Боротьба¹⁵

“Мій Всевишній Господи, чи схвалюєш Ти моє життя-боротьбу? Чи схвалюєш Ти прогрес, який я здійснюю завдяки боротьбі? Я відчуваю, що прогресую лише тоді, коли борюся; лише тоді, коли мені доводиться долати перешкоди, я справді відчуваю, що прогресую”.

“Моє дитя, ти цілком помиляєшся. Духовне життя, справжнє життя зовсім не потребує боротьби. Є два види боротьби, які зароджуються або всередині тебе, або зовні. Всередині тебе є страх, сумнів, тривога, хвилювання, підозріння, невпевненість, нечистота та багато інших неправильних сил. Ці неправильні сили часом беруть над тобою гору. Водночас ці неправильні сили перебувають поза твоєю реальністю-тілом, поза твоєю реальністю-існуванням, і вони приходять, щоб нападати на тебе. Коли ти виводиш на передній план свої неправильні сили, коли зсередини ці сили виступають вперед, розпочинається твоя боротьба. А також розпочинається боротьба, коли зовнішні сили атакують тебе. Отже, що тобі слід робити: потрібно просвітлювати неправильні сили всередині тебе, щоб вони стали позитивними силами. А сили, які атакують тебе зовні, потрібно зустріти, вступити з ними в бій і перемогти.

Ти кажеш, що здійснюєш прогрес лише тоді, коли стоїш перед обличчям боротьби. Ти, можливо, гадаєш, що життя боротьби — це нагода здійснити прогрес. Однак тут можуть бути й інші фактори, яких ти зовсім не бачиш. Життя боротьби може запросто стати життям протесту. Ти борешся, щоб отримати щось, здійснити своє бажання, але настає час, коли ти бачиш, що немає надії на здійснення твого життя-бажання. Відтак ти просто здаєшся, бо розчарований, а від розчарування починається протест. Ти так старанно молишся, ти так старанно медитуєш, ти так багато робиш, щоб порадувати Мене, та позаяк Я не виконую твого бажання, ти відчуваєш, що Я не задоволений. Відтак що ти чиниш? Ти здаєшся. Ти робиш іще дещо. Ти розчаровуєшся й можеш повстати проти Мого Існування. В такому разі ти припиниш молитися й медитувати і не старатимешся підтримувати жодного свідомого зв'язку зі Мною”.

Тож Я завжди кажу учням бути обережними. Життя боротьби не є ознакою життя прогресу. Навколо вас є чимало сил, навколо вас є чимало перешкод — небажаних і непроханих. Так що не виводьте вперед свої неправильні сили, які набувають форми боротьби. Ні, ні, це хибний шлях. Не додавайте собі ще більше темних сил та проблем. Ні, ні, просто поводьтеся, як дитина. Будьте спонтанними, будьте щасливими. Дитина не створює проблему, аби отримати усмішку від батьків. Вона робить усе спонтанно і своїми спонтанними діями ощасливлює своїх батьків. Творець та творіння — такі самі. Коли творіння дарує Творцеві усмішку, у той час Творець тут же насичується, наповнюється. Він відчуває, що отримав усе.

Коли дитина усміхається, навіть якщо це ледь помітна усмішка, мати відчуває, що вона здобула цілий світ. Так само, коли усміхається мати або батько, дитина відчуває, що вона здобула цілий світ. Мати — прохач, і дитина — прохач також. Так само й Бог-Творець та Бог-Творіння — однакові прохачі. Або, скажімо, вони можуть стати довершеними, цілісними, повними лише тоді, коли обміняються взаємними усмішками.

Як шукачі ви маєте дарувати спонтанну усмішку за допомогою спонтанної дії, бо спонтанна дія — сама собою усмішка. Так що ростіть лише в цій усмішці. Поводьтеся, немов дитина: будьте спонтанними в усьому, що ви робите й говорите. В цій спонтанності ви побачите свою усмішку, а в усмішці ви побачите свою спонтанність. Ваша усмішка та Усмішка Бога підтримують життя ваше і життя Бога. І так вони чинитимуть протягом Вічності. Одухотворена усмішка, плодотворна усмішка — це те, що Бог та людина потребують одне від одного. У дрібній крупинці цієї усмішки існує ціле космічне Дерево Життя. Так що не намагайтеся будувати своє життя завдяки боротьбі. Це хибний шлях. Не йдіть дорогою боротьби — йдіть лише дорогою спонтанності, дорогою спонтанної усмішки, яка є єдиною поживою, єдиним здійсненням для Бога й людини.