Вдячність¹⁵

Ми вдячні Богові за те, що Він — з нами, тут і зараз. Ми вдячні Богові за те, що Він створив всередині нас справжній голод Бога. Ми вдячні Богові за те, що Він надав нам довгий експрес-потяг надії. Ми вдячні Богові за те, що Він неодноразово казав нам, що дотримається Своєї Обіцянки. Що означає Його Обіцянка? Його Обіцянка означає, що Він не задовольниться, якщо та допоки кожне Його створіння не радуватиме Його так, як Він того бажає.

Як радувати Бога так, як Він того бажає? Передусім, ми знаємо, що є спосіб діяти по-Божому. Ми можемо відчувати, що щось порадує Бога, але як нам знати, чи правильні наші відчуття? Є спосіб дізнатися, чи ми радуємо Бога так, як Він того бажає: нам слід поринути глибоко всередину себе й знищити або перебудувати свій світ мислення, замінюючи його силою волі, незламною силою волі. Ця сила волі приходить із глибини всередині нас, від душі, а не від розуму. Якщо ми будемо боятися Божої Сили Волі, якій підвладне все, то наше життя завжди перебуватиме в невимовному страху.

Ми перебуваємо на Землі, тут і зараз, лише для того, щоб радувати Бога так, як Він того бажає. Це по-справжньому складне завдання, проте ми отримуємо радість, долаючи бар'єри. Якщо ми не долатимемо жодних бар'єрів, то реальність не буде тривалою, наша задоволеність не буде тривалою. Якщо ми не робитимемо все тут і зараз, то ми не матимемо жодної задоволеності, бо сьогоднішня ціль — це тільки початок завтрашньої нової подорожі. Нова подорож та її ціль прийдуть і привітають нас, бо досягнення душі та ціль подорожі — нероздільні.

Коли ми плачемо від вдячності, саме душа подорожі діє в нас і крізь нас, що є величезним досягенням. А коли ми усміхаємося у вдячності, це, власне, ціль нашої подорожі стає єдиною з місцем старту нашого стремління та його обрієм вічного самоперевершення.