Я ретельно вивчав священні писання. Я також проповідую духовність, релігію, внутрішнє життя тощо. Проте особисто я відчуваю всередині себе голу пустелю. Я не отримую жодного задоволення від того, що роблю. Я відчуваю, що марную свій дорогоцінний час та дорогоцінний час інших людей. Чи не могли б ви просвітити мене в цьому?
Шрі Чинмой: Я цілком розумію вас. Ви не самотні. Чимало людських душ пливе в тому самому човні. Вивчення книг і писань дає нам інформацію, яку ми можемо цитувати, й деяке розуміння. Найбільше, що воно дає нам, — це натхнення. Запозичивши ідеї інших, ми ніколи не станемо по-справжньому просвітленими в своєму внутрішньому житті. Саме завдяки вивченню вічної книги Істини, що всередині нас, саме завдяки постійному прислуханню до Голосу внутрішнього Я ми можемо стати духовно просвітленими. Тоді ми знайдемо радість і в своєму зовнішньому житті. Спочатку потрібно бачити Бога, а тоді можна стати таким, як Бог. Якщо ми дійсно хочемо стати такими, як Бог, то наші розмови мають уступити шлях нашому становленню. Дозвольте розказати вам бувальщину:
В Індії, в одному бенгальському селі, слуга заможного чоловіка, аби дістатися до будинку господаря, щодня поромом перепливав річку. Одного дня здійнялася сильна буря. Пором не міг плисти бурхливою рікою, і слуга, якому, щоб перейти через річку, довелося подолати багато зайвих миль до мосту пішки, запізнився. Його господар розлютився. “Ти телепень!” — кричав він. — “Якби ти тричі повторив ім'я Крішни, то б побачив, що човен тобі не потрібен. Ти зміг би перетнути річку сам, ступаючи по воді!”
Минув полудень, а буря не вщухала, і бідолашний слуга злякався, що все знову повториться. Він був простодушний і послухався свого господаря. В самій глибині свого серця він тричі повторив ім'я Крішни. О диво-дивне! Слуга відчув силу, яка штовхала його вперед, до води, і він зміг ступати по самих хвилях. Ось так він перейшов річку. Коли про це довідався господар, його радість не знала меж. Велика гордість наповнила його серце. Хіба ж не його порада спричинила такий успіх? “Я ніколи не знав, що мої поради мають таку велику силу”, — подумав він. — “Нумо, насолоджуся цим дивом і я сам”.
Отож вирушив він до річки, що вже стала спокійною й тихою, і тричі вимовив ім'я Крішни. А тоді ступив у воду. Але страх та сумнів мучили ціле його єство, і, попри сотні гучних повторень священного імені, намагання господаря виявилися даремними. Він потонув.
Чого нас навчає ця історія? Слуга мав щиру віру в свого господаря. А також — тверду віру в Господа Крішну. Саме його абсолютна віра в божественну силу врятувала його й довела могутність милості Крішни.
Так само й промовець, попри те, що його особиста віра слабка, може пробудити істинну віру в своїх слухачах. А найбільше допомагає іншим той, хто сам є істинно духовний. Якщо ми хочемо переконати інших в Істині, наше найвище уповноваження приходить тільки від безпосереднього пізнання Істини, а не від писань. У божественній Грі непросвітлене уповноваження відіграє роль лампи, а усвідомлена Істина відіграє роль Світла.
