Задоволеність⁷

Кожне людське життя — це пісня. Шукач щодня співає нову пісню. Він співає й відкриває. Що він відкриває? Він відкриває тіло, сповнене ентузіазму, вітал, сповнений рішучості, розум, сповнений спокою, серце, сповнене блаженства та, зрештою, життя, сповнене задоволеності.

Задоволеність потрібна у тваринному житті, людському житті й божественному житті. Але задоволеність, яку ми отримуємо у тваринному житті, не є справжньою. В людському житті ми не отримуємо істинної задоволеності також. Лише у божественному житті ми справді отримуємо істинну задоволеність.

У тваринному житті ми намагаємося дістати задоволеність завдяки руйнуванню. В людському житті ми намагаємося досягнути задоволеності завдяки володінню. В божественному житті ми стараємося отримати задоволеність від просвітлення. Задоволеність, яку ми дістаємо завдяки руйнуванню, не реальна й не може бути реальною. Задоволеність, якої ми досягаємо завдяки володінню, не реальна й не може бути реальною. Задоволеність, яку ми отримуємо завдяки просвітленню, — це, безсумнівно, реальна задоволеність.

Ми всі шукачі: ми молимося й медитуємо. У своїх молитвах, у своїх медитаціях ми завжди стараємося бачити обличчя задоволеності. Коли ми молимося, ми намагаємося піднятися вгору й досягти задоволеності. Коли ми медитуємо, ми намагаємося вивести зсередини себе на передній план Світло й Захват і насолоджуватися задоволеністю в тілі, віталі, розумі й серці. Коли ми молимося, ми стараємося й благаємо, щоб отримати дещо Згори і втамувати свою спрагу. Коли ми медитуємо, ми закликаємо свої власні вищі реальності проявитися всередині нас та крізь нас.

Медитація розпочинається з зосередження, а завершується спогляданням. Зосередження, медитація й споглядання йдуть пліч-о-пліч. Зосередження — це швидкість. Медитація — це впевненість. Споглядання — це перемога. Ми можемо з певністю сказати, що зосередження має оленя швидкості, і зосередження є ним. Медитація має слона впевненості, і медитація є ним. Споглядання має лева перемоги, і споглядання є ним.

Нам завжди слід мати швидкість, бо ми повинні дорожити ціллю. Ціль не є перманентна. Сьогоднішня ціль завтра стане лінією старту. Ми рухаємося до цілі, що перебуває у вічному самоперевершенні, вічному просвітленні й вічному здійсненні, отже, нам слід приділяти якомога більше уваги швидкості — як швидко ми можемо йти.

Упевненість також надзвичайно важлива. Якщо ми впевнені і в собі, і в Богові, то ми, безперечно, зможемо здійснювати швидкий прогрес. Якщо ми впевнені тільки в Богові, а в собі — ні, то ми не зуміємо просуватися дуже швидко. Якщо ми впевнені лише в собі, а в Богові не маємо впевненості, то також не зможемо досягти значного прогресу. Нам слід відчувати свою впевненість у Богові, а Впевненість Бога — в собі. Свою впевненість у Богові ми відчуватимемо завдяки присвяченості, а Божу Впевненість в нас ми зможемо відчути у Світлі-Співчутті й завдяки Світлу-Співчуттю, яким Бог осипає нас постійно й безумовно.

Душа, як і ми, також має справу з життям. Щодо душі, існує універсальне життя та трансцендентальне Життя. Коли птах-душа спускається на світову арену, він розправляє свої крила і стає невіддільно єдиним з універсальним життям. По завершенні свого тимчасового перебування на землі душа, повертаючись у свою царину, входить у трансцендентальне Життя. Життя є не що інше як Мрія Бога, і ця Мрія не має ні народження, ні смерті. Цю нероджену й невмирущу Мрію Бог втілює у своїй всеосяжній та всездійсненній реальності — в людині і крізь неї.