Порожні миті⁴

Ти кажеш, що страждаєш від порожніх митей. Чи ти знаєш, чому? Не тому, що тобі нічого робити. Не тому, що тобі нема про що говорити. Не тому, що тобі нічого читати чи писати. Не тому, що у твоєму світі бракує друзів. Не тому, що ти не можеш довіряти світові. Не тому, що ти не вважаєш своїм близьким нікого в цьому неозорому творінні Бога. Ні, причина твоїх страждань від порожніх митей у тому, що ти не граєшся в саду свого серця з дитям свого серця — душею.

Якщо ти любо, радо, віддано й беззастережно гратимешся зі своїм дитям-душею, то ти ніколи, ніколи не страждатимеш від порожніх митей, хоч би що давав тобі світ, хоч би що чинив з тобою світ, хоч би що ти робив чи мав намір зробити для цього світу.

Ти неминуче страждатимеш від порожніх митей. Порожні миті неодмінно нападатимуть на тебе, якщо та допоки ти не робитимеш ту єдину правильну річ, яка полягає в тому, щоб насолоджуватися постійною грою-єдністю із дитям твого серця, душею. Ще дещо: ти маєш усвідомити найважливіший факт, що ніжна, одухотворена усмішка твоєї душі є спасителем твого життя, визволителем твого життя й повнотою твого життя. Якщо ти впіймаєш усмішку своєї душі, то ти неодмінно здійсниш прогрес у внутрішньому житті й досягнеш успіху в зовнішньому житті. А коли ти усміхатимешся разом із душею, то ти станеш тим, чим у внутрішньому світі ти є споконвічно, — Усмішкою-Задоволеністю Самого Бога. Єдиний сенс реальності твого буття тут, на землі — не порожні миті, а широкі усмішки, що дарують повноту.