Чому ти поспішаєш?²³

Чому ти поспішаєш? Ти гадаєш, що твій потяг-стремління, який прямує до цілі-задоволеності, от-от вирушить, а твої тіло, вітал, розум і серце не готові, готова тільки душа? Тому ти так шалено поспішаєш?

Чому ти поспішаєш? Ти гадаєш, що Час Бога пробив, поки ти міцно спав? Тому ти сумний, збентежений і наляканий? Тому ти шалено поспішаєш молитися й медитувати, щоб таким чином побачити Боже Обличчя?

Чому ти поспішаєш? Ти гадаєш, що час минає, а твоя обіцянка Богові лишається невиконаною? Ти почуваєшся сумним і нещасним, бо ти не є людиною істини? Ти не вважаєш себе по-справжньому відданим і одухотвореним інструментом Бога? Тому ти поспішаєш медитувати, пірнати вглиб, щоб таким чином негайно зробити те, що потрібно?

Чому ти поспішаєш? Тому, що ти відчайдушно потребуєш плодотворної Усмішки твого Любого Всевишнього у відповідь на твій одухотворений плач? Лише ця плодотворна Усмішка подарує твоєму життю своє дихання-живлення, твоєму серцю — любов-живлення, твоєму розуму — ясність-живлення, твоєму віталу — цілісність-живлення, твоєму тілу — чистоту-живлення. Тому ти поспішаєш?

Якщо на всі ці запитання ти відповідаєш ствердно, то я б хотів сказати, що ти справді маєш причину, щоб поспішати. Якщо сьогодні ти запізнишся на свій потяг-стремління, що прямує до цілі-усвідомлення, то будь певен, що тобі доведеться чекати невідомо скільки. Якщо ти прибудеш вчасно й сядеш у потяг-стремління, що вирушає до цілі-усвідомлення, то ти неодмінно побачиш усе, що хотів побачити, відчуєш усе, що хотів відчути, й станеш усім, чим хотів стати. Тож не проґав потяг-стремління.