Ніколи не запізно⁷

Мені ніколи не запізно молитися Богові й медитувати на Бога на світанку.

Мені ніколи не запізно служити Любому Всевишньому в моїх братах і сестрах, у людстві.

Мені ніколи не запізно любити моїх сестер і братів — людство — в моєму Любому Всевишньому.

Мені ніколи не запізно сказати моєму солодкому Господу, що я — лише для Нього. Бачитися з Ним віч-на-віч, любити Його, служити Йому і здійснювати Його — для цього я з'явився на світ.

Мені ніколи не запізно пізнати, чим насправді я є у внутрішньому світі, й відучитися від того, чим я, насправді, не є у зовнішньому світі.

Кінець кінцем, мені ніколи не запізно не лише розмовляти з моїм Внутрішнім Керманичем від серця до серця, а й перетворитися, власне, на Його подобу. Я знаю, що мій Всевишній Господь буде остаточно задоволений мною лише тоді, коли я стану таким, як Він, ще одним Богом, бо Він хоче моєї участі як рівного. Він хоче, щоб я був Його співвітчизником, а не рабом.

Так, є дещо, з чим я запізнився, і я безмежно вдячний моєму Любому Всевишньому, що мій час для цього сплив. І що ж це таке? Моє життя-бажання. Мені запізно повертатися до життя-бажання. Правдою є ще й те, що я ніколи не зможу повернутися у тваринне царство, ніколи!