Частина ІІ. Чистота у різних частинах єства

Запитання: На яку частину єства слід медитувати для досягнення чистоти?

Шрі Чинмой: Немає твердого й незмінного правила щодо медитації для досягнення чистоти. Декому слід медитувати на чистоту в розумі, декому — на вітал або тіло, декому — на все єство. Медитація на все єство передбачає, що під час її загальної тривалості, що становить, скажімо, півгодини, п'ять хвилин ми постараємося виділяти для медитації на серці. Таким чином чистота встановиться у всьому єстві.

Нам слід звертатися до чистоти за допомогою стремління й медитації на фізичне, вітал і розум. Відтак ще залишаються серце і душа. Душа чиста завжди; серце інколи буває нечистим, якщо його заполонить нечистота віталу. Проте, коли серце має вільний доступ до чистоти душі, воно володіє незмірною чистотою. Світло душі потрібно якомага частіше приносити в серце.

Установивши чистоту в фізичному, треба відчувати, що ця чистота має бути постійною. Протягом місяця ми можемо бути абсолютно чистими в розумі, віталі й фізичному, проте, якщо немає постійності, то невдовзі чистота зникне цілком. Нам потрібне те, що триває незмінно. Спочатку ми отримуємо тимчасову пробу чистоти. Отримавши чистоту на п'ять хвилин, ми пізнаємо, що вона існує. Згодом, коли через кілька днів чи кілька годин ця чистота зникає, ми відчуваємо всередині себе голу пустелю. Якщо ми прагнемо мати постійну чистоту, то слід поринути всім серцем у життя стремління. Коли ми хочемо мати щось тривале, потрібно медитувати на душу — не заради її очищення, а заради поширення її світла на все наше єство. Медитуючи на душу, слід молитися Внутрішньому Керманичеві або душі, щоб вони наділили нас тривалою чистотою в серці. Ми приносимо чистоту душі в серце, а звідти вона проникає в розум. Далі чистота досягає віталу, а потім — тіла. Ми розпочинаємо з короткочасного проблиску чистоти. Отримавши трохи чистоти, ми дістаємо натхнення, наснагу. Ми відчуваємо, що маємо щось справжнє, хоч і непостійне. Навіть тимчасова чистота дарує нам радість. Відтак ми старатимемося отримати ще більше радості, досягаючи чогось постійного. Розпочинаючи навчання з чогось простого, ми дістаємо натхнення й крок за кроком здійснюємо прогрес. А якщо нас у дитячому садку почнуть навчати того, що вивчають студенти коледжу, ми, ясна річ, злякаємося, занепадемо духом і цілком розгубимося. Спочатку слід пробувати працювати над нескладними проблемами — відтак ми зуміємо застосувати набуті навики для розв'язання складніших питань. Розв'язуючи прості проблеми, ми отримуємо радість. Наша радість підготовлює нас до складних проблем.