Розділ ІV. Як розмовляти з Богом

Бог є скрізь. Утім, якщо ми не бачимо, не відчуваємо Його у своєму серці, то ми не зможемо бачити Його ніде. Спершу нам слід бачити Бога всередині себе і спілкуватися з Богом у своєму серці. Тільки тоді ми зможемо бачити Його й розмовляти з Ним постійно.

Ми живемо в невігластві. Ось чому ми відчуваємо, що Бог — десь у іншому місці. А якщо ми зануримося вглиб себе й усвідомимо Найвище в собі, то ми побачимо, що наша свідомість та Свідомість Бога — одне. Наразі жодна пересічна людина ніколи не наважиться сказати, що вона становить одне ціле з Богом, оскільки вона знає, що її свідомість вузька, обмежена, з перешкодами. А коли Христос казав: “Я та мій Отець — одне”, — він цілком усвідомлював те, що його свідомість та Свідомість Бога — одне-єдине.

Якщо ми хочемо свідомо втілювати Всевишнього, здійснювати Його і проявляти кожної миті свого життя на Землі, то потрібно проливати одухотворені сльози. Коли дитя плаче, мати поспішає до нього. Так само й тоді, коли ми плачемо в найсокровенніших закутках нашого серця — наш вічний Батько, Всевишній, біжить, щоб годувати, просвітляти й вести нас до Золотого Берега Позамежного.

Голос Істини
Говоритиме з нами тільки тоді,
Коли наше серце стане
Священним резервуаром.

Запитання: Як навчитися розмовляти з Богом?

Шрі Чинмой: Бог готовий розмовляти з вами, але ви не зважаєте на Нього, бо захоплені своїм власним голосом. Коли ви почнете відчувати, що те, що каже ваш голос, ви чули мільйони разів, а тепер хочете почути щось важливіше й корисніше, тоді ви почуєте Голос Бога дуже виразно.

З іншого боку, є велика відмінність між чути й прислухатися. Зараз ви чуєте божественне у мені, але, можливо, не прислухаєтеся до нього, не застосовуєте його у своїй щоденній діяльності. Важливість сказаного іншими не утримується вами навіть протягом секунди. А коли ви справді прислухáєтеся, тоді слова записуються на табличці вашого серця, в самій глибині вашого сумління. Потім це божественне послання спонтанно проявляється у вашій внутрішній та зовнішній діяльності. Якщо хочете навчитися розмовляти з Богом, то потрібно дати Богові можливість говорити. Слід припинити свої безкінечні теревені. Коли Бог говоритиме з вами, ви повинні прислухатися, ви повинні застосовувати божественне Послання Бога у своєму щоденному житті.

Бог слухає.
Лише говори тихо.
Бог слухає.
Лише говори віддано.
Повір мені,
Бог не глухий.
   Він не може бути глухим
До прагнення твого серця.
Його Досконалість-Співчуття
Вловило перший слабкий поклик
Твого серця-єдності.
Бог слухає.
Лише говори тихо й віддано.

Запитання: Що для вас означає медитація?

Шрі Чинмой: Медитація — це мова Бога. Якщо ми хочемо знати Божу Волю у своєму житті, якщо хочемо, щоб Бог направляв нас, формував та здійснював Себе всередині нас і крізь нас, то потрібно користуватися мовою-медитацією.

Медитувати — не означає просто сидіти в тиші протягом п'яти чи десяти хвилин. Медитація потребує усвідомленого зусилля. Слід заспокоїти і вгамувати розум; водночас розум має бути пильний, щоб не пускати бентежні думки й бажання. Коли нам вдасться заспокоїти і вгамувати розум, ми відчуємо, що всередині нас зароджується нове творіння. Коли наш розум порожній і спокійний, і все наше єство перетворилося на порожню посудину, тоді Бог наповнює її спокоєм, світлом і блаженством.

Зроби свій розум безмовним
І попроси серце говорити з Богом, —
Тільки тоді ти повернеш
У правильному напрямку.

Якщо вважати, що саме ми стараємося медитувати, тоді медитація здається складною. Утім, справжня медитація здійснюється не нами. Її здійснює наш Внутрішній Керманич, Всевишній — той, що постійно медитує в нас і крізь нас. Ми — просто чаша; ми дозволяємо Йому наповнити нас усією Його Свідомістю. Ми розпочинаємо з особистого зусилля, але, занурившись глибоко всередину себе, ми бачимо, що не зусилля дає нам здатність медитувати. Саме Всевишній є тим, що медитує в нас і крізь нас за нашого відома і свідомої згоди.

Запитання: Як навчитися медитувати?

Шрі Чинмой: Душа кожної людини має свій спосіб медитації. Мій спосіб не підійде вам, а ваш — мені. Якщо ви не маєте духовного Вчителя, який би скеровував вас, то слід заглибитися всередину себе й отримати свою медитацію з сокровенних глибин свого серця.

Якщо у вас є наставник, і він — усвідомлена душа, то вас навчатиме медитації його безмовний погляд. Учителеві не потрібно пояснювати словами як медитувати чи давати спеціальні техніки медитації. Він просто медитуватиме на вас і навчатиме внутрішньо. Ваша душа ввійде в його душу і навчиться від неї.

Запитання: Яка основна мета медитації?

Шрі Чинмой: Основна мета медитації — встановити свідомий зв'язок між Богом і нами. Всі ми — Божі діти, але поки що ми не маємо свідомої єдності з Ним. Хтось, може, й вірить у Бога, але ця віра не є дійсністю його життя. Він вірить у Бога лише тому, що хтось зі святих, йогів чи духовних Учителів сказав, що Бог існує, або він прочитав про Бога у духовних книжках. А якщо ми практикуємо медитацію, то настає день, коли ми встановлюємо свідому єдність з Богом.

Щоб спілкуватися з Богом,
У людини є безмовна медитація.
Щоб спілкуватися з людиною,
У Бога є завжди напоготові Спокій.

Запитання: Чим різниться молитва від медитації?

Шрі Чинмой: Коли ми молимося, ми говоримо, а Бог слухає. Коли ми медитуємо, ми слухаємо, а Бог говорить. Коли ми молимося, ми відчуваємо, що піднімаємося до Бога. Коли ми медитуємо, ми стараємося стати спокійними й тихими і дозволяємо, щоб мир, світло й блаженство спустилися до нас.

Коли ми молимося, при цьому завжди є тонке бажання. Можна назвати його устремлінням, бо ми молимося, щоби стати добрими чи отримати щось божественне. Але відчуття, що ми — божественні прохачі, є постійно. Під час медитації ми не просимо Бога ні про що. Ми просто входимо у море Його Реальності. Тоді Бог дає нам більше, ніж ми могли коли-небудь уявити.

Під час молитви ми відчуваємо, що в нас немає нічого, а Бог має все. Під час медитації ми пізнаємо, що все, що має Бог, ми теж маємо або матимемо колись. Ми відчуваємо, що ми є всім тим, чим є Бог, хоч поки що не вивели на передній план свою божественність. Коли ми молимося, ми просимо у Бога те, чого хочемо. А коли ми медитуємо, Бог щедро проливає на нас усе, що нам потрібно. Ми бачимо й відчуваємо, що в нашому розпорядженні — цілий всесвіт. Небеса й Земля не належать комусь іншому, вони — наша реальність.

Запитання: Якщо Всевишньому добре відомо про всі наші потреби, то навіщо молитися?

Шрі Чинмой: Коли ви щось отримуєте завдяки молитві, це тільки примножує його цінність у вашому житті. Ви можете сказати світові: “Я молився про це. Ось чому я це маю”. Дитя зголодніло і звертається до матері: “Я хочу їсти”. Тоді мати годує дитя. Потім дитя зможе розповісти світові: “Подивіться, яка у мене близькість з моєю мамою”. Так, мати в будь-якому разі нагодувала б дитину, але саме явище, що дитина просила, а мати виконала прохання, дарує дитині радість. Це означає, що мати — у цілковитому розпорядженні дитини. Завдяки внутрішньому зв'язку та близькості з матір'ю дитина може просити матір про допомогу.

Бог бачить усе, але: якщо ми просимо в Нього щось і Він це дає нам, то ми торжествуємо. Однак тоді ми як індивідуальності відокремлені від Бога. Ми відчуваємо, що Бог — в одному місці, а ми — в іншому. Ми й гадки не маємо, що Він — всередині нас. Ми не перебуваємо у вищій свідомості, щоб відчувати, що ми і Бог — одне. Коли ми відчуваємо, що ми і Бог — одне, тоді молитви зайві, бо наші потреби — це Його потреби.

Почуваючись відокремленими від Бога, ми мусимо просити в Нього те, що нам потрібно, а відтак — отримуємо радість від нашої молитви. Ми міркуємо: “Саме тому, що я молився, Бог дав мені те, що я хотів. Отже, я заслужив Його Співчуття”. Бог у будь-якому разі зробив би це, але ми б не мали такого задоволення.

Якщо, під час змагань, учасник докладає великих зусиль, щоби пробігти всю дистанцію, то він надзвичайно радий отримати від мене приз. Поборовши чималі труднощі й проблеми, він відчуває, що заслужив приз. Утім, навіть якщо ви не дістанетеся до фінішу, я можу вручити вам приз, бо я його приготував, однак ви не відчуєте задоволення, тому що ви нічого не зробили. Бог може дати все без умов, але ви не будете щасливі; тимчасом той, що старається й проявляє свою здібність, дійсно заслуговує отриманого. Тут приз — це здійснення молитви. Коли хтось молиться, медитує, а потім щось отримує, то він має більше задоволення, ніж тоді, коли Бог дає йому це безумовно.

Молитва зближує нас зі Всевишнім. Медитація зміцнює нашу єдність зі Всевишнім. Якщо перед тим, як медитувати, ми молимося впродовж кількох хвилин, то ми розвиваємо нашу близькість зі Всевишнім. Потім, розпочавши медитувати, ми розвиватимемо нашу справжню єдність зі Всевишнім. Якщо ми не близькі, то як можемо стати одним цілим? Спершу слід відчути, що ми з Богом — близькі друзі, а після цього ми зможемо усвідомити нашу справжню єдність з Богом.

Бог чує
Одухотворені молитви шукача
Не лише завдяки великій готовності,
А й завдяки безпосередній єдності.

Запитання: Чи можливо отримувати відповіді на свої запитання під час щоденних медитацій?

Шрі Чинмой: Ви можете отримати відповідь на будь-яке своє запитання під час медитації або наприкінці медитації. Якщо ви зануритеся глибоко всередину себе, то неодмінно отримаєте відповідь. Але, отримавши відповідь, будь ласка, намагайтеся визначити, звідки вона приходить: від душі, від серця чи від розуму. Якщо відповідь приходить від душі або від серця, то у вас виникне відчуття полегшення, відчуття спокою. Ви побачите, що жодні суперечливі думки не супроводжують почуте. А якщо ви отримали відповідь не від серця і не від душі, то на передній план вийде розум, заперечуючи те, що ви почули.

Бог відповідає на мої молитви
Тільки тоді, коли бачить,
Що я не зловживатиму
Його Відповіддю.

Запитання: Що найважливіше слід пам'ятати духовному шукачеві?

Шрі Чинмой: Духовному шукачеві завжди слід пам'ятати те, що він — від Бога і для Бога. Поки що він, може, є незрілим шукачем, початківцем. Тому не можливо або й не потрібно, щоби Бог був для нього живою реальністю постійно. Деколи шукач лише уявлятиме Бога. Деколи, попри свої зовнішні зусилля, він, ймовірно, не відчуватиме Божої Присутності в собі, а іноді він може навіть забути про існування Бога.

Але шукачеві слід пам'ятати, що у нього є Витоки. Ці Витоки — Світло, безмежне, нескінченне Світло. Багато років він борсався у задоволеннях невігластва. Проте йому слід відчувати, що його Витоки — не невігластво, Його Витоки — Світло й Радість. Він існує для них і докладає свідомих зусиль, аби до них повернутися. Повертаючись, шукач проявляє Бога-Радість тут, на Землі. Попри те, що наразі він перебуває деякою мірою у невігластві, він — завжди для Бога-Життя, завжди для Бога-Світла. Якщо він пам'ятатиме про це, то відчуватиме постійне задоволення у своєму житті. Він відчуватиме Світло дедалі більше й більше — до нескінченності — у своєму зовнішньому та внутрішньому житті.

Запитання: Як нам збільшити свою потребу в Богові?

Шрі Чинмой: Це дуже легко. Почніть скорочувати особисті потреби. Чим більше ви скоротите особисті потреби, тим швидше збільшиться ваша потреба в Богові. Якщо ви маєте десять бажань, то зменшіть їх до дев'яти або до восьми. А згодом — до семи. Ви негайно побачите, що ваша любов до Бога й потреба в Богові зростає просто тому, що ви зменшили свої бажання.

Іноді ми приходимо до відчуття, що нам нічого не потрібно від світу, а ми — потрібні світові. Це погано. Коли ми спробуємо задовольнити потреби світу, ми зрозуміємо, що це просто неможливо. Сьогодні світ має одні потреби, а завтра — інші. Немає кінця цьому ланцюгу.

Ми не потрібні світові, і світ сам по собі не потрібен нам — справжньою нашою потребою є Всевишній у світі. У ваших батьках, родичах і людстві вам потрібен Всевишній. Вважати, що вам потрібні люди як такі — абсурд. Від людства ви не зможете отримати того, чого потребуєте.

Повертаючись до вашого запитання: потреба в Богові зросте відразу, щойно зменшиться потреба задовольняти свої бажання. Щоразу, відкинувши бажання, ви побачите, що сила любові до Бога й потреба в Богові зростають.