Що ще я можу дати Тобі?²⁵

“Мій Всевишній Господи, що ще я можу дати Тобі? Я віддав Тобі свій день-бажання. Я віддав Тобі свою ніч-розчарування. Мій Всевишній Господи, що ще я можу дати Тобі? Я віддав Тобі свій ланцюг тривог. Я віддав Тобі свій потяг невпевненості. Що ще я можу дати Тобі, мій Всевишній Господи?

Мій Всевишній Господи, я віддав Тобі те, чого навчився у свого приземленого розуму. Я віддав Тобі те, що я натворив разом із своїм голодним та агресивним віталом. Мій Всевишній Господи, що ще я можу дати Тобі? Я віддав Тобі свою надію-небо. Я віддав Тобі свою обіцянку-сонце. Мій Всевишній Господи, що ще я можу дати Тобі, що ще?”

“Моє дитя, Я не запречую, що ти віддав Мені все те, про що щойно сказав. Але ти не дав Мені того, що Я, для Своєї повної радості й задоволеності, постійно потребую від тебе, — дихання задоволеності твоєї душі. Це єдине, що Мені потрібно від тебе. Решта речей, які ти дав Мені, тішать Мене, і Я зроблю з ними те, що слід. Я перетворю їх і зроблю з них Мої божественні інструменти. Але те, що Я постійно потребую від тебе, те, що становить найбільшу Мою потребу, ти поки що не дав Мені. Тож Я нагадую тобі, щоб ти дав Мені поклик єдності твого серця та дихання задоволеності твоєї душі”.

“О мій милий Отче, о мій дорогий Друже, о мій єдиний Капітане, що везе мене рікою Вічності до берега Нескінченності! Кажуть, що я старий, бо мені вже за сорок. Кажуть, що я холодний, що я — завершений продукт, що я давно втратив своє дитинне життя, свій природний плач та природний сміх. Чи правда це?”

“Ні, ні, ні, Моє дитя. Це далеко неправда. Ти не старий — ти лисий; ти не холодний — ти щиросердечний. Ти не старий, бо в тобі й крізь тебе Я витворив новий світ саморозкриття й самовираження, щоби бачити Мене й насолоджуватися Мною божественним Всевишнім способом. Він полягає у мистецтві. Ти не старий. Коли ти переступив межу сорока літ, Я зробив тебе Своїм божественно й превисоко обраним інструментом і ввійшов у тебе, щоб розкривати й проявляти Себе у світі малювання й музики. В тобі і крізь тебе, заради Моєї Задоволеності, Я утворив два гігантські світи.

Ти не холодний, ти — щиросердечний. Завдяки твоїй щиросердечності, завдяки твоїй щиросердечній єдності людське благання, що лине вгору, та божественна усмішка, що спускається, прийняли тебе як Мій інструмент, Мій найбільш задовільний та найбільш дієвий інструмент.

Не має значення, скільки тобі років згідно з земним календарем, — ти не старий; ти ніколи не будеш старим, і всі ті, що стали невіддільно єдиними з тобою, не будуть старими ніколи також. Твої друзі-єдність, як і ти, ніколи не будуть старими у Світлі Мого Бачення, бо всі ви перебуваєте в Моєму Золотому Човні. Мій Поклик-Стремління проявляється всередині всіх вас і крізь вас у Мій обраний Час. Мій Поклик-Стремління випромінюється й зростає, надаючи притулок незліченним шукачам Істини та тим, що люблять Світло й Захват.

Ти не старий і всі ті, що з тобою, в тобі і для тебе, кому за сорок — наче твої чотирирічні дітлахи, бо вони мають таку ж щиросердечність, таку ж охочість бути в Моєму Човні. Вони дарують Мені свою щиросердечність і охочість, аби бути в Моєму Човні. Ось чому вони ніколи, ніколи не будуть старими. Вони надали Мені вільний доступ до мріяння всередині них та крізь них, і Я мрію в них і крізь них. Будь-хто, в кому й крізь кого Я мрію, ніколи не буде старим, бо Моя Мрія проявляється як осяйна реальність, що здійснює; вічно нова, вічно осяйна, та, що здійснює вічно.

Життя мрії, божественної мрії — це завжди життя розквітання, становлення й перевершення. Всі, що перебувають у Золотому Човні, кому за сорок — всередині вас і крізь вас Я мрію. Кожен має свою особливу мрію. Такою Моєю Мрією в кожному люблячому шукачеві є Дихання нового творіння, нової досконалості, нової задоволеності Мого Життя”.