Щирість, чистота і певність

Будьмо чистими. Всевишній полюбить нас.

Будьмо певні щодо своєї Мети. Всевишній обійме нас.

“Будьмо щирими. Всевишній благословить нас”. Шукачеві до останку слід бути щирим не лише у своєму внутрішньому житті, а й у зовнішньому. Щирість — це родюча нива в серці шукача. Його щирість — це неповторна Божа Усмішка. Його щирість — незрівнянна Божа Гордість.

Щирість можна розвинути. Немов мускул. Є люди, які від природи щирі, а є такі, що від природи не щирі. Ті, що мають щирість з перших днів свого життя, благословенні. Однак тим, що від самого народження не щирі, не потрібно проклинати себе. Вони зможуть стати щирими, якщо захочуть. Тієї миті, коли вони по-справжньому захочуть бути щирими, Бог з Його безмежним Співчуттям допоможе їм. Він допомагатиме їм з найглибшою Радістю, Гордістю і Турботою.

Духовність потребує й вимагає щирості від початку до кінця. Духовність та щирість ніколи не відокремити. Якщо хтось справді дбає про духовне життя, якщо хтось відчуває, що духовність — це єдина відповідь, то я волію сказати, що щирість — це ключ до дверей духовності. Іншого ключа немає, іншого ключа не може бути.

“Будьмо чистими. Всевишній полюбить нас”. Якщо немає чистоти у внутрішньому або в зовнішньому житті того, хто плекає стремління, то він нічим не ліпший за тварину. Без чистоти він не втримає жодного з духовних дарів. Усе щезатиме й розчаровуватиме шукача, якщо йому бракує чистоти. А якщо він наповниться чистотою, то, кінець кінцем, у нього ввійдуть усі божественні властивості. В ньому вони співатимуть, танцюватимуть і зроблять його найщасливішою особою на землі. А божественні властивості, зробивши щасливим шукача, знайдуть своє істинне здійснення.

Чистота в фізичному — надзвичайно важлива. Це не означає, що ми повинні приймати ванну десять разів на день. Ні, чистота — не це. Чистота таки вимагає, щоб ваше тіло було чисте, проте істинна фізична чистота перебуває всередині серця. Всередині серця ви маєте спорудити внутрішній престол. Цей престол — це постійне нагадування про Всевишнього Керманича, що всередині вас. Коли ви постійно і спонтанно думатимете про те, що в найглибших закутках вашого серця перебуває Всевишній Керманич, то ви усвідомите, що це найвища чистота. Якщо бракує чистоти в фізичному, то остаточний успіх, повне проявлення Бога не можуть відбутися. Ви можете досягти часткового духовного успіху, однак навіть той частковий успіх у житті страшенно розчарує вас, якщо у вашій природі не встановлена чистота. Потрібно встановити чистоту в усій своїй природі: фізичній, вітальній, ментальній тощо. Відтак усе, що ви робитимете, все, чим ви будете, і все, чим ви володітимете, буде наповнене чистотою. Чистота не є чимсь слабким чи негативним; це щось одухотворене й динамічне. Це щось, що постійно живиться від нескінченної Енергії та несхитної, незламної Волі Всевишнього.

Саме повторення слова чистота може допомогти змінити як зовнішнє життя шукача, так і внутрішнє. Щодня, поклавши праву руку на пуп, повторюйте слово чистота сто вісім разів. Невдовзі ви побачите, що чистота щедро вливається в вас і тече крізь вас. Коли ви чисті, ви дивитеся на світ іншими очима. Ви бачите, як у світі стрімко сходить зоря чистоти. Ви бачите, як у світі стрімко розквітає краса. Ви бачите, як у світі стрімко розсіває свої промені досконалість.

Чистота — солодка-пресолодка. Ви чисті, коли бачите чистоту всередині себе. Ви ще чистіші, коли бачите чистоту всередині себе та навколо. Ви найчистіші, коли стаєте чистотою всередині й зовні. Провадячи нечисте життя, ви фактично вбиваєте своє внутрішнє єство. А якщо ви ведете чисте життя, то ви прискорюєте подорож вашої душі. Коли чистота повністю встановлена у вашому житті, ваша душа та ваше життя отримують найбільші можливості.

“Будьмо певні щодо своєї Мети. Всевишній обійме нас”. Відмінність між звичайною людиною та людиню, яка плекає стремління, полягає в тому, що звичайна людина не має мети, а людина, яка плекає стремління, має мету. Звичайна людина задоволена тим, що вона має, або ж вважає ідею проникнення поза Обрій цілком примарною, вважаючи, що поза Обрієм нічого немає. Вона перебуває в полоні того, що вона бачить навколо себе. Однак той, що плекає стремління, відчуває й вірить, що цей наш світ не є кінцевою метою. Він відчуває, що десь вона мусить бути, і знає, що або ця мета прийде до нього, або йому потрібно йти до неї. Метою може бути усвідомлення Бога або щось інше. Якщо це усвідомлення Бога і якщо стремління щире, то шукачеві слід знати, що його мета — це щось абсолютно важливе і священне. Це — не іграшка.

Тому, що плекає стремління, слід бути певним щодо своєї мети. Він може прагнути Бога або ж якогось Його атрибуту. Декотрі шукачі звертаються до Бога заради Сили, Любові, Спокою. Вони не звертаються до Бога заради Нього Самого. Вони не прагнуть Бога в Його Нескінченності й Вічності. Вони хочуть лише Його частинку. Вони задоволені, якщо можуть отримати від Бога Спокій, Світло чи Любов. Отримавши те, заради чого вони зверталися, вони завершують подорож своєї душі. Однак є деякі шукачі, які не хочуть від Бога нічого, окрім Самого Бога. Вони відчувають, що, отримавши Бога, вони отримають усе. Вони — наче голодні діти в саду, в якому є дерево з рясними плодами манго. В даному разі Бог — це господар саду, а також Він є деревом. Якщо ми порадуємо Його, то Він задовольнить наш голод безмежного Світла, Спокою і Блаженства. Якщо шукачі мудрі, то вони знають, що тієї миті, коли вони порадують Бога, вони отримають від Нього все.

Завдяки щирому стремлінню істинний шукач каже: “О Боже, якщо Ти відчуваєш, що мені належить мати Твоє Бачення, якщо Ти відчуваєш, що хочеш здійснити Себе в мені й крізь мене, якщо Ти відчуваєш, що можеш використовувати мене як Свій інструмент, я — до Твоїх послуг. Якщо Ти забажаєш, щоб я стояв перед Тобою, я прийду і стоятиму. Якщо Ти бажаєш стояти переді мною, я буду однаково щасливий. Якщо Ти не бажаєш ні того, ні того, а бажаєш, щоби хтось інший був перед Тобою, я буду однаково щасливий”. Це те, що ми називаємо зреченням. Це остаточне зречення.

Той, що плекає стремління, повинен знати свою мету. Якщо його мета — усвідомлення Бога, то можна розпочати з думки про це. Однак остаточна Мета — це безумовне зречення перед Волею Бога. Лише тоді, коли Бог бачить, що Його дитя, Його найвідданіше дитя здійснило безумовне зречення не на секунду, не на день чи рік, а на все життя, на всі прийдешні інкарнації, на цілу вічність, Він обіймає Своє найдорожче, Своє наймиліше, Своє найвідданіше дитя. І під час цих обіймів людина перетворюється на Самого Бога. Нам усім, без винятку, дано можливість здійснити Бога тут, на землі. Якщо ми постараємося, ми неодмінно зуміємо. Ми зможемо здійснити Бога, і в Його здійсненні ми побачимо, що ми вже здійснили себе.