якщо ви приходите до мене з сумним обличчям, змушуючи мене відчувати, що ви мертві, чи, що ви зараз помрете, то внутрішньо я можу сказати вам: “Що ж, помирайте. Я буду там, щоб доглянути за вами”.

Не приходьте до мене з сумним, розчарованим обличчям. Коли ви приходите до мене з нещасливим лицем, ви тільки копаєте собі могилу. Навіть якщо ви почувалися нещасними протягом цілого дня, коли ви приходите до мене, майте радісне обличчя. Змусьте себе усміхатися. Якщо дитина не хоче їсти, а мати змушує її, то дитина отримає поживу, вона стане сильнішою. Якщо неслухняний хлопчик не хоче вмиватися, то, коли мати змусить його вмитися, він стає чистим всупереч самому собі. Розум та вітал — наче неслухняні хлопчики. Тож умивайте їх світлом вашої душі, внутрішнім плачем вашого серця.

Отже, мої діти, завжди приходьте до мене з радісним обличчям. Відтак ви будете спроможними отримувати від мене, хоч би що я хотів дати. Якщо ви вважатимете, що, будучи нещасливими, ви станете ближчими мені, або, якщо ви вважаєте, що саме ваше нещастя є щастям, то ви не зможете отримати нічого. Щастя є щастям. Нещастя є нещастям. Ніч є ніччю.

Не дурімо себе. Істину слід завжди бачити в її належному аспекті. Якщо це нещастя — то це нещастя. Якщо це щастя — то це щастя. Нещастя потрібно долати за допомогою щастя. Це єдиний спосіб бігти якнайшвидше та утворювати безпосередню сприйнятливість, яка не знатиме меж. Це єдиний спосіб радувати Всевишнього так, як Він цього бажає.