23. Не впускайте ворогів

Думки бувають хороші і погані. Одні — здорові, інші — нездорові. Нездорові думки, небожественні думки є нашими ворогами, а хороші думки, божественні думки — наші друзі. Ми стоїмо біля входу у свій будинок, і хтось стукає у двері. Потрібно розгледіти, хто це: друг чи ворог. Якщо прийшов друг, ми дозволимо йому ввійти. Якщо з’явився ворог — ні, ми йому не дозволимо.

Але трудність полягає в тому, що деколи, щойно ми прочинимо двері, вороги відразу вриваються всередину. Що нам робити? Зовсім не відчиняти дверей. Тримати двері замкненими зсередини. Наші справжні друзі не підуть від нас. Вони міркуватимуть: «З ним щось сталося. Зазвичай він такий добрий до нас. Отже, має бути якась особлива причина, чому він не відчиняє двері. Друзі матимуть єдність і співчуття, тож будуть чекати й чекати.

А наші вороги хочуть тільки дошкуляти нам, мучити нас і нищити. Вони чекатимуть лише протягом кількох хвилин. Потім їхній терпець урветься, відтак вони скажуть: «Наша гідність не дозволяє нам марнувати далі тут свій час». Вороги мають гордість. Вони скажуть: «Та кому він потрібен? Ходімо, нападемо на когось іншого!». Якщо ми не звертатимемо уваги на мавпу, то вона врешті-решт подасться кусати когось іншого.

А наші друзі скажуть: «Ні, він потрібен нам, а ми потрібні йому. Ми будемо чекати стільки, скільки потрібно». Отже, через кілька хвилин вороги полишать нас. Тоді ми можемо відчинити двері, там чекатимуть наші друзі.

О мої звичайні думки,
О мої небожественні, нездорові
І неприємні думки!
Якщо під час медитації
Ви постукаєте у двері мого розуму,
То цього разу я не відчиню,
Бо я знаю,
Що ви лише зловживатимете
Силою моєї медитації,
Щоби збільшити власну силу.