Запитання: Чи могли б Ви розповісти про утримання від сексуального життя у контексті досягнення вищої свідомості?

Шрі Чинмой: Вища свідомість — річ розпливчаста. Якщо один скаже: “Це моя вища свідомість”, то другий відповість: “Моя свідомість безмежно вища, ніж твоя”. А третій скаже таке: “Авжеж, на мій погляд, усе це — низькі рівні свідомості. Подивившись на вашу найвищу свідомість, я бачу, що вона — те саме, що моя найнижча свідомість”. Замість вищої свідомості вживаймо стремління.

У стремлінні нам слід знати, яка наша мета. Потрібно знати, як високо ми хочемо зійти. Для дитини кілька футів — це дуже високо, для дорослої людини — доволі низько, а для пілота, який веде літак, це не є висотою. Коли підіймається наше стремління, воно сягає непорівнянно вище, ніж може злетіти будь-який літак. Якщо ми хочемо вести звичайний спосіб життя й мати лише трішки стремління, це допустимо. Ті, що мають невелике стремління, перебувають у кращому становищі, ніж ті, що не мають його зовсім, бо вони принаймні стараються отримати трохи світла. Протягом якогось часу ці люди перебувають у світлі, а ще протягом якогось часу — в темряві. Вони — наче немовлята. Їхня спроможність дуже обмежена. Водночас є ті, що бажають перебувати у світлі протягом двадцяти чотирьох годин на добу. Тим, що хочуть торкнутися Найвищого, не обійтися без фізичного утримання. За все доводиться платити певну ціну. Що вище ми піднімаємося у стремлінні, то більшим є наш захват. Шукачеві слід знати, чого він хоче. Якщо його остаточна мета — Найвище, то поступово він повинен відмовитися від сексуального життя. Але якщо він одразу цілком припинить сексуальне життя, то отримає суворий вирок. Внутрішнє очищення має відбуватися поступово.

Якщо ми займалися чимсь протягом багатьох років, а потім враз припиняємо, то ця раптова зміна може позначитися на стані нашого здоров'я. А якщо ми зробимо це поступово, то побічних наслідків не буде. Впродовж століть у минулих інкарнаціях ми потурали сексу. Потім ми почали плекати стремління, бажаючи дійти до Найвищого.

Коли ми отримаємо внутрішні переживання, все наше єство наповниться захватом і екстазом. Відтак ми побачимо відмінність між фізичним та духовним життям, між справжньою їжею й болотом. Дітьми, ми, бувало, брали до рота глину, каміння й усілякі небожественні речі. Тоді ми вважали, що це найсмачніша їжа. Та, підрісши, ми їли тільки те, що належить. Також і в духовному житті, допоки ми — діти, ми насолоджуємося небожественними речами. Проте, підростаючи, ми бачимо, що всі ці захоплення — цілком нечисті й небожественні. Відтак ми готові відмовитися від них.