Розділ ХI. Медитація
Медитація — це безмовність, що наповнює енергією і дарує здійснення.
Безмовність — це красномовне вираження невимовного.
Основи медитації
❧
Медитація – не втеча. Медитація – це приймання життя в усій його повноті з метою перетворення його заради вищого прояву Божественної Істини тут, на Землі.
❧
Хто хоче кращого, наповненішого життя, тому без медитації не обійтися. Якщо ви задоволені тим, що маєте, й тим, чим ви є, то вам не потрібно входити в поле медитації. А якщо відчуваєте, що у вашому серці — гола пустеля, то я б сказав, що медитація буде відповіддю. Медитація наділить вас внутрішньою радістю і спокоєм розуму. Медитація ніколи не забере вас від ваших батьків, дітей, сім’ї. Далеко не так. Медитація лише посилить ваш зв’язок із вашими любими, бо в них ви побачите саме існування Бога.
Коли ви бажаєте розкрити свій талант, примножити свої здібності в будь-якій галузі, я б порадив вам неодмінно практикувати якусь внутрішню дисципліну. Якщо ви — співак і прагнете співати безмежно краще, то я ручаюся, що ваш голос стане далеко ліпшим, якщо ви плекатимете стремління. На Землі немає нічого, чого не можна покращити за допомогою духовності й медитації.
Якщо хочете спростити своє життя, відповідь — медитація. Якщо хочете наповнити своє життя, відповідь — медитація. Якщо хочете мати радість і дарувати радість усьому світу, відповідь, єдина відповідь — медитація.
Коли ви медитуєте, щоб забути свої страждання, забути труднощі, ваш привід хибний. А коли ви медитуєте лише для того, щоб радувати Бога і здійснювати Його так, як Він цього бажає, в такому разі ваша медитація правильна.
Якщо Бог задоволений, якщо Бог відбувається у вашій медитації, то усунення ваших страждань і труднощів стає Його турботою. А якщо ви медитуєте для того, щоб утекти від світу, кинути виклик світові або повстати проти світу, ви чините неправильно.
Медитація — це ваша свідома спроможність, яку слід застосовувати щодня, щосекунди, щоби входити у свою найвищу божественність, де скінченне цілком розчиняється в Нескінченному. Скінченне буття, яке ви маєте і яким ви є, легко може розчинитися в нескінченному, цілком поєднатися з нескінченним, якщо ви медитуєте. Це те, що являє собою медитація, що вона спроможна для вас зробити.
Запитання: Як треба медитувати?
Шрі Чинмой: Медитація залежить від стандарту особи. Якщо в царині медитації ви початківець, то медитуватимете одним способом, а якщо ви досвідчені, то медитуватимете інакше, — це природно. Все залежить від індивідуального стандарту, від прогресу, якого ви досягли.
Початківцям краще розпочинати із зосередження. В інакшому разі у ваш розум проникатимуть мільйони негідних думок, коли ви почнете медитувати. Ви не зможете медитувати навіть упродовж секунди. А зосередившись, ви кидаєте виклик неправильним думкам, які вас діймають.
Зосередження наділяє нас здібністю бути інтенсивними, а медитація наділяє нас здібністю розширюватися й підноситися. Якщо ви вважаєте себе певною мірою досвідченими, то можете входити в медитацію без зосередження. Старайтеся зробити розум спокійним, тихим і порожнім. Не дозволяйте жодній думці проникати в розум і відчувайте, що ви — швидкісний потяг, що мчить і мчить, не зупиняючись на жодній станції. Під час медитації старайтеся відчувати, що ви — це потяг, що дуже швидко прямує до вашої цілі, а ваша ціль постійно просувається далі. Щоразу, коли ви прибуваєте до так званої цілі, відчувайте, що це лише стартова лінія вашої наступної мети. Це — медитація. Але початківцям бажано розпочинати зі зосередження, а не з медитації.
Зосередження, медитація, споглядання
Щоб розвинути силу волі, потрібно зосереджуватися. Розум неспокійний, він увесь час перестрибує від однієї ідеї до іншої. Він не може думати про щось одне довше, ніж хвильку. Під час зосередження фокус утримується на єдиному конкретному об’єкті чи предметі. Ми не впускаємо в розум більше нічого. Якщо вміти тримати фокус на конкретному місці чи на одній із чакр, то можна практикувати зосередження на них. Завдяки зосередженню ми будемо спроможні відкидати негарні думки й небожественні ідеї, яких у розумі є чимало.
Зосередження діє, як стріла. Якщо в розум проникне сумнів, сила зосередження зітре його дотла. Якщо в розумі оселиться страх, сила зосередження його прожене. Зосередження розчищує путь, щоб мандрівник міг просуватися в медитації. Як розвинути силу зосередження? Силу зосередження розвивають завдяки дисциплінованому життю, життю чистоти.
Опанувавши зосередження, ми входимо в царину медитації. Коли ми медитуємо, ми поринаємо в безмежне море, линемо в безкрайому небі, відтак реальність цього простору наповнює нашу медитацію. Під час медитації ми бачимо ціле море відразу, а під час зосередження ми сприймаємо його по краплі.
Під час споглядання ми йдемо ще далі. Під час споглядання ми входимо в реальність, і реальність стає невіддільною частиною нашого життя.
Запитання: Як часто треба медитувати?
Шрі Чинмой: Можна медитувати рано-вранці, а також — якщо це можливо, — перед сном. Удень теж можна медитувати, якщо є час і натхнення. Але краще добре медитувати один раз, уранці, ніж сидіти із заплющеними очима по п’ять-шість разів на день і насолоджуватися приємними думками.
Дехто медитує три-чотири або й шість разів на день. Однак я хочу сказати, що кількість не має значення. Коли ви відчуваєте справжнє натхнення — медитуйте, хоч би й двадцять разів. А коли немає ні краплі натхнення, ви лише гайнуєте час на самообман. Щоразу, коли ви медитуєте, треба підносити дихання свого серця і світло душі, яке ви виводите на передній план. Тільки така медитація годиться. В інакшому разі ви просто принижуєте потенціал душі.
Будь ласка, відчувайте потребу медитувати, навіть якщо медитація триває одну хвилину і виконується раз на день. Якщо медитувати щиросердечно, то медитація, хай яка коротка, виявиться цінною. Є натхнення — медитуйте. Це означає, що ви дістали вказівку Всевишнього. З покликом Всевишнього ви бігтимете швидко-прешвидко, бо Він буде вашим провідником.
Багато хто каже, що медитує чотири-шість разів на день. А що в тих медитаціях? Начальники, парубки, дівчата… Це далеко не медитація. Медитація справді чогось варта тільки тоді, коли ви здатні медитувати дуже одухотворено; коли відчуваєте, що вас несе ваше стремління. Втім, настане день, коли ваше внутрішнє єство змусить вас медитувати цілодобово.
Запитання: Яка пора доби найсприятливіша для щоденних медитацій, і як довго слід медитувати?
Шрі Чинмой: Найсприятливіша пора для медитації — ранній ранок. Найсприятливіша пора — це той час, коли ви прокидаєтеся.
Якщо ви встаєте о 5.30, це буде найсприятливіша пора. Якщо ви встаєте о 6.00, це буде найсприятливіша пора. Якщо ви встаєте о 9.00, це теж буде найсприятливіша пора, однак треба знати, що в цей час вам доведеться пливти супроти течії. Світ вже заполонить гамір, охопить діяльність; усе — суцільна суєта. А якщо ви прокинетеся о 5.30, о 6.00 чи о 7.00, то ви ще відчуєте в атмосфері врівноваженість і спокій.
Отже, краще вставати якомога раніше.
А тривалість медитації залежить від вашої спроможності. Якщо ви здатні добре медитувати впродовж п’ятнадцяти хвилин, то так і робіть. А коли ви просто сидите перед вівтарем протягом двох годин, тимчасом розум почав блукати вже через десять хвилин, то з цього жодної користі. Медитувати слід доти, доки ви можете робити це одухотворено. А просто тягнути час, поглядаючи на годинник, скільки це триває, зовсім не годиться. Якщо ви здатні добре медитувати вранці впродовж п’ятнадцяти хвилин, цього цілком достатньо.
Запитання: Зазвичай о 6.30 я відчуваю, що моя медитація завершилася, і я не знаю, що робити далі. Йти знову спати?
Шрі Чинмой: Можна читати духовні книжки, співати духовні пісні або вчити їх. Спів — це також форма медитації. Ніхто не сміятиметься з вашого голосу, якщо ви співаєте на самоті. Тільки ви це чутимете та Всевишній.
Окрім цього, можна виконувати джапу, повторюючи ОМ, Всевишній або своє духовне ім’я. Коли ви читаєте духовні книжки, співаєте духовні пісні, виконуєте джапу, це є продовженням медитації. Але не слід вертатися до ліжка, якщо це не конче потрібно для вашого здоров’я.
Запитання: Як віднайти свого внутрішнього Керманича і як Його слухатися?
Шрі Чинмой: Щоб віднайти внутрішнього Керманича, потрібно заглибитися всередину себе. Медитація неодмінно приведе вас до вашого внутрішнього Керманича. Медитація — це процес, який навчає як заглиблюватися всередину себе. Медитація — це дорога, яка веде до остаточного пункту призначення. Медитація — це також внутрішнє запевнення щодо вашого зв’язку з Абсолютом. Коли шукач медитує, він чує Згори послання його Любого Батька або його внутрішнього єства. Відтак, якщо шукач старається прислухатися до вказівок свого внутрішнього єства, до послань Згори, то він перетворює своє зовнішнє життя недосконалості на життя досконалої досконалості.
У школі вчитель вас навчає, ділячись світлом і мудрістю за допомогою мови. В духовному житті вчитель навчає за допомогою мови також. Але мова духовного вчителя — це медитація. Медитація — це внутрішня мова; вчитель навчає медитації не вдаючись до слів.
Вашому професору буде нелегко навчати безслівно, і студентові буде складно вчитися не застосовуючи слова. А духовний вчитель, медитуючи в безмовності, вже за п’ять хвилин поширює спокій, світло і благодать. Він може скерувати вас, як слід медитувати, даючи спеціальні вказівки або навчаючи безмовним поглядом. Здебільшого духовний вчитель навчає безмовно, бо цей метод є більш діяльний.
Вивчаючи філософію у школі, ви вдаєтеся до розумових пошуків. А в медитації розумом не користуються. Це в жодному разі не означає, що треба ставати безумцями. Ви лише проходите крізь розум значно далі, в царину душі, і там розвиваєтеся.
Запитання: Чи конче потрібен духовний учитель, щоб медитувати належним чином?
Шрі Чинмой: Ніхто вас не примушує мати духовного Вчителя, але це, безумовно, бажано. Вам відомо, що є ціль, і ви хочете її досягти. Якщо ви мудрі, то приймете допомогу того, хто здатний вказати вам найлегший, найбезпечніший шлях і найдіяльніший метод.
Якщо ви, щоб усвідомити Бога, готові витратити на те сотні й тисячі років, то в такому разі духовний Учитель не потрібний. А якщо хочете досягти Цілі якнайшвидше, то без духовного Вчителя ніяк не обійтися.
Маючи намір стати лікарем, ви звертаєтеся до лікарів, щоб у них навчатися. Якщо лікар не навчить вас, то ви не зможете оперувати, — адже йдеться про людське життя. Ґуру — це духовний лікар. Він буде видаляти ваш страх, сумнів і заздрість. Спочатку ви сумніваєтеся, що Безмежність, Незвідане існують. Потім лякаєтеся Безмежності, вважаючи, що Безмежність — не ви, що вона вас поглине. Далі ви починаєте заздрити Безмежності, відчуваючи, що вона — саме просвітління, сама повнота, сама досконалість, тимчасом ваше життя — сама пітьма, саме розчарування й хиби. Отже, перш ніж зцілювати інших, вам слід повчитися в духовного лікаря, духовного Вчителя. Він вас вилікує, а потім навчить як допомагати іншим.
Запитання: Як медитують на вашому шляху?
Шрі Чинмой: Наш шлях — це шлях серця. Я кажу своїм учням, що серце треба цілком спорожнити, аби Спокій, Світло і Благодать могли зійти Згори й наповнити внутрішню посудину. Людина, яка хоче практикувати шлях серця, має позбутися всіх емоційних труднощів, хвилювань, тривог і небожественних схильностей; натомість згори прийдуть Спокій, Світло і Благодать.
Отже, медитуючи, ви стараєтеся розкрити серце й усе єство. Інколи ви розкриваєте серце, тримаєте його двері відчиненими, але, коли наближається гість, двері зачиняються. Спокій, Світло і Благодать, які отримує внутрішня чаша, обмежені. Чаша має свідомість. Можна спорожнити чашу, але, окрім того, чаша повинна прагнути отримати. Тільки в такому разі ви зможете справді добре медитувати.
Прогрес посуватиметься швидше, якщо медитувати на серце. Медитуючи на розум чи в розумі, ми відчуваємо, що вже неабияк пізнали духовне життя. Проте, занурившись углиб себе, ми з’ясовуємо, що майже нічого не знаємо про духовне життя. Наш розум просто набрався земної інформації — і тільки. А коли ми медитуємо на серце, ми почуваємося дітьми, котрі хочуть пізнати все від матері й батька з перших вуст. Дитина відчуває, що вона не знає нічого, але хоче навчитися всього так, як слід.
Так що я раджу шукачам, котрі бажають прямувати нашим шляхом, зосереджуватися й медитувати на серце. І навіть ті, що не належать до нашого шляху, можуть старатися медитувати на серце. Наш шлях — не єдиний, котрий наголошує на важливості медитації на серце. Є інші шляхи й інші Вчителі, які підтримують ту саму ідею.
Запитання: Будь ласка, розкажіть докладніше про медитацію на серце. Йдеться про фізичне серце чи про духовний центр?
Шрі Чинмой: Якщо медитація на духовне серце дається трудно, в такому разі можна практикувати зосередження на фізичному серці у грудній клітці. За кілька місяців чи за рік цієї практики ви відчуєте, що всередині звичайного людського серця міститься божественне серце. А всередині божественного серця перебуває душа.
Чого ми найперше і найбільше очікуємо від медитації? Спокою. Спокою — і тільки. Медитація — це втілення спокою. Нинішній світ потребує тільки одного — спокою.
У божественному серці є світло; в людському серці відчутна дія емоційного віталу. Місце емоційного віталу — в ділянці навколо пупа. Але звідтам він може піднятися до фізичного серця і завдати шкоди, утворивши прив’язаність. Коли медитувати на духовне серце, там не буде прив’язаності. Там — чиста неприв’язаність.
Отже, ми розпочинаємо з людського серця, а далі маємо перейти до серця божественного. Інакше нам не раз доведеться бути жертвою прив’язаності й емоційних проблем, якщо ми лишимося в людському серці.
❧
Чого ми найперше і найбільше очікуємо від медитації? Спокою.
Спокою — і тільки. Медитація — це втілення спокою.
Нинішній світ потребує тільки одного — спокою.
❧
Техніки медитації
Найважливіше — це практика. Поки що розум поводиться, як мавпа: він постійно стукає у двері вашого серця, порушуючи його спокій. У цьому світі кожній істоті властиві гординя, марнославність, самозвеличення. Втім, коли щоразу, як приходить розум, не відчиняти йому дверей серця, не вділяти йому жодної уваги, то через якийсь час він припинить турбувати вас, уважаючи, що це принижує його гідність.
Повільне дихання
Старайтеся дихати якомога повільніше й тихіше — так, щоб тоненька нитка, яка, припустимо, звисає перед вашим носом, не поворухнулася. Відтак ви побачите, що ваша медитація глибшає, а розум затихає, заспокоюється.
Уявлення чогось безкрайого
Уявіть собі щось просторе, спокійне і тихе. Починаючи медитувати, відчуйте, що всередині вас — безмежний океан, а ви пірнаєте на дно. Там, на дні, — сама незворушність, повсюдна незворушність.
Дихання космічною енергією
Відчувайте, що ви вдихаєте не просто повітря, а космічну енергію. Відчувайте, що з кожним вдихом вливається колосальна космічна енергія, яку ви маєте намір застосувати для очищення свого тіла, розуму й серця. Відчувайте, що у вашій істоті немає жодного місця, яке б не заполонив потік космічної енергії. Енергія тече рікою всередині вас, омиваючи й очищаючи все ваше єство.
А видихаючи, відчувайте, що видихаєте весь непотріб, що накопичився всередині вас: усі небожественні думки, непевні ідеї, брудні вчинки. Видихаєте все, що вважаєте небожественним у своїй системі, все, що не бажаєте визнавати своїм.
Відчуваємо потік любові
Під час вдиху відчувайте як потік божественної любові тече у вашому тілі і крізь нього. Ви любите самих себе, любите Бога, любите своїх рідних і близьких, любите людство загалом. Отже, передусім, будь ласка, старайтеся вивести вперед аспект Божої любові.
Любов — це предтеча всіх божественних рис. Тож, коли ви звертаєтеся до Бога, відчувайте любов — безпосередню, спонтанну, беззастережну, одухотворену любов.
Дихання один-чотири-два
В Індії ми маємо традиційну систему контрольованого дихання, що називається пранаяма, контроль дихання-життя. Прана — це вітальна енергія, дихання-життя, а яма означає контроль.
На початках можна практикувати таку вправу: під час вдиху один раз повторити ім’я Бога, Христа або когось іншого, кого ви обожнюєте. Якщо ваш наставник дав вам мантру, то можна повторити її. Вдих не має бути довгим чи глибоким. Потім затамуйте дихання й повторіть те саме ім’я чотири рази. Видихаючи, повторіть ім’я або мантру, що ви обрали, двічі. Вдих триває одну одиницю, затамування — чотири одиниці, видих — дві одиниці; тим часом подумки повторюйте священне ім’я. Якщо просто вести лічбу один-чотири-два, то не буде вібрації, внутрішнього відчуття. А коли ви промовляєте ім’я Бога, відразу вас пронизують Божі властивості. Далі, під час затамування дихання, ці божественні властивості обертаються всередині вас, проникаючи всюди, де є нечистота, морок, недосконалість та обмеження. А коли ви видихаєте, ті ж божественні властивості виносять геть усе небожественне, непрогресивне і згубне, що було всередині вас.
❧
Серед усіх божественних властивостей любов є піонером.
Тож, взиваючи до Бога, відчувайте любов — безпосередню, спонтанну, беззастережну, одухотворену любов.
❧
Новачки розпочинають із рахунку один-чотири-два. Розвинувши дихання, можна виконувати цю вправу, рахуючи чотири-шістнадцять-вісім: вдих — чотири одиниці, затамування — шістнадцять одиниць, видих — вісім одиниць. Але до цього слід наближатися дуже поступово.
Дехто виконує цю вправу навіть з рахунком вісім-тридцять два-шістнадцять, але це не годиться для початківців.
Медитація на духовного Вчителя
Для вправи на зосередження слід обрати те, що дарує вам невимушену радість. Якщо ви маєте духовного Вчителя, вас спонтанно радуватиме його фотографія. Якщо ви не маєте духовного Вчителя, в такому разі треба обрати щось прекрасне, дуже чисте й божественне — приміром, квітку.
Спів мантри
Декотрі духовні слова насичені значенням, настроєм чи свідомістю, які сформувалися внаслідок їх особливого духовного вжитку впродовж тисячоліть. Коли ми заглиблюємося в сенс такого слова, розкриваємо саму його суть і на зовнішньому рівні проявляємо його внутрішню спонуку, тоді це слово виконує своє призначення, як внутрішньо, так і зовні.
Мантра — це заклик. Вона може бути у формі складу, слова, кількох слів або речення. Якщо повторювати мантру багато разів, це називається джапою. Мантра представляє конкретний аспект Бога: кожній мантрі притаманні особливий сенс та внутрішня сила.
Коли збентеженість розуму перешкоджає вам увійти у глибоку медитацію, це слушна мить, щоб застосувати мантру. Впродовж кількох хвилин повторюйте Всевишній, ОМ або Бог.
Звук ОМ своєрідний. Зазвичай ми чуємо звук тоді, коли вдаряються два предмети. Проте ОМ не потребує такої дії. Це — анагата, не-ударний, безмовний звук. Йоги та духовні Майстри чують, як сам по собі народжується ОМ у найсокровенніших глибинах серця.
Є кілька способів співу ОМ. Співаючи голосно, ви відчуєте Всемогутність Всевишнього. Співаючи тихо, ви відчуєте Захват Всевишнього. Співаючи про себе, в безмовності, ви відчуєте Спокій Всевишнього.
Найліпше співати ОМ вголос так, щоб його звучання вібрувало навіть у фізичних вухах, пронизуючи все тіло. Це переконає ваш зовнішній розум і дасть відчуття радості і звершення. Співаючи ОМ, слід тягнути звук м, щонайменше, втричі довше, ніж звук о.
Музика та медитація
Медитацію від музики не відокремити. Коли в сокровенних глибинах свого серця ми благаємо про Спокій, Світло і Благодать, це — медитація найвищої проби. Але нам не під силу медитувати цілодобово. Ми здатні це робити, скажімо, протягом двох годин. Далі, упродовж дня, можна виконувати або слухати музику. Музика стоїть найближче до медитації. Йдеться про одухотворену музику — музику, яка зворушує й підносить нашу свідомість-стремління. Виконуючи музику душі, психічну музику, ми тут же переносимося у вищу царину свідомості. Ми підіймаємося дедалі вище, якщо виконуємо музику одухотворено.
Молитва та медитація
Єдине, що нам потрібно на Землі, — це спокій. Все інше — пусте й даремне. Можна мати на зовнішньому рівні все: ім’я, славу, процвітання. Але, коли у глибині серця немає спокою, ми ніколи не будемо задоволені. Тільки спокій дарує задоволеність. Щоб віднайти цей спокій, потрібно пірнати вглиб себе, молитися й медитувати.
Коли ви молитеся, ви говорите, а Бог слухає. Коли ви медитуєте, Бог говорить, а ви слухаєте.
Коли ви молитеся, ваша молитва лине вгору, щораз вище. А коли ви медитуєте, Божа Любов, Божий Спокій і Божа Благодать вливаються в вас. Цим різняться молитва й медитація.
❧
Молися й медитуй як хочеш, але твої молитви й медитації мають бути цілком щирі.
❧
Є ще одна відмінність. Коли ви молитеся, відчувайте, що ваше становище вкрай безпорадне. Треба молитися так, як бідна жінка просить милостиню: “Боже, дай мені це”. Треба щиро відчувати гостру потребу того, за що ви молитеся. Відчувайте, що весь ваш світ зазнає краху, якщо ви цього не одержите. Ви будете абсолютно безнадійні, якщо ваша молитва не здійсниться.
А коли ви медитуєте, слід відчувати, що ви — найдорожча дочка Бога (*Цей уривок узято з відповідей Шрі Чинмоя на запитання жінок), а у вашому серці — нескінченне багатство. Медитуючи, ви виносите на передній план свою божественність та внутрішнє багатство: внутрішній спокій, внутрішнє блаженство, внутрішню любов, внутрішню радість. Ці речі не треба винаходити: вони — ваша власність; ви їх віднаходите.
Тим, що хочуть усвідомити Найвище, я завжди кажу: медитація — вкрай важлива. Втім, на Заході були святі, які усвідомили Бога завдяки самій молитві. Вони не знали, що таке медитація. Але інтенсивність їхніх молитов і стремління переносила їх у світ медитації й далі.
Обидва підходи діяльні. Коли ми молимося, ми підіймаємося вгору до Бога; коли ми медитуємо, Бог спускається вниз до нас. Кінцевий результат може бути однаковий.
❧
Будь простий, будь щирий, будь чистий і будь смиренний.
Повернись, повернися знов
До основ твого внутрішнього життя.
❧
Найвища молитва така: “Нехай буде Воля Твоя”. Це абсолютно найвище досягнення молитви, а також — початок медитації. Там, де завершується подорож молитви, починається подорож медитації. Перебуваючи в медитації ми нічого не говоримо, нічого не думаємо, нічого не хочемо. У світі медитації в нас і крізь нас діє Всевишній задля Його здійснення. Світ молитви завжди про щось просить. А світ медитації каже: “Бог не сліпий і не глухий. Він знає, що має робити, щоб здійснити Себе в мені і крізь мене. Отже в одухотвореній безмовності я лише перетворюватимуся на Найвище”.
Основи духовного життя
Простота
Простота — це душа, а душа — це прямий представник Бога. Відчуймо на хвильку, що ми не маємо ні тіла, ні віталу, ні розуму, ні навіть серця. Те, що ми зараз маємо, й те, чим ми зараз є, — це сама душа, прямий представник Бога. Будь ласка, старайтеся відчути, що ви стали душею. Не надавайте цій ідеї жодної форми. Просто повторюйте безмовно душа, душа, душа і відчувайте, що ви стали свідомим прямим представником Бога.
Щирість
Нам усім відомо, що таке щирість. Казати правду — це є найвища форма щирості в зовнішньому світі. У внутрішньому світі щирість означає бачити Істину крізь Боже Око, відчувати Істину Божим Серцем і перетворюватися на Істину Божого трансцендентального Бачення й універсальної Реальності. Це — внутрішня щирість. Отже, відчуваймо, що ми перетворилися на внутрішню щирість і розглядаємо все Божим Зором, відчуваємо все Божим Серцем і перетворюємося на Боже трансцендентальне Бачення й універсальну Реальність. Станьмо внутрішньою щирістю.
Смирення
Є чимало доріг, котрі ведуть до усвідомлення Бога, до найвищої Істини, однак дорога смирення — це дорога навпростець. Ми розпочинаємо з дороги життя-бажання. Це найдовша путь. Потім ми стаємо напівдуховні: половина нас — бажання, половина — стремління. Цей шлях не такий довгий, як шлях самого бажання. Далі — дорога самого стремління. Вона дуже коротка, а смирення вкорочує її ще більше.
У внутрішньому світі смирення нагадує нам, якими ми були раніше, якими ми є тепер і якими маємо стати. Саме завдяки смиренню ми прийняли духовне життя. І смирення прагне завершити цю гру.
Кожна людина містить у собі дві реальності: вищу й нижчу. Нижче плекає почуття відокремленості від вищого, а вище відчуває, що без нижчого воно недовершене. Втім, саме нижче має перетворитися на вище. Коли ми хочемо перетворюватися на вищу реальність, ми тут же бачимо, як нам далеко до неї. Проте, маючи справжнє смирення у внутрішньому світі, ми здійснюємо стрімкий поступ. Згодом, занурившись углиб себе, ми бачимо, як далеко ми були шість місяців тому і наскільки ближчою є божественність зараз. Також ми помічаємо відмінність між собою й колишніми друзями. Ми не критикуємо їх, але бачимо те, що вони не плекають внутрішній поклик, щоб перетворитися на божественність, щоб увійти у вищу свідомість.
Сáме смирення розвиває в нас завзяття пізнавати й перетворюватися на вищу реальність. Ми містимо в собі все. Але тільки тому, що ми смиренні, вища реальність дістає нагоду проявитися крізь нас. Утративши смирення, ми відчуємо, що нема в нас нічого гідного, щоб показати, й нічого путнього, щоб послужити Богові. Помедитуймо впродовж кількох хвилин на щире внутрішнє смирення.
Чистота
У широкому розумінні фізична чистота — це охайність, вітальна чистота — щиросердечність, ментальна чистота — неіснування небожественних, нездорових думок. Утім, якщо ми справді хочемо дізнатися, що таке чистота, відповідь може дати наше серце-вдячність. У внутрішньому світі є лише одна чистота, це — вдячність. Саме завдяки вдячності, постійній вдячності Всевишньому в нас, ми розширюємо свідомість і пізнаємо своє глибше бачення, свою вищу реальність. Якщо ми посадимо зерно вдячності, то воно проросте, випустить пагін, а потім стане велетенським деревом баньян. Тоді тисячі шукачів знайдуть притулок під його могутньою кроною в нашому серці-вдячності і роститимуть свою власну божественність.
Наше серце-вдячність — це шукач-піонер, першовідкривач, Божий слуга. На кілька хвилин відчуймо: те, чим ми є, й те, чим вічно ми будемо, — не що інше як серце-вдячність.
Чи правильно ми медитуємо?
Можна легко пересвідчитися, чи правильно ми медитуємо, хоча б за ознакою того, як ми почуваємося, як бачимо й мислимо. Якщо відразу після медитації виникає гарне почуття до світу, то знаймо, що наша медитація була задовільна. Якщо ми дивимося на світ із любов’ю попри те, що він недосконалий, якщо ми любимо світ навіть тоді, коли помічаємо його численні хиби, це є свідченням того, що ми медитуємо правильно. А також, якщо після медитації ми одразу відчуваємо динамізм, відчуваємо, що ми прийшли у світ, щоб щось здійснити, чимось стати, — це вказує на те, що медитацію виконано належним чином. Відчуття того, що ми маємо дещо здійснити, не означає, що ми живимо людську амбіцію. Ні. Амбіція почне душити нас, наче змія, щойно ми подамо їй поживу. Ми прийшли у світ, щоб робити те, чого хоче Бог. Ми прийшли у світ, щоб стати тим, чого хоче Бог. Бог хоче, щоб ми перетворилися на Його образ. Бог хоче, щоб ми стали Його відданим інструментом. Якщо під час медитації ми відчуваємо, що Бог хоче, щоб ми перетворилися на Його образ, відчуваємо, що Бог хоче, щоб ми стали Його відданим інструментом, а після медитації ці відчуття переходять у дію, то будьмо певні, що ми медитуємо так, як слід.
❧
Якщо ми любимо світ навіть тоді, коли помічаємо його численні хиби, це є свідченням того, що ми медитуємо правильно.
❧
Утім, найлегший спосіб довідатися, чи добре ми медитували — відчути, чи вийшли зсередини на передній план спокій, світло, любов і задоволеність. Завжди, коли виходить вперед або світло, або любов, або спокій, або задоволеність, тією божественною властивістю насичується все тіло. Якщо є таке переживання, то знаймо, що ми медитували дуже добре. Щоразу, коли божественні риси проступають вперед, ми неодмінно почуваємося так, наче пригадуємо забуту історію. Тільки завдяки медитації ми можемо повернути свою історію із забуття. Цю історію було написано самим шукачем — шукачем, що всередині нас. Її не писав хтось інший. Це наше власне творіння, але ми про нього забули. І саме медитація нам його повертає. Згадавши цю забуту історію, ми розчулені тим, що витворили таку красу, і — тим, що це — історія нашого життя.
Запитання: Чи є суттєва відмінність між медитацією та самонавіюванням?
Шрі Чинмой: Так. Медитуючи, ми стаємо бездоганним каналом, через який може текти Реальність згори. Тут ми цілком зрікаємося перед Божою Волею. “Нехай буде Воля Твоя” — це кульмінація медитації. Завдяки одухотвореній медитації ми приносимо вниз безмежний Божий Спокій, Світло і Благодать, які діють в нас і крізь нас відповідно до нашої сприйнятливості.
А коли ми входимо в поле самонавіювання, ми намагаємося нав’язати своїй підсвідомості деякі ідеї або й ідеали. Ми себе переконуємо, що певні речі відбулися або мають відбутися. Ми стараємося вивести вперед із підсвідомого або несвідомого світів певні думки, котрі досі не були основними, не виходили на передній план. Несвідомо або підсвідомо ми виносимо ідеї і вселяємо собі відчуття, що вони є реальностями, в яких ми колись перебували, або маємо намір перебувати у близькому чи далекому прийдешньому. Відтак сформульовані ідеї або ідеали діють у підсвідомому розумі.
Коли ми медитуємо, ми сягаємо далеко за межі світу думки. Тут Танець природи завершується. Всі хвилі-думки зникають, і ми бачимо реальність у її первинній формі.
Запитання: Чи суперечитиме медитації належність до певної релігії? Чи доводиться сповідувати конкретну релігію для того, щоб медитувати, чи практикувати медитацію може будь-хто, незалежно від його релігії?
Шрі Чинмой: Медитація є далеко поза релігійними бар’єрами. Можна сповідувати будь-яку релігію. Медитація — наче школа, а релігія — наче дім. Ви можете ходити до школи чи до коледжу незалежно від того, в якому домі ви мешкаєте. Належність до певної релігії чи неналежність до жодної з них тут не має значення. Медитувати може кожен.
Запитання: Чи можна застосовувати медитацію, щоб розвинути свою творчість?
Шрі Чинмой: Певна річ! Тільки молитва, тільки медитація. Є чимало тих, що не були вродженими поетами чи художниками. Втім, практикуючи медитацію, вони залучили у свою систему здібності до літератури, малярства, музики, бо медитація означає нове життя. Коли вселяється нове життя, ви стаєте новою людиною. Скажімо, досі ви не були художником. Бог наділив вас конкретним типом життя, конкретними здібностями. Однак, коли вселяється нове життя, це означає появу нових можливостей, нових шляхів, нового світла. Тоді можна запросто набути хисту до мистецтва.
❧
Найліпше визначення молитви — щодня її практикувати.
Найліпше визначення медитації — виконувати її одухотворено.
Найліпше визначення йоги — щиро нею жити.
Найліпше визначення Бога — безумовно любити Його, тільки Його.
❧
Певна форма художніх здібностей передбачає спроможність малювати або грати на музичному інструменті. Але мистецтвом може бути й саме життя. Скільки маємо щирості до себе, скільки маємо щирості до Бога, наскільки ми віддані Істині — це все є мистецтво також. Цим мистецтвом ніхто не обділений. Це мистецтво — що є найвищим із мистецтв — доступне кожному. Інші роди мистецтва — наче відгалуження мистецтва дерева-життя. Якщо одна з гілок має дуже смачні плоди або дуже красиві квіти, це природним чином примножує красу й багатство всього дерева.
