Схід та Захід

Схід каже: “Я бачу Трансцендентність Бога”. Захід каже: “Я бачу Імманентність Бога”.

Схід уважає, що життя — це постійний ріст від матерії до духу. Захід уважає, що життя — це постійний ріст від простого матеріального життя до складнішого, а також — невпинний науковий розвиток.

Байдужий Схід відчував, що йому нема чого прислухатися до Заходу. Гордий Захід гадав, що йому нема чого повчитися у Сходу.

За думкою Сходу, Захід далекий від божественності. За думкою Заходу, Схід ледачий.

Не буде перебільшенням сказати, що Схід страшенно боїться динамічного життя. Так само й Захід страшенно боїться самотності через самоврівноваження.

Сходу може бракувати ретельності, чіткості й точності. А Заходу бракує широти, просторості й універсальності. Сходу не вистачає земного, практичного інтелекту. Заходу не вистачає неповторного усвідомлення свого Я. Схід відчуває, що істинне здійснення життя полягає в опануванні своїми внутрішніми рухами. Захід відчуває, що істинне здійснення життя полягає в пануванні над світом.

Смирення й відданість — природжені дари Сходу. Чесність і відвертість — природжені дари Заходу. Поєднання цих чотирьох сил утворило б ідеальну людину.

Схід хотів підкорити світ в ім'я свободи. Захід хотів підкорити Схід в ім'я торгівлі й релігії.

Схід має контроль над Духом. Захід має контроль над Матерією. Дух — це творче, свідоме буття. Що таке Матерія? Все, окрім мертвої механічної субстанції. Матерія — це енергія, що вібрує й нарочито приховує в собі життя й свідомість.

Людина Сходу задоволена, живучи за правилом: “Нехай я живу непомітний, невідомий і помру неоплаканий”. Годилося б додати ще таке: “Нехай усе діється без надто великих зусиль”. Тимчасом людина Заходу бажає повного вираження своєї індивідуальності. Вона хоче створити для себе сильне і впливове становище у своєму особистому світі.

Віковічний досвід духовного життя Сходу навчив його внутрішньої рівноваги й незворушності в роботі. Він може відсторонитися від розчарування, схвильованості, роздратування через дрібниці та всього того, що розхитує внутрішній баланс, і, налаштувавшись на спокій, працювати далі. Це те, чого ще доведеться навчатися Заходу.

Інтенсивний досвід матеріального прогресу Заходу навчив його бути об'єктивним у роботі. Відтак Захід навчився триматися подалі від фаворитизму, кумівства й інших особистих міркувань, виконуючи те, що потрібно. Захід може трудитися задля самої праці, швидко й ефективно, з найбільшою людською потугою, яка лише можлива. Це те, чого ще доведеться навчатися Сходові.

Витоки індійської філософії — це пошук найвищої Істини. Тільки Реальність, що за межами відчуттів, здатна втамувати внутрішню спрагу Сходу.

Витоки європейської філософії — це розгляд ідей критичним розумом. Досі інтелектуальних роздумів вистачало, аби наситити Захід. Нині Схід та Захід якраз усвідомлюють потребу об'єднання Розуму й Духу.

Схід та Захід треба сприймати як два ока одного тіла. Решті людських поділів і відмінностей — расових, культурних, мовних — роковано стертися з людської свідомості, коли та наповниться супраментальним Світлом і Силою. Це неминучий наслідок Часу Бога, який сходить над цілим світом. Різноманітність, збагачена й розвинута в повній мірі, залишиться. Проте ця різноманітність не перешкоджатиме загальній свідомості. Навпаки, вона влучно й гармонійно вливатиметься в неповторне ціле. Людство стане справжньою сім'єю в найширшому значенні цього слова, відомого та досі невідомого. Відгук на нове Світло неодмінно перевершить людські сподівання.

Пробуджена людська свідомість явно прагне до Божественного. За довколишньої непевності сьогодення цей проблиск світла обдаровує великою надією. Це час єднання не лише рук, а й розумів, сердець та душ. Над усіма фізичними й ментальними бар'єрами Сходу й Заходу, над національними і навіть над індивідуальними стандартами високо замайорить стяг Божественної Єдності.