Вдячність²

Вдячність — це дія-диво всередині нас. Ця дія-диво зміцнює наше фізичне тіло, очищує енергію віталу, розширює ментальне бачення й пожвавлює психічний захват.

Шукач всередині нас прагне бути простим, щирим, чистим і смиренним. Кожен духовний шукач намагається якнайповніше розвинути ці риси. Найпростіший та найбільш дієвий спосіб на це полягає в тому, щоб розкрити квітку-вдячність і дати їй можливість розквітати в серці пелюстка за пелюсткою. Як це зробити? Потрібно надавати більшого значення не лише тому, що ми маємо, а й надавати максимального значення тому, чого ми не маємо.

Те, що ми маємо, це: мислення, сповнене бажання; пошук, сповнений бажання;і становлення, сповнене бажання. Мислення, сповнене бажання: ми гадаємо, що станемо великими чи успішними певним способом. Пошук, сповнений бажання: ми шукаємо істину і світло по-своєму — там, де, на нашу думку, істина й світло мають бути. Становлення, сповнене бажання: тут ми припускаємося дуже прикрої помилки. Ми хочемо стати тим, що дає нам задоволення. Коли ми хочемо задовольнити себе по-своєму, тоді, свідомо чи несвідомо, ми виводимо на передній план вовка-вітала.

Те, чого ми не маємо, це: невтомний внутрішній поклик та безмірна зовнішня усмішка. Якщо ми зможемо розвинути невтомний внутрішній поклик, то автоматично зможемо розвинути безмірну зовнішню усмішку.

Від внутрішнього ми йдемо до зовнішнього або із зовнішнього глибоко пірнаємо у внутрішнє. Можна розпочати подорож або зі здатністю душі, або зі здатністю тіла. Зайве казати, що здатність душі безмежно перевершує здатність тіла. А незначній здатності тіла слід об'єднатися зі здатністю душі. Прийняти лідерство душі — це найбільше, на що спроможне тіло. Якщо ми приймаємо душу як верховного лідера, якщо душа дістає нагоду вести, ліпити й формувати нашу долю, то ми отримуємо те, чого наразі не маємо — солодкий, чистий, інтенсивний внутрішній поклик та ясну, впевнену, безмірну зовнішню усмішку.