Запитання: Попри те, що я людська істота, а не тварина, іноді мені здається майже неможливим очистити своє життя віталу так, як Ви мені радили.

Шрі Чинмой: Ми гадаємо, що тварини сповнені жаги й бажання і що ми не поводимося по-тваринному. Хоч ми ще досі напівтварини, ми вважаємо себе вищими. Та, заглибившись усередину себе, ми бачимо там заздрість, сумнів, інертність і тривогу. Ось чому духовні люди не дивляться зверхньо на тварин чи інших людей. Вони кажуть: “Десять чи п'ятнадцять років тому або в минулій інкарнації я був у пітьмі, без світла, в мене також були всілякі бажання й пристрасті”.

Духовний Учитель бачить своє минуле, теперішнє й майбутнє. Він свідомий того, що колись мав ті самі труднощі, які мають його учні зараз. Він свідомий щодо слабкостей, які були йому притаманні дві, чотири чи шість інкарнацій тому. Вчитель знає, що його учням важко долати бажання й, ототожнюючись із ними, він виявляє їм своє співчуття. Проте його співчуття не чекатиме невідомо скільки. Його співчуття діятиме динамічно. Вчитель скаже своїм учням: “Погляньте, ось шлях. Сотні літ тому я почав плекати стремління й на сьогодні досягнув своєї мети. Тепер ви, людоньки, також розпочинайте плекати стремління. Ви теж досягнете мети”.

Учитель не просить учнів робити те, на що вони не спроможні. Якщо він каже учневі: “Ти повинен контролювати свої чуттєві насолоди, ти маєш покласти край чуттєвому життю”, то він знає, що цей учень, попри всі його найгірші схильності, здатен зробити це. Вчитель знає, що його учень справді готовий усім серцем поринути у справжнє духовне життя й досягнути Нескінченності, Вічності й Безсмертя.