Червоне світло світлофора¹¹

Я хочу насолоджуватися диханням життя часу. Червоне світло світлофора каже мені, що життя — не завжди плавний пасаж. Воно застерігає мене заради мого блага. Воно жодним чином не намагається перешкодити мені у проявлянні швидкості мого щасливого життя та його реальності.

Червоне світло світлофора — це мій прихований справжній друг. У духовному світі червоним світлом світлофора є моє сумління. Моє сумління ніколи не перешкоджає мені чинити правильно; воно лише бажає, щоб я не діяв небожественно. Воно завжди залюбки застерігає мене від неправильних вчинків та надихає на правильні.

Коли я не підкоряюся червоному світлу світлофора, я — у великій небезпеці, в самій пащі смерті. Так само, коли я не слухаюся лагідних, ніжних, даних з усмішкою вказівок мого сумління, я можу потрапити в жахливу катастрофу у своєму житті стремління. Моє сумління не знеохочує, не перешкоджає мені чинити правильно, а просить мене бути пильним, щоб голодний тигр тваринно-людського світу не знищив мене.

Завдяки сумлінню я — людина. Якщо я буду виконувати одухотворені вказівки сумління, то я бачитиму у своєму житті лише обличчя задоволеності. Ця задоволеність служитиме, власне, початком моєї розквітаючої віри. Коли я задоволений, я стрімко розквітаю. Коли я стрімко розквітаю, я відчуваю, що я — не просто інструмент, а саме інструмент мого Любого Всевишнього.

Я навік люблю й обожнюю тебе, червоне світло світлофора! Ти, воістину, спаситель мого зовнішнього життя. О моє сумління, я люблю й обожнюю тебе, бо ти, воістину, спаситель мого внутрішнього життя. Завдяки тобі я не бенкетую з ніччю-невіглаством; я щасливо прямую до Світла Вічності, Краси Безмежності й Любові Безсмертя.