Я покладаюся¹⁵

Я покладаюся на Обіцянку Бога; я не покладаюся на свої власні почуття. Я покладаюся тільки на Обіцянку Бога; я не покладаюся на свою самооцінку. Доволі часто всередині себе я відчуваю порожнечу. Відчуваючи, що я порожній, я почуваюся самотнім, я почуваюся нещасним, я почуваюся не лише безпорадним та безнадійним, а й упевненим, що рухаюся, власне, до краху. Коли я думаю про себе, всередині і зовні я бачу розчарування. Страх та заздрість, невпевненість та сумнів, неслухняність та упертість грають переді мною у небожественну гру. Ця гра називається невдячність.

Якщо я покладаюся на їхню оцінку мого життя, якщо я покладаюся на них, якщо я вважаю їх своїми повіреними, якщо я вважаю їх за справжніх членів своєї сім'ї, я цілком розбитий. Так що я покладаюся тільки на Обіцянку мого Бога, що Він навчить мене, як перепливти море-невігластво. Обіцянка мого Господа така зрозуміла, ясна, осяйна і здійсненна для мене. Він сказав, що мені призначено стати Його досконалим інструментом. Він сказав, що мені призначено плавати в морі Світла й Захвату та, зрештою, навчати інших, моїх молодших братів і сестер, як плавати в морі Світла й Захвату.

Я не покладаюся на свою фізичну висоту, на висоту матеріальних, земних досягнень: вони вводять в оману. Я ясно бачу, що я високий на зріст, та порівняно з ким? Лише з дітьми, коли я стою перед ними. Коли ж переді мною постане велетень, поруч з його висотою я буду пігмеєм чи крихітною, маленькою мурахою. Моя земна висота така, що не приносить мені тривалої задоволеності. Коли я — серед дітей, я задоволений своєю висотою, бо я значно вищий за них. Та коли я — серед дорослих, серед велетнів, я не усвідомлюю своїх досягнень. За свої зовнішні досягнення я можу підносити себе до небес, відчуваючи, що я здійснив щось велике і грандіозне. Та, озирнувшись довкола, я бачу просто перед собою, що хтось значно перевершив мене в тій самій галузі. Тож, якщо я покладаюся на свої досягнення, що вони дадуть мені силу, впевненість, віру й запевнення, я впадаю в оману й блукаю. А коли я думаю про Висоту мого Господа в мені, коли я намагаюся побачити й відчути її, я бачу, що Його Висота — не лише найвища, а й вічно перевершує Себе. На фізичному плані я досягаю певної висоти, і далі мій ріст припиняється. На фізичному, матеріальному плані будь-який здобуток має межу. А на внутрішньому плані все, що має Бог, та все, чим є Бог, не лише необмежене, а й постійно перевершує себе. Тут, у зовнішньому світі, моя висота завжди має обмеження, а у внутрішньому світі Висота мого Господа, Досягнення мого Господа є абсолютно необмеженими.

Яка Обіцянка мого Господа для мене? Його Обіцянка для мене така: те, що Він має, й те, чим Він є, — все для мене; Його внутрішня Висота, Його істинна Висота, Його істинні Досягнення — все для мене. Це Його Обіцянка. Так що я покладаюся на Його Обіцянку, а не на свої невеликі спроможності й досягнення. Мої невеликі спроможності не задовольняють мене. Навіть якщо котрась із них на мить задовольнить мене, всередині неї я бачу величезну слабкість, тому що завжди знаходиться інший, той, що наділений такою самою спроможністю безмежно більше, ніж я.

Покладатися — означає мати задоволеність. Коли я покладаюся на себе, я не маю повної задоволеності. А коли я покладаюся на свого Всевишнього Господа, коли я покладаюся на Його Обіцянку, це просто. Всевишній зробить мене таким, як Він; Всевишній зробить мене ще одним Богом, який матиме у своєму постійному розпорядженні Нескінченність, Вічність і Безсмертя. В мені Він бачить бездоганне відображення Своєї Реальності. Його Обіцянка означає зробити з мене ще одну Реальність, достоту таку саму, як Його, щоб Він міг гратися зі мною, співати зі мною й танцювати зі мною протягом Вічності.

Коли Він обіцяє зробити з мене точну подобу Його Реальності, це не означає, що бракує неподільної єдності. Ні, неподільна єдність є, проте Єдиний проєктує Себе в ще одного, щоб Він мав змогу насолоджуватися Космічною Грою. На зовнішньому плані людський розум бачитиме відокремленість, хоч у внутрішньому світі єдність неподільна. Але серце відчуватиме, що Єдиний поділився на двох, щоб посмакувати космічним Захопленням. Коли єдність ділиться на дві половини, кожна з них дарує іншій постійну новизну, всеосяйну і всездійсненну.

Тож я покладатимуся тільки на Обіцянку мого Господа, а не на те, що я маю й чим я є. Я не можу довіритися собі, бо я не довіряю членам своєї внутрішньої сім'ї: тілу, віталу, розумові й серцю. Вони обманювали мене незліченну кількість разів. А мій Всевишній Господь ніколи не обманював мене, і я ніколи не обманював Його. Ось чому я покладаюся тільки на Нього, а Він покладається на мене. Я не покладаюся на членів сім'ї мого земного буття і не дозволю їм покладатися на мене. Моя реальність, упевненість, запевнення й саме моє існування ґрунтуються на моєму покладанні на єдиного Любого Всевишнього.